У цій Концепції викладені принципи та основні напрямки розвитку наукового забезпечення діяльності
Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Метою Концепції є визначення основних засад організації та управління системою науки Міністерства, напрямків удосконалення науково-організаційної бази, формування принципів та механізмів наукового забезпечення діяльності МНС України в сучасних умовах.
При підготовці Концепції враховані вимоги Закону України від 13 грудня 1991 № 1977 „Про наукову і науково-технічну діяльність" (із змінами та доповненнями), Закону України від 24 червня 2004 № 1859 "Про правові засади цивільного захисту" та інших законів і нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, пожежної безпеки, нагляду за охороною праці, гідрометеорологічної діяльності, державної системи страхового фонду документації інших сфер компетенції Міністерства, а також Указу Президента України від 10 жовтня 2005 № 1430 „Про Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи".
1. Аналіз стану та роль науки в діяльності МНС України
Реформування системи цивільного захисту держави (в тому числі зміни складу та основних завдань МНС України), які були проведені в останні роки, у певній мірі призвели до розрегульованості законодавчої, нормативно-правової та організаційно-методичної бази функціонування системи, розбалансованості системи управління та угрупування сил реагування на надзвичайні ситуації. Матеріально-технічне оснащення підрозділів реагування на надзвичайні ситуації залишається на низькому рівні та не відповідає сучасним вимогам. Технології захисту територій та ліквідації наслідків техногенних та природних катастроф, єдина база прогнозно-моделюючих систем та комплексів з прогнозування загрози і виникнення надзвичайних ситуацій, масштабів їх наслідків щодо підготовки управлінських рішень, створюються та впроваджуються в практику повільно.
Тому напрямками розвитку науки необхідно запровадити та активно розвивати науку цивільного захисту.
Така ситуація в значній мірі зумовлена недостатнім залученням наукового потенціалу Міністерства, Національної академії наук України та інших наукових установ для реалізації поставлених завдань, відсутністю механізму реалізації наукових розробок, недостатнім базовим бюджетним фінансуванням наукових установ, яке виділяється лише на їх утримання, але не дозволяє проводити дослідження і виконання ініціативних наукових робіт та замовлень урядових органів державного управління, структурних підрозділів апарату Міністерства.
Водночас ряд ефективних наукових розробок, які виконані і рекомендовані науковими установами, не впроваджуються та не знаходять широкого застосування в практиці.
Наука є важливим ресурсом національної безпеки, фактором впливу на організаційний, управлінський, технічний і технологічний рівень розвитку всіх сфер діяльності Міністерства та системи цивільного захисту в цілому.
Роль науки полягає у виявленні та відпрацюванні заходів щодо усунення негативних тенденцій і недоліків у функціонуванні Міністерства, відпрацюванні стратегії її розвитку та заходів державної політики у зазначеній сфері, отриманні результатів досліджень, які дійсно потрібні для розвитку і забезпечення діяльності Міністерства на підставі науково-технічних досягнень.
Наука та науково-обґрунтовані технології повинні бути спрямовані на забезпечення і вирішення завдань збереження та розвитку науково-технічного потенціалу Міністерства. Активна інноваційна діяльність повинна стати основою для ефективної діяльності Міністерства.
У цій ситуації має велике значення розробка заходів, реалізація яких дозволить забезпечити розвиток такої важливої для суспільства сфери, як цивільний захист населення і територій.
У зв'язку з цим, назріла необхідність розвитку та удосконалення системи наукового забезпечення діяльності Міністерства, зокрема: невідкладного вирішення проблем щодо ефективного функціонування системи наукових установ, організації і управління наукою Міністерства, залучення наукового потенціалу та забезпечення умов його ефективної роботи.
2. Основні напрямки та завдання щодо розвитку наукового забезпечення МНС України
2.1. Управління системою наукових установ та координація роботи
Одним із ключових елементів розвитку наукової діяльності та системи управління сферою науки є удосконалення організації наукових досліджень.
Керівництво науковою діяльністю здійснюється Міністром через заступника Міністра - куратора напрямку.
Безпосередньо організація, управління та координація наукової діяльності покладається на структурний підрозділ апарату Міністерства з питань науково-технічного розвитку.
Загальні засади та порядок організації наукової діяльності визначаються у Положенні про організацію наукової діяльності, яке затверджується наказом МНС України.
З метою координації наукової діяльності, відпрацювання стратегії формування і розвитку науки в системі Міністерства, розгляду актуальних питань наукової діяльності та результатів найбільш важливих науково-дослідних робіт при МНС України створюється Науково-технічна рада.
Для розгляду наукових програм, пріоритетних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і досліджень, проведення їх експертних оцінок при Науково-технічний раді створюється Експертна рада, робота якої здійснюється по секціям за напрямками науково-технічної діяльності, визначеними цією концепцією відповідно до розділу 2.2.
Права, обов'язки, завдання, порядок та організація діяльності Науково-технічної ради, Експертної ради визначаються Положеннями про них, які затверджуються наказом МНС України. Персональний склад Науково-технічної ради та Експертної ради затверджується наказом МНС України.
З метою розгляду та колективного обговорення питань наукової та науково-технічної діяльності, управління науковою і науково-технічною діяльністю наукової установи, в науково-дослідних установах, науково-виробничих та навчальних закладах створюються Вчені (наукові, науково-технічні, технічні) ради та, за необхідністю, спеціалізовані Вчені ради для захисту дисертацій, діяльність яких регламентується ВАК України.
Організація роботи Вчених рад визначається відповідними Положеннями, які затверджуються наказами керівників наукових установ та навчальних закладів за погодженням з керівником структурного підрозділу апарату МНС України з питань науково-технічного розвитку.
Управління системою наукових установ, координація наукової діяльності та управління наукою в цілому є важливим фактором ефективності наукового забезпечення і потребує системної цілеспрямованої роботи Науково-технічної ради, Експертної ради Міністерства та Вчених рад наукових установ і вищих навчальних закладів, відповідних посадових осіб Міністерства, удосконалення відомчого нормативного забезпечення з організації та здійснення наукової діяльності.
Безпосередньо вирішення завдань наукової діяльності покладається на суб'єкти наукової та науково-технічної діяльності Міністерства, якими є вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, науково-виробничі підприємства, вищі навчальні заклади.
Вчений є основним суб'єктом наукової і науково-технічної діяльності.
Науковий, науково-педагогічний працівник може виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та/або організувати виконання зазначених завдань у наукових установах, вищих навчальних закладах, лабораторіях науково-виробничих підприємств і наукових установ.
З метою оцінки рівня професійної підготовки наукових та науково-педагогічних працівників, результативності їх роботи, визначення відповідності кваліфікації займаній посаді, виявлення перспектив використання їх здібностей, визначення потреби в підвищенні кваліфікації необхідне проведення атестації наукових та науково-педагогічних працівників в наукових установах та вищих навчальних закладах. Положення про атестацію затверджується наказом МНС України.
Вирішення завдань наукового забезпечення діяльності Міністерства покладається на відомчі науково-дослідні установи, науково-виробничі підприємства та вищі навчальні заклади.
З метою оцінки ефективності діяльності відомчих наукових установ, відповідності одержаних результатів державним науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного розвитку проводиться не менше одного разу на п'ять років державна атестація наукових установ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наукові установи МНС України за умови проходження державної атестації підлягають включенню до Державного реєстру наукових установ України.
До проведення фундаментальних і прикладних досліджень, які спрямовані на вирішення важливих проблем у сфері діяльності Міністерства, можуть залучатися вчені та наукові установи Національної академії наук, Академії медичних наук, Української академії аграрних наук та інші.
Результати фундаментальних досліджень є науковою основою для всього спектру прикладних досліджень та розробок.
Робота відомчих наукових установ та науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів повинна бути зосереджена в першу чергу на проведенні пріоритетних прикладних досліджень.
Одним із головних напрямків роботи відомчої науки є розвиток інноваційної діяльності з метою ефективного використання результатів фундаментальних та пріоритетних базових прикладних досліджень, активізації наукової роботи для безпосереднього наукового забезпечення функціонування Міністерства.
Усі відомчі науково-дослідні установи, науково-виробничі підприємства та навчальні заклади здійснюють свою основну наукову діяльність у визначених для них сферах, відповідно до їх спеціалізації. Для цього Міністерством уточнюються функції кожної наукової установи, чітко визначаються завдання та напрямки досліджень, які передбачають усунення паралелізму та дублювання в наукової діяльності.
Координацію діяльності наукових установ здійснює відповідний структурний підрозділ апарату Міністерства.
2.2. Напрямки і завдання щодо розвитку фундаментальних та пріоритетних прикладних наукових досліджень.
Завдання щодо розвитку фундаментальних та пріоритетних прикладних наукових досліджень формуються у сферах:
захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
пожежної безпеки;
проведення аварійно-рятувальних робіт та пожежогасіння;
подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та поводження з радіоактивними відходами і вибуховими матеріалами;
профілактики травматизму, охорони праці та промислової безпеки;
гідрометеорологічної діяльності;
функціонування страхового фонду документації.
Розвиток фундаментальних та пріоритетних прикладних наукових досліджень здійснюється за наступними напрямками:
удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, її узгодженість зі світовими стандартами;
розробка сучасних технологій та матеріалів, спрямованих на ефективне вирішення завдань, які визначені для кожної сфери діяльності Міністерства;
виявлення джерел небезпеки та визначення ризиків виникнення надзвичайних ситуацій;
розробка прогнозно-моделюючих систем і комплексів для прогнозування загрози та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та підготовки управлінських рішень;
удосконалення сил цивільного захисту;
розробка систем інформації та аналітичного забезпечення, зв‘язку та оповіщення, моніторингу виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій;
удосконалення системи управління щодо реалізації завдань, покладених на Міністерство;
розробка і створення дослідних зразків спеціальної та лабораторної техніки і засобів щодо забезпечення діяльності Міністерства;
розробка навчально-методичної, наукової та інформаційної літератури.
З урахуванням цього, основними завданнями наукових досліджень є:
У сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру:
розробка законодавчої та нормативно-правової бази, її узгодження зі світовими стандартами;
розробка системи оцінок та прогнозування ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, управління ними;
розробка прогнозно-моделюючих систем і комплексів для прогнозування загрози та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і підготовки управлінських рішень;
виявлення джерел небезпеки та визначення і оцінка ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
проведення досліджень щодо ефективності заходів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, які проводяться. Розробка та впровадження сучасних методів і технологій;
розробка сучасних технологій та матеріалів, спрямованих на ліквідацію надзвичайних ситуацій, пов'язаних із забрудненням навколишнього природного середовища та реабілітації забруднених територій. Створення їх дослідних зразків;
удосконалення методів контролю щодо вмісту радіоактивних речовин на забруднених територіях, у сільськогосподарській продукції, рослинах та лісах;
оптимізація системи радіаційного контролю на територіях, забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
удосконалення організаційної схеми та системи управління Єдиною державною системою цивільного захисту;
розробка організаційних схем роботи органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, органів державного нагляду і контролю щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, зниження ризиків надзвичайних ситуацій;
проведення ідентифікації, паспортизації, розробки декларацій безпеки, складання планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій потенційно небезпечних об'єктів;
удосконалення системи зв'язку і оповіщення керівного складу, аварійно-рятувальних формувань та населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій;
розробка та удосконалення систем моніторингу виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій;
розробка навчально-методичної та інформаційної літератури для підготовки кадрів і фахівців системи цивільного захисту та населення;
розробка норм і правил проведення державної експертизи містобудівної документації і проектів будівництва потенційно небезпечних та інших об'єктів у частині додержання вимог техногенної безпеки та цивільного захисту.
В системі МНС України провідною науковою установою, яка зосереджує свої основні зусилля за цим напрямком, визначити Всеукраїнський науково-дослідний інститут цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У сфері пожежної безпеки:
проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень з проблем пожежної безпеки, дослідження пожеж, прогнозування їх можливого виникнення та розвитку, наслідків від них;
розробка законодавчої та нормативно-правової бази, стандартизація;
розробка та випробування вогнегасних та вогнезахисних речовин. технічних засобів гасіння і протипожежного захисту, пожежно-технічного обладнання та іншої продукції подібного призначення;
проведення комплексних випробувань речовин, матеріалів, електротехнічних виробів на пожежну небезпеку;
проведення випробувань на вогнестійкість будівельних конструкцій, елементів інженерних мереж та комунікацій, що пов'язано з необхідністю забезпечити задані рівні безпеки і надійність цих об'єктів;
проведення науково-дослідних робіт з питань протипожежного захисту об'єктів, споруд, будинків, інженерних мереж із заданим рівнем безпеки;
розробка комплексу технологічних робіт, спрямованих на подальший розвиток та підтримку випробувальної бази у сфері пожежної безпеки;
розробка методів та алгоритмів створення оптимальних автоматичних систем вияву, локалізації та гасіння пожеж.
В системі МНС України провідною науковою установою, яка зосереджує свої основні зусилля за цим напрямком, визначити Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки.
У сфері проведення аварійно-рятувальних робіт та пожежогасіння:
розробка нормативно-правових актів, нормативно-методичної та навчальної літератури, регламентів роботи щодо забезпечення діяльності сил цивільного захисту та виконання ними покладених завдань;
розробка правил та норм щодо забезпечення безпеки особового складу підрозділів пожежогасіння та аварійно-рятувальних формувань від дії небезпечних факторів надзвичайних ситуацій та пожежі. Розробка правил безпеки проведення заходів з ліквідації надзвичайних ситуацій;
розробка технологій, способів та тактичних прийомів проведення аварійно-рятувальних, пожежно-рятувальних робіт та гасіння пожеж;
розробка заходів, методів та способів надання першочергової допомоги населенню, яке постраждало внаслідок надзвичайної ситуації;
проведення досліджень та розробка організаційної схеми сил цивільного захисту з урахуванням районування територій, техногенного навантаження на них та ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру;
розробка оптимального складу сил цивільного захисту, організаційної структури та технічного оснащення;
розробка та створення дослідних зразків спеціальної, протипожежної, пошуково-рятувальної, лабораторної та розвідувальної техніки для оснащення органів управління та сил цивільного захисту.
В системі МНС України провідними науковими установами, які зосереджують свої основні зусилля за цим напрямком визначити Всеукраїнський науково-дослідний інститут цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки.
У сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та поводження з радіоактивними відходами:
проведення прикладних наукових досліджень щодо забезпечення зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" в екологічно безпечну систему;
пошук, проведення прикладних наукових досліджень щодо розробки сценаріїв та методів реабілітації території Зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення та інших територій, що зазнали забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, апробація їх;
науковий супровід моніторингу радіоактивного забруднення територій. Аналіз існуючої системі) радіоекологічного моніторингу та розробка шляхів його оптимізації. Оптимізація мережі та регламенту спостережень;
проведення досліджень з обстеження, аналіз стану і впливу на навколишнє середовище сховищ радіоактивних відходів у Зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення, регіональних спецкомбінатів об'єднання „Радон" і уранових хвостосховищ та розробка пропозицій з приведення сховищ радіоактивних відходів у екологічно безпечний стан;
розробка методики комплексної радіаційно-гігієнічної оцінки території для визначення доцільності виведення частини земель за межі Зони відчуження з мстою їх використання без проведення додаткових захисних заходів;
розробка основних принципів створення державної системи заходів щодо готовності до ліквідації аварій на ядерних установках, об'єктах, які призначені для поводження з радіоактивними відходами та джерелами іонізуючого випромінювання;
розробка системи методичних матеріалів щодо аналізу безпеки та управління при поводженні з радіоактивними відходами;
розробка програм підготовки (перепідготовки) кадрів та фахівців у галузі аналізу безпеки та якості при поводженні з радіоактивними відходами;
розробка створення нових сховищ, обладнання та технологій з переробки радіоактивних відходів, систем радіаційного контролю.
В системі МНС України основні зусилля за цим напрямком зосереджують всі відомчі наукові установи у межах своєї компетенції.
У сфері профілактики травматизму, охорони праці та промислової безпеки:
розробка навчально-методичної та інформаційної літератури щодо підготовки кадрів у цієї сфері;
розробка планів локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій на потенційно небезпечних об'єктах;
проведення наукових досліджень та відпрацювання рекомендацій щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, зниження травматизму, профзахворюванності та аварійності;
проведення досліджень щодо удосконалення шляхів управління охороною праці та промисловою безпекою на різних рівнях виробничої діяльності;
проведення досліджень методів контролю наглядової діяльності за виробничою безпекою, підготовка рекомендацій з удосконалення і підвищення ефективності державного нагляду та управління охороною праці й промисловою безпекою;
проведення досліджень проблем технічного регулювання у сфері охорони праці та промислової безпеки, розроблення технічних регламентів, національних стандартів, рекомендацій щодо оцінки відповідної продукції і технології у цій сфері;
підготовка програм з питань поліпшення стану безпеки та охорони праці і виробничого середовища;
проведення наукової та науково-технічної експертизи проектів нормативно-правового забезпечення і наукових розробок, спрямованих на охорону праці, профілактику травматизму та забезпечення промислової безпеки;
пошук, вивчення методів і технологій щодо розробки пілотних проектів та дослідних зразків у сфер; поводження з токсичними і вибуховими матеріалами промислового призначення та під нас утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення, очищення об'єктів і територій від небезпечних забруднюючих речовин.
В системі МНС України провідною науковою установою, яка зосереджує свої основні зусилля за цим напрямком визначити Національний науково-дослідний інститут охорони праці.
У сфері гідрометеорологічної діяльності:
проведення досліджень гідрометеорологічних процесів та умов;
розробка методів і засобів проведення спостережень, зберігання, обробки, аналізу та узагальнення інформації у сфері гідрометеорологічної діяльності;
підготовка національних нормативних документів у сфері гідрометеорологічної діяльності;
розробка методів та технологій гідрометеорологічного прогнозування;
дослідження та прогнозування стану навколишнього природного середовища;
проведення досліджень гідрометеорологічного і гідрохімічного режимів Чорного та Азовського морів.
В системі МНС України провідною науковою установою, яка зосереджує свої основні зусилля за цим напрямком визначити Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут.
У сфері функціонування страхового фонду документації:
розробка і удосконалення технології створення та довгострокового зберігання страхового фонду документації;
удосконалення системи ведення Державного реєстру документів страхового фонду документації;
розробка державної автоматизованої інформаційної системи страхового фонду документації;
розробка методів та механізмів використання страхового фонду документації під час ліквідації надзвичайних ситуацій;
науково-технічне забезпечення ведення Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів, проведення паспортизації та розроблення планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій потенційно небезпечних об’єктів;
розробка законодавчої та нормативно-правової бази, стандартизація з питань страхового фонду документації, проведення експертизи міжнародних стандартів.
В системі МНС України провідною науковою установою, яка зосереджує свої основні зусилля за цим напрямком визначити Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії.
2.3. Організація наукової та науково-технічної діяльності
Основним документом наукової діяльності Міністерства є "Програма наукового забезпечення розвитку МНС України", яка повинна розроблятися на 5 років на підставі Концепції наукового забезпечення розвитку Міністерства.
Планування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, інших видів наукової діяльності в системі Міністерства здійснюється на підставі Програми наукового забезпечення розвитку МНС України, державних та Галузевих наукових і науково-технічних програм.
Формування наукових і науково-технічних досліджень та робіт здійснюється щороку відомчими та іншими науковими установами та навчальними закладами, урядовими органами державного управління, структурними підрозділами апарату Міністерства та територіальними органами управління.
Розгляд та визначення пріоритетних та актуальних наукових і науково-дослідних робіт, формування їх переліку покладається на Експертну раду.
З метою наукового забезпечення завдань, покладених на Міністерство та його структурні підрозділи, а також для виконання найбільш важливих і об'ємних наукових робіт формується Галузевий тематичний план науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт на рік, який затверджується Міністром.
Безпосереднє формування проекту Галузевого тематичного плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт здійснює структурний підрозділ апарату Міністерства з питань науково-технічного розвитку.
Визначення виконавців наукових робіт, передбачених Галузевим тематичним планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт здійснюється відповідно до вимог Закону України" „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
В конкурсах на право виконання наукових робіт, які передбачені Галузевим тематичним планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт на рік, можуть прийняти участь усі наукові установи та організації, навчальні заклади, незалежно від їх відомчої належності та підпорядкованості.
Основним документом планування наукової та науково-технічної діяльності урядових органів державного управління, структурних підрозділів апарату МНС України, територіальних органів управління, а також організацій, підприємств, які віднесені до сфери управління Міністерства, є Перспективний план науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, з пояснювальною запискою, який розробляється на 3 - 5 років.
Формування Перспективного плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт здійснюється на підставі Програми наукового забезпечення розвитку МНС України, а також необхідності наукового забезпечення вирішення перспективних та актуальних завдань сфери їх компетенції.
Основним документом планування наукової та науково-технічної діяльності відомчих наукових установ і навчальних закладів є Тематичний план науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, який розробляється на рік, затверджується заступником Міністра, до компетенції якого віднесено питання науково-технічної діяльності.
Формування Тематичного плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт наукових установ і навчальних закладів здійснюється на підставі завдань, визначених відповідним державними та галузевими програмами, замовлень урядових органів державного управління, структурних підрозділів апарату Міністерства, організацій і підприємств системи МНС України, замовлень інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств і організацій, власних ініціатив наукового персоналу.
2.4. Фінансування наукової та науково-технічної діяльності
Одним із ключових елементів розвитку наукової діяльності є удосконалення механізмів її фінансування.
Фінансування наукової діяльності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів підприємств та організацій-замовників, міжнародної допомоги, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснювати шляхом базового та програмно-цільового фінансування.
Базове фінансування (кошти, які щорічно передбачаються бюджетом Міністерства, окремою бюджетною програмою і виділяються для конкретної наукової установи) формувати, відповідно до Закону України „Про наукову та наукову-технічну діяльність", не тільки на утримання наукових установ але й для:
проведення ініціативних наукових робіт та наукових робіт на замовлення урядових органів державного управління, структурних підрозділів апарату Міністерства, які не включені до Галузевого тематичного плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;
розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності;
підготовки наукових кадрів;
створення та утримання науково-технічного фонду.
Програмно-цільове фінансування (кошти, які виділяються для забезпечення конкретних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт), спрямовувати на:
забезпечення проведення важливих науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які включені до Галузевого тематичного плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і викопуються на замовлення Міністерства;
виконання науково-технічних програм, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямків діяльності Міністерства;
реалізацію проектів, які виконуються в межах міжнародного науково-технічного співробітництва.
Програмно-цільове фінансування здійснювати, як правило, на конкурсній основі.
3. Принципи впровадження наукової продукції
Результати наукових досліджень та науково-технічних розробок передаються МНС України, іншим замовникам робіт для їх впровадження та використання у повсякденній діяльності, а також при формуванні відповідних програм їх реалізації.
Освоєння наукових розробок здійснюється за рахунок бюджетів Замовника та/або підрозділів, де вони впроваджуються. Механізм освоєння науково-технічної продукції вимагає щорічної її систематизації та підготовки щорічного Анотованого вказівника наукових робіт, які виконані МНС України. Це дасть змогу структурним підрозділам апарату Міністерства, територіальним органам управління, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади, підприємствам, установам і організаціям здійснювати впровадження наукових розробок в практику у сфері діяльності Міністерства.
Також для успішного проведення цієї роботи необхідна комплексна система заходів щодо її підтримки з боку апарату Міністерства, відповідний економічний механізм розвитку матеріально-технічної бази та іншого забезпечення підрозділів, підприємств, установ і організацій системи Міністерства, а також правові основи, які забезпечують їх сприйнятливість та заінтересованість в освоєнні результатів наукових досліджень.
З метою створення сприятливих фінансово-економічних умов розвитку Міністерства та його структур, потрібно використання регіональних (місцевих) бюджетів на консолідованій основі, разом з ресурсами Міністерства та його структур. Прискорення реалізації позитивних результатів науки в практику покладається на замовників наукових робіт та керівників відповідних підрозділів Міністерства.
Завдання щодо освоєння та впровадження результатів наукових та науково-технічних робіт, потребує внесення до основних функцій урядових органів державного управління, структурних підрозділів апарату Міністерства, територіальних органів управління, підприємств, установ і організацій системи Міністерства.
Контроль та відповідальність за впровадження в практичну діяльність позитивних результатів наукової та науково-технічної роботи, ресурсне забезпечення, здійснюють відповідні урядові органи державного управління, структурні підрозділи апарату Міністерства, його територіальні органи управління, аварійно-рятувальні підрозділи, підприємства, установи і організації за участю розробників наукової продукції.
4. Заходи розвитку наукової та науково-матеріальної бази
З метою підвищення ефективності наукової діяльності необхідно здійснити наступні першочергові заходи:
провести реорганізацію лабораторії вимірювальної техніки Загону забезпечення Міністерства в науково-дослідну виробничу лабораторію для проведення виробничих ї лабораторних досліджень засобів індивідуального захисту та приладів радіаційної і хімічної розвідки, а також інших досліджень для забезпечення виконання наукових робіт. Підпорядкувати її Всеукраїнському науково-дослідному інституту цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру МНС України;
провести дообладнання пожежно-випробувального полігону Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МНС України до рівня міжнародних вимог, а також для проведення досліджень з питань аварійно-рятувальних робіт;
створити Центр сертифікації аварійно-рятувальної техніки та аварійно-рятувального оснащення;
створити дослідно-експериментальну хіміко-технологічну лабораторію для забезпечення потреб страхового фонду документації, мобільну мікрографічну лабораторію та забезпечити реконструкцію науково-дослідної бази Науково-дослідного, проектно-конструкторського та технологічного інституту мікгрографії;
створити у кожній науковій установі центр інформаційних баз даних для використання їх у наукових дослідженнях;
створити науково-технічний архівний фонд МНС України.
5. Напрямки кадрової політики щодо наукового забезпечення діяльності Міністерства
Наука та її науковий потенціал повинні розглядатися як національне надбання, яке визначає майбутнє нашої країни.
Центральною проблемою формування потенціалу науки у сфері діяльності Міністерства є підготовка кадрів, розвиток наукових шкіл. Важливе завдання - підвищення рівня підготовки, а також удосконалення всієї системи організації наукової діяльності колективів, створення умов для інтелектуальної праці, розробка прогнозів розвитку науково-технічного прогресу.
Необхідні невідкладні заходи щодо формування повноцінного наукового потенціалу, розробки нормативних документів, які регламентують та стимулюють розвиток кадрового наукового потенціалу. З цією метою для наукових установ та вищих навчальних закладів, які мають ад'юнктуру (аспірантуру) та докторантуру, необхідно передбачити відповідне фінансування на підготовку наукових кадрів.
З метою постійного поновлення інтелектуального потенціалу Міністерства, розвитку новаторства, сприяння творчості працівників наукових та науково-дослідних установ необхідно:
забезпечення підвищення престижу наукової праці;
здійснення пошуку та підбір талановитої молоді, сприяння її стажуванню у наукових та науково-дослідних установах Міністерства;
впровадження системи атестації кадрів, спрямовуючи її па висування найбільш талановитих працівників для отримання наукових ступенів та вчених звань.
Основними формами підготовки наукових кадрів мас бути ад'юнктура (аспірантура) та докторантура.
Наукові та науково-дослідні установи повинні забезпечувати на системній основі підвищення кваліфікації наукових працівників, результати якої враховувати при їх атестації.
Ця робота повинна бути пов'язана з усією системою підготовки кадрів у сфері діяльності Міністерства, тому що трансформація наукових досягнень в ефективний практичний результат може здійснюватись через вчених та фахівців. У зв'язку з цим, необхідно розвивати та удосконалювати підготовку наукових кадрів, підвищувати рівень оплати праці, соціальної захищеності працівників наукових та науково-дослідних установ, забезпечувати престижність їхньої діяльності, стимулювати використання результатів наукової роботи.
6. Напрямки міжнародного наукового співробітництва
Основними напрямками міжнародного наукового співробітництва МНС України повинні бути:
проведення спільних наукових досліджень, технічних і технологічних розробок;
участь у міжнародних наукових програмах та конкурсах на здобуття грантів щодо цільового фінансування наукових досліджень;
взаємний обмін науковою і науково-технічною інформацією, використання міжнародних інформаційних фондів та систем;
проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за замовленням іноземних юридичних і фізичних осіб;
підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів на підставі відповідних міждержавних угод;
участь у програмах двостороннього та багатостороннього міждержавного обміну науковими, науково-педагогічними працівниками і здобувачами, з метою їх стажування та підвищення кваліфікації;
налагодження прямих багатосторонніх зв'язків між науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами різних країн.
проведення міжнародних конгресів, симпозіумів, конференцій, виставкових заходів та участь у них;
здійснення спільної видавничої діяльності, обмін науковою друкованою та іншою продукцією;
участь у роботі міжнародних організацій з стандартизації.
