В перших лавах протистояння небезпеці

55 весну в своєму житті зустрічає Тихоновський Віктор Степанович, що мешкає в смт. Понорниця Коропського району на Чернігівщині. З першого погляду вельми спокійна, тиха людина. Здається, що в житті у нього все ладно, спокійно, ніяких негараздів і хвилювань не було. Але це не так.

Народився Віктор Степанович 28 травня 1950 року у сім`ї селян-трударів, де всі знали ціну хліборобській роботі. Згодом закінчив десятирічку, відслужив у лавах Радянської армії і в 1973 році став працювати водієм в Понорницькому Міжколгоспбуді. Все у житті складалося гаразд - кохана дружина, дві доньки-щебетухи, хороше і надійне коло друзів. Потім спокійні будні життя наблизились до 26 квітня 1986 року, коли чорне крило Чорнобильського реактора затьмарило світлі і безтурботні світанки десятків мільйонів громадян "Великої" держави. У приборканні підступної радіації і наслідків вибуху брав участь і Віктор Степанович.

З початку грудня 1986 року по кінець лютого 1987 року він перебував у складі 15 окремої пожежної роти під командуванням підполковника Катукова, яка розташовувалась в с. Рудня за 11 км від смертельного вулкана реактора. В їх роті було понад 30-ти одиниць техніки, яку обслуговувало біля 100 чоловік. Вони вивозили на могильник з місця вибуху реактора понівечені конструкції, уламки бетону, високо радіаційний грунт та інше. За період перебування у відчуженій зоні, Віктор Степанович отримав дозу опромінення в 23 рентгени, що в подальшому помітно вплинуло на стан його здоров`я. Зараз має статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії.

Після повернення додому, деякий час Віктор Степанович розмірковував над тим, що пережив і бачив у 30-ти кілометровій Чорнобильській зоні, а потім вирішив і надалі пов`язати своє життя з професією пожежника-рятівника. На початку 1994 року він прийшов працювати водієм у Понорницьку професійну пожежну частину №52. Скільки за цей час з колегами по роботі виїздив на гасіння пожеж і рятування людей, їх осель, державного та людського майна, важко порахувати. При цьому Віктор Степанович завжди залишався і залишається в перших лавах протистояння будь-якій небезпеці, що загрожує життю людей.