Співробітництво з ОБСЄ

Україна і ОБСЄ

Ставши учасницею ОБСЄ 30.01.1992 р., Україна проводить лінію на посилення ролі та ефективності Хельсінкського процесу у зміцненні безпеки в реґіоні в її політичному, військово-політичному, людському, економічному, екологічному та інших вимірах, і, таким чином, на зміцнення безпеки нашої держави.

Україна бере активну участь в обговоренні актуальних питань розвитку архітектури загальноєвропейської безпеки, виступає за удосконалення інститутів і механізмів ОБСЄ, зміцнення ролі Хельсінкського форуму в європейському просторі безпеки, підвищення превентивного та миротворчого потенціалу ОБСЄ. Україна підтримує пропозиції країн-учасниць ОБСЄ щодо розширення партнерської співпраці ОБСЄ з іншими європейськими і трансатлантичними структурами у галузі безпеки - ООН, НАТО, РЄАП, ЄС, ЗЄС, РЄ. З метою підвищення взаєморозуміння щодо такого роду відносин, необхідно відпрацювати відповідні механізми співробітництва, визначити можливі сфери застосування специфічного потенціалу кожної з цих структур. Ці механізми слугували б основою нової загальноєвропейської системи безпеки, в якій ОБСЄ зосередила б свої зусилля на превентивній дипломатії.

З метою підвищення ефективності місій ОБСЄ, Україна вважає за доцільне передбачити включення до їхніх мандатів зобов'язань подавати Постійній Раді через Діючого Голову конкретні пропозиції і рекомендації щодо розв'язання конфлікту в зоні діяльності місії. Такі рекомендації мали б бути розглянуті, а відповідне рішення - прийняте в межах визначеного терміну.

Наша держава бере активну участь у миротворчій діяльності ОБСЄ в Боснії і Герцеговині, Косово, Грузії, Хорватії, Нагірному Карабасі.

Україна всіляко сприятиме зміцненню потенціалу ОБСЄ у проведенні операцій з підтримання миру (ОПМ). ОПМ в реґіоні ОБСЄ мають проводитися неупереджено, на багатонаціональній основі, на підставі чіткого мандату, із суворим дотриманням принципів ОПМ, викладених у Хельсінкському документі - 92, рішеннях Будапештського і Стамбульського самітів ОБСЄ та у відповідних документах ООН.

2-3 грудня 1996 р. у Лісабоні відбулася зустріч ОБСЄ на найвищому рівні, участь у якій взяли делегації 54-х держав-членів Організації, в т.ч. України. Головним підсумком форуму стало прийняття Декларації Лісабонського самміту ОБСЄ та Лісабонської декларації щодо моделі загальної і всеохоплюючої безпеки для Європи для ХХІ сторіччя., в яких, зокрема, дається оцінка ситуації в реґіоні ОБСЄ, визначаються основні напрямки подальшого співробітництва з метою зміцнення безпеки та встановлення стабільності в зазначеному реґіоні, відображені проблеми, що існують в політичному, військовому, економічному та людському вимірах загальноєвропейської безпеки. Серед найбільш важливих, з точки зору інтересів України, результатів Лісабонського самміту, які знайшли своє відображення у підсумкових документах форуму слід назвати:

• висока оцінка виконання Україною своїх зобов'язань щодо виведення з її території всіх ядерних боєголовок і наголошення на тому, що це стало історичним внеском нашої держави у процесі зменшення ядерної загрози та створення єдиного простору безпеки в Європі;
• те, що завдяки наполегливим зусиллям делегації України у підсумкових документах Самміту вдалося закріпити низку принципових з точки зору зовнішньополітичних інтересів України положень, насамперед щодо зміцнення її безпеки, забезпечення суверенітету і територіальної цілісності нашої держави.

2-3 грудня 1998 року в м. Осло (Норвегія) відбулося 7-е засідання Ради міністрів ОБСЄ. В роботі засідання взяли участь 54 країни-члени Організації. Учасники засідання РМ ОБСЄ приділили основну увагу питанням ролі ОБСЄ в сучасній і майбутній архітектурі безпеки в Європі, її моделі, скорочення озброєнь і зміцнення довіри, участі ОБСЄ у врегулюванні конфліктів, криз тощо. Всіма учасниками було одностайно визнано, що на сучасному етапі найважливішим пріоритетом ОБСЄ є діяльність по мирному врегулюванню кризи в Косово. Разом з тим, обговорювались і недоліки Організації у миротворчій діяльності, зокрема, тривала відсутність прогресу у врегулюванні криз і конфліктів в Нагірному Карабасі, Південній Осетії, Абхазії та Молдові. РМ ОБСЄ прийняла низку рішень та Декларацію з зазначених проблем.

Під час засідання було підтверджено позицію України щодо закриття Місії ОБСЄ у нашій державі.

Створена у 1994 році на прохання України Місія ОБСЄ в Україні, завданням якої було надання сприяння Уряду України у стабілізації ситуації в Автономній Республіці Крим (АРК), з прийняттям Конституції АРК і завершенням врегулювання проблем що існували в Криму, виконала свої функції. У зв'язку із завершенням у грудні 1998 року чергового терміну дії мандату Місії ОБСЄ в Україні та досягненням головної мети, яка ставилась перед нею на час заснування, Україна внесла пропозицію на розгляд Постійної Ради (ПР) ОБСЄ щодо закінчення діяльності Місії ОБСЄ в Україні. У відповідності з рішенням ПР ОБСЄ від 17 грудня 1998 року мандат, а отже і діяльність Місії ОБСЄ в Україні завершились 30 квітня 1999 року.

Завершення діяльності Місії ОБСЄ в Україні стало першим в історії діяльності Організації успіхом у реалізації завдань цільової місії.

Разом з тим, з метою поглиблення співпраці між Україною і ОБСЄ, сторонами прийнято рішення щодо заснування нової форми співробітництва, яка мала б базуватися на підготовці, плануванні та виконанні конкретних проектів, що реалізовуватимуться в Україні за фінансової підтримки ОБСЄ.

Згідно рішення Постійної Ради ОБСЄ нова форма співробітництва встановлюється на період з 1 червня до 31 грудня 1999 року з можливим продовженням на шестимісячні терміни. Таке співробітництво здійснюватиметься на основі планування, виконання та відслідковування конкретних проектів між відповідними органами влади України та інституціями ОБСЄ з можливим залученням як урядових, так і неурядових організацій України.

Для практичної реалізації цього рішення створено посаду Координатора проектів ОБСЄ в Україні (9 вересня 1999р. на цю посаду призначено Пітера Буркхарда, Швейцарія), який зі своїм персоналом базується в Києві та використовує приміщення, що раніше надавались в користування Місії ОБСЄ.

Механізм реалізації цього рішення та інші питання, пов'язані з його діяльністю визначаються Меморандумом про взаєморозуміння між Урядом України та ОБСЄ щодо створення нової форми співробітництва, який було підписано 13 липня 1999р. у Відні і подано на ратифікацію до Верховної Ради України.

Важливою подією міжнародного життя стала зустріч в рамках ОБСЄ на найвищому рівні, що проходила за участю 54 держав-членів 18-19 листопада 1999 року в Стамбулі. В роботі зустрічі взяла участь делегація України на чолі з Президентом України Л.Д.Кучмою. Президент України Л.Д.Кучма у своєму виступі високо оцінив роль ОБСЄ у сучасних загальноєвропейських процесах безпеки, наголосив на готовності нашої країни бути й надалі активним контрибутором міжнародних зусиль в діяльності по забезпеченню миру і стабільності в реґіоні ОБСЄ. Особливий акцент був зроблений на зацікавленості України стати повноправним учасником Пакту стабільності для країн ЦСЄ, а також на готовності й надалі активно сприяти подоланню наслідків конфлікту у Косово. Торкаючись проблеми міжнародного тероризму, Л.Д.Кучма закликав країни-члени ОБСЄ більш обережно і зважено ставитись до дій Росії у Чечні, особливо у контексті президентських і парламентських виборів, "які визначатимуть долю РФ у ХХІ столітті".

Президент України також зробив наголос на необхідності посилення уваги з боку ОБСЄ до проблематики міжетнічних відносин і, у цьому контексті, висунув конкретну пропозицію щодо створення і розташування в Україні відповідного аналітичного центру (Центру ОБСЄ етнічних досліджень).

Прийняті Стамбульським саммітом рішення і документи мають етапне значення, визначаючи завдання і шляхи їх розв'язання у найбільш чутливій сфері міжнародних відносин - сфері безпеки - на кінець нинішнього і початок наступного століття. Особливу вагу мають в цьому плані підписані на самміті Хартія європейської безпеки, адаптований до сучасних умов Договір про звичайні збройні сили в Європі, а також схвалений саммітом оновлений Віденський документ про заходи зміцнення довіри і безпеки.

Прийняття Хартії європейської безпеки завершило п'ятирічну роботу співтовариства ОБСЄ над моделлю (концепцією) загальної і всеохоплюючої безпеки для Європи ХХІ-го століття.

Хартія націлює співтовариство ОБСЄ на формування єдиного і неподільного простору безпеки, такого простору ОБСЄ, що буде вільним від роз'єднувальних ліній і зон з різними рівнями безпеки. Кожна держава має рівні права на безпеку. Згідно з прийнятою концепцією безпека кожної держави-члена невід'ємно пов'язана з безпекою всіх інших держав, і об'єктом уваги ОБСЄ повинні бути як частини єдиного цілого всі виміри безпеки - як військово-політичний, так і людський та економічний.

Глави держав також схвалили Декларацію Стамбульського самміту ОБСЄ, в якій, зокрема, вперше міститься зобов'язання РФ завершити виведення своїх військ з території РМ - до кінця 2002 р. Важливим також є посилання у відповідних положеннях Декларації на підтвердження важливості продовження посередницьких зусиль РФ, України та ОБСЄ у переговорному процесі щодо майбутнього статусу Придністров'я в рамках Молдови, а також висока оцінка результатів Самміту щодо врегулювання ситуації у Придністров'ї, який відбувся в Києві у липні ц.р.

Слід особливо виділити положення Декларації, в якому вітається успішне завершення роботи колишньої місії ОБСЄ в Україні, яка зробила свій внесок у справу стабілізації ситуації в Автономній Республіці Крим. В цьому ж положенні висловлюється сподівання на плідну співпрацю України з Координатором проектів ОБСЄ, який нещодавно розпочав свою роботу в нашій державі.

Співпраця України з ОБСЄ як в плані посилення участі в миротворчій діяльності Організації, так і ефективного використання сприяння і допомоги ОБСЄ в інтересах зміцнення і розбудови демократичної правової Української держави з ринковою економікою, сприятиме просуванню України по шляху євроатлантичної інтеграції.

ОБСЄ(інформаційна довідка)

Нарада з безпеки і співробітництва в Європі, що проходила з 3-го липня 1973 р. по 1-ше серпня 1975 р. за участю 33-х європейських держав, США і Канади, завершилась підписанням главами держав і урядів в Хельсінкі Заключного акта, який став довгостроковою програмою дій з будівництва єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи. (З початку 1995 року Нарада з безпеки і співробітництва в Європі змінила свою назву на Організацію з безпеки і співробітництва в Європі - ОБСЄ).

У 2000р. відзначається 25-а річниця підписання Хельсінкського Заключного Акта і започаткування діяльності НБСЄ\ОБСЄ. У цьому зв'язку в Україні на початку жовтня ц.р. планується проведення дводенної міжнародної конференції на високому рівні за участю як політичних діячів, так і науковців, присвяченої 25-річчю підписання Заключного Акта НБСЄ.

Процес багатостороннього загальноєвропейського співробітництва, початок якому було покладено в Хельсінкі, триває й по сьогодні. Його головними віхами були зустрічі держав-учасниць в рамках подальших кроків в Бєлграді (1977-78 р.р.), Мадриді (1980-83 р.р.), Відні (1986-89 р.р.), Хельсінкі (1992 р.)

Етапного значення набули зустрічі держав-учасниць ОБСЄ на найвищому рівні в Парижі (1990 р.), Хельсінкі (1992 р.), Будапешті (1994 р.), Лісабоні (1996р.) та Стамбулі (18-19 листопада 1999р.). В результаті поступової інституціалізації і прийняття рішень про створення поста Генерального секретаря (1993 р.) та Постійної Ради (раніше - Постійний комітет) ОБСЄ дедалі більше набуває рис міжнародної реґіональної організації. Сьогодні учасницями ОБСЄ є 54 країни, що охоплюють простір від Ванкуверу до Владивостоку, включаючи США, Канаду. (Членство Союзної Республіки Югославія (Сербія і Чорногорія) тимчасово зупинено).

Основні інститути ОБСЄ:

• Рада Міністрів (РМ) ОБСЄ, в засіданнях якої беруть участь міністри закордонних справ держав-учасниць є центральним директивним та керівним органом ОБСЄ. Останнє засідання РМ ОБСЄ відбулося 2-3 грудня 1998 року в Осло (Норвегія).
• Старша Рада (СР) ОБСЄ - спрямовує діяльність ОБСЄ в період між засіданнями РМ ОБСЄ (СР має проводити засідання 2 рази на рік). Проте останнє засідання СР ОБСЄ відбулося 21-22 березня 1996 р. у Празі.
• Постійна Рада (ПР) - постійно діючий орган, в рамках якого на рівні постійних представників держав-учасниць проводяться політичні консультації, приймаються рішення з усіх питань поточної діяльності ОБСЄ. Пленарні засідання ПР ОБСЄ проходять щочетверга у Відні.
• Парламентська Асамблея (ПА) ОБСЄ - створена в квітні 1991 р., проводиться раз на рік за підтримки Секретаріату ПА в Копенгагені (Україна бере участь в ПА ОБСЄ з січня 1992р.). Діючий голова ОБСЄ постійно контактує з ПА, доповідає про роботу ОБСЄ. Голова ПА ОБСЄ - Хелле Дайн (Данія). Остання 8-а сесія ПА ОБСЄ відбулася у липні 1999 р. у Санкт-Петербурзі (Російська Федерація).
• Секретаріат ОБСЄ, роботою якого керує Генеральний секретар ОБСЄ (нині - Ян Кубіш, Словацька Республіка), займається обслуговуванням конференцій, адміністративно-бюджетними питаннями, кадровою політикою, відповідає за зв'язок з міжнародними організаціями, пресою тощо.
• Форум з співробітництва у галузі безпеки (ФСБ) - складається з представників делегацій держав-учасниць ОБСЄ, займається обговоренням питань щодо контролю за озброєннями, роззброєння, зміцнення заходів довір'я та безпеки.
• Діючий Голова ОБСЄ (нині - міністр закордонних справ Австрії Беніта-Марія Ферреро-Вальднер) відповідає за координацію та консультації з питань поточної діяльності ОБСЄ. В своїй роботі Діючий Голова спирається на допомогу:
  • попереднього і наступного Голів, які діють спільно в якості Трійки (у 1999 році - Норвегія, Австрія, Румунія);
  • спеціальних груп, які призначаються безпосередньо Діючим Головою;
  • персональних представників, які призначаються також Діючим Головою, з наданням мандату з метою раннього попередження конфліктів та врегулювання криз.
• Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) - сприяє застосуванню механізмів людського виміру, включаючи направлення місій, а також слугує інструментом поширення інформації щодо будівництва демократичних інститутів та проведення виборів в державах-учасницях ОБСЄ. Розташовано у Варшаві. Керує діяльністю БДІПЛ - посол Ж.Штудман (Швейцарія).
• Верховний комісар у справах національних меншин (ВКНМ) - забезпечує раннє попередження конфліктів, пов'язаних з проблемами національних меншин. Секретаріат ВКНМ, пост якого займає голландський дипломат М. ван дер Стул, розташований у Гаазі.
• Представник ОБСЄ з питань свободи засобів масової інформації - спостерігає за розвитком засобів масової інформації у країнах-учасницях ОБСЄ та сприяє дотриманню принципів ОБСЄ щодо забезпечення свободи ЗМІ. З 1 січня 1998 року Представником ОБСЄ з питань свободи ЗМІ на трирічний термін призначений громадянин ФРН Фреймут Дюве. Бюро Представника розташоване у Відні.
• Місії ОБСЄ - працюють в Албанії, Республіці Боснія і Герцеговина, Грузії, Естонії, Латвії, Македонії, Молдові, Нагірному Карабасі, Таджикистані, Хорватії, СРЮ (Косово). Вони служать важливим інструментом у справі попередження конфліктів та врегулювання криз. Представники України працюють в місіях ОБСЄ в Грузії, Хорватії, Боснії і Герцеговині та в групі помічників Повноважного представника Діючого Голови в Нагірному Карабасі.

Відповідно до Закону України "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях", згідно з рішенням Ради ОБСЄ з питань добору кандидатів та з затвердженням Кабінету Міністрів України з листопаду 1998 року до березня 1999 року 5 представників МНС працювали у складі Місії ОБСЄ з верифікації у Косово.

Посади, що займали військовослужбовці Міністерства у Місії:

• офіцер аналітичного відділу (м. Приштіна), до обов'язків якого входили перевірка, обробка та підготовка для керівництва Місії інформації, що надходила від протидіючих сторін та від гуманітарних організацій щодо обстановки у всіх районах краю;
• верифікатор у складі субцентру (м. Подуєво, м. Шиполє) - патрулювання районів та збір інформації щодо обстановки у районі, пошук загиблих, дослідження місцевості на наявність мін, супровід поліцейських машин;
• верифікатор у складі польового офісу (м. Зубин Поток) - патрулювання доріг, супроводження рейсових автобусів, збір інформації;
• начальник відділу по взаємодії з поліцією реґіонального центру (м. Приштіна) - організація взаємодії та підтримання постійного контакту з секретаріатами внутрішніх справ м.м. Приштіна та Урошевац, контроль за дотриманням угод між ОБСЄ та Урядом СРЮ з боку поліції, розв'язання проблемних питань між КВМ ОБСЄ та поліцією, участь у роботі верифікаційних груп.

Згідно з Указом Президента України від 07.03.2000 року №395/2000 "Про направлення миротворчого персоналу України до Місії ОБСЄ в Косово, Союзна Республіка Югославія" Міністерством підготовлені та запропоновані для роботи у Місії ОБСЄ в Косово 4 кандидата.

На запити Секретаріату ОБСЄ у серпні 1999 року та у липні 2000 року один військовослужбовець МНС включений до складу новоствореної Місії ОБСЄ у Косово з продовженням терміну його роботи до лютого 2001 року.