Надзвичайні події
Положення
версія для друкуРятувальник - це не професія, а спосіб життя
 |
|
|
Рятувальник - це не професія, а спосіб життя.
Сталося це у Сєверодонецьку напередодні Нового року. У неділю родина Горобинських з приятелями йшли кататися на санках на гірку в район Чистого озера. Посадивши дітлахів на санки, Віталій побіг уперед. І коли значно відірвався від своєї компанії, побачив, що в озері хлюпаються двоє. "Спочатку я подумав, що це моржі купаються, - згадує наш герой. - Потім придивився. Щось не дуже вони схожі на моржів: у верхньому одязі, руками махають і кричать щось. Так вони ж під кригу провалилися!" Глибина у тому місці була біля трьох метрів.
Віталієві знадобилися секунди, щоб кинути на ходу дружині і приятелям: "Діти тонуть! Повідомте на "01" і "03", скинути бушлат і добігти до озера. Вихопивши в рибалки відро з мотузкою, Горобинський став просуватися кригою і кинув відро першому потопаючому. Тільки з другої чи третьої спроби відро досягло мети, і хлопчик зміг за нього вчепитися. Незабаром врятованого роздягали на березі підоспілі приятелі. Світлана, дружина Віталія, зняла свою куртку і одягла підлітка, який увесь тремтів від холоду.
У воді перебував ще один хлопець, який пробирався крізь кригу до іншого берега. Віталій уже поспішав йому на допомогу. Раптом лід під ним проломився, і Горобинський сам опинився в крижаній воді. З цього берега витягти хлопчика було неможливо. Йому потрібно було повернутися на колишнє місце, де провалився, і йти шляхом, прорубленим першим підлітком. Але від сильного переохолодження, жаху й утоми, хлопчик знесилив. Віталій заспокоював потерпілого, його вдалося переконати хоча б повернутися на колишнє місце. У цей час до берега під'їхала машина. Взявши у водія мотузку і прив'язавши її до тієї, яка у них була, Віталій зміг докинути відро потопаючому і витягти його на берег.
Хлопців доставили до відділення "швидкої допомоги" Сєверодонецької багатопрофільної лікарні. "Їм не потрібне було надання екстреної допомоги, і все завдяки професійним і швидким діям рятувальника. Діти пішли додому без усяких ускладнень, - пояснив завідувач цього відділення Олексій Ямов. І додав: - Коли рятують одного - це позитивний фактор, але коли відразу двох - це… дійсно герой".
 |
|
|
Згадуючи ті події, Данило, якого врятували другим, розповідав: "Ми провалилися. Кличемо на допомогу. І тільки коли підбіг Віталій Володимирович, з'явилася надія, що нас врятують, і вистачило сил протриматися і не потонути".
НІЖНИЙ І ЛЮБЛЯЧИЙ ЧОЛОВІК
Міцна родина Горобинських незабаром відзначить своє 10-річчя. Ніжне, турботливе ставленння одне до одного - особливість цього маленького осередку суспільства. Світлана не засне, якщо не зателефонує чоловіку на роботу і не довідається, чи все у нього нормально. Звичайно, у нього завжди все гаразд. Просто ризикувати життям будь-якої миті - це його робота, адже за професією він рятувальник. Та й занепокоєння Світлани цілком обгрунтоване: кому як не їй знати невгамовний характер свого чоловіка, його вміння завжди бути першим і готовність прийти на допомогу будь-кому, з ким скоїлося лихо.
ПРЕКРАСНИЙ БАТЬКО
Вадику Горобинському 8 років. У нього багато друзів у школі, у дворі. Але, мабуть, найбільшим другом був і залишається його тато - Віталій Володимирович.
Віталій Горобинський рятував хлопчиків на очах у сина, і той чесно зізнався, що більше хвилювався за татка, а якби був трішки більшим, сам врятував би хлопців, і що мріє стати пожежником-рятувальником. А потім закінчив: "Я пишаюся своїм татом".
ТОВАРИШ З ВЕЛИКОЇ БУКВИ
Серед співробітників Віталій Горобинський виділяється своєю прямотою і дружелюбністю, завжди переживає за імідж пожежно-рятувальної частини, де служить, і вболіває за роботу. Фізично загартований, любить спорт - що дуже важливо для справжнього професійного рятувальника. Віталій має чудесну здатність розвеселити, підняти настрій навіть у самій, здавалося б, безнадійній ситуації. Та й у неофіційній обстановці він - душа компанії.
А коментуючи події на Чистому озері, товариші Віталія сказали: "Ми і не здивувалися, коли довідалися, що рятував Горобинський. Цим хлопчиськам просто пощастило, що поруч опинився саме він".
