Мій тато - ліквідатор!

Знову на дворі бурхливий квітень. Природа робить прорив, тріумфує фарбами. Таким же квітневим днем 19 років тому світ довідався про інший весняний вибух - жахливий: аварію на Чорнобильській АЕС. А усували її наслідки тисячі ліквідаторів. Пройшли роки, але луна Чорнобиля продовжує відзиватися в долях людей, їхніх дітей, народжених вже після аварії.

Напередодні річниці трагедії аварії на Чорнобильській АЕС ми вирішили познайомити читачів з двома хлопцями, що народилися після трагедії в родині ліквідатора.

- Мій тато, Володимир Петрович Дядюшкин, - ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, знаходився там, коли ні я, ні мій молодший брат ще не народилися. Коли я був маленький, погано розумів, з яким лихом боровся мій батько. Ставши дорослим, запитав тата: "Що ти бачив у Чорнобилі? Чи не було тобі страшно?". І тато розповідав дуже багато чого про те, як у серпні 1986 року поїхав у Чорнобиль у складі зведеного загону, як гасив гелікоптер, що упав поруч з машзалом, як виконував роботи з установки величезного циліндра поруч з машинним залом", - розповідає 18-річний Максим Дядюшкин.

У Володимира Петровича Дядюшкина двоє синів: Максим і Петро. Обидва хлопчики народилися в м. Луганську: Максим у 1987 році, а Петя в 1993 році. Старший вчиться у ВУНУ ім. В.Даля на факультеті машинобудування, а молодший - у 6-му класі. З ними ми і вирішили поговорити не тільки для того, щоб довідатися про погляд дітей на ті трагічні події, але і трішки довідатися про життя тих, чиї батьки брали участь у ліквідації аварії.

- Хлопчики, чи вважаєте Ви свого папу героєм і чому?

- Він для мене не тільки герой, але і приклад в усьому, він кращий друг і порадник, - каже Максим.

- Я пишаюся своїм батьком і знаю, що людей, які з ризиком для власного життя ліквідували наслідки Чорнобильської катастрофи, називають ліквідаторами, і мій тато один з тих, кого в 1986 р. туди повела доля! - дуже серйозно розповідає 12-річний Петя Дядюшкин.

Обидва хлопчики дуже хочуть бути схожими на свого батька, оскільки Володимир Петрович хоробрий, добрий, чесний і працьовитий, адже всі, хто побував у Чорнобилеві, саме такі люди.

- Скажіть, а що вам відомо про радіацію і про аварію на Чорнобильській АЕС?

- Усі б загинули через радіацію на землі, якби папа не поїхав у Чорнобиль - вважає Петя.

- Мені здається найстрашнішим те, що радіація не пахне, її не видно та й про наслідки опромінення тоді мало що знали. Це зараз відомо, що за 7-бальною оцінкою катастроф, прийнятою ООН, аварія на ЧАЕС оцінюється максимальною кількістю балів. Адже в атмосферу було викинуто 50 тонн радіоактивного палива, що в десять разів перевищує радіаційний викид атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі" - говорить Максиме.

- Хлопчики, а ви не скаржитесь на здоров'я?

- У мене воно майже в нормі, а от тато часто хворіє через те, що був у Чорнобилі, - говорить Петя.

- Я теж себе в даний момент добре почуваю. Мабуть, завдяки тому, що ми регулярно оздоровлюємося по путівкам, що нам надають, як дітям-чорнобильцям, - розповідає Максим.

- Розкажіть, де Ви вже оздоровлювалися?

- Я, як і мій молодший брат, 5 разів одержував путівки для оздоровлення. Ми були в Алупці, Євпаторії, Ялті, Одесі й Одеській області. Мені завжди дуже допомагав такий відпочинок, оскільки ризик занедужати протягом року знижується в 2 рази - каже розсудливо Максим.

- На осінніх канікулах я побував у санаторії "Смарагдовий" м. Євпаторія. Я не тільки добре відпочив, але і знайшов там багато друзів. В минулому році навіть жодного разу не хворів, - каже 12-річний Петя.

- Скажіть, хлопці, а ви не хочете піти по стопах батька?

- Я дуже хочу працювати в МНС, і, як тільки підросту, буду займатися пожежно-прикладним спортом, у якому обов'язково доможуся високих результатів, і мій папа буде мною пишатися! - говорить Петя.