Проект
(13.12.2000)

вноситься народними
депутатами України
Г. Антоньєвою, Л. Кравчуком,
Ю. Іоффе


КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ (МУНІЦИПАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ)

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

КНИГА ПЕРША
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Відповідно до Конституції України в ній визнається і діє місцеве самоврядування.

Здійснення місцевого самоврядування є одним з основних принципів демократичного конституційного ладу України, який грунтується на широкому залученні громадян до участі у вирішенні місцевих справ.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1 Поняття, завдання і сфера дії Кодексу законів про місцеве самоврядування в Україні

Стаття 1. Поняття Кодексу законів про місцеве самоврядування України

Кодекс законів про місцеве самоврядування - це основний комплексний законодавчий акт, що відповідно до Конституції України та загальновизнаних норм міжнародного права регулює суспільні відносини, пов'язані з вирішенням соціально-економічних, комунально-побутових та інших питань місцевого значення громадянами України - жителями сіл, селищ, міст.

Стаття 2. Завдання Кодексу законів про місцеве самоврядування в Україні

Кодекс законів про місцеве самоврядування спрямований на регулювання, охорону та зміцнення місцевого самоврядування в Україні, засад і гарантій його здійснення, на охорону прав громадян України - членів територіальних громад на повноцінну і всебічну участь у вирішенні місцевих справ у межах, визначених Конституцією, цим Кодексом та іншими Законами України.

Стаття 3. Невідчужувані права місцевого самоврядування

Невідчужувані права місцевого самоврядування, що гарантуються та забезпечуються Конституцією України та українською державою в установленому цим Кодексом порядку - це обумовлені природою самоврядування права громадян України - жителів сіл, селищ, міст на:

самостійне вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

добровільне об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл;

здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою як безпосередньо, так і через обрані нею представницькі, а також виконавчі органи місцевого самоврядування;

право на представництво спільних інтересів територіальних громад районними та обласними радами;

вирішення питань організації управління районами в містах міськими радами;

створення за ініціативою жителів органів самоорганізації населення;

необхідну для повноцінного вирішення питань місцевого значення матеріальну та фінансову основу місцевого самоврядування;

самостійне розпорядження об'єктами, що перебувають у комунальній власності;

фінансову підтримку місцевого самоврядування державою;

компенсацію витрат органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади;

формування бюджету місцевого самоврядування, районного та обласного бюджетів;

фінансове забезпечення державою здійснення органами місцевого самоврядування делегованих органами виконавчої влади повноважень;

прийняття органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень обов'язкових для виконання на певній території рішень;

судовий захист прав місцевого самоврядування.

Невідчужувані права місцевого самоврядування, викладені в частині першій цієї статті, мають всі без винятку територіальні громади сіл, селищ, міст України.

Стаття 4. Правовідносини, що регулюються Кодексом законів про місцеве самоврядування в Україні

Кодекс законів про місцеве самоврядування відповідно до Конституції України визначає:

систему, принципи та гарантії місцевого самоврядування в Україні;

засади державної політики у сфері місцевого самоврядування;

порядок організації та діяльності та правовий статус (повноваження, права та обов'язки);

форми безпосереднього волевиявлення членів територіальної громади (вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, накази виборців, відкликання депутатів місцевих рад, місцеві референдуми та консультативні опитування, збори громадян за місцем їх проживання, місцеві ініціативи та громадські слухання);

особливості організації та проходження муніципальної служби;

фінансово-економічну основу місцевого самоврядування в Україні;

особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі;

відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а також інших фізичних та юридичних осіб за порушення муніципального законодавства України.

Стаття 5. Муніципальне законодавство України

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим Кодексом та іншими Законами України, які не повинні суперечити положенням цього Кодексу.

Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається цим Кодексом та Законами України щодо особливостей здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в містах Києві та Севастополі.

Міжнародні договори з питань місцевого самоврядування, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є складовою частиною муніципального законодавства України.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і Законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Стаття 6. Невідповідність нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування

Нормативно-правові акти, які регулюють суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування, приймаються на основі норм Конституції України та на виконання положень цього Кодексу і не можуть суперечити його положенням.

Нормативно-правовий акт, який регулює суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування, є таким, що суперечить цьому Кодексу, якщо він:

прийнятий органом, який не має відповідно до цього Кодексу повноважень приймати такий акт;

прийнятий з порушенням встановленого цим Кодексом порядку прийняття таких актів;

скасовує чи обмежує права територіальної громади на здійснення місцевого самоврядування за винятками, передбаченими законодавством України про правовий режим воєнного та надзвичайного стану.

Нормативно-правовий акт, який регулює суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування, вказаний у цій статті, визнається нечинним з моменту його прийняття за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у частині другій цієї статті.

Правила, передбачені цієї статтею, застосовуються також при вирішенні питань про невідповідність між собою положень нормативно-правових актів, що мають різну юридичну силу.

Стаття 7. Дія Кодексу законів про місцеве самоврядування в Україні та інших нормативних актів у сфері місцевого самоврядування в часі

Кодекс законів про місцеве самоврядування в Україні та інші нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування, набирають чинності з моменту введення їх у дію в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Нормативно-правові акти, які регулюють суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування, діють на майбутній час за винятками, що встановлюються цим Кодексом.

Нормативно-правовий акт, що регулює суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування, втрачає чинність у разі:

закінчення строку, на який він приймався;

скасування акту у встановленому чинним законодавством України порядку;

визнання акту неконституційним Конституційним Судом України повністю;

введення в дію нормативно-правового акту вищої юридичної сили, яким по-іншому врегульовані суспільні відносини, що є предметом регулювання в цьому акті;

введення в дію міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, яким по-іншому врегульовані суспільні відносини, що є предметом регулювання в цьому акті.

Положення цього кодексу не можуть бути змінені протягом трьох років від дня набрання ним чинності.

Стаття 8. Дія Кодексу законів про місцеве самоврядування в Україні та інших нормативних актів у сфері місцевого самоврядування в просторі та за колом осіб

Кодекс законів про місцеве самоврядування в Україні та інші нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування, поширюються на всі територіальні громади, їх членів, утворені ними представницькі та виконавчі органи, їх посадових осіб, а також - на підприємства, установи, організації, що перебувають у комунальній власності.

З питань виконання органами виконавчої влади делегованих повноважень органів місцевого самоврядування дія цього Кодексу поширюється також на відповідні органи та посадових осіб виконавчої влади.

Глава 2 Основні терміни, що використовуються в Кодексі законів про місцеве самоврядування

Стаття 9. Основні терміни, використані в Кодексі законів про місцеве самоврядування

Основні терміни, використані в цьому Кодексі, мають таке значення:

місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України;

територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;

члени територіальної громади - громадяни, записані в акті громадянського стану у відповідному населеному пункті або адміністративно-територіальній одиниці та мають власність на її території чи сплачують податки до відповідного місцевого бюджету;

адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село;

місцевий референдум - форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування;

загальні збори громадян за місцем проживання (далі - загальні збори)- це зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення будь-яких питань місцевого значення в межах Конституції України та Законів України;

представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (сільська, селищна, міська рада), який складається з депутатів і відповідно до Кодексу наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення;

районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст;

загальний склад ради - кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до цього Кодексу;

склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому Кодексом порядку;

правомочний склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому Кодексом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради;

місцеві вибори - вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, а також сільських, селищних, міських голів;

виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Кодексу створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим Кодексом та іншими законами України;

органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які тимчасово або постійно проживають на території села, селища, міста або їх частин для вирішення завдань, передбачених цим Кодексом;

виключна компетенція - повноваження органу або посадової особи місцевого самоврядування, які не можуть бути передані будь-яким способом іншим органам або посадовим особам місцевого самоврядування та державної влади;

власні повноваження органу самоорганізації населення - повноваження надані відповідно до Конституції та законів України сільською, селищною, міською або районною у місті (у разі її створення) радою органу самоорганізації населення під час його утворення;

делеговані повноваження - повноваження Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центральних та місцевих органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються іншим органам місцевого самоврядування, органам самоорганізації населення або відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням рад;

служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, що займають посади в органах місцевого самоврядування та в їх виконавчому апараті, яка спрямована на реалізацію функцій і повноважень місцевого самоврядування і окремих повноважень виконавчої влади, наданих органам місцевого самоврядування законом, та яка оплачується виключно за рахунок коштів місцевого бюджету;

посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету;

посада в органах місцевого самоврядування - це передбачена законодавством України та визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця органів місцевого самоврядування, на яку законодавством покладено коло службових обов'язків;

право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;

бюджет місцевого самоврядування - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування;

районний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;

обласний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;

поточний бюджет - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків;

бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази;

мінімальний бюджет місцевого самоврядування - розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою;

мінімальний рівень соціальних потреб - гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України;

самооподаткування - форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру;

відповідальність за порушення норм Кодексу законів про місцеве самоврядування в Україні - передбачена цим Кодексом та іншими законами України юридична відповідальність (конституційна, кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна), що поширюється на членів територіальної громади, на органи державної влади і місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Стаття 10. Невід'ємне право громадян України на участь у місцевому самоврядуванні

Громадяни України реалізують своє невід'ємне, гарантоване Конституцією та законами України, Європейською Хартією про місцеве самоврядування право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.

Глава 3 Державна політика у сфері місцевого самоврядування

Стаття 11. Основні напрями державної політики у сфері місцевого самоврядування

Українська держава визнає і гарантує місцеве самоврядування Україні.

Основні засади державної політики у сфері місцевого самоврядування визначаються Верховною Радою України відповідно до її конституційних повноважень.

Основними засадами державної політики у сфері місцевого самоврядування є визначення основних цілей, завдань і принципів функціонування органів місцевого самоврядування в Україні, законодавче забезпечення ефективної роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

У межах перспективних планів законотворчої діяльності Верховна Рада України щороку розробляє та затверджує Програму державної підтримки та розвитку місцевого самоврядування в Україні, а також контролює її виконання.

Програма державної підтримки та розвитку місцевого самоврядування в Україні повинна містити в собі:

перелік конкретних заходів, які мають першорядне державне значення і спрямовані на зміцнення засад місцевого самоврядування Україні та наближення його до цивілізованих демократичних світових і європейських стандартів;

визначення строків, засобів і ресурсів їх реалізації у правотворчому та правореалізаційному процесах;

очікувані результати від втілення зазначених заходів та засоби подолання перешкод щодо їх реалізації.

Відповідальним за втілення Програми державної підтримки та розвитку місцевого самоврядування в Україні в межах своїх конституційних повноважень є Кабінет Міністрів України.

Стаття 12. Координаційна рада з питань місцевого самоврядування

Координаційна рада з питань місцевого самоврядування - це консультативно-дорадчий орган при Президентові України, що функціонує на постійній основі та здійснює стратегічне планування сфері муніципальної політики України.

Координаційна рада з питань місцевого самоврядування забезпечує взаємодію Президента України з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України органами місцевого самоврядування України з метою визначення та узгодження шляхів, засобів і форм реалізації засад державної політики у сфері самоврядування, об'єднання зусиль органів державної влади щодо підвищення ефективності функціонування системи місцевого самоврядування в Україні.

За посадою Координаційну раду з питань місцевого самоврядування очолює Президент України. Персональний склад Координаційної ради та Положення про неї затверджується Президентом України.

Основними завданнями Координаційної ради з питань місцевого самоврядування є:

сприяння органам виконавчої влади у вирішенні питань державної підтримки місцевого самоврядування в Україні;

участь у розробленні та розгляді проектів законів України, указів та розпоряджень Президента України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, державних програм та концепцій питань розвитку місцевого самоврядування, підтримки матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування в Україні;

вивчення, узагальнення та поширення передового досвіду з розвитку ініціативи та самодіяльності територіальних громад в Україні, самоврядних органів інших держав;

сприяння взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з метою оптимального забезпечення членів територіальних громад соціальними та адміністративними послугами, які надаються цими органами відповідно доїх повноважень, визначених законодавством;

залучення недержавних асоціацій, установ та організацій, діяльність яких пов'язана з розвитком місцевого самоврядування, до розроблення проектів відповідних нормативних документів, підготовки та проведення державно-правових експериментів у сфері місцевого самоврядування.

Координаційна рада з питань місцевого самоврядування має право:

утворювати у разі потреби тимчасові комісії, експертні та робочі групи, залучати до участі в їх роботі представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових установ та громадських організацій;

одержувати у встановленому порядку безоплатно необхідну для її діяльності інформацію;

організовувати семінари, конференції та інші заходи з питань розвитку місцевого самоврядування.

Координаційна рада з питань місцевого самоврядування не може перебирати на себе повноваження органів місцевого самоврядування.

Стаття 13. Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування

Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, цим Кодексом та іншими Законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Глава 4 Система та основні принципи місцевого самоврядування Україні

Стаття 14. Основні принципи місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:

народовладдя;

законності;

гласності;

колегіальності;

поєднання місцевих і державних інтересів;

виборності;

правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими Кодексами;

підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

судового захисту прав місцевого самоврядування.

Стаття 15. Система місцевого самоврядування

Система місцевого самоврядування включає:

територіальну громаду;

сільську, селищну, міську раду;

сільського, селищного, міського голову;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

органи самоорганізації населення.

У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Кодексу можуть утворюватися районні в місті ради.

Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Стаття 16. Територіальні громади

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову.

Добровільне об'єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об'єднання комунального майна.

Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади.

У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.

Стаття 17. Місцевий референдум

Місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення.

Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим Кодексом та іншими Законами до відання місцевого самоврядування.

На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені Законом до відання органів державної влади.

Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма її жителями, відповідними органами і посадовими особами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються Особливою частиною цього Кодексу.

Стаття 18. Загальні збори громадян

Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.

Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності, вони є обов'язковими для розгляду і прийняття відповідних рішень відповідними органами місцевого самоврядування.

Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається Особливою частиною цього Кодексу.

Стаття 19. Місцеві ініціативи

Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.

Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування.

Стаття 20. Ради - представницькі органи місцевого самоврядування

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією, цим Кодексом та іншими Законами України.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим Кодексом та іншими Законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим Кодексом та іншими Законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим Кодексом та іншими Законами, а також регламентами відповідних рад, що не повинні суперечити положенням Конституції та Законів України.

Стаття 21. Виконавчі органи рад

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 2000 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

Стаття 22. Сільський, селищний, міський голова

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в порядку, визначеному цим Кодексом, і здійснює свої повноваження на постійній основі.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.

На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені цим Кодексом частині статусу депутатів рад, якщо інше не встановлено Кодексом.

Стаття 23. Громадські слухання

Територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.

Пропозиції, які вносяться за результатами громадськихслухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

Стаття 24. Органи самоорганізації населення

Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначаються цим Кодексом.

Глава 5 Статути та символіка територіальних громад

Стаття 25. Статут територіальної громади села, селища, міста

З метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування територіальна громада шляхом проведення місцевого референдуму або представницький орган місцевого самоврядування 2/3 голосів від його загального складу на основі Конституції України та в межах цього Кодексу може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста.

У такому ж порядку вносяться зміни та доповнення до статуту територіальної громади.

Статут територіальної громади діє безстроково, якщо тільки він не буде скасований місцевою радою або самою територіальною громадою на місцевому референдумі.

Стаття 26. Зміст статуту територіальної громади

На підставі та в межах, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими Законами України, територіальна громада може визначати у своєму статуті положення у сферах:

внутрішньої організації територіальної громади;

формування органів самоорганізації населення;

принципів організації виконавчих органів місцевої ради;

принципів управління комунальною власністю;

принципів та порядку використання комунальних об'єктів та установ громадського призначення.

У сферах, не визначених законами чи іншими нормативноправовими актами, територіальна громада може встановлювати також інші обов'язкові для виконання всіма членами цієї територіальної громади положення, які передбачатимуться в статуті територіальної громади.

Статут територіальної громади не повинен містити питання, що предметом діяльності органів державної влади, предметом регулювання регламенту відповідної ради або які відноситься до сфери компетенції іншої територіальної громади, якщо тільки ці громади (сільські громади) в установленому цим Кодексом порядку не об'єдналися в одну.

Рішення органів і посадових осіб місцевого самоврядування повинні відповідати положенням статуту територіальної громади.

Стаття 27. Державна реєстрація та набуття чинності статутом територіальної громади

Статут територіальної громади підлягає державній реєстрації відповідних органах Міністерства юстиції України (обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції) в місячний строк від дня його прийняття.

Момент державної реєстрації статуту територіальної громади є моментом набуття ним чинності.

Стаття 28. Відмова в державній реєстрації статуту територіальної громади та порядок оскарження такої відмови

Підставою для відмови в державній реєстрації статуту територіальної громади може бути його невідповідність Конституції, цьому Кодексу та іншим законам України.

Відмова в реєстрації статуту територіальної громади може бути оскаржена в судовому порядку.

Стаття 29. Оприлюднення статуту територіальної громади

Статут територіальної громади підлягає оприлюдненню в комунальних засобах масової інформації в 10-денний строк з моменту його державної реєстрації та має бути доведений до відома населення через інші засоби, визначені відповідною місцевою радою.

Відповідальність за своєчасне оприлюднення статуту територіальної громади несе сільський, селищний, міський голова або особа, яка тимчасово виконує його обов'язки.

Статут територіальної громади вивішується у вигляді плакатів спеціальних місцях, доступних для загального ознайомлення.

Місцеві ради обладнують стенди та дошки для розміщення цих плакатів. Вони можуть прийняти рішення про заборону розміщення цих плакатів на окремих будівлях, що є пам'ятками історії та культури, охоронюваними державою, та в місцях, де вони можуть зашкодити безпеці дорожнього руху.

Стаття 30. Символіка територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції.

З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідно району, області.

Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою згідно з чинним законодавством.

Стаття 31. Підняття Державного Прапора України

На будинках, де працюють місцеві ради та їх виконавчі комітети, піднімається Державний Прапор України.

Глава 6 Форми добровільного об'єднання органів місцевого самоврядування

Стаття 32. Форми добровільного об'єднання органів місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об'єднуватися в асоціації, спілки, федерації та інші форми добровільних об'єднань, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в органах Міністерства юстиції України (обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції) в місячний строк від дня їх створення.

Органи місцевого самоврядування та їх асоціації можуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування.

Асоціаціям, спілкам, федераціям та іншим добровільним об'єднанням органів місцевого самоврядування не можуть делегуватися повноваження органів і посадових осіб місцевого самоврядування та органів і посадових осіб державної влади України.

Стаття 33. Статус добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування та їх взаємодія з органами державної влади і місцевого самоврядування

Добровільні об'єднання органів місцевого самоврядування виконують передбачені їх статутом громадські завдання від свого імені та під свою відповідальність.

З метою збалансованого соціально-економічного та культурного розвитку окремих територіальних громад та їх об'єднань добровільні об'єднання органів місцевого самоврядування взаємодіють з органами державної влади України, а в Автономній Республіці Крим - з Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Добровільні об'єднання органів місцевого самоврядування можуть вносити на розгляд органів і посадових осіб державної влади і місцевого самоврядування України рекомендації і пропозиції, які є обов'язковими для розгляду і прийняття рішень відповідними органами і посадовими особами за обов'язкової участі представників добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування.

Об'єднання органів місцевого самоврядування наділені правами юридичної особи.

Стаття 34. Повідомлення про намір створити (вступити в) добровільне об'єднання органів місцевого самоврядування

Місцева рада повинна у тижневий строк від дня прийняття рішення про створення об'єднання органів місцевого самоврядування або про вступ до нього повідомити голову відповідної державної адміністрації:

сільська, селищна, міська міст районного значення - голову районної державної адміністрації;

міська міст обласного та республіканського значення - голову обласної державної адміністрації.

Глава 7 Особливості відносин органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями в Україні

Стаття 35. Відносини органів місцевого самоврядування з

підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Стаття 36. Відносини органів місцевого самоврядування з

підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування цим Кодексом.

З питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію.

Органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.

РОЗДІЛ II
СТАТУС ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД ТА СІЛЬСЬКИХ, СЕЛИЩНИХ, МІСЬКИХ ГОЛІВ

Глава 8 Загальні засади статусу депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів

Стаття 37. Законодавство про статус депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів

Статус депутата місцевої ради та сільського, селищного, міського голови визначається Конституцією України, цим Кодексом та іншими Законами України.

Стаття 38. Депутат місцевої ради - повноважний представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу

Депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є повноважним представником інтересів відповідної територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і цього Кодексу обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

Депутат місцевої ради як повноважний представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих Кодексом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Стаття 39. Депутат місцевої ради - повноважний і рівноправний член відповідної ради

Депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування.

Депутат місцевої ради відповідно до цього Кодексу наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

Стаття 40. Виникнення і строк повноважень депутата місцевої ради та сільського, селищного, міського голови

Депутат місцевої ради набуває свого статусу в результаті обрання його до ради відповідно до цього Кодексу - з моменту офіційного оголошення відповідною виборчою комісією підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією.

Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених Кодексом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Повноваження депутата місцевої ради, обраного замість того депутата, який вибув, або на повторних виборах, починаються з дня заслуховування на черговому після виборів депутата місцевої ради пленарному засіданні відповідної місцевої ради повідомлення територіальної виборчої комісії про підсумки виборів.

Повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання і закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної відповідно до цього Кодексу особи, крім випадків дострокового припинення його повноважень.

Інформація про підсумки виборів доводиться територіальною виборчою комісією до відома відповідної місцевої ради. Спори щодо набуття повноважень депутатів місцевої ради та сільських, селищних, міських голів вирішуються судом.

Стаття 41. Дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради

Повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі:

його відкликання виборцями у встановленому цим Кодексом порядку;

припинення його громадянства України або виїзду його на постійне проживання за межі України;

обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно Конституцією України та Кодексами України не сумісне з виконанням депутатських повноважень;

обрання його депутатом іншої місцевої ради;

визнання судом його недієздатним або безвісно відсутнім;

набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі;

його смерті.

Повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради:

у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі;

у зв'язку з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

Спори щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вирішуються судом.

У разі дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вибори депутата замість депутата, який вибув, проводяться відповідно до цього Кодексу.

Стаття 42. Зміна статусу або припинення повноважень депутата місцевої ради у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України

Статус депутата місцевої ради змінюється відповідно до зміни статусу ради, до якої його обрано, у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої відповідної території.

У разі віднесення населених пунктів до категорії міст обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення на їх території припиняються повноваження депутатів місцевої ради, які були обрані від цього населеного пункту до відповідної районної, обласної чи міської ради.

У разі віднесення села, селища, міста до складу іншого району депутати місцевих рад, обрані від цих населених пунктів, втрачають статус депутата попередньої районної чи міської ради і набувають статусу депутата тієї районної чи міської ради, під юрисдикцію якої передано відповідні адміністративно-територіальні одиниці.

У разі проведення виборів до новоутворених місцевих рад на базі існуючих рад повноваження депутатів цих рад припиняються.

Стаття 43. Дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови

Повноваження сільського, селищного, міського голови вважаються достроково припиненими у разі:

його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови;

припинення його громадянства;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Кодексом;

визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер;

його смерті.

Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або

Закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

Повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених частиною другою цієї статті можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови визначається цим Кодексом.

Рішення про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови приймається сільською, селищною, міською радою як за власною ініціативою, так і на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу.

За наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій сільського, селищного, міського голови незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільського, селищного, міського голови. Питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови може порушуватись перед Верховною Радою України відповідною сільською, селищною, міською радою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації.

Порядок проведення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови визначається цим Кодексом.

Повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються з дня прийняття місцевим референдумом або відповідною радою рішення про це, а в разі призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови - в день обрання головою іншої особи.

Стаття 44. Поєднання депутатської діяльності з виконанням виробничих або службових обов'язків

Депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час).

За рішенням обласної, Київської та Севастопольської міських рад депутат, обраний головою постійної комісії з питань бюджету, може працювати в раді на постійній основі.

Стаття 45. Несумісність статусу депутата місцевої ради з деякими посадами та видами діяльності

Депутат місцевої ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюються вимоги Конституції та Кодексів України щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті.

Депутат місцевої ради не може використовувати свій депутатський мандат в цілях, не пов'язаних з депутатською діяльністю.

Депутат місцевої ради не може мати іншого представницького мандата.

Стаття 46. Несумісність статусу сільського, селищного, міського голови з деякими посадами та видами діяльності

Сільський, селищний, міський голова виконує свої функції на постійній основі, не може мати іншого представницького мандата та одночасно перебувати на державній службі, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю.

На сільських, селищних, міських голів також поширюються вимоги чинного законодавства України про боротьбу з корупцією.

Стаття 47. Депутатська етика

Депутат місцевої ради як повноважний представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен дотримуватися таких правил депутатської етики:

керуватися загальнодержавними інтересами та інтересами територіальної громади чи виборців свого виборчого округу, від яких його обрано;

не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях;

не принижувати честі й гідності виборців, інших депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;

не розголошувати відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється Кодексом, інших відомостей з питань, що розглядалися на закритих засіданнях ради чи її органів і не підлягають за їх рішенням розголошенню, та відомостей, які стосуються таємниці особистого життя депутата місцевої ради або виборця, що охороняється Кодексом, чи стали йому відомі у зв'язку його участю в депутатських перевірках;

не допускати образливих висловлювань, не використовувати у публічних виступах недостовірні або неперевірені відомості стосовно органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, їх керівників та інших посадових чи службових осіб, депутатських фракцій, окремих депутатів місцевих рад;

не приймати будь-яких гонорарів, подарунків, не отримувати винагород безпосередньо чи опосередковано за дії, пов'язані зі здійсненням ним депутатських повноважень.

Регламентом ради можуть бути встановлені також інші правила депутатської етики та додаткові дисциплінарні заходи впливу щодо тих депутатів місцевих рад, які порушують ці правила.

Стаття 48. Депутатське посвідчення та нагрудний знак депутата місцевої ради

Після набуття депутатом місцевої ради повноважень, йому видаються посвідчення і нагрудний знак.

Зразки посвідчень і нагрудних знаків депутата місцевої ради, також Положення про них затверджуються Верховною Радою України.

Глава 9 Діяльність депутата місцевої ради у виборчому окрузі

Стаття 49. Обов'язки депутата місцевої ради у виборчому окрузі

У виборчому окрузі депутат місцевої ради зобов'язаний:

підтримувати зв'язок з виборцями, відповідною територіальною громадою, трудовими колективами і громадськими організаціями, які висунули його кандидатом у депутати місцевої ради, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, розташованими на відповідній території;

не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців;

брати участь в організації виконання рішень ради та її органів, доручень виборців, у масових заходах, що проводяться органами місцевого самоврядування на території громади або виборчого округу;

вивчати громадську думку; вивчати потреби територіальної громади, інформувати про них раду та її органи, брати безпосередню участь у їх вирішенні;

визначити і оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших громадян; вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення.

Депутат місцевої ради, який не виправдав довір'я виборців, може бути в будь-який час відкликаний ними у встановленому цим Кодексом порядку.

Стаття 50. Права депутата місцевої ради у виборчому окрузі

У виборчому окрузі депутат місцевої ради має право:

офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях, незалежно від форм власності, з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня;

брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу;

порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення;

вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до Кодексу, брати участь у їх розгляді.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право:

на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання;

на невідкладний прийом до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території його виборчого округу;

вимагати усунення порушень законності і правового порядку на території його виборчого округу.

Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян.

Глава 10 Індивідуальні та колективні форми реалізації депутатом місцевої ради своїх повноважень у виборчому окрузі

Стаття 51. Розгляд депутатом місцевої ради пропозицій, заяв скарг громадян

Депутат місцевої ради розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян, які надійшли до нього, вживає заходів до їх своєчасного, обгрунтованого вирішення; вивчає причини, які породжують скарги громадян, і вносить свої пропозиції щодо їх усунення до органів місцевого самоврядування, до місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян; систематично веде прийом громадян.

Депутат місцевої ради може направляти одержані ним пропозиції, заяви і скарги до відповідних органів, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, об'єднань громадян, якщо вирішення питань відноситься до їх повноважень, які зобов'язані розглянути їх відповідно до Кодексу і про результати повідомити заявника, а також депутата місцевої ради.

Депутат місцевої ради в межах своїх повноважень здійснює контроль за розглядом відповідними органами підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, органами об'єднань громадян надісланих ним пропозицій, заяв, скарг виборців.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної і комунальної форм власності, їх посадові особи зобов'язані сприяти депутатові місцевої ради в організації прийому громадян, розгляді їх пропозицій, заяв, скарг, у створенні інших необхідних для його депутатської діяльності умов.

Стаття 52. Депутатське звернення

Депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані у десятиденний строк розглянути порушене ним питання, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки дати йому відповідь не пізніш як у місячний строк.

Якщо депутатське звернення з об'єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, депутату місцевої ради зобов'язані письмово повідомити про це з обгрунтуванням мотивів необхідності продовження строку розгляду.

Депутат місцевої ради може взяти участь у розгляді свого звернення, про що місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, розташованих на території відповідної ради, повинні йому повідомити завчасно, але не пізніш як за п'ять календарних днів.

Якщо депутат місцевої ради не задоволений результатами розгляду свого звернення або якщо місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, розташованих на території відповідної ради, ухиляються від вирішення порушеного у зверненні питання у встановлений строк, він має право внести депутатський запит відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Стаття 53. Право депутата місцевої ради на невідкладний прийом та на одержання необхідної інформації

Депутат місцевої ради на території відповідної ради має право невідкладного прийому посадовими особами місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, розташованих на території відповідної ради, з питань депутатської діяльності.

Посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, розташованих на території відповідної ради, на звернення депутата місцевої ради надають йому довідкові матеріали та іншу інформацію, необхідні для здійснення депутатських повноважень.

Порядок відвідування депутатом місцевої ради підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державною або іншою таємницею, що охороняється Кодексом, встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Стаття 54. Право депутата місцевої ради вимагати усунення порушення законності

Депутат місцевої ради як представник інтересів відповідної територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних органів і посадових осіб з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до посадових осіб відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів для усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену Кодексом.

Стаття 55. Звіти депутата місцевої ради перед виборцями та зустрічі з ними

Депутат місцевої ради періодично, але не рідше одного разу на рік, зобов'язаний звітувати про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу, об'єднаннями громадян. Рада визначає орієнтовні строки проведення звітів депутатів місцевої ради перед виборцями.

Звіт депутата місцевої ради повинен містити відомості про його діяльність у раді та в її органах, до яких його обрано, а також про його роботу у виборчому окрузі, про прийняті радою та її органами рішення, про хід їх виконання, про особисту участь в обговоренні, прийнятті та в організації виконання рішень ради, її органів, а також доручень виборців свого виборчого округу.

Звіт депутата місцевої ради може бути проведено в будь-який час на вимогу зборів виборців за місцем проживання, трудової діяльності або навчання, а також органів самоорганізації населення.

Депутат місцевої ради не пізніш як за сім днів повідомляє виборців про час і місце проведення звіту через місцеві засоби масової інформації або в інший спосіб.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ організацій державної і комунальної форм власності зобов'язані сприяти депутатам місцевих рад в організації їх звітів перед виборцями шляхом надання приміщень, інформаційних та інших довідкових матеріалів, необхідних депутату місцевої ради, на прохання депутата здійснювати інші заходи, пов'язані з проведенням його звіту перед виборцями.

Депутат місцевої ради інформує раду та її виконавчі органи про результати обговорення його звіту, зауважень і пропозицій, висловлених виборцями на адресу ради та її органів, а також про доручення, дані депутатові у зв'язку з його депутатською діяльністю.

Витрати, пов'язані з проведенням звітів депутатів місцевої ради перед виборцями та їх зустрічей з ними, здійснюються за рахунок відповідних місцевих бюджетів у межах затверджених на ці цілі видатків.

Звіти і зустрічі депутатів місцевої ради з виборцями висвітлюються засобами масової інформації.

Стаття 56. Доручення виборців

Виборці можуть давати своєму депутатові місцевої ради доручення на зборах під час його звітів чи зустрічей з питань, що випливають з потреб відповідного виборчого округу чи територіальної громади в цілому.

Доручення виборців не повинні суперечити Конституції і законам України (а в Автономній Республіці Крим - також Конституції і нормативно-правовим актам Верховної Ради Автономної Республіки Крим), а їх виконання має належати до відання місцевих рад та їх органів.

Доручення виборців депутатові місцевої ради має бути підтримане більшістю учасників зборів.

Доручення виборців, виконання яких потребує прийняття відповідною радою або її виконавчим органом рішення, фінансових або інших матеріальних витрат, доводяться депутатом місцевої ради до відома відповідної ради або її органів.

Рада та її органи аналізують доручення виборців, дані депутатам місцевої ради, та з урахуванням матеріальних, в тому числі і фінансових, можливостей приймають відповідні рішення щодо їх реалізації. Рішення з цих питань доводяться до відома депутатів місцевої ради та територіальної громади.

Депутат місцевої ради бере участь в організації виконання доручень виборців як одноособово, так і в складі постійних і тимчасових комісій ради або в складі утвореної з цією метою депутатської групи, може залучати до їх виконання органи самоорганізації населення, а також виборців відповідного виборчого округу.

Контроль за виконанням доручень виборців здійснюється відповідними радами, їх органами та депутатами місцевих рад. Органи, які в межах своїх повноважень забезпечують реалізацію доручень виборців, один раз на рік інформують раду про хід їх виконання.

Депутат місцевої ради періодично інформує своїх виборців про результати розгляду радою та її виконавчими органами доручень виборців та особисту участь в організації їх виконання.

Глава 11 Повноваження депутата місцевої ради у раді

Стаття 57. Обов'язки депутата місцевої ради у раді та її органах

Депутат місцевої ради зобов'язаний:

додержуватися Конституції та законів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів;

брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень;

виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень.

Стаття 58. Права депутата місцевої ради у раді та її органах

Депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень.

Кожний депутат місцевої ради у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос. Депутат місцевої ради, який не входить до складу відповідного органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Депутат місцевої ради має право:

обирати і бути обраним до органів відповідної ради;

офіційно представляти виборців у відповідній раді та її органах;

пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами;

вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті;

вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю;

вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них;

висловлюватися щодо персонального складу утворюваних радою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються радою;

порушувати питання про недовіру сільському, селищному, міському голові, розпуск органів, утворених радою, та звільнення посадових осіб місцевого самоврядування;

брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засіданні;

вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних раді, а також з питань, що віднесені до компетенції ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території;

порушувати в раді та її органах питання про необхідність перевірки роботи підзвітних та підконтрольних раді органів, підприємств, установ, організацій;

виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів голосування, давати довідки;

ознайомлюватися з текстами виступів у стенограмах чи протоколах засідань ради та її органів до їх опублікування;

оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень, заяв, пропозицій громадян або їх об'єднань, якщо вони мають суспільне значення;

об'єднуватися з іншими депутатами місцевої ради в депутатські групи та фракції, які діють відповідно до регламенту ради.

Депутат місцевої ради з обговорюваного питання може передати головуючому тексти свого невиголошеного виступу, пропозицій і зауважень для включення до протоколу засідання ради або її органу, в якому він бере участь.

Порядок реалізації зазначених прав депутатів місцевих рад визначається цим Кодексом, іншими законами України, які регулюють діяльність місцевих рад та їх органів, а також регламентом відповідної ради.

Глава 12 Сесійні та позасесійні форми роботи депутата місцевої ради у раді та її органах

Стаття 59. Участь депутата в сесіях місцевої ради та засіданнях її органів

На сесіях місцевої ради депутати місцевої ради на основі колективного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання даної ради.

Депутат місцевої ради, крім секретаря ради, голови районної місті, районної, обласної ради, їх заступників повинен входити до складу однієї з постійних комісій, що утворюються радою.

Депутат місцевої ради за дорученням відповідної ради або постійної комісії, до складу якої його обрано, бере безпосередню участь у підготовці питань для розгляду на сесіях ради та засіданнях постійної комісії.

Депутат місцевої ради зобов'язаний бути присутнім на пленарних засіданнях ради, засіданнях постійної комісії та інших органів ради, до складу яких він входить. У разі неможливості бути присутнім на засіданні депутат місцевої ради повідомляє про це особу, яка очолює відповідний орган.

Рада, до якої обрано депутата, має право заслуховувати його звіти про виконання рішень ради, на пленарних засіданнях періодично інформує депутатів місцевої ради про хід виконання рішень, прийнятих радою, реалізацію пропозицій і зауважень, внесених ними, а також з інших важливих питань діяльності ради та її органів.

У разі пропуску депутатом протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, членом якої він є, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання такого депутата у встановленому цим Кодексом порядку.

Стаття 60. Депутатський запит і депутатське запитання

Депутатський запит - це підтримана радою вимога депутата місцевої ради до посадових осіб ради і її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради - також до голови місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів і управлінь з питань, які віднесені до відання ради.

Депутатське запитання - це засіб одержання депутатом місцевої ради інформації або роз'яснення з тієї чи іншої проблеми. Відповідь на запитання може бути оголошено на сесії ради або дано депутату місцевої ради в індивідуальному порядку. Запитання не включається до порядку денного сесії, не обговорюється і рішення по ньому не приймається.

Стаття 61. Порядок розгляду депутатського запиту

Депутатський запит може бути внесений депутатом місцевої ради або групою депутатів попередньо або на пленарному засіданні ради у письмовій чи усній формі. Запит підлягає включенню до порядку денного пленарного засідання ради.

Депутатський запит обговорюється у разі необхідності на пленарному засіданні місцевої ради.

Рішення про направлення депутатського запиту органу чи посадовій особі, до яких звернуто запит, приймається, якщо за нього проголосувало більше половини депутатів місцевої ради від загального складу ради.

Рада може зобов'язати відповідний орган або посадову особу подати у встановлений нею строк звіт про виконання рішення по запиту депутата місцевої ради.

Орган або посадова особа, до яких звернуто депутатський запит, зобов'язані у встановлений радою строк дати офіційну письмову відповідь на нього відповідній раді і депутату місцевої ради. Якщо запит з об'єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений радою строк, то орган або посадова особа зобов'язані письмово повідомити раді та депутатові місцевої ради, який вніс запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати один місяць з дня одержання запиту. Відповідь на запит у разі необхідності розглядається на пленарному засіданні ради.

Депутат місцевої ради має право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. За результатами відповіді на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на цьому наполягає не менше 1/4 присутніх на засіданні депутатів місцевої ради. Посадових осіб, до яких звернуто запит, своєчасно інформують про дату та час обговорення відповіді на запит радою. Вони або уповноважені ними особи мають право бути присутні на цьому засіданні ради.

За результатами розгляду відповіді на депутатський запит рада приймає відповідне рішення.

Стаття 62. Пропозиції і зауваження, висловлені депутатами місцевої ради на сесіях ради

Пропозиції і зауваження, висловлені депутатами місцевої радина сесіях ради або передані в письмовій формі головуючому на її пленарних засіданнях, розглядаються радою або за її дорученням постійними комісіями ради чи надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним органам та посадовим особам, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про результати розгляду повідомити безпосередньо депутатів місцевої ради, які внесли пропозиції чи висловили зауваження, а також відповідну раду.

Рада та її виконавчі органи забезпечують виконання пропозицій і зауважень депутатів місцевої ради, схвалених радою, інформують депутатів про реалізацію пропозицій і зауважень, внесених ними на сесіях рад.

Стаття 63. Право депутата місцевої ради порушувати питання про перевірку діяльності виконавчих органів ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, брати участь у здійсненні контролю за виконанням рішень ради

Депутат місцевої ради має право порушувати в раді та її органах питання про необхідність проведення перевірок з питань, віднесених до компетенції відповідної ради, діяльності розташованих на її території підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, виконавчих органів ради, а депутати обласних, районних рад - відповідних місцевих державних адміністрацій в частині повноважень делегованих їм обласними, районними радами, а також за дорученням ради або її органів брати участь у перевірках виконання рішень ради.

Депутат місцевої ради має право вносити пропозиції щодо усунення недоліків і порушень керівникам підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, і органів, діяльність яких перевірялася відповідно до частини першої цієї статті, а також органам, яким вони підпорядковані, порушувати питання про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких сталося порушення.

У разі виявлення порушень законодавства України депутат місцевої ради звертається з цього приводу до відповідних органів державної влади.

Про результати перевірки та пропозицій щодо них депутат місцевої ради доповідає раді або її органу, за дорученням яких здійснювалася перевірка.

Депутат місцевої ради за дорученням ради бере участь у депутатських перевірках з питань, які належать до відання ради, здійсненні контролю за виконанням рішень ради.

Стаття 64. Депутатські групи

Для спільної роботи по здійсненню депутатських повноважень у виборчих округах депутати місцевих рад можуть на основі їх взаємної згоди об'єднуватися в депутатські групи.

Депутати місцевої ради об'єднуються в депутатські групи за єдністю території їх виборчих округів, спільністю проблем, які вони вирішують, або іншими ознаками.

Повноваження депутатських груп є похідними від повноважень депутата місцевої ради, передбачених цим Кодексом.

Членство депутата місцевої ради в депутатській групі не звільняє його від персональної відповідальності за здійснення своїх депутатських повноважень у виборчому окрузі.

Стаття 65. Порядок утворення депутатських груп

Депутатська група може бути утворена в будь-який час протягом строку повноважень ради даного скликання за рішенням зборів депутатів місцевої ради, які виявили бажання увійти до її складу. Депутатська група складається не менш як з трьох депутатів місцевої ради. Депутатська група в районній, міській, районній у місті, обласній, Київській та Севастопольській міських радах складається не менш як із п'яти депутатів.

Депутати місцевої ради, які входять до складу депутатської групи, обирають особу, яка очолює депутатську групу.

Депутатська група реєструється відповідною місцевою радою за поданням особи, яка очолює депутатську групу, до якого додається підписане депутатами цієї групи письмове повідомлення про сформування депутатської групи із зазначенням її назви, персонального складу та партійної належності членів групи та депутатів, які уповноважені представляти групу.

Депутатські групи можуть утворюватися на визначений ними період, але не більше ніж на строк повноважень відповідних рад.

Діяльність депутатської групи припиняється:

у разі вибуття окремих депутатів місцевої ради, внаслідок чого її чисельність стає менша, ніж встановлена частиною першою цієї статті;

у разі прийняття депутатами місцевої ради, які входять до її складу, рішення про розпуск депутатської групи;

після закінчення строку, на який депутати місцевої ради об'єдналися в депутатську групу, або строку повноважень відповідних рад.

Рада сприяє діяльності зареєстрованих нею депутатських груп, координує їх роботу і може заслуховувати повідомлення про їх діяльність.

Інші питання діяльності депутатських груп визначаються регламентом ради.

Стаття 66. Депутатські фракції

Депутати місцевої ради на основі єдності поглядів або партійного членства можуть об'єднуватися у депутатські фракції з чисельністю не менше трьох депутатів у сільській, селищній та п'яти у районній, міській, районній у місті, обласній, Київській та Севастопольській міських радах. До складу депутатських фракцій можуть входити також позапартійні депутати місцевої ради, які підтримують політичну спрямованість фракцій.

Порядок вступу до фракції та виходу з неї визначається самою фракцією. Депутат місцевої ради може входити до складу лише однієї фракції. Рішення про об'єднання депутатів у фракцію доводиться до відома депутатів місцевої ради головуючим на сесії ради.

Забезпечення діяльності депутатських фракцій покладається на сільського, селищного, міського голову, голову ради.

Інші питання діяльності депутатських фракцій визначаються регламентом місцевої ради.

Стаття 67. Права депутатських фракцій

Депутатські фракції мають право:

на пропорційне представництво в постійних та тимчасових комісіях ради;

попередньо обговорювати кандидатури посадових осіб, яких обирає, призначає чи затверджує рада;

на гарантований виступ свого представника на пленарному засіданні ради з кожного питання порядку денного сесії ради;

об'єднувати зусилля з іншими фракціями для створення більшості в раді чи опозиції;

здійснювати інші права, передбачені Законами України.

Стаття 68. Участь депутата місцевої ради в роботі інших органів місцевого самоврядування

Депутат місцевої ради має право брати участь з правом дорадчого голосу в роботі інших органів місцевого самоврядування при розгляді ними питань та прийнятті рішень, що зачіпають інтереси виборців його виборчого округу чи територіальної громади, від яких його обрано.

Глава 13 Основні гарантії депутатської діяльності

Стаття 69. Непорушність повноважень депутата місцевої ради. Забезпечення умов для їх здійснення

Депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше, як у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Місцеві ради та їх органи забезпечують необхідні умови для ефективного здійснення депутатами місцевих рад їх повноважень.

Рада та її органи сприяють депутатам місцевих рад в їх діяльності шляхом створення відповідних умов, забезпечення депутатів документами, довідково-інформаційними та іншими матеріалами, необхідними для ефективного здійснення депутатських повноважень, організовують вивчення депутатами місцевих рад законодавства, досвіду роботи рад.

Депутат місцевої ради не несе відповідальності за виступи на засіданнях ради та її органів, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

На час виконання депутатських повноважень депутату місцевої ради надається відстрочка від призову на строкову військову чи альтернативну (невійськову) службу. У зв'язку з депутатською діяльністю депутат місцевої ради також звільняється від проходження навчальних зборів.

Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ організацій, незалежно від форм власності, зобов'язані сприяти депутатам місцевої ради у здійсненні їх депутатських повноважень.

Стаття 70. Звільнення депутата місцевої ради від виробничих або службових обов'язків для виконання депутатських повноважень

На час сесій, засідань постійних комісій місцевих рад, а також для здійснення депутатських повноважень в інших передбачених Кодексом випадках депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків.

У разі здійснення депутатських повноважень у робочий час депутату місцевої ради за основним місцем роботи відшкодовуються середній заробіток та інші витрати, пов'язані з депутатською діяльністю, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Стаття 71. Охорона трудових та інших прав депутата місцевої ради

У разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду, на якій він працює на постійній основі у раді трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду, на якій він працює на постійній основі у відповідній раді депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення повноважень надається попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Депутат місцевої ради не може з ініціативи власника (уповноваженого ним органу) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу бути звільнений з роботи, від займаної посади, виключений колективного господарства або навчального закладу (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації) без попереднього погодження з відповідною радою за висновком постійної комісії ради, до відання якої належать питання депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів місцевої ради.

Депутат місцевої ради з числа військовослужбовців або інших категорій громадян, служба яких регулюється статутами і положеннями, не може бути з ініціативи командування (адміністрації) звільнений зі служби, понижений у званні чи посаді в порядку дисциплінарного стягнення без попередньої згоди ради за висновком постійної комісії ради, до відання якої належать питання депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів місцевої ради.

Час роботи депутата у місцевій раді на постійній основі зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді.

Стаття 72. Право депутата місцевої ради на безплатний проїзд

Депутат місцевої ради користується на території відповідної ради правом безплатного проїзду на залізничному, автомобільному і водному транспорті, незалежно від форм власності, а також на всіх видах міського пасажирського транспорту (за винятком таксі). Порядок та умови безплатного проїзду депутатів місцевих рад визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 73. Надання депутату місцевої ради інформаційної та юридичної допомоги

Відповідна рада та її виконавчі органи забезпечують депутатів місцевих рад офіційними виданнями та інформаційними матеріалами ради, організують допомогу їм з правових питань депутатської діяльності, надають можливість депутатам ознайомитися з рішеннями ради та її органів, розпорядженнями відповідної місцевої державної адміністрації, актами підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території.

Глава 14 Відкликання депутата місцевої ради

Стаття 74. Підстави для відкликання депутата місцевої ради

Підставами для відкликання виборцями обраного ними депутата місцевої ради можуть бути:

порушення депутатом місцевої ради положень Конституції і законів України;

пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів;

невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми;

використання депутатського мандата в особистих чи корисливих цілях;

систематичне порушення депутатом місцевої ради норм депутатської етики.

Виборці мають право порушувати питання про відкликання депутата місцевої ради також з інших підстав, які вони вважатимуть суттєвими.

Стаття 75. Пропозиції про відкликання депутата місцевої ради

Право вносити пропозиції про відкликання депутата місцевої ради до територіальної виборчої комісії належить відповідній місцевій раді, а також зборам виборців та зборам (конференціям) об'єднань громадян, які відповідно до цього Кодексу мають право висувати кандидатів у депутати і знаходяться на території відповідного виборчого округу.

Рішення про внесення пропозицій щодо відкликання депутата місцевої ради приймається відповідно на:

пленарному засіданні місцевої ради;

зборах виборців, проведених з урахуванням вимог частин другої і третьої статті 133 цього Кодексу;

зборах (конференціях) об'єднань громадян у порядку, встановленому їх статутами (положеннями).

У разі прийняття рішення щодо внесення пропозиції про відкликання депутата місцевої ради на зборах виборців, зборах (конференціях) об'єднань громадян створюється ініціативна група для збирання підписів виборців відповідного виборчого округу на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради, затверджується її склад.

Протокол зборів виборців з пропозицією про відкликання депутата місцевої ради підписується головою і секретарем цих зборів, а протокол зборів (конференції) об'єднань громадян - керівником відповідного об'єднання громадян.

Рішення ради, протокол зборів виборців, зборів (конференцій) об'єднань громадян направляються до територіальної виборчої комісії у триденний строк після їх проведення.

Стаття 76. Розгляд питаня про відкликання депутата місцевої ради територіальною виборчою комісією

Відповідна територіальна виборча комісія у п'ятиденний строк моменту одержання протоколу зборів виборців, зборів (конференцій) об'єднань громадян з пропозицією про відкликання депутата місцевої ради розглядає це питання на своєму засіданні і приймає відповідне рішення. Про надходження пропозиції, а також про місце і час засідання, на якому вона розглядатиметься, комісія не пізніш як за три дні до засідання повідомляє відповідного депутата місцевої ради, раду, до якої його обрано, а також суб'єктів, які внесли пропозицію про відкликання депутата.

У разі порушення порядку внесення пропозиції про відкликання депутата місцевої ради територіальна комісія може відмовити в прийомі протоколу зборів виборців, зборів (конференцій) об'єднань громадян. Копії відповідного рішення у дводенний строк після його прийняття направляються комісією депутату місцевої ради, щодо якого порушено питання про відкликання, раді, до складу якої його обрано, а також суб'єктам, що внесли пропозицію про відкликання.

Стаття 77. Збирання підписів на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради

Після прийняття протоколу на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради територіальна виборча комісія видає необхідну кількість підписних листів керівнику ініціативної групи по збиранню підписів.

З моменту отримання ініціативною групою підписних листів збір підписів проводиться у строки:

у разі відкликання депутата сільської, селищної, міської (міста районного підпорядкування) ради - п'ять днів;

районної, міської (міста обласного підпорядкування), районної в місті ради - десять днів;

обласної, Київської, Севастопольської міської ради - місячний термін.

Зразок підписного листа для збирання підписів виборців на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради встановлюється відповідною територіальною виборчою комісією і повинен містити назву ради, до складу якої обрано депутата, його прізвище, ім'я, по батькові, рік обрання до ради, а також відомості про особу, яка збирає підписи (прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи і адреса). Підписний лист має містити дані про виборців, які підтримали пропозицію про відкликання депутата місцевої ради: прізвище, ім'я, по батькові; число, місяць і рік народження; місце проживання; серію і номер паспорта або іншого документа, що посвідчує особу виборця, а також особистий підпис виборця.

Підписний лист заповнюється особою, яка збирає підписи, на основі даних, зазначених у паспорті або іншому документі, що посвідчує особу виборця. Правильність даних про виборця, внесених до підписного листа, і факт підтримки ним пропозиції про відкликання депутата місцевої ради засвідчується особистим підписом виборця. Кожний виборець може бути внесений лише до одного підписного листа і має право поставити лише один підпис. Збирання підписів здійснюється на суто добровільній основі.

У кожному підписному листі вказується загальна кількість виборців, які підтримали пропозицію про відкликання депутата місцевої ради, внесених до нього. Лист підписується особою, яка збирала підписи.

Заповнені підписні листи здаються у відповідну територіальну комісію ініціативною групою в порядку, встановленому комісією. Комісія перевіряє і реєструє одержані підписні листи. У разі виявлення у підписному листі порушень вимог цього Кодексу щодо збирання підписів комісія може визнати його недійсним. Якщо у підписних листах виявлено два або більше підписів одного громадянина, його підписи не враховуються. Не враховуються також підписи, які не є власноручними.

На основі одержаних підписних листів комісія не пізніш як у п'ятиденний строк після закінчення збирання підписів складає протокол про результати збирання підписів на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради, який підписується головою, заступником голови, секретарем і членами територіальної комісії. Якщо на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради зібрано підписи менше п'яти відсотків виборців відповідного виборчого округу, вона вважається відхиленою, і депутат зберігає свої повноваження.

Стаття 78. Призначення голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради

Відповідна територіальна комісія у десятиденний термін після одержання відповідного рішення ради чи складення протоколу про результати збирання підписів приймає рішення про призначення у відповідному виборчому окрузі голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради, визначає день голосування. При цьому строк між днем прийняття комісією рішення про призначення голосування і днем голосування не може бути менше двадцяти і більше тридцяти днів.

У разі виявлення територіальною комісією порушень цього Кодексу та інших законів України під час внесення пропозицій про відкликання депутата місцевої ради, збирання підписів на їх підтримку, якщо ці порушення не дали можливості виявити об'єктивну думку виборців щодо даного депутата, комісія може прийняти вмотивоване рішення про відхилення пропозиції щодо відкликання депутата.

Рішення територіальної комісії про призначення голосування доводиться до відома виборців відповідного виборчого округу не пізніш як на третій день після його прийняття через місцеві засоби масової інформації або в інший спосіб.

Стаття 79. Організація підготовки і проведення голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради

Підготовка і проведення голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради здійснюється дільничними комісіями відповідно до цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. При цьому окружні комісії не утворюються, а їх функції виконує відповідна територіальна виборча комісія. Дільниці для голосування і дільничні комісії утворюються відповідно на третій і на п'ятий день після прийняття територіальною комісією рішення про призначення голосування.

При відкликанні депутата місцевої ради дільниці для голосування і дільничні комісії утворюються цими радами або їх виконавчими органами. Списки виборців для голосування про відкликання депутата місцевої ради, складені відповідно до цього Кодексу подаються для загального ознайомлення за десять днів до голосування.

Стаття 80. Бюлетень для голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради

Форма і текст бюлетеня для голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради затверджуються відповідною територіальною виборчою комісією. Комісія забезпечує виготовлення бюлетенів і постачання їх дільничним комісіям не пізніш як за десять днів до голосування.

В бюлетені для голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради вказуються прізвище, ім'я, по батькові депутата, рік обрання його до відповідної ради, посада (заняття), місце роботи.

Стаття 81. Форми протоколів про результати голосування та списку виборців

Форми протоколів дільничної та територіальної комісій про результати голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради встановлюються відповідною територіальною виборчою комісією і містять: назву ради, до складу якої обрано депутата; число, місяць і рік проведення голосування; прізвище, ім'я, по батькові депутата, про відкликання якого проводиться голосування; дані відповідно по виборчій дільниці чи виборчому округу в цілому про загальну кількість виборців; кількість виборців, які одержали виборчі бюлетені; кількість виборців, які взяли участь у голосуванні; кількість голосів, поданих "за", і кількість голосів, поданих "проти" відкликання депутата; кількість бюлетенів, визнаних недійсними.

Виготовлення бланків, іншої документації, необхідної для проведення голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради, і постачання їх дільничним комісіям забезпечується територіальною виборчою комісією разом з виконавчим комітетом або виконавчим апаратом цієї ради.

Стаття 82. Особливості проведення голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради і встановлення його результатів

Під час голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради виборець залишає в бюлетені прізвище депутата, якщо він голосує за збереження його депутатських повноважень, або викреслює його прізвище, якщо голосує за відкликання депутата.

Депутат місцевої ради вважається відкликаним, якщо за його відкликання проголосувало більше половини виборців, які прийняли участь у голосуванні.

У разі рівності голосів, поданих за і проти відкликання депутата місцевої ради, його повноваження зберігаються.

Недійсними визнаються бюлетені для голосування невстановленого зразка, а також бюлетені, на яких відсутні підписи голови та секретаря виборчої комісії.

Результати голосування по виборчій дільниці розглядаються на засіданні дільничної комісії і заносяться до протоколу. Протокол підписується головою, заступником голови, секретарем і членами комісії та направляється до відповідної територіальної виборчої комісії. Порядок і строки направлення цього протоколу встановлюються територіальною виборчою комісією.

Територіальна виборча комісія на підставі протоколів дільничних комісій (протоколу дільничної комісії) визначає результати голосування про відкликання депутата місцевої ради і заносить їх до протоколу про результати голосування. Протокол підписується головою, заступником голови, секретарем і членами територіальної виборчої комісії. Про результати голосування територіальна виборча комісія повідомляє місцеву раду, відповідного депутата і виборців округу.

Стаття 83. Оскарження рішень виборчої комісії

Рішення, дії або бездіяльність виборчої комісії, окремих осіб, які входять до її складу, можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому статтею 128 цього Кодексу.

Стаття 84. Повторне порушення питання про відкликання депутата місцевої ради

Питання про відкликання депутата місцевої ради може бути порушено повторно у порядку, передбаченому цим Кодексом, у будь-який час.

Стаття 85. Гарантії прав депутата місцевої ради при розгляді питання про його відкликання

Депутат місцевої ради має право брати участь у зборах виборців, зборах (конференціях) об'єднань громадян, засіданнях відповідної територіальної виборчої комісії та дільничних комісій, а також у засіданнях ради та її органів при розгляді ними питань, що стосуються його відкликання.

Депутат місцевої ради має право давати пояснення щодо суті питань стосовно його діяльності, робити відповідні заяви на засіданнях ради та її органів, зборах виборців, зборах (конференціях) об'єднань громадян. У встановленому законодавством порядку депутат місцевої ради може використовувати для роз'яснення своєї позиції засоби масової інформації.

Депутат має право звернутися до місцевої ради з усною або письмовою заявою з приводу обставин, що стали підставою для порушення питання про його відкликання.

Стаття 86. Витрати, пов'язані з підготовкою і проведенням голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради

Витрати, пов'язані з підготовкою і проведенням голосування пропозиції про відкликання депутата місцевої ради, які здійснюються відповідно до цього Кодексу, провадяться за рахунок відповідного місцевого бюджету.

Глава 15 Особливості реалізації повноважень сільського, селищного, міського голови

Стаття 87. Повноваження сільського, селищного, міського голови

Сільський, селищний, міський голова:

забезпечує здійснення у межах наданих Кодексом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

організує в межах, визначених цим Кодексом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;

вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;

вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури і штатів виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету;

здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;

призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

скликає загальні збори громадян за місцем проживання;

забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;

є розпорядником бюджетних, позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;

представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;

звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;

укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;

веде особистий прийом громадян;

забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань;

здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим Кодексом та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;

видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому Кодексом повноважень.

При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов'язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін.

Стаття 88. Керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету

Сільський, селищний, міський голова за посадою очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради.

У випадках, передбачених цим Кодексом, сільський, селищний, міський голова одноособово здійснює повноваження виконавчого комітету ради.

Сільський, селищний, міський голова координує та контролює діяльність управлінь, відділів, інших структурних частин апарату ради, забезпечує їх взаємодію з виконавчим комітетом ради.

Сільський, селищний, міський голова здійснює призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради за погодженням з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади.

Стаття 89. Формування виконавчого комітету, апарату ради та інших виконавчих органів ради

Не пізніше ніж у двотижневий термін від моменту вступу на посаду сільський, селищний, міський голова вирішує питання про припинення строкових трудових договорів зі співробітниками виконавчих органів ради попереднього скликання.

Протягом зазначеного в частині першій цієї статті терміну сільський, селищний, міський голова здійснює всі необхідні заходи для заповнення вакантних посад у виконавчих органах ради.

Сільський, селищний, міський голова проводить необхідні консультації з депутатськими групами і фракціями щодо призначення керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради.

Такі консультації мають дорадче значення і обов'язкової сили не мають для вирішення відповідних питань сільським, селищним, міським головою.

Стаття 90. Участь у діяльності ради

Сільський, селищний, міський голова відкриває та веде засідання ради, головує на її засіданнях.

У разі потреби сільський, селищний, міський голова може доручити проведення засідань ради одному зі своїх заступників.

Сільський, селищний, міський голова забезпечує взаємодію постійних та тимчасових комісій ради з питань, віднесених до відома цих комісій відповідними рішеннями ради.

Затверджені радою програми соціально-економічного та культурного розвитку, цільові програми з інших питань місцевого самоврядування, а також місцевий бюджет оприлюднюються сільським, селищним, міських головою в 5-денний строк від моменту їх підписання в комунальних засобах масової інформації.

Звіт про виконання цих програм та місцевого бюджету сільський, селищний, міський голова представляє на розгляд ради відповідно до затвердженого порядку денного пленарних засідань ради.

Зазначений звіт виголошується сільським, селищним, міським головою на пленарному засіданні ради.

У разі необхідності сільський, селищний, міський голова дає необхідні пояснення щодо змісту звіту та відповідає на питання депутатів ради.

Звіт про виконання цих програм та місцевого бюджету сільський, селищний, міський голова оприлюднює не пізніше ніж у 10-денний строк від моменту затвердження звіту на пленарному засіданні ради в комунальних засобах масової інформації.

Стаття 91. Оприлюднення актів сільської, селищної, міської ради та виконавчого комітету ради сільським, селищним, міським головою

Сільський, селищний, міський голова може зупинити рішення ради в 5-денний строк від моменту його прийняття.

У цей же термін сільський, селищний, міський голова зобов'язаний негайно надіслати відхилене ним рішення ради до ради обгрунтуванням своїх зауважень і пропозицій, що стосуються суті рішення.

Зауваження і пропозиції мають бути чітко сформульовані і повинні містити логічно обгрунтовані положення, що вказують на:

порушення радою процедури розгляду, підписання і набрання чинності цим рішенням;

вихід ради за межі компетенції при прийнятті такого рішення;

невідповідність рішення ради Конституції та законам України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативним актам Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Стаття 92. Оприлюднення актів виконавчого комітету ради сільським, селищним, міським головою

Рішення виконавчого комітету ради після їх прийняття підписуються сільським, селищним, міським головою і вводяться ним дію шляхом видання відповідних розпоряджень.

У разі незгоди з рішенням виконавчого комітету сільський, селищний, міський голова може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням і невідкладно зобов'язаний внести це рішення на розгляд найближчого пленарного засідання ради.

У разі затвердження рішення виконавчого комітету радою сільський, селищний, міський голова зобов'язаний підписати це рішення і оприлюднити його у визначений радою строк у комунальних засобах масової інформації.

Оприлюднення рішення ради або її виконавчого комітету сільським, селищним, міським головою не позбавляє останнього права звернутися до суду з питання про визнання таким, що не відповідає Конституції або законам України рішення ради або її виконавчого комітету.

Стаття 93. Участь у роботі виконавчих органів ради

Сільський, селищний, міський голова скликає засідання виконавчого комітету ради за власною ініціативою, за рішенням депутатської групи або фракції відповідної ради.

У разі здійснення виконавчим комітетом ради делегованих повноважень виконавчої влади сільський, селищний, міський голова зобов'язаний скликати засідання виконавчого комітету на вимогу відповідного місцевого органу виконавчої влади.

Стаття 94. Скликання загальних зборів громадян за місцем проживання

Сільський, селищний, міський голова скликає загальні збори громадян за місцем їх проживання відповідно до вимог цього Кодексу.

На сільського, селищного, міського голову покладається обов'язок своєчасно проінформувати членів територіальної громади про час, місце проведення загальних зборів громадян за місцем їх проживання та про питання, винесені на обговорення на ці збори.

Сільський, селищний, міський голова може бути особисто присутнім під час проведення цих зборів або надіслати свого представника для контролю за додержанням законодавства України під час проведення зборів.

Стаття 95. Доручення виборців

Доручення виборців - це пропозиції, що мають суспільне значення і даються кандидату на посаду сільського, селищного, міського голови в ході виборчої кампанії зборами виборців відповідної територіальної громади та щорічно уточнюються при звітах сільського, селищного, міського голови перед територіальною громадою.

Дорученнями вважаються пропозиції, реалізація яких контролюється сільським, селищним, міським головою і належить до його відання.

Доручення виборців узагальнюються та систематизуються і враховуються при складанні планів соціально-економічного розвитку відповідної територіальної громади.

Стаття 96. Розгляд звернень та особистий прийом виборців

Сільський, селищний, міський голова розглядає звернення громадян, які належать до відповідної територіальної громади, з усіх питань, що належать до його відання, або - у разі нестворення за рішенням ради виконавчого комітету ради - також з питань, віднесених до предмету відання виконавчого комітету ради.

У разі надходження до сільського, селищного, міського голови звернень, розгляд яких та вирішення в них питань по суті належить до сфери компетенції ради, органів державної влади, підприємств, установ, організацій, сільський, селищний, міський голова пересилає ці звернення до відповідних органів, підприємств, організацій.

Сільський, селищний, міський голова затверджує розроблений виконавчим комітетом ради графік прийому виборців сільського, селищного, міського голови, який повинен передбачати можливість прийому виборців не рідше одного разу на тиждень, не рахуючи днів, коли проводяться пленарні засідання ради.

Стаття 97. Реалізація повноважень сільського, селищного, міського голови під час виборів та референдумів

Сільський, селищний, міський голова в порядку, визначеному Кодексом, здійснює загальний контроль за додержанням законодавства під час підготовки та проведення виборів до конституційних органів державної влади України та органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а також під час підготовки і проведення всеукраїнських, республіканських (в Автономній Республіці Крим) та місцевих референдумів.

Сільський, селищний, міський голова має бути присутній під час створення ініціативної групи з питань проведення референдуму, також може бути присутній під час висування кандидатів на виборні посади та при висуванні кандидатів до представницьких органів влади від зборів виборців.

Сільський, селищний, міський голова контролює порядок, законність, своєчасність та відповідність реальному становищу складання списків громадян України, які мають право голосу в межах відповідної територіальної громади під час проведення виборів та референдумів.

Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за правильність складання документації виконавчим комітетом ради, що необхідно для проведення відповідно виборів та референдумів.

Стаття 98. Забезпечення виконання рішень ради, виконавчого комітету, місцевого референдуму

Сільський, селищний, міський голова особисто хід та результати виконання рішень ради, виконавчого комітету.

Сільський, селищний, міський голова здійснює в межах своїх повноважень всі необхідні дії та заходи по впровадженню в життя результатів місцевого референдуму.

З питань виконання рішень місцевого референдуму сільський, селищний, міський голова підзвітний раді та територіальній громаді.

Стаття 99. Розпорядження бюджетними та позабюджетними цільовими коштами

Сільський, селищний, міський голова є одноособовим розпорядником бюджетних та позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів.

Відповідні рахунки в установах банків відкриває сільський, селищний, міський голова.

Протягом бюджетного року сільський, селищний, міський голова здійснює цільове використання цих коштів у межах та відповідно до призначення, визначених рішеннями ради.

На вимогу ради сільський, селищний, міський голова повинен у тижневий строк надати звіт про використання зазначених коштів.

Зазначений звіт готується за участю виконавчого комітету ради, а також профільної комісії ради.

Стаття 100. Представництво територіальної громади, ради та її виконавчого комітету

З питань виконання своїх повноважень сільський, селищний, міський голова має право представляти інтереси територіальної громади, ради та її виконавчого комітету.

Для здійснення цього права сільський, селищний, міський голова може безперешкодно відвідувати на відповідній території органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи незалежно від форм власності, а також користується правом невідкладного прийому їх керівниками, посадовими та службовими особами.

Стаття 101. Розпорядження сільського, селищного, міського голови

Розпорядження сільського, селищного, міського голови - акт управління, який видається в одноособовому порядку для оперативного вирішення питань, віднесених Кодексом до повноважень сільського, селищного, міського голови та для конкретизації порядку застосування норм чинного законодавства України на території відповідної територіальної громади.

Ці акти є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян, іншими юридичними особами, їх керівними органами та посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Стаття 102. Відповідальність сільського, селищного, міського голови за здійснення наданих йому Кодексом повноважень

Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність перед територіальною громадою та радою за здійснення наданих йому повноважень місцевого самоврядування.

Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення виконавчими органами ради повноважень місцевих органів виконавчої влади, делегованих їм у порядку, встановленому Кодексом.

Сільський, селищний, міський голова не може передавати свої повноваження іншим органам та посадовим особам державної влади та місцевого самоврядування.

Стаття 103. Тимчасове виконання повноважень сільського, селищного, міського голови

Секретар сільської, селищної, міської ради у разі дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови чи неможливості виконання ним своїх повноважень здійснює повноваження відповідно сільського, селищного, міського голови.

Здійснення цих повноважень секретарем сільської, селищної, міської ради провадиться без прийняття рішення відповідної ради лише в разі дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови.

У разі дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови секретар відповідної ради здійснює ці повноваження до моменту вступу на посаду новообраного сільського, селищного, міського голови.

Забороняється покладання обов'язків сільського, селищного, міського голови на осіб, які не перебувають на виборних посадах у радах.

Глава 16 Соціальні гарантії сільського, селищного, міського голови

Стаття 104. Працевлаштування сільського, селищного, міського голови

З моменту вступу на посаду сільський, селищний, міський голова зараховується до апарату відповідної ради.

У трудовій книжці сільського, селищного, міського голови за попереднім місцем його роботи робиться запис про звільнення його зв'язку з переходом на виборну посаду. Трудова книжка сільського, селищного, міського голови протягом терміну виконання ним його повноважень зберігається в апараті відповідної ради. Після припинення повноважень сільського, селищного, міського голови в його трудовій книжці робиться відповідний запис.

Сільський, селищний, міський голова під час здійснення його повноважень повинен дотримуватися регламенту ради та правил внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються відповідною радою.

Стаття 105. Захист трудових прав сільського, селищного, міського голови

Сільському, селищному, міському голові після закінчення повноважень, у разі дострокового припинення повноважень за особистою заявою надається попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації) - за його згодою інша рівноцінна робота (посада) на іншому підприємстві, в установі, організації.

Відповідна рада на період працевлаштування, але не більше ніж впродовж трьох місяців, забезпечує за рахунок коштів місцевого бюджету колишньому сільському, селищному, міському голові виплату заробітної плати, яку він одержував перебуваючи на посаді сільського, селищного, міського голови.

Час перебування на посаді сільського, селищного, міського голови зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) сільського, селищного, міського голови, а також стажу роботи за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на посаду сільського, селищного, міського голови.

До загального і безперервного стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою сільський, селищний, міський голова працював до звільнення його від виробничих або службових обов'язків, зараховується і той час, коли колишній сільський, селищний, міський голова тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду), але не більше ніж впродовж 3 (трьох) місяців.

Сільський, селищний, міський голова, який є військовослужбовцем, атестованим працівником органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, прикомандировується до виконавчого комітету відповідної ради з залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки України.

Після закінчення повноважень сільського, селищного, міського голови він направляється у розпорядження відповідного відомства для подальшого проходження служби на попередній або, за його згодою, на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді.

Сільський, селищний, міський голова на час виконання своїх повноважень звільняється від призову на військову або альтернативну службу, а також від призову на військові збори.

З працівником, якого в порядку заміщення взято на посаду, що її займав сільський, селищний, міський голова до його обрання, укладається строковий трудовий договір.

Цей договір припиняється при поверненні сільського, селищного, міського голови на своє попереднє місце роботи.

Стаття 106. Оплата праці сільського, селищного, міського голови

Оплата праці сільського, селищного, міського голови здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету у межах, визначених відповідною місцевою радою.

Граничні (максимальний і мінімальний) розміри оплати праці сільського, селищного, міського голови визначаються Кабінетом Міністрів України і підлягають щорічному перегляду.

РОЗДІЛ III
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД ТА СІЛЬСЬКИХ, СЕЛИЩНИХ, МІСЬКИХ ГОЛІВ

Глава 17 Особливості та основні засади місцевих виборів

Стаття 107. Основні засади місцевих виборів

Вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад (далі - депутатів місцевих рад), а також сільських, селищних, міських голів є вільними і відбуваються на основі гарантованого Конституцією України та цим Кодексом загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Депутати місцевих рад та сільські, селищні, міські голови обираються строком на чотири роки.

Виборчий процес здійснюється на засадах: вільного і рівноправного висування кандидатів; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; контролю за джерелами фінансування та витратами на виборчу кампанію; гласності й відкритості виборчої кампанії; свободи агітації.

Участь громадян у виборах до органів місцевого самоврядування є добровільною.

Стаття 108. Особливості виборів депутатів сільської, селищної, міської, районної у місті ради

Вибори депутатів сільської, селищної, міської, районної у місті ради проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідно села, селища, міста, району місті.

Стаття 109. Особливості виборів сільського, селищного, міського голови

Вибори сільського, селищного, міського голови проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по єдиному одномандатному виборчому округу, межі якого збігаються з межами села, селища, міста.

Стаття 110. Особливості виборів депутатів районної, обласної ради

Вибори депутатів районної ради проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по багатомандатних виборчих округах, межі яких збігаються з межами відповідних сіл, селищ, міст районного значення, які є адміністративно-територіальними одиницями, що входять до складу цього району.

Вибори депутатів обласної ради проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по багатомандатних виборчих округах, межі яких збігаються відповідно з межами районів та міст обласного значення, що входять до складу цієї області.

Стаття 111. Визначення загального складу місцевих рад

Рішення про загальний склад (кількість депутатських мандатів) місцевої ради, що має обиратися, приймається відповідною радою поточного скликання не пізніш як за 75 днів до дня виборів.

У разі, коли рада поточного скликання у строк, встановлений частиною першою цієї статті, не визначиться щодо загального складу ради, яка має обиратися, загальний склад відповідної ради дорівнює мінімальній межі, встановленій цим Кодексом.

Загальний склад сільської, селищної, міської, районної у місті ради має становити в адміністративно-територіальних одиницях з чисельністю населення:

до 3 тисяч - від 15 до 25 депутатів;

до 5 тисяч - від 20 до 30 депутатів;

до 20 тисяч - від 25 до 35 депутатів;

до 50 тисяч - від 30 до 45 депутатів;

до 100 тисяч - від 35 до 50 депутатів;

до 250 тисяч - від 40 до 60 депутатів;

до 500 тисяч - від 50 до 75 депутатів;

до 1 мільйона - від 60 до 90 депутатів;

понад 1 мільйон - від 75 до 120 депутатів.

Загальний склад районної ради визначається з урахуванням кількості територіальних громад адміністративно-територіальних одиниць, що входять до складу району. Територіальні громади в межах району повинні мати в районній раді рівну кількість депутатських мандатів. При цьому у разі наявності у районі до 10 (включно) територіальних громад кожна територіальна громада має бути представлена в районній раді не менш як 4 депутатами, від 11 до 30 (включно) - 3 депутатами, понад 30 - 2 депутатами. Загальний склад районної ради не повинен перевищувати 120 депутатів.

Загальний склад обласної ради визначається з урахуванням кількості районів, міст обласного значення, що входять до складу області. Райони, міста обласного значення повинні мати в обласній раді рівну кількість депутатських мандатів. При цьому у разі наявності в області до 15 (включно) районів, міст обласного значення кожний район, місто обласного значення має бути представлено в обласній раді не менш як 4 депутатами, від 16 до 30 (включно) - 3 депутатами, понад 30 - 2 депутатами. При цьому загальний склад обласної ради не повинен перевищувати 200 депутатів.

Стаття 112. Право громадян України брати участь у місцевих виборах

Участь у місцевих виборах є особистою справою кожного громадянина України. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у місцевих виборах.

Право голосу на місцевих виборах мають громадяни України, яким на день проведення виборів виповнилося 18 років і які проживають на території відповідних сіл, селищ, міст, районів у містах.

Не мають права голосу на місцевих виборах громадяни України, яких визнано судом недієздатними. Здійснення виборчого права зупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, - на час перебування в цих місцях.

Депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу і на день виборів досяг 18 років.

Громадянин України одночасно може балотуватися кандидатом у депутати лише однієї ради або кандидатом на посаду відповідно сільського, селищного, міського голови. Громадянин України може бути депутатом лише однієї ради.

Депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, а також сільським, селищним, міським головою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому Законом порядку.

Особи, які займають посади, що відповідно до Кодексу є не сумісними зі статусом депутата ради, сільського, селищного, міського голови, зобов'язані в разі їх обрання залишити посаду (припинити діяльність), яка є не сумісною зі статусом депутата, сільського, селищного, міського голови, та у передбачених Кодексом випадках припинити будь-яку підприємницьку діяльність.

Стаття 113. Право висування кандидатів на місцевих виборах

Право висування кандидатів у депутати місцевих рад та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови (далі - кандидатів) належить громадянам України, які мають право голосу, і реалізується ними як безпосередньо шляхом самовисування, а також висування на зборах виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності (зборах трудових колективів) або навчання (далі - зборах виборців), так і через місцеві осередки політичних партій, виборчі об'єднання місцевих осередків політичних партій - блоки (далі - блоки), що легалізовані відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 114. Виборчі комісії

Для організації та проведення місцевих виборів утворюються виборчі комісії:

сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні (далі - територіальні) виборчі комісії;

окружні виборчі комісії;

дільничні виборчі комісії.

Виборчі комісії утворюються і діють відповідно до цього Кодексу. Ніхто не має права втручатися у вирішення питань, віднесених до виключної компетенції виборчих комісій, крім випадків, передбачених Законами України.

Стаття 115. Види місцевих виборів і порядок їх призначення

Вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, замість тих депутатів і голів, які вибули, а також у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

Рішення про проведення чергових і позачергових виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів приймає Верховна Рада України.

Рішення про проведення повторних виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів приймає відповідна територіальна виборча комісія.

Рішення про проведення виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів замість тих, які вибули, приймають відповідні ради.

Рішення про проведення виборів депутатів місцевої ради, сільського, селищного, міського голови у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці приймається відповідно до статті 162 цього Кодексу.

Стаття 116. Строки призначення місцевих виборів

Чергові вибори депутатів місцевих рад, а також сільських, селищних, міських голів проводяться на території України одночасно і призначаються не пізніш як за 90 днів до закінчення строку повноважень депутатів місцевих рад поточного скликання, сільських, селищних, міських голів.

Позачергові вибори відповідно депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів призначаються не пізніш як за 90 днів до дня виборів.

Повторні вибори, вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів замість тих, які вибули, а також у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці призначаються у строки, передбачені цим Кодексом.

Вибори призначаються на неділю.

Рішення про призначення виборів доводиться до відома населення органом, який їх призначив, через засоби масової інформації або в інший спосіб не пізніш як на третій день після його прийняття.

Стаття 117. Термін повноважень депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, обраних на нечергових виборах

У разі проведення позачергових, повторних виборів, виборів замість вибулих депутатів місцевих рад, сільського, селищного, міського голови, виборів у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці, а також інших виборів у термін, який не співпадає з терміном проведення загальних чергових виборів, вони обираються на строк до набуття повноважень депутатами, сільським, селищним, міським головою, обраними на наступних чергових виборах.

Глава 18 Виборчі округи. Виборчі дільниці

Стаття 118. Виборчі округи

Виборчі округи для виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів утворюються відповідними територіальними виборчими комісіями не пізніш як за 70 днів до дня виборів.

При утворенні виборчих округів територіальні виборчі комісії керуються рішеннями відповідних рад про загальний склад цих рад.

Мажоритарні одномандатні виборчі округи для виборів депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах рад утворюються з урахуванням вимог статті 108 цього Кодексу при додержанні приблизно рівної кількості виборців у розрахунку на один виборчий округ.

Єдині мажоритарні одномандатні виборчі округи для виборів сільських, селищних, міських голів утворюються з додержанням вимог, передбачених статтею 109 цього Кодексу.

Мажоритарні багатомандатні виборчі округи для виборів депутатів районних, обласних рад утворюються з додержанням вимог, передбачених статтею 110 цього Кодексу.

Списки виборчих округів із зазначенням їх номерів, меж і центрів доводяться до відома громадян відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як на п'ятий день після їх утворення.

Стаття 119. Виборчі дільниці

Для проведення голосування і підрахунку голосів під час місцевих виборів територія сіл, селищ, міст, районів у містах поділяється на виборчі дільниці.

Виборчі дільниці утворюються сільською, селищною, міською, районною у місті радою або її виконавчим комітетом.

Виборчі дільниці утворюються не пізніш як за 55 днів до дня виборів з кількістю від 20 до 3000 виборців, а у виняткових випадках - з меншою або більшою кількістю виборців.

Військовослужбовці голосують на виборчих дільницях, розташованих за межами військових частин. Виборчі дільниці у військових частинах утворюються як виняток з дозволу відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті ради або її виконавчого комітету.

У стаціонарних лікувальних, санаторно-оздоровчих закладах та інших місцях тимчасового перебування виборців, на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні, виборчі дільниці можуть утворюватися у строк, визначений частиною третьою цієї статті, а виняткових випадках - не пізніш як за 5 днів до дня виборів. Такі виборчі дільниці входять до виборчих округів за місцем їх розташування або за місцем порту приписки судна.

Виборчі дільниці є спільними для виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, а у випадках, коли місцеві вибори проводяться одночасно з виборами народних депутатів України, - також для виборів народних депутатів України.

Відповідна територіальна виборча комісія за погодженням з органом, який утворив виборчі дільниці, встановлює єдину їх нумерацію відповідно у межах району, міста республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення, району в місті.

У разі, коли місцеві вибори проводяться одночасно з виборами народних депутатів України, виборчі дільниці утворюються відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Глава 19 Виборчі комісії

Стаття 120. Територіальна виборча комісія

Територіальна виборча комісія утворюється відповідно сільською, селищною, міською, районною у місті, районною, обласною радою не пізніш як за 75 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря і 6 - 12 членів комісії.

Пропозиції щодо кандидатур до складу територіальної виборчоїкомісії подаються на розгляд сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті, районної, обласної ради (у разі відмови або неможливості здійснення ним цієї функції - посадовою особою, яка відповідно до цього Кодексу виконує його повноваження) з урахуванням пропозицій легалізованих відповідно до Закону місцевих осередків політичних партій (блоків), що діють на відповідній території, а також зборів виборців.

Пропозиції щодо кандидатур до складу територіальної виборчоїкомісії подаються суб'єктами, зазначеними у частині другій цієї статті, в порядку і в строки, що встановлюються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті, районної, обласної ради (посадовою особою, яка виконує його повноваження). Повідомлення про порядок, строки подання пропозицій оприлюднюється не пізніш як за 10 днів до початку терміну їх подання.

Якщо в установлений строк пропозиції щодо кандидатур до складу територіальної виборчої комісії не надійшли або їх кількість є меншою, ніж передбачено частиною першою цієї статті, відповідна рада за пропозицією сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради (посадової особи, яка виконує його повноваження) обирає до складу територіальної комісії необхідну кількість осіб.

У разі, коли рада у визначений цим Кодексом строк не утворить територіальну виборчу комісію, комісія у п'ятиденний термін утворюється:

сільська, селищна, міська (міста районного значення) - відповідною районною радою;

сільська, селищна, міська (міста районного значення) в адміністративно-територіальних одиницях, що знаходиться на території міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення) ради, - відповідною міською (міста республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення) радою або її виконавчим комітетом;

міська (міста республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення), районна, районна в місті - відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою, міською (міста з районним поділом) радою або її виконавчим комітетом;

обласна, Київська, Севастопольська міська - Центральною виборчою комісією України.

Рішення про утворення територіальної виборчої комісії у випадках, передбачених цією частиною, приймається за поданням відповідно сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної в місті, обласної ради, а у разі відмови або неможливості здійснення ним цієї функції - посадової особи, яка відповідно до цього Кодексу виконує його повноваження.

Голова, заступник голови та секретар територіальної виборчої комісії не можуть бути членами однієї політичної партії (блоку).

Рішення відповідної ради про утворення територіальної виборчої комісії та її склад доводиться до відома населення протягом п'яти днів.

Після утворення територіальної виборчої комісії її персональний склад не може змінюватися протягом року більш як на третину, крім випадків, передбачених статтею 129 цього Кодексу.

Територіальна виборча комісія у п'ятиденний термін з дня її утворення інформує населення про своє місцезнаходження, номер телефону та режим роботи.

Повноваження територіальної виборчої комісії припиняються в день призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

Стаття 121. Повноваження територіальної виборчої комісії

Територіальна виборча комісія:

здійснює на відповідній території контроль за виконанням цього Кодексу і забезпечує його однакове застосування;

утворює виборчі округи для виборів депутатів відповідної ради, сільського, селищного, міського голови і присвоює їм номери;

спрямовує діяльність окружних та дільничних виборчих комісій;

встановлює порядок використання коштів на проведення виборів, розподіляє кошти між окружними та дільничними виборчими комісіями, здійснює контроль за їх цільовим використанням, вирішує питання матеріально-технічного забезпечення підготовки і проведення виборів;

заслуховує повідомлення окружних та дільничних виборчих комісій, місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з питань підготовки і проведення виборів;

встановлює результати виборів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, приймає рішення про реєстрацію обраних депутатів ради, сільського, селищного, міського голови, інформує раду та населення про результати голосування та підсумки виборів;

публікує дані про обраних депутатів, а також дані про обраного сільського, селищного, міського голову з зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, належності до партії, місця роботи (заняття);

організовує проведення виборів депутатів у разі дострокового припинення повноважень місцевої ради, а також у разі призначення позачергових виборів до місцевої ради;

організовує проведення виборів депутатів, повноваження яких достроково припинено відповідно до цього Кодексу;

організовує проведення виборів сільського, селищного, міського голови, повноваження якого достроково припинено відповідно до Кодексу, а також у разі призначення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови;

здійснює контроль за використанням кандидатами їх власних виборчих фондів відповідно до цього Кодексу;

розглядає заяви і скарги на рішення і дії окружних та дільничних виборчих комісій, скасовує рішення цих комісій, зупиняє їх дію або приймає інші рішення з цих питань;

інформує Верховну Раду України про підсумки місцевих виборів;

здійснює інші повноваження відповідно до цього Кодексу та інших Законів України.

Стаття 122. Здійснення територіальною виборчою комісією функцій окружної виборчої комісії

Сільські, селищні виборчі комісії одночасно здійснюють повноваження окружних виборчих комісій по виборах депутатів відповідних рад, сільських, селищних голів, а також депутатів районної ради.

Районні виборчі комісії одночасно здійснюють повноваження окружних виборчих комісій по виборах депутатів обласної ради.

Міські виборчі комісії одночасно здійснюють повноваження окружних виборчих комісій по виборах міських голів. Крім того, міські виборчі комісії міст районного значення одночасно здійснюють повноваження окружних виборчих комісій по виборах депутатів міської ради, а також відповідної районної ради, міські виборчі комісії міст обласного значення - повноваження окружних виборчих комісій по виборах депутатів відповідної обласної ради.

Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення), районні в містах виборчі комісії за рішенням відповідної ради або її виконавчого комітету також одночасно здійснюють повноваження окружних виборчих комісій по виборах депутатів цієї ради.

Районні в містах виборчі комісії за наявності відповідного рішення міської ради або її виконавчого комітету також одночасно здійснюють повноваження окружних виборчих комісій по виборах депутатів міської ради.

Стаття 123. Окружні виборчі комісії

Окружні виборчі комісії утворюються відповідно до цього Кодексу радою або її виконавчим комітетом не пізніш як за 65 днів до дня проведення виборів у складі голови, заступника голови, секретаря і 4 - 8 членів комісії.

Кандидатури до складу окружних виборчих комісій подаються на розгляд ради або виконавчого комітету міським головою, головою районної у місті ради (у разі відмови або неможливості здійснення ним цієї функції - посадовою особою, яка відповідно до цього Кодексу виконує його повноваження) з урахуванням пропозицій легалізованих відповідно до Кодексу місцевих осередків політичних партій (блоків), що діють на відповідній території, а також зборів виборців відповідного виборчого округу.

Порядок і строки подання пропозицій щодо представників до складу окружної виборчої комісії суб'єктами, зазначеними у частині другій цієї статті, встановлюються міським головою, головою районної у місті ради (посадовою особою, яка виконує його повноваження). Повідомлення про строки подання пропозицій публікується не пізніш як за п'ять днів до початку терміну їх подання.

Якщо в установлений строк пропозиції щодо кандидатур до складу окружної виборчої комісії не надійшли або їх кількість є меншою, ніж передбачено частиною першою цієї статті, відповідна рада або її виконавчий комітет за пропозицією міського голови, голови районної у місті ради (посадової особи, яка виконує його повноваження) обирає до складу окружної комісії необхідну кількість осіб.

Голова, заступник голови та секретар окружної виборчої комісії не можуть бути членами однієї партії (блоку).

Окружна виборча комісія у п'ятиденний термін з дня її утворення інформує населення про своє місцезнаходження, номер телефону та режим роботи.

Строк повноважень окружної виборчої комісії закінчується після прийняття відповідною територіальною виборчою комісією рішення про реєстрацію депутата (депутатів) ради, обраного (обраних) по відповідному виборчому округу, а також сільського, селищного, міського голови.

Стаття 124. Повноваження окружної виборчої комісії

Окружна виборча комісія:

здійснює контроль за виконанням цього Кодексу на території виборчого округу;

здійснює контроль за складанням списків виборців і поданням їх дільничними виборчими комісіями для загального ознайомлення;

реєструє кандидатів у депутати, на посаду сільського, селищного, міського голови по відповідному округу, їх довірених осіб, а також уповноважених осіб місцевих осередків політичних партій (блоків), громадських організацій і видає їм відповідні посвідчення;

повідомляє населення про зареєстрованих кандидатів, основні відомості про них;

забезпечує друкування матеріалів з біографічними даними зареєстрованих кандидатів та їх передвиборних програм;

спільно з органами місцевого самоврядування визначає порядок розміщення агітаційних матеріалів, а також спеціально облаштовані місця для цього;

затверджує текст виборчих бюлетенів по виборах депутатів ради, а також сільського, селищного, міського голови, забезпечує виготовлення виборчих бюлетенів і постачання їх дільничним виборчим комісіям;

сприяє кандидатам в організації їх зустрічей з виборцями;

встановлює результати виборів депутата по виборчому округу та сільського, селищного, міського голови; повідомляє населення про результати голосування та виборів;

розглядає питання щодо скасування рішення про реєстрацію кандидатів у випадках, передбачених цим Кодексом;

організовує проведення повторного голосування і повторних виборів у випадках, передбачених цим Кодексом;

розглядає заяви і скарги на рішення і дії дільничних виборчих комісій та приймає щодо них рішення;

здійснює інші повноваження відповідно до цього Кодексу.

Стаття 125. Дільнична виборча комісія

Дільнична виборча комісія утворюється сільською, селищною, міською, районною у місті радою або її виконавчим комітетом не пізніш як за 45 днів до дня виборів, а у виняткових випадках, зазначених у частині п'ятій статті 119 цього Кодексу, - за п'ять днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря 5 - 11 членів комісії.

На виборчих дільницях, де кількість виборців не перевищує 50 чоловік, дільничні виборчі комісії можуть утворюватися у складі голови комісії, секретаря і 1 - 3 членів комісії.

Кандидатури до складу дільничної виборчої комісії подаються на розгляд ради або її виконавчого комітету відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради (у разі відмови або неможливості здійснення ним цієї функції - посадовою особою, яка відповідно до цього Кодексу з урахуванням пропозицій легалізованих відповідно до Кодексу місцевих осередків політичних партій (блоків), органів самоорганізації населення, що діють на відповідній території, а також зборів виборців.

Порядок і строки подання пропозицій щодо представників до складу дільничних виборчих комісій суб'єктами, зазначеними у частині третій цієї статті, встановлюються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради (посадовою особою, яка виконує його повноваження). Повідомлення про строки подання пропозицій публікується не пізніш як за п'ять днів до початку терміну їх подання.

Якщо в установлений строк пропозиції щодо кандидатур до складу дільничної виборчої комісії не подано або їх кількість є меншою, ніж передбачено частиною першою цієї статті, відповідна рада або її виконавчий орган за пропозицією сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради (посадової особи, яка виконує його повноваження) обирає до складу дільничної виборчої комісії необхідну кількість осіб.

Голова, заступник голови та секретар дільничної виборчої комісії не можуть бути членами однієї партії (блоку).

Рішення відповідної ради про склад дільничних виборчих комісій протягом трьох днів доводиться до відома населення.

Дільнична виборча комісія у п'ятиденний термін з дня її утворення інформує громадян про своє місцезнаходження, номер телефону та режим роботи.

Строк повноважень дільничної виборчої комісії закінчується після прийняття відповідною територіальною виборчою комісією рішення про обрання депутатів ради, а також сільського, селищного, міського голови та їх реєстрацію.

У разі, коли вибори проводяться одночасно з виборами народних депутатів України, дільничні виборчі комісії утворюються відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Стаття 126. Повноваження дільничної виборчої комісії

Дільнична виборча комісія:

перевіряє точність списку виборців на виборчій дільниці;

забезпечує можливість ознайомлення виборців зі списком виборців, приймає і розглядає заяви про неправильності у списку виборців і вирішує питання про внесення відповідних змін до нього;

завчасно сповіщає населення і вручає або надсилає виборцям запрошення із зазначенням дати проведення виборів, адреси приміщення для голосування, часу початку і закінчення голосування;

створює умови для ознайомлення виборців із списками кандидатів, зареєстрованих по одномандатних та багатомандатних виборчих округах, з їх передвиборними програмами, а також з біографічними даними кандидатів;

вносить за рішенням відповідної окружної (територіальної) виборчої комісії зміни до виборчого бюлетеня у випадках, передбачених цим Кодексом;

забезпечує підготовку приміщення для голосування, кабін або кімнат для таємного голосування, виготовлення виборчих скриньок;

організує голосування на виборчій дільниці;

проводить підрахунок голосів виборців, поданих на виборчій дільниці;

розглядає заяви і скарги з питань підготовки виборів та організації голосування на виборчій дільниці й приймає по них рішення;

здійснює інші повноваження відповідно до цього Кодексу.

Стаття 127. Організація роботи виборчої комісії

Виборча комісія організує свою роботу відкрито і гласно.

Основною формою роботи виборчої комісії є її засідання, які скликаються головою комісії, в разі його відсутності - заступником голови комісії, а у випадках, передбачених частиною другою статті 125 цього Кодексу, - секретарем комісії.

У разі відсутності голови чи заступника голови комісії або відмови їх скликати її засідання, засідання комісії може бути скликане на вимогу не менш як однієї третини членів комісії ініціаторами проведення засідання з обов'язковим повідомленням усіх членів комісії про час і місце проведення її засідання та питання, які пропонується розглянути.

Перше засідання виборчої комісії скликається не пізніш як на третій робочий день після її утворення, а наступні - за необхідністю.

Засідання виборчої комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини загального складу комісії.

Рішення комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів осіб, які входять до складу комісії.

Засідання виборчої комісії веде її голова або його заступник, а в разі невиконання ними з будь-яких причин цієї функції комісія призначає зі свого складу головуючого на засіданні.

Усі засідання комісії протоколюються. Протокол засідання підписується головуючим на засіданні та секретарем комісії чи членом комісії, який виконує обов'язки секретаря.

Особи, які входять до складу комісії і не згодні з прийнятим рішенням, мають право висловити окрему думку, викладення якої в письмовій формі додається до протоколу засідання комісії.

На засіданнях виборчої комісії мають право бути присутніми кандидати, їх довірені особи, уповноважені особи місцевих осередків політичних партій (блоків), зареєстрованих відповідно до цього Кодексу, офіційні спостерігачі від громадських організацій України та інших держав, міжнародних організацій, а також представники засобів масової інформації. За рішенням комісії на її засіданні можуть бути присутні й інші особи.

Виборча комісія може прийняти рішення про позбавлення права участі в її засіданні осіб, зазначених у частині десятій цієї статті, якщо вони перешкоджають проведенню засідання.

Рішення виборчої комісії, прийняте в межах її повноважень, є обов'язковим для учасників виборів та органів, що забезпечують їх проведення.

Документи та звернення, що надходять до виборчої комісії, мають право приймати голова комісії, його заступник, секретар або член комісії. Усі документи та звернення реєструються в порядку, встановленому комісією.

Для організаційного, правового, технічного забезпечення здійснення передбачених цим Кодексом функцій виборча комісія може залучати відповідних спеціалістів, технічних працівників. За рішенням комісії їх праця оплачується в межах коштів, що виділяються комісії на підготовку і проведення виборів.

Стаття 128. Оскарження рішень виборчої комісії

Рішення, дії або бездіяльність виборчої комісії, окремих осіб, що входять до її складу, можуть бути оскаржені місцевими осередками політичних партій (блоків), зборами виборців, трудовими колективами, які висунули кандидатів, або їх уповноваженими особами, кандидатами, їх довіреними особами, а також виборцями.

Рішення, дії або бездіяльність дільничної виборчої комісії можуть бути протягом трьох днів оскаржені до відповідної окружної виборчої комісії, а рішення, дії або бездіяльність окружної виборчої комісії - до відповідної територіальної виборчої комісії. Виборча комісія, до якої надійшла скарга, повинна розглянути її у триденний строк, а менш як за п'ять днів до дня виборів чи в день їх проведення - негайно, та видати заявникові мотивоване рішення.

Рішення територіальної виборчої комісії може бути протягом трьох днів оскаржено в судовому порядку. Суд розглядає це питання п'ятиденний строк, але не пізніш як за день до дня виборів. У разі визнання судом рішення територіальної виборчої комісії таким, що суперечить Закону, воно вважається нечинним у цілому або в частині, що суперечить Закону.

Заяви, скарги про неправильність у списках виборців розглядаються судом протягом трьох днів, а якщо вони подані за три дні до дня виборів - негайно. Рішення суду є остаточним і підлягає виконанню в день прийняття рішення.

Заяви, подані до суду після зазначених у цій статті строків, розгляду не підлягають.

Суди організовують свою роботу під час виборчої кампанії, в тому числі у вихідні дні, таким чином, щоб забезпечити своєчасний розгляд заяв усіх суб'єктів виборчого процесу.

Стаття 129. Правовий статус осіб, які входять до складу виборчої комісії

Членом виборчої комісії може бути громадянин України, який має виборчі права і постійно проживає або працює на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

До складу виборчої комісії не можуть входити кандидати або їх довірені особи, уповноважені місцевих осередків політичних партій (блоків), громадських організацій, близькі родичі (чоловік, дружина, діти, батьки, рідні брати, сестри) кандидатів. Членом виборчої комісії не може бути також особа, яка утримується під вартою або перебуває в місцях позбавлення волі. Одна і та ж особа може бути членом тільки однієї виборчої комісії.

Повноваження відповідної виборчої комісії чи окремих осіб, які входять до її складу, можуть бути достроково припинені органом, який утворив комісію, якщо вони порушують Конституцію України, цей Кодекс та інші Закони України. Повноваження осіб, які входять до складу виборчої комісії, також припиняються у зв'язку з особистою заявою про складання повноважень у комісії, вибуттям за межі відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також у разі їх смерті.

У разі реєстрації особи, яка входить до складу виборчої комісії, кандидатом, довіреною особою кандидата або уповноваженою особою місцевого осередку політичної партії (блоку) її повноваження вважаються припиненими з дня такої реєстрації.

Комісія може звернутися до органу, який її утворив, з пропозицією про заміну голови, заступника голови, секретаря або члена комісії, якщо за це проголосує не менше двох третин від її загального складу.

Обрання нового голови, заступника, секретаря, члена виборчої комісії проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

За рішенням виборчої комісії не більше трьох осіб, які входять до її складу, можуть на період виборчої кампанії працювати в комісії на постійній основі з виплатою їм заробітної плати відповідно до норм видатків виборчої комісії, встановлених Кабінетом Міністрів України. Оплата праці зазначених осіб здійснюється відповідними місцевими радами або їх виконавчими органами.

Особи, які працюють в комісії на постійній основі, на відповідний період звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи.

Особи, які входять до складу виборчих комісій, не мають права брати участь в агітації за чи проти кандидатів.

Стаття 130. Сприяння виборчим комісіям у здійсненні їх повноважень

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, їх посадові особи зобов'язані сприяти виборчим комісіям у здійсненні ними своїх повноважень.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної і комунальної форм власності безкоштовно надають у користування виборчим комісіям необхідні для підготовки і проведення виборів приміщення і обладнання.

Оренда приміщень і обладнання, що належать підприємствам, установам і організаціям інших форм власності, для вказаних цілей оплачується за рахунок коштів, виділених на проведення виборів.

Виборча комісія має право звертатися в питаннях, пов'язаних підготовкою і проведенням виборів, до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, інших органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, які зобов'язані розглянути порушене питання і дати виборчій комісії відповідь не пізніш як у триденний термін.

Глава 20 Списки виборців

Стаття 131. Порядок складання списків виборців

Для проведення виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів виконавчими комітетами сільських, селищних, міських, районних у містах рад складаються списки виборців по кожній виборчій дільниці за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією.

До списку виборців включаються всі громадяни України, яким на день виборів виповнюється 18 років та які на момент складання списку проживають на території відповідної виборчої дільниці і мають виборче право.

За відсутністю точних відомостей про дату (місяць і день) народження громадянина вважається, що він народився 1 січня відповідного року.

Одна й та ж особа може бути включена до списку виборців лише на одній виборчій дільниці.

До списку виборців вносяться прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, адреса (місце проживання) виборця. Прізвища виборців зазначаються в списку виборців у порядку, зручному для організації голосування.

Списки виборців, складені по кожній виборчій дільниці, підписує керівник виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті ради. Він несе персональну відповідальність за достовірність, повноту списків виборців, а також за своєчасність передачі їх до дільничних виборчих комісій.

Список виборців передається до дільничної виборчої комісії не пізніш як за 45 днів до дня виборів.

Дільнична виборча комісія уточнює список виборців, після чого він підписується головою та секретарем комісії і не пізніш як за 15 днів до дня виборів подається для загального ознайомлення виборців.

Виборці, які прибули на територію виборчої дільниці на постійне місце проживання після уточнення списків, включаються дільничною виборчою комісією до списку виборців на підставі документів, які засвідчують їх особу та адресу (місце проживання).

Зі списку виборців на підставі відповідних документів виключаються особи, які вибули з території виборчої дільниці на інше місце проживання, а також особи, які померли чи судом визнані недієздатними або за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі.

Списки виборців-військовослужбовців, які перебувають у військових частинах, а також членів сімей військовослужбовців та інших виборців, які проживають у районах розташування військових частин, складаються дільничними виборчими комісіями на підставі даних, що подаються командирами військових частин. Військовослужбовці, які проживають поза військовими частинами, включаються до списку виборців за місцем проживання на загальних підставах.

Списки виборців по виборчих дільницях, утворених у стаціонарних лікувальних, санаторно-оздоровчих закладах, а також на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні, складаються дільничними виборчими комісіями на підставі даних, що подаються керівниками зазначених установ, капітанами суден.

Стаття 132. Ознайомлення зі списками виборців

Кожному виборцю забезпечується можливість ознайомитися зі списком виборців в приміщенні дільничної виборчої комісії і перевірити правильність даних, що його стосуються.

Виборцю надається право оскаржити невключення, неправильне включення до списку або виключення зі списку виборців, а також

неточності у даних щодо нього. Заява про неправильності в списку виборців розглядається дільничною виборчою комісією, яка зобов'язана не пізніш як у дводенний термін, а напередодні й в день виборів - негайно, розглянути заяву, внести необхідні виправлення до списку або видати заявникові копію мотивованого рішення про відхилення його заяви. Це рішення може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому цим Кодексом.

Глава 21 Висування кандидатів

Стаття 133. Порядок висування кандидатів на зборах виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності або навчання

Висування кандидатів починається за 60 днів і закінчується за 45 днів до дня виборів.

Збори виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності або навчання, скликані в селі, селищі, місті районного значення, разі, коли в них беруть участь не менш як:

10 виборців, мають право висунути одного кандидата в депутати відповідно сільської, селищної, міської ради по одному з одномандатних виборчих округів;

50 виборців, мають право висунути одного кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, одного кандидата в депутати відповідно сільської, селищної, міської ради по кожному одномандатному виборчому округу, а також по одному кандидату в депутати районної, обласної ради по відповідному багатомандатному виборчому округу.

Збори виборців, скликані в місті (крім міст районного значення), районі міста, у разі, коли в них беруть участь не менш як:

25 виборців, мають право висунути по одному кандидату в депутати міської, районної у місті ради по відповідному одномандатному виборчому округу, на території якого проживають або працюють їх учасники;

100 виборців, мають право висунути одного кандидата на посаду міського голови, не більше п'яти кандидатів у депутати міської і п'яти кандидатів у депутати районної у місті ради по відповідних виборчих округах, а також одного кандидата в депутати обласної ради.

Порядок скликання і проведення зборів виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності або навчання має відповідати таким вимогам:

ініціатори проведення зборів зобов'язані повідомити про дату та місце їх проведення у відповідну окружну (територіальну) виборчу комісію не пізніш як за три дні до дня проведення зборів;

на початку зборів складається список їх учасників із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця постійного проживання чи трудової діяльності. Напроти свого прізвища учасник зборів ставить особистий підпис;

на зборах виборців обирається президія зборів та ведеться протокол. У протоколі вказується дата і місце проведення зборів, кількість їх учасників, кандидатури, які обговорювалися, кількість голосів, поданих за і проти висунення кандидата (кандидатів), рішення зборів, а також дані про висунутого кандидата (кандидатів): прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць і рік народження, партійність, посада (заняття), місце роботи і проживання. До протоколу додається список учасників зборів;

кожний учасник зборів має право пропонувати для обговорення будь-яку кандидатуру, в тому числі й свою;

кандидат вважається висунутим, якщо за нього проголосувало більше половини учасників зборів. Про прийняте рішення повідомляється кандидату.

Протокол зборів, підписаний членами президії зборів, надсилається до відповідної окружної (територіальної) виборчої комісії у встановленому нею порядку.

Стаття 134. Самовисування громадян кандидатами на місцевих виборах

Громадянин України за умови додержання вимог, передбачених статтею 112 цього Кодексу, має право на самовисування кандидатом депутати місцевої ради або кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови шляхом подачі до відповідної окружної

(територіальної) виборчої комісії не пізніш як за 40 днів до дня виборів заяви з проханням зареєструвати його кандидатом.

До заяви додається список громадян України, які проживають на території відповідного виборчого округу, мають виборчі права і підтримують відповідну кандидатуру, з зазначенням прізвища, імені, по батькові, числа, місяця й року народження, місця проживання, серії і номера паспорта або іншого документа, що посвідчує особу громадянина. Правильність даних про кожного громадянина, включеного до списку, засвідчується його особистим підписом.

Особу, яка висуває свою кандидатуру відповідно кандидатом у депутати сільської, селищної, міської (міста районного значення) ради, мають підтримати не менш як 6 громадян, а міської (крім міст районного значення), районної у місті, районної, обласної ради - не менш як 25 громадян.

Особу, яка висуває свою кандидатуру кандидатом на посаду сільського, селищного, міського (міста районного значення) голови, мають підтримати не менш як 26 громадян, а міського (крім міста районного значення) - не менш як 51 громадянин.

Стаття 135. Порядок висування кандидатів місцевими осередками політичних партій (блоків)

Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні осередки політичних партій (блоків), які виявили бажання брати участь у місцевих виборах, не пізніш як за 70 днів до дня виборів подають до відповідних територіальних виборчих комісій заяви, підписані їх керівниками.

До заяви відповідного осередку політичної партії (блоку) додається довідка про легалізацію відповідного осередку політичної партії (блоку), а також про чисельний склад відповідної організації.

Осередки політичних партій, які об'єдналися у виборчий блок, крім того додають до заяви угоду про їх об'єднання у виборчий блок із зазначенням чисельного складу місцевих осередків політичних партій, що об'єдналися в блок, підписану керівниками відповідних осередків політичних партій.

У заяві зазначається уповноважена особа місцевого осередку політичної партії (блоку), її адреса і номер телефону.

Відповідна територіальна виборча комісія реєструє місцевий осередок політичної партії (блоку) для участі у місцевих виборах та видає їх представникам копію рішення про реєстрацію, а також доводить його до відома виборців, окружних і дільничних виборчих комісій.

Висування кандидатів місцевими осередками політичних партій (блоків) відбувається у строки, визначені частиною першою статті 133 цього Кодексу.

Сільський, селищний, міський (міста районного значення) осередок політичної партії (блоку), що налічує не менш як 15 членів, може висунути одного кандидата на посаду відповідно сільського, селищного, міського голови, одного кандидата в депутати відповідно сільської, селищної, міської ради по кожному одномандатних виборчих округів, а також одного кандидата в депутати районної ради по відповідному багатомандатному виборчому округу.

Міський (крім міст районного значення) осередок політичної партії (блоку), який налічує не менш як 50 членів, може висунути одного кандидата в депутати міської ради по кожному з одномандатних виборчих округів, а також одного кандидата в депутати обласної ради по відповідному багатомандатному виборчому округу. Відповідний міський осередок, який налічує не менш як 100 членів, крім того, може висунути одного кандидата на посаду міського голови.

Районний в місті осередок політичної партії (блоку), який налічує не менш як 15 членів, може висунути одного кандидата в депутати відповідної районної у місті ради по кожному з одномандатних виборчих округів та одного кандидата в депутати міської ради по кожному з одномандатних виборчих округів, які знаходяться на території району.

Районний осередок політичної партії (блоку), що налічує не менш як 50 членів, може висунути одного кандидата у депутати районної ради по кожному виборчому округу, а також кандидатів у депутати обласної ради в кількості, яка не повинна перевищувати кількості депутатських мандатів, встановленої по відповідному виборчому округу.

Обласний осередок політичної партії (блоку), що налічує не менш як 100 членів, може висунути кандидатів у депутати обласної ради по кожному виборчому округу в кількості, яка не повинна перевищувати кількості депутатських мандатів, встановленої по відповідному виборчому округу.

Рішення місцевого осередку політичної партії (блоку) про висунення кандидатів приймаються на його зборах (конференціях) у порядку, передбаченому статутами (положеннями) відповідних партій, про що складається протокол.

У протоколі зборів (конференції) місцевого осередку політичної партії (блоку) вказуються дата і місце їх проведення, кількість членів, яких об'єднує відповідний осередок політичної партії (блоку), кількість учасників, рішення зборів (конференції), а також дані про кожного кандидата (прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць і рік народження, партійність, посада (заняття), місце роботи і проживання). Протокол подається до відповідної окружної (територіальної) виборчої комісії в установленому нею порядку.

Рішення місцевого осередку політичної партії (блоку), про висунення кандидатів підписується керівником відповідного місцевого осередку політичної партії (керівниками місцевих організацій партій, що об'єдналися у блок).

Місцевий осередок політичної партії (блоку) може висувати також кандидатів, які не є членами відповідних партій, громадських організацій. Висування місцевим осередком політичної партії (блоку) кандидата у депутати, який є членом іншої партії (партій, що не входять до блоку), не допускається.

Глава 22 Реєстрація кандидатів у депутати та на посади сільських, селищних, міських голів

Стаття 136. Порядок реєстрації кандидатів

Реєстрація кандидатів починається за 55 днів і закінчується за 30 днів до дня виборів.

Рішення про реєстрацію кандидатів приймається окружною (територіальною) виборчою комісією за наявності таких документів:

протоколу зборів виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності (зборів трудового колективу) або навчання, протоколу зборів (конференції) місцевого осередку політичної партії (блоку) про висунення кандидатів;

заяви особи про згоду балотуватися кандидатом у депутати, на посаду сільського, селищного, міського голови по відповідному виборчому округу, а також про її зобов'язання припинити в разі обрання депутатом, сільським, селищним, міським головою трудову чи іншу діяльність, що є не сумісною з їх статусом;

автобіографії кандидата, його виборчої програми;

декларації про майно та доходи кандидата за попередній рік, складеної за формою, визначеною Міністерством фінансів України;

довідки про місце проживання та роботу.

Рішення про реєстрацію кандидатів, які самовисунулися по виборчих округах, на території яких вони проживають або працюють, приймається окружною (територіальною) виборчою комісією на підставі відповідної заяви кандидата, до якої додається список громадян України, які підтримали його кандидатуру, відповідно до вимог статті 134 цього Кодексу, заяви кандидата про зобов'язання припинити в разі обрання депутатом, сільським, селищним, міським головою трудову чи іншу діяльність, що є не сумісною з їх статусом, а також за наявності документів, передбачених пунктами3, 4 і 5 частини другої цієї статті.

Окружна (територіальна) виборча комісія після прийняття документів, зазначених у частині другій (третій) цієї статті, видає особі, яка подала ці документи, довідку, в якій зазначається число, місяць, рік, а також час прийняття документів.

Окружна (територіальна) виборча комісія не пізніш як на п'ятий день після прийняття документів для реєстрації кандидата приймає рішення про реєстрацію кандидата або про відмову в реєстрації із зазначенням мотивів відмови. За результатами реєстрації виборча комісія складає протокол про реєстрацію кандидата за формою, встановленою Центральною виборчою комісією. Рішення комісії доводиться до відома суб'єктів, що висунули кандидата, не пізніш як на другий день після його прийняття.

У разі усунення недоліків, які спричинили відмову в реєстрації кандидата, і подання необхідних документів до окружної (територіальної) виборчої комісії не пізніш як за три дні до закінчення визначеного цим Кодексом строку реєстрації кандидатів, комісія повторно розглядає питання про реєстрацію і приймає відповідне рішення.

Рішення окружної (територіальної) виборчої комісії щодо реєстрації або нереєстрації кандидата може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Окружна (територіальна) виборча комісія не пізніш як на п'ятий день після реєстрації кандидатів публікує або доводить до відома населення в інший спосіб повідомлення про реєстрацію кандидатів з зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, партійності, посади (заняття), місця роботи і проживання кожного кандидата.

Окружна (територіальна) виборча комісія видає зареєстрованому кандидату відповідне посвідчення за зразком, встановленим Центральною виборчою комісією.

Стаття 137. Зняття кандидатом своєї кандидатури. Скасування рішення про реєстрацію кандидата

Кандидат може у будь-який час до дня виборів зняти свою кандидатуру, про що він подає письмову заяву до окружної (територіальної) виборчої комісії, яка зареєструвала його кандидатом.

Рішення окружної (територіальної) виборчої комісії про зняття кандидата з реєстрації приймається лише за власною заявою кандидата про це, а також на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили щодо особи, яка зареєстрована кандидатом, в інших випадках, прямо передбачених у Кодексах, а також у зв'язку з його смертю.

Зняття з реєстрації кандидата з ініціативи суб'єктів, які з додержанням вимог цього Кодексу висунули його кандидатом, забороняється.

Окружна (територіальна) виборча комісія може прийняти рішення про зняття з реєстрації кандидата також у разі порушення ним цього Кодексу, факт вчинення якого встановлено судом. Відповідна заява має бути розглянута судом протягом трьох днів після її надходження до суду, але не пізніш як за день до виборів.

Про скасування рішення щодо реєстрації кандидата окружна виборча комісія у триденний термін сповіщає особу, яка була зареєстрована кандидатом, суб'єкта, що висунув кандидата, а також виборців відповідного округу.

Стаття 138. Порядок висування і реєстрації кандидата замість того, який вибув

У разі вибуття кандидата після його реєстрації у випадку, коли за п'ять днів до закінчення строку реєстрації кандидатів по одномандатному виборчому округу не зареєстровано інших кандидатів, а кількість кандидатів, зареєстрованих по багатомандатному мажоритарному виборчому округу, менша кількості мандатів, окружна (територіальна) виборча комісія звертається через засоби масової інформації до виборців, місцевих осередків партій з пропозицією додатково висунути кандидатів. Додатково висунуті кандидати реєструються у порядку, встановленому статтею 136 цього Кодексу.

Якщо після закінчення строку реєстрації кандидатів в одномандатному виборчому окрузі залишається один кандидат, а у багатомандатному мажоритарному виборчому окрузі кількість зареєстрованих кандидатів дорівнює або менша кількості мандатів, голосування проводиться по зареєстрованих кандидатах.

У разі, коли у відповідному одномандатному виборчому окрузі не залишилося жодного кандидата, вибори у цьому окрузі проводяться відповідно до вимог статті 159 цього Кодексу.

Глава 23 Кандидати та їх довірені особи Уповноважені особи місцевих осередків політичних партій (блоків)

Стаття 139. Права кандидата при проведенні виборчої кампанії

Кандидати з часу їх реєстрації виборчими комісіями мають рівні права у проведенні виборчої кампанії: у виступах на передвиборних та інших зборах, нарадах, засіданнях, мітингах, безпосередньо пов'язаних з виборами, у засобах масової інформації.

Територіальні, окружні виборчі комісії, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані сприяти кандидатам в організації їх зустрічей з виборцями, одержанні необхідних інформаційних та довідкових матеріалів, наданні приміщень для проведення заходів, передбачених цим Кодексом.

Кандидат після його реєстрації за власним бажанням може звільнятися у дні проведення зустрічей з виборцями та інших заходів, передбачених цим Кодексом, від виконання виробничих або службових обов'язків з наданням йому неоплачуваної відпустки. За рішенням територіальної виборчої комісії з коштів, що виділяються на проведення виборів, відповідною радою або її виконавчим комітетом за дні наданої неоплачуваної відпустки кандидату виплачується заробітна плата з розрахунку його середньої заробітної плати (посадового окладу) за основним місцем роботи за останні три місяці з урахуванням індексації.

Стаття 140. Довірені особи кандидата

Кандидат у депутати може мати не більше п'яти, а кандидат на посаду сільського, селищного, міського голови - не більше десяти довірених осіб, які допомагають йому в проведенні виборчої кампанії, ведуть агітацію за обрання його депутатом, сільським, селищним, міським головою, представляють інтереси кандидата у відносинах з виборчими комісіями, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, виборцями. Довіреною особою кандидата може бути лише громадянин України, який має виборчі права.

Кандидат визначає довірених осіб і звертається з заявою про їх реєстрацію до відповідної окружної (територіальної) виборчої комісії. У зверненні щодо кожної кандидатури довіреної особи зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, службова і домашня адреси, номер телефону, а також подається письмова згода цієї особи. Відмова в реєстрації довіреної особи кандидата може бути оскаржена в суді. Виборча комісія після реєстрації довірених осіб видає їм посвідчення за зразком, встановленим Центральною виборчою комісією.

Кандидат має право в будь-який час до дня виборів звернутися до окружної (територіальної) виборчої комісії із заявою про припинення повноважень його довіреної особи та про реєстрацію іншої особи. Довірена особа кандидата може у будь-який час за власною ініціативою скласти свої повноваження, повернувши окружній (територіальній) виборчій комісії видане їй посвідчення, та повідомити про це кандидата.

Повноваження довірених осіб кандидатів починаються з дня їх реєстрації окружною (територіальною) виборчою комісією і закінчуються в день прийняття окружною (територіальною) виборчою комісією рішення про реєстрацію обраного депутата, сільського, селищного, міського голови.

Довірені особи здійснюють свої функції на громадських засадах.

Стаття 141. Уповноважені особи місцевих осередків політичних партій (блоків)

Кожний місцевий осередок політичної партії (блок), кандидат (кандидати) якого зареєстрований (зареєстровані) окружною (територіальною) виборчою комісією, може мати до трьох уповноважених осіб, які представляють їх інтереси у відносинах з виборчими комісіями, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, виборцями. Уповноваженою особою може бути лише громадянин України, який має виборчі права.

У списку, що подається для реєстрації уповноважених осіб, зазначаються їх прізвище, ім'я, по батькові, службова і домашня адреси, номер телефону.

Окружна (територіальна) виборча комісія не пізніш як через три дні після надходження до неї відповідних документів реєструє уповноважених осіб місцевих осередків політичних партій (блоків), видає їм відповідні посвідчення за зразком, встановленим Центральною виборчою комісією.

Керівний орган місцевого осередку політичної партії (блоку), може в будь-який час до дня виборів звернутися до окружної (територіальної) виборчої комісії із заявою про припинення повноважень уповноважених осіб і подати для реєстрації кандидатури інших осіб.

Повноваження уповноважених осіб починаються з дня їх реєстрації і закінчуються після реєстрації окружною територіальною) виборчою комісією обраних депутатів по даному виборчому округу.

Уповноважені особи місцевих осередків політичних партій (блоків) здійснюють свої функції на громадських засадах.

Глава 24 Передвиборна агітація

Стаття 142. Форми і засоби передвиборної агітації

Громадяни України, політичні партії, інші об'єднання громадян, їх місцеві осередки, колективи підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності мають право від дня реєстрації кандидатів відповідними виборчими комісіями вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів, їх політичні, ділові й особисті якості, безперешкодно вести агітацію за чи проти того чи іншого кандидата.

Участь органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також осіб, які входять до складу виборчих комісій, у передвиборній агітації не дозволяється.

Кандидати, їх довірені особи, уповноважені особи місцевих осередків політичних партій (блоків), громадських організацій проводять зустрічі з виборцями як на зборах, так і в іншій зручній для виборців формі. Виборчі комісії спільно з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування сприяють проведенню таких зустрічей - надають їм приміщення, завчасно сповіщають про час і місце зустрічей та здійснюють інші заходи.

Передвиборна агітація може вестися на зборах, мітингах, у пресі, по радіо і телебаченню, в будь-який інший спосіб і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції або Законам України.

Організатори і учасники зборів, інших передвиборних заходів несуть відповідальність за додержання чинного законодавства при проведенні цих заходів.

Кандидат може виступати з своєю виборчою програмою, яка не повинна суперечити Конституції і Законам України.

Засоби масової інформації висвітлюють хід підготовки і проведення виборів. Їх представникам гарантується безперешкодний доступ на всі заходи, пов'язані з виборами. Виборчі комісії, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування надають їм інформацію про підготовку і проведення виборів.

Стаття 143. Матеріали передвиборної агітації

Окружна (територіальна) виборча комісія за рахунок коштів, виділених для проведення виборів, забезпечує друкування матеріалів про кандидатів. Їх тираж визначається окружною (територіальною) комісією і повинен бути однаковим для всіх кандидатів, зареєстрованих по відповідному виборчому округу.

Для друкування передвиборних матеріалів про кандидата він повинен подати до окружної (територіальної) виборчої комісії разом з іншими документами для реєстрації свою виборчу програму, автобіографію загальним обсягом до двох сторінок машинописного тексту, друкованого через півтора інтервала. Передвиборні плакати не повинні містити неправдивих даних або комерційної реклами.

Кандидати зобов'язані подати до окружної (територіальної) виборчої комісії підписані ними проекти передвиборних агітаційних матеріалів, виготовлення яких має здійснюватися на договірній основі у межах відповідного виборчого фонду, а також повідомити про їх тираж.

Агітаційні друковані матеріали повинні містити інформацію про організацію, установу, осіб, які відповідають за їх виготовлення, а також вихідні дані про установу, що надрукувала їх, тираж надрукованих матеріалів.

Один примірник кожного виду друкованих агітаційних матеріалів кандидати або їх довірені особи зобов'язані не пізніш як через три дні після їх виготовлення подати до окружної (територіальної) виборчої комісії з підписом відповідного кандидата.

Засоби масової інформації, засновником або одним із співзасновників яких є місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, а також засоби масової інформації, які повністю або частково фінансуються за рахунок державних коштів або коштів місцевого самоврядування, зобов'язані забезпечувати рівні можливості для передвиборних виступів кандидатів, їх довірених осіб.

Засоби масової інформації зобов'язані утримуватися від оприлюднення неперевірених матеріалів, що компрометують кандидатів. Забороняється публікація чи поширення в будь-який інший спосіб результатів опитувань громадської думки протягом останніх 10 днів перед днем виборів та в день виборів. При оголошенні засобами масової інформації компрометуючих матеріалів про кандидата вони зобов'язані не пізніш як за 5 днів до виборів надати відповідному кандидату або його довіреній особі за їх вимогою можливість для спростування таких матеріалів.

Органи місцевого самоврядування визначають спеціальні місця та обладнують стенди, дошки для розміщення матеріалів передвиборної агітації. Вони можуть прийняти рішення про заборону розміщення цих матеріалів на окремих будівлях, що є історичними пам'ятками, пам'ятками архітектури, та в місцях, де вони можуть перешкодити безпеці дорожнього руху.

Стаття 144. Обмеження у проведенні передвиборної агітації

Під час виборчої кампанії кандидатам або їх довіреним особам, уповноваженим особам місцевих осередків політичних партій (блоків), громадських організацій, які є працівниками (власниками) державних і недержавних засобів масової інформації, забороняється друкувати матеріали, брати участь у радіо- і телепередачах, які мають агітаційний характер або стосуються підготовки і проведення виборів, більшого обсягу (часу), ніж визначено окружною (територіальною) виборчою комісією для інших кандидатів.

Забороняється проводити передвиборну агітацію особам, які не громадянами України.

Агітація в день виборів - розповсюдження виборчих листівок, плакатів, заклики до виборців голосувати за чи проти кандидатів або бойкотувати вибори в будь-який спосіб - забороняється.

У день виборів у приміщеннях для голосування або поблизу них забороняється впливати на виборців шляхом усних чи письмових звернень. До закінчення голосування не допускається також оприлюднення по радіо та телебаченню результатів опитування виборців про те, за кого вони віддали свої голоси.

Усі спори щодо передвиборної агітації вирішуються окружною (територіальною) виборчою комісією, рішення якої можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Глава 25 Порядок голосування

Стаття 145. Час і місце голосування

Голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування з 7 до 22 години.

Про час і місце голосування дільнична виборча комісія сповіщає виборців не пізніш як за 15 днів до дня виборів.

Стаття 146. Виборчий бюлетень

Виборчий бюлетень повинен містити:

в одномандатному виборчому окрузі - назву ради, до якої проводяться вибори депутатів, номер виборчого округу, а по виборах сільського, селищного, міського голови - відповідно назву села, селища, міста, де обирається голова;

у багатомандатному виборчому окрузі - назву ради, до якої проводяться вибори депутатів, номер виборчого округу, кількість мандатів у цьому окрузі.

До виборчого бюлетеня для голосування в одномандатному і багатомандатному виборчому окрузі включаються в алфавітному порядку всі зареєстровані кандидати із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, партійності, посади (заняття), місця роботи.

У виборчому бюлетені праворуч напроти прізвища кожного кандидата розміщується порожній квадрат. У кінці всіх прізвищ кандидатів міститься напис: "Не підтримую жодного кандидата". Праворуч напроти цього напису розміщується порожній квадрат.

Виборчі бюлетені виготовляються за зразками, встановленими Центральною виборчою комісією. Бюлетені по виборах депутатів різних ланок рад, сільських, селищних, міських голів мають відрізнятися за кольором паперу або за кольором фарби, якою надруковано бюлетень.

Територіальна виборча комісія в разі необхідності може змінювати розмір виборчого бюлетеня для виборів депутатів ради, сільського, селищного, міського голови, залежно від кількості зареєстрованих кандидатів, або, не змінюючи його розміру, продовжувати друкування їх прізвищ на звороті бюлетеня з поміткою кінці першої сторінки: "Продовження списку на звороті". У цьому випадку на звороті бюлетеня має бути напис: "Продовження списку, початок - на звороті".

Якщо кандидат вибув з балотування після того, як виборчі бюлетені були надруковані, окружна (територіальна) виборча комісія приймає рішення про передрукування виборчих бюлетенів або про викреслення з виборчого бюлетеня прізвища відповідного кандидата.

Виборчі бюлетені є документами суворої звітності і підлягають обліку. Голова, заступник голови, секретар та члени відповідних виборчих комісій несуть персональну відповідальність за їх зберігання і використання.

Напередодні голосування з метою захисту виборчих бюлетенів від можливої їх фальсифікації на кожному з них ставлять свої підписи голова і секретар дільничної виборчої комісії.

Стаття 147. Приміщення для голосування

Голосування проводиться у спеціально відведених приміщеннях, яких повинні бути обладнані в достатній кількості кабіни або кімнати для таємного голосування, визначені місця видачі виборчих бюлетенів і встановлені виборчі скриньки.

Виборчі скриньки встановлюються таким чином, щоб голосуючі при підході до них обов'язково проходили через кабіни або кімнати для таємного голосування.

Вхід до кабін або кімнат для таємного голосування, вихід з них, а також шлях від них до виборчих скриньок і самі скриньки повинні бути в полі зору членів дільничної виборчої комісії.

Відповідальність за організацію голосування, забезпечення таємниці волевиявлення виборців, обладнання приміщень і підтримання в них порядку несе дільнична виборча комісія.

Виборець може перебувати в приміщенні для голосування лише протягом часу, необхідного для голосування.

У приміщеннях для голосування в доступних для виборців місцях повинна розміщуватися офіційна інформація про кандидатів, також текст цього розділу Кодексу.

Стаття 148. Виборча скринька

Виборча скринька для голосування виготовляється за зразком, встановленим Центральною виборчою комісією.

Для голосування на виборчих дільницях з незначною кількістю виборців, а також при голосуванні в місцях перебування окремих виборців, які за станом здоров'я або з інших причин не можуть прибути в приміщення для голосування, дільничні виборчі комісії можуть користуватися виборчими скриньками зменшеного розміру.

Стаття 149. Порядок голосування

У день виборів перед початком голосування виборчі скриньки перевіряє, опечатує або пломбує голова дільничної виборчої комісії у присутності членів комісії, уповноважених осіб місцевих осередків політичних партій (блоків), кандидатів, їх довірених осіб, спостерігачів, які в цей час перебувають на виборчій дільниці.

Виборчі бюлетені видаються виборцям членами дільничної виборчої комісії на підставі списку виборців виборчої дільниці по пред'явленні виборцем паспорта або іншого документа, який посвідчує його особу. Про одержання виборчого бюлетеня (бюлетенів) виборець розписується в списку виборців.

Кількість і зміст виборчих бюлетенів, які одержує виборець, залежать від особливостей місцевих виборів, визначених на підставі статей 108 - 110 цього Кодексу.

Стаття 150. Порядок організації голосування поза приміщенням для голосування

Дільнична виборча комісія зобов'язана забезпечити участь у голосуванні виборцям, які за станом здоров'я або з інших поважних причин не можуть прибути до приміщення для голосування.

Голосування поза приміщенням для голосування проводиться в день виборів депутатів за письмовою або усною заявою виборця, у тому числі переданою через інших осіб, про надання йому можливості проголосувати в місці перебування виборця. Заяву може бути подано не пізніш як за один день до дня виборів.

У разі звернення виборця про надання йому можливості проголосувати поза приміщенням для голосування виборцем зазначається причина, з якої він не може прибути до приміщення для голосування.

Заява виборця про надання йому можливості проголосувати поза приміщенням для голосування реєструється дільничною виборчою комісією в спеціальному журналі, де зазначаються день і час надходження заяви, прізвище, ім'я, по батькові та адреса місця проживання виборця, а також прізвище та ініціали члена дільничної виборчої комісії, який прийняв усну заяву. Усна заява обов'язково підтверджується виборцем письмово під час його голосування поза приміщенням для голосування.

Голова дільничної виборчої комісії зобов'язаний оголосити членам виборчої комісії і присутнім особам про те, що не пізніш як через 30 хвилин члени дільничної виборчої комісії відбувають для організації голосування виборців поза приміщенням для голосування.

Голосування виборців поза приміщенням для голосування організують не менш як три члена дільничної виборчої комісії, визначені виборчою комісією. Вони не можуть бути представниками одного місцевого осередку політичної партії, виборчого блоку.

Для проведення голосування виборців поза приміщенням для голосування робиться виписка зі списку виборців за формою, встановленою територіальною виборчою комісією, яка вручається зазначеним у частині шостій цієї статті членам виборчої комісії разом з виборчими бюлетенями в необхідній для голосування кількості та опломбованою або опечатаною урною для голосування. Голосування в місці перебування виборця здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом.

Після закінчення голосування виборців поза приміщенням для голосування членами дільничної виборчої комісії, які його організовували, робляться відповідні позначки в списку виборців. Виписка зі списку виборців, за яким організовувалося голосування виборців поза приміщенням для голосування, і письмові заяви виборців про проведення такого голосування додаються до списку виборців.

Стаття 151. Порядок заповнення виборчого бюлетеня

Кожний виборець голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається.

Виборчий бюлетень заповнюється голосуючим у кабіні або кімнаті для таємного голосування. При заповненні бюлетеня забороняється присутність будь-кого, крім голосуючого. Виборець, який не має можливості самостійно заповнити бюлетень, може запросити до кабіни або кімнати для таємного голосування будь-яку іншу особу, крім членів виборчої комісії, уповноважених осіб місцевих осередків політичних партій (блоків), громадських організацій, кандидатів, які балотуються по даному виборчому округу, їх довірених осіб.

У виборчому бюлетені для голосування по одномандатному виборчому округу виборець робить у квадраті напроти прізвища кандидата, за якого він голосує, позначку "плюс" (+) або іншу, яка дає однозначну відповідь про волевиявлення виборця. Виборець може голосувати тільки за одного кандидата. У разі, коли виборець не підтримує жодного кандидата, він робить відповідну позначку у квадраті напроти слів: "Не підтримую жодного кандидата".

У виборчому бюлетені для голосування по багатомандатному виборчому округу виборець робить у квадратах напроти прізвищ кандидатів, за яких він голосує, позначку "плюс" (+) або іншу, яка дає однозначну відповідь про його волевиявлення. У разі, коли виборець не підтримує жодного кандидата, він робить відповідну позначку у квадраті напроти слів: "Не підтримую жодного кандидата".

Заповнений виборчий бюлетень голосуючий опускає у виборчу скриньку.

Під час проведення голосування не допускається закриття приміщень для голосування, припинення голосування, розкриття виборчих скриньок, підрахунок голосів до закінчення встановленого цим Кодексом часу голосування.

Всі виборці, які в момент закінчення строку голосування знаходяться у приміщенні для голосування, мають право проголосувати.

Розкриття виборчих скриньок до закінчення голосування забороняється.

Глава 26 Встановлення результатів виборів

Стаття 152. Порядок підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці

Підрахунок голосів виборців здійснюється відкрито і гласно членами дільничної виборчої комісії на її засіданні, яке проводиться в тому ж приміщенні, де проходило голосування.

Засідання дільничної виборчої комісії починається відразу після закінчення голосування, проводиться без перерви і закінчується після встановлення результатів голосування, складання і підписання відповідних протоколів.

Дільнична виборча комісія на підставі списку виборців встановлює кількість виборців на виборчій дільниці. Ця кількість оголошується і заноситься до відповідного протоколу.

Невикористані виборчі бюлетені дільнична виборча комісія погашає у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією. Кількість невикористаних виборчих бюлетенів підраховується, оголошується і заноситься до відповідного протоколу. Погашені невикористані виборчі бюлетені запаковуються й опечатуються. На пакетах робиться напис: "Невикористані виборчі бюлетені", зазначаються виборчий округ, номер виборчої дільниці, кількість запакованих невикористаних виборчих бюлетенів, дата і час упакування, ставляться підписи голови і секретаря дільничної виборчої комісії, печатка комісії.

Кількість виборців, які одержали виборчі бюлетені, встановлюється за кількістю контрольних талонів виборчих бюлетенів з підписами виборців і членів виборчої комісії, які видавали виборчі бюлетені. Ця кількість оголошується і заноситься до відповідного протоколу. Контрольні талони виборчих бюлетенів запаковуються й опечатуються. На пакеті робиться напис: "Контрольні талони", зазначаються виборчий округ, номер виборчої дільниці, назва виборчого бюлетеня, кількість запакованих контрольних талонів, дата і час упакування, ставляться підписи голови і секретаря дільничної виборчої комісії, печатка комісії.

Голова дільничної виборчої комісії після перевірки цілісності пломб і печатки на урнах для голосування по черзі відкриває їх. Першими відкриваються урни для голосування, які використовувалися під час організації голосування виборців поза приміщенням для голосування. Потім відкриваються урни для голосування, які були встановлені у приміщенні для голосування.

Предмети, що не є виборчими бюлетенями встановленої форми, складаються окремо. У разі виникнення сумніву, чи є предмет виборчим бюлетенем встановленого зразка, дільнична виборча комісія вирішує це питання шляхом голосування. При цьому кожен член комісії має право особисто оглянути предмет. Під час його огляду робота з виборчими бюлетенями призупиняється. Предмети, що не є виборчими бюлетенями, запаковуються. На пакеті робиться напис: "Предмети" і зазначаються виборчий округ, номер виборчої дільниці, дата і час запакування, ставляться підписи голови і секретаря дільничної виборчої комісії і печатка комісії.

Бюлетені для голосування виборча комісія розкладає на місця, які позначаються окремими табличками, з написами з обох боків: "Недійсні", прізвища кандидатів, за яких подані голоси виборців, "Не підтримали жодного з кандидатів".

Під час розкладання виборчих бюлетенів призначений виборчою комісією член комісії показує кожен виборчий бюлетень усім членам комісії, оголошуючи результат волевиявлення виборця. У разі виникнення сумнівів з приводу визначення волевиявлення виборця виборча комісія вирішує питання шляхом голосування. При цьому кожен член комісії має право оглянути особисто виборчий бюлетень. На час огляду виборчого бюлетеня робота з іншими виборчими бюлетенями призупиняється.

Недійсними вважаються виборчі бюлетені, на яких: відсутня печатка дільничної виборчої комісії або підпис члена дільничної виборчої комісії, який його видав; зроблено більше однієї позначки навпроти назв місцевих (республіканських) осередків політичних партій, національно-культурних об'єднань, виборчих блоків; не зроблено жодної позначки; не можна однозначно визначити волевиявлення виборця, а також виборчі бюлетені, які опущені до виборчої скриньки з невідірваними контрольними талонами. При виникненні сумнівів щодо дійсності виборчого бюлетеня питання вирішується дільничною виборчою комісією. При цьому кожен член комісії має право оглянути особисто виборчий бюлетень.

Недійсні виборчі бюлетені підраховуються, їхня кількість оголошується і заноситься до відповідного протоколу. Недійсні виборчі бюлетені запаковуються в окремі пакети. На пакетах робиться напис: "Недійсні виборчі бюлетені", зазначаються виборчий округ, номер виборчої дільниці, кількість запакованих недійсних виборчих бюлетенів, дата і час запакування, ставляться підписи голови і секретаря дільничної виборчої комісії і печатка комісії.

Дільнична виборча комісія підраховує кількість голосів виборців, поданих за кандидатів, а також кількість голосів виборців, які не підтримали жодного з кандидатів.

Стаття 153. Протоколи дільничної виборчої комісії про результати голосування

Дільнична виборча комісія на своєму засіданні складає протокол про результати голосування на виборчій дільниці за формою, встановленою Центральною виборчою комісією.

До протоколу дільничної виборчої комісії про результати голосування в єдиному республіканському багатомандатному виборчому окрузі на виборчій дільниці за результатами підрахунку голосів виборців заносяться:

кількість виборців, включених до списку виборців на виборчій дільниці;

кількість виборчих бюлетенів, отриманих дільничною виборчою комісією;

кількість невикористаних виборчих бюлетенів;

кількість виборців, які одержали виборчі бюлетені;

кількість виборців, які взяли участь у голосуванні;

кількість виборчих бюлетенів, визнаних недійсними;

кількість голосів виборців, поданих за кожного з кандидатів;

кількість виборців, які не підтримали жодного з кандидатів.

Кожен протокол про результати голосування на виборчій дільниці складається дільничною виборчою комісією в чотирьох екземплярах, які нумеруються.

Протоколи підписуються головою, заступником голови, секретарем і членами дільничної виборчої комісії, присутніми на засіданні. У протоколах зазначаються дата і час (години і хвилини) їх підписання членами дільничної виборчої комісії. У разі відсутності підпису члена дільничної виборчої комісії в протоколі навпроти його прізвища зазначається причина відсутності підпису. Протоколи про результати голосування засвідчуються печаткою дільничної виборчої комісії.

До першого екземпляру протоколу дільничної виборчої комісії про результати голосування на виборчій дільниці при наявності додаються викладені письмово окремі думки членів виборчої комісії, письмові заяви і скарги, які надійшли з приводу організації голосування, підрахунку голосів, і копії рішень дільничної виборчої комісії, прийнятих за результатами їх розгляду.

Відомості про результати голосування заносяться до протоколу дільничної виборчої комісії цифрами і прописом.

Забороняється заповнення протоколів про результати голосування олівцем, а також внесення до них будь-яких виправлень без відповідного рішення комісії.

Якщо після підписання протоколу дільничної виборчої комісії про результати голосування дільнична виборча комісія виявила в ньому неточності (помилку у словах або цифрах), вона на своєму засіданні розглядає питання про внесення змін до протоколу.

Уповноваженим особам місцевих осередків політичних партій, спостерігачам на їх прохання видається копія протоколу.

Стаття 154. Порядок передачі протоколів про результати голосування та інших виборчих документів до територіальної виборчої комісії

Перший і другий екземпляри протоколу дільничної виборчої комісії про результати голосування на виборчій дільниці разом з доданими до першого екземпляру цього протоколу пакетами виборчих бюлетенів і контрольними талонами і, при наявності, окремими думками членів виборчої комісії, заявами і скаргами негайно доставляється в територіальну виборчу комісію, третій зберігається у секретаря дільничної виборчої комісії, четвертий - відразу вивішується для загального ознайомлення в приміщенні дільничної виборчої комісії.

Транспортування документів, зазначених у частині першій цієї статті, і передача їх територіальній виборчій комісії здійснюються головою дільничної виборчої комісії або заступником голови і двома членами цієї комісії в супроводі працівника органів внутрішніх справ.

Під час транспортування документів забороняється розпаковувати пакети з виборчою документацією.

Протоколи та інші документи дільничної виборчої комісії, зазначені в частині першій цієї статті, передаються відповідній територіальній виборчій комісії на її засіданні.

Протокол дільничної виборчої комісії про результати голосування на виборчій дільниці оголошується на засіданні територіальної виборчої комісії відразу після прибуття представників дільничної виборчої комісії.

Відомості протоколу про результати голосування на виборчій дільниці, утвореній на судні, що знаходиться в день виборів депутатів у плаванні під Державним Прапором України, після його підписання членами дільничної виборчої комісії негайно передається дільничною виборчою комісією через технічні засоби зв'язку у відповідну територіальну виборчу комісію з обов'язковою подальшою передачею їй першого і другого екземплярів протоколу про результати голосування на виборчій дільниці. До першого екземпляру протоколу додаються й інші виборчі документи, зазначені в частині першій цієї статті.

Стаття 155. Встановлення результатів виборів по виборчому округу

Окружна (територіальна) виборча комісія на підставі протоколів дільничних виборчих комісій про результати голосування встановлює:

загальну кількість виборців по виборчому округу;

кількість виборців, які одержали виборчі бюлетені;

кількість виборців, які взяли участь у голосуванні;

кількість виборчих бюлетенів, визнаних недійсними;

кількість голосів, поданих за кожного кандидата в депутати, на посаду сільського, селищного, міського голови;

кількість голосів виборців, які не підтримали жодного кандидата.

Обраним по одномандатному виборчому округу вважається кандидат у депутати, на посаду сільського, селищного, міського голови, який одержав на виборах найбільшу, порівняно з іншими кандидатами, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

У разі, коли по одномандатному виборчому округу балотувався один кандидат, він вважається обраним, якщо за нього проголосувала більшість виборців, які взяли участь у голосуванні.

Обраними по багатомандатному виборчому округу вважаються ті кандидати, які на виборах одержали більшу, порівняно з іншими кандидатами, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. При цьому загальна кількість обраних кандидатів не може перевищувати кількості встановлених депутатських мандатів по даному виборчому округу.

У разі, коли два або більше кандидатів набрали найбільшу і водночас однакову кількість голосів виборців, окружна (територіальна) виборча комісія приймає рішення про проведення повторного голосування по цих кандидатурах, яке проводиться не пізніш як у двотижневий строк після дня виборів в порядку, встановленому цим Кодексом.

Окружна (територіальна) виборча комісія може визнати вибори по виборчому округу такими, що не відбулися, якщо у зв'язку з вибуттям усіх зареєстрованих кандидатів або з інших причин голосування не проводилося.

Результати голосування і виборів по виборчому округу встановлюються на засіданні окружної (територіальної) виборчої комісії і заносяться до протоколу, який складається у трьох примірниках за формою, встановленою Центральною виборчою комісією. Протокол підписується головою, заступником голови, секретарем і членами окружної (територіальної) виборчої комісії. Перший примірник протоколу разом із пакетами виборчих бюлетенів негайно передається до територіальної виборчої комісії, другий - відразу вивішується в приміщенні окружної (територіальної) виборчої комісії для загального ознайомлення, третій - зберігається у справах окружної (територіальної) виборчої комісії.

Стаття 156. Визнання місцевих виб ів недійсними та проведення повторного голосування

Окружна (територіальна) виборча комісія може визнати вибори недійсними по виборчому округу чи по окремих виборчих дільницях, якщо в ході їх проведення або під час підрахунку голосів допущено порушення цього Кодексу, яке вплинуло на результати виборів.

У разі, коли відповідна виборча комісія визнала вибори по окремій або кількох виборчих дільницях недійсними, що вплинуло на результати виборів по відповідному виборчому округу, територіальна виборча комісія за пропозицією окружної виборчої комісії призначає повторне голосування на тих виборчих дільницях, де вибори було визнано недійсними.

Повторне голосування проводиться також у випадку, передбаченому частиною п'ятою статті 155 цього Кодексу.

Повторне голосування проводиться не пізніш як у двотижневий строк після дня виборів в порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 157. Встановлення результатів місцевих виборів територіальною виборчою комісією

Відповідна територіальна виборча комісія на підставі протоколів окружних виборчих комісій про результати голосування і виборів депутатів, сільських, селищних, міських голів приймає рішення про результати голосування і підсумки виборів депутатів відповідної ради, сільського, селищного, міського голови та про їх реєстрацію.

Повідомлення про результати голосування і підсумки виборів, список обраних депутатів в алфавітному порядку з зазначенням прізвища, імені, по батькові, партійності, посади (заняття), місця роботи і проживання кожного депутата, виборчого округу, по якому його обрано, а також прізвища, імені, по батькові, партійності і місця проживання обраного сільського, селищного, міського голови публікуються в пресі або доводяться до відома населення відповідної території в інший спосіб не пізніш як на десятий день після проведення виборів.

Рішення територіальної виборчої комісії про результати голосування і підсумки виборів може бути оскаржено кандидатом або його довіреною особою в суді протягом трьох днів після оприлюднення територіальною виборчою комісією результатів голосування і підсумків виборів. Суд розглядає скаргу у п'ятиденний термін з моменту її надходження.

Рішення суду є остаточним і обов'язковим для виконання територіальною виборчою комісією у дводенний термін.

Рішення відповідної територіальної виборчої комісії про реєстрацію обраного депутата, сільського, селищного, міського голови чи відмову в реєстрації може бути визнане судом недійсним.

Територіальна виборча комісія інформує відповідну раду про результати голосування і підсумки виборів депутатів, сільського, селищного, міського голови на її пленарному засіданні.

Стаття 158. Скасування територіальною виборчою комісією на підставі рішення суду своїх рішень про реєстрацію кандидата або про результати голосування та підсумки виборів у частині, що стосується відповідного кандидата

Порушення вимог цього Кодексу кандидатом у депутати місцевої ради або кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови, їх довіреними особами тягне за собою скасування територіальною виборчою комісією на підставі відповідного рішення суду своїх рішень (рішень відповідних виборчих комісій) про реєстрацію кандидата або про результати голосування та підсумки виборів у частині, що стосується відповідного кандидата.

Приводами для скасування територіальною виборчою комісією рішень, зазначених у частині першій цієї статті, можуть бути:

надання кандидатом завідомо неправдивої інформації про себе суб'єктам виборчого процесу;

підробка документів, які подаються кандидатом або його довіреними особами до відповідних виборчих комісій;

використання кандидатом або його довіреними особами під час підготовки і проведення виборів свого службового стану, зокрема для впливу на суб'єктів виборчого процесу, залучення до агітаційної роботи в робочий час осіб, підлеглих їм по службі, використання в ході виборчої кампанії на користь кандидата службового транспорту, множильної техніки, інших технічних засобів, устаткування, які знаходяться у підпорядкуванні (віданні) кандидата, його довірених осіб;

порушення кандидатом або його довіреними особами встановлених відповідно до цього Кодексу норм використання в агітаційній роботі засобів масової інформації;

здійснення кандидатом або його довіреними особами заходів агітаційного характеру, що супроводжувалися наданням виборцям,

іншим суб'єктам виборчого процесу безплатно або на пільгових умовах товарів, цінних паперів, кредитів, грошей, послуг;

проведення кандидатом або його довіреними особами агітації в будь-якій формі в день виборів, зокрема на виборчих дільницях та прилеглих до них територіях;

використання для проведення виборчої кампанії кандидата коштів у розмірах, що перевищують норми, визначені цим Кодексом, або з джерел, не передбачених цим Кодексом;

ігнорування кандидатом, його довіреними особами вимог виборчих комісій щодо недопущення інших порушень цього Кодексу.

Рішення про реєстрацію кандидата або про результати голосування та підсумки виборів у частині, що його стосується, скасовується територіальною виборчою комісією також у разі встановлення інших порушень ним законодавства України, не сумісних із статусом кандидата, визначеного цим Кодексом.

Скасування рішення про реєстрацію кандидата або про результати голосування та підсумки виборів у частині, що його стосується, у разі обрання цього кандидата депутатом або сільським, селищним, міським головою, автоматично означає визнання виборів по відповідному виборчому округу недійсними та має тягти призначення повторних виборів.

За перешкоджання діяльності інших кандидатів або їхніх довірених осіб, вчинене кандидатом або його довіреною особою шляхом насильства, обману, погроз, підкупу або розповсюдженням неправдивої інформації про них, крім скасування рішень у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може наставати інша відповідальність, передбачена Законами України.

Суми коштів на рахунках власних виборчих фондів, що перевищують встановлені цим Кодексом норми, перераховуються у безспірному порядку до відповідних місцевих бюджетів.

Глава 27 Повторні вибори та вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів замість тих, які вибули

Стаття 159. Порядок проведення повторних виборів

Повторні вибори проводяться у разі, коли вибори по виборчому округу були визнані такими, що не відбулися, або недійсними. Повторні вибори проводяться також, коли не обрано сільського, селищного, міського голову і у випадку, передбаченому частиною третьою статті 138 цього Кодексу.

Рішення про проведення повторних виборів приймає територіальна виборча комісія не пізніш як через місяць після дня проведення виборів або після дня повторного голосування.

Повторні вибори проводяться тими ж виборчими комісіями, по тих же виборчих округах, виборчих дільницях, за тими ж списками виборців в порядку та в строки, визначені цим Кодексом.

Територіальна виборча комісія може прийняти рішення про скорочення строків проведення повторних виборів, встановлених цим Кодексом, але не більше як наполовину.

На повторних виборах не можуть балотуватися громадяни, щодо яких було скасовано рішення про їх реєстрацію як кандидатів, а також особи, які вчинили дії, внаслідок яких вибори або повторне голосування були визнані недійсними, та в інших випадках, передбачених Кодексом.

Стаття 160. Проведення виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів замість тих, які вибули

У разі дострокового припинення повноважень депутата, сільського, селищного, міського голови відповідна місцева рада не пізніш як через місяць з моменту вибуття депутата, сільського, селищного, міського голови приймає рішення про проведення виборів депутата, сільського, селищного, міського голови замість того, який вибув.

Вибори депутата, сільського, селищного, міського голови замість того, який вибув, проводяться в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Депутат, сільський, селищний, міський голова замість того, який вибув, обираються на строк до набуття повноважень депутатами, сільським, селищним, міським головою, обраними на наступних чергових місцевих виборах.

У разі вибуття депутата, сільського, селищного, міського голови менш як за шість місяців до закінчення строку повноважень відповідної ради (голови) вибори депутата, сільського, селищного, міського голови замість того, який вибув, за рішенням відповідної ради можуть не проводитися.

Глава 28 Проведення позачергових виборів депутатів місцевих рад, сільського, селищного, міського голови та місцевих виборів у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці

Стаття 161. Проведення позачергових виборів депутатів місцевої ради, сільського, селищного, міського голови

Позачергові вибори депутатів місцевої ради призначаються Верховною Радою України в разі дострокового припинення повноважень місцевої ради за рішенням місцевого референдуму, а також якщо повноваження місцевої ради були достроково припинені, за наявності рішення суду про визнання актів ради незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради України.

Питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільської, селищної, міської, районної, районної у місті, обласної ради може порушуватися перед Верховною Радою України сільським, селищним, міським головою, головою обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Позачергові вибори сільського, селищного, міського голови призначаються Верховною Радою України за наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій сільського, селищного, міського голови незаконними та висновків відповідного комітету Верховної Ради України.

Питання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови може порушуватися перед Верховною Радою України відповідною сільською, селищною, міською радою, головою обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Позачергові вибори відповідно депутатів місцевої ради, сільського, селищного, міського голови проводяться в порядку і строки, передбачені цим Кодексом для чергових виборів.

Стаття 162. Проведення виборів депутатів місцевої ради та сільського, селищного, міського голови у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці

У разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці місцеві вибори на цій території призначаються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міською радою.

Вибори депутатів, сільського, селищного, міського голови у новоутвореній адміністративно-територіальній одиниці проводяться порядку і у строки, встановлені цим Кодексом, з такими особливостями:

територіальні виборчі комісії утворюються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міською радою;

територіальна виборча комісія відповідно до цього Кодексу визначає загальний склад депутатів відповідної ради, утворює виборчі округи, а також виборчі дільниці, окружні та дільничні виборчі комісії у разі відсутності на відповідній території органів місцевого самоврядування, до відання яких належить утворення зазначених комісій та виборчих дільниць;

депутати місцевої ради, відповідно сільський, селищний, міський голова в новоутвореній адміністративно-територіальній одиниці обираються на строк до обрання на чергових місцевих виборах депутатів, сільського, селищного, міського голови та сформування за результатами таких виборів відповідної ради у правомочному складі.

Глава 29 Спостереження за перебігом місцевих виборів

Стаття 163. Спостерігачі від місцевих осередків політичних партій, виборчих блоків

Місцеві осередки політичних партій, кандидати в депутати та на посаду сільського, селищного, міського голови мають право призначати по одному спостерігачеві в кожну виборчу дільницю для спостереження за виборами.

Спостерігачем від місцевого осередку політичної партії, кандидата в депутати та на посаду сільського, селищного, міського голови може бути громадянин України, який постійно проживає на території відповідної громади і має право голосу.

Спостерігачі реєструються територіальними виборчими комісіями за поданнями керівних органів місцевих осередків політичних партій, а також - кандидатів депутати та на посаду сільського, селищного, міського голови.

У поданні про реєстрацію спостерігача зазначаються його прізвище, ім'я, по батькові, адреса місця проживання, номер виборчої дільниці, на яку він направляється для спостереження за виборами.

Подання про реєстрацію спостерігача вноситься до відповідної територіальної виборчої комісії не пізніш як за п'ять днів до дня виборів. Голова комісії, а в разі його відсутності заступник голови комісії у триденний строк приймає рішення про реєстрацію спостерігача і видає йому посвідчення за формою, встановленою Центральною виборчою комісією.

Повноваження спостерігача від місцевого осередку політичної партії, кандидата в депутати та на посаду сільського, селищного,

міського голови починаються з дня його реєстрації і закінчуються після дня офіційного обнародування результатів виборів депутатів.

Спостерігач має право:

бути присутнім у приміщенні для голосування;

спостерігати за голосуванням поза приміщенням для голосування зі згоди виборця;

звертатися до дільничної виборчої комісії з зауваженнями і пропозиціями щодо питань організації голосування;

бути присутнім на засіданнях дільничних виборчих комісій під час підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці, а також під час складання протоколів про результати голосування;

знайомитися з протоколом про результати голосування після його підписання членами дільничної виборчої комісії.

Спостерігач не має права втручатися в роботу дільничної виборчої комісії, а також здійснювати дії, що перешкоджають її роботі.

У разі порушення спостерігачем цих вимог виборча комісія може позбавити його права бути присутнім у приміщенні виборчої дільниці під час голосування і на засіданнях дільничної виборчої комісії під час підрахунку голосів і встановлення результатів голосування.

Керівний орган місцевого осередку політичної партії, кандидат в депутати та на посаду сільського, селищного, міського голови має право в будь-який час відкликати спостерігача, звернувшись з заявою до відповідної територіальної виборчої комісії про припинення його повноважень і представити документи для реєстрації іншої особи у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 164. Спостерігачі від іноземних держав, міжнародних організацій

Центральна виборча комісія після оголошення про початок виборчої кампанії акредитує спостерігачів від іноземних держав, міжнародних організацій.

Центральна виборча комісія видає спостерігачам від іноземних держав, міжнародних організацій посвідчення за встановленою нею формою.

Повноваження спостерігача від іноземних держав, міжнародних організацій розпочинаються з дня його акредитації і закінчуються після дня офіційного обнародування результатів виборів депутатів.

Спостерігач від іноземної держави, міжнародної організації має право:

бути присутнім на зустрічах кандидатів та уповноважених осіб місцевих осередків політичних партій з виборцями, передвиборних зборах, мітингах, на засіданнях виборчих комісій;

знайомитися з матеріалами передвиборної агітації;

знаходитися у приміщеннях виборчих дільниць під час голосування, підрахунку голосів і встановлення результатів голосування дільничними виборчими комісіями, бути присутнім на засіданнях відповідних виборчих комісій під час встановлення результатів виборів депутатів у відповідному виборчому окрузі;

за погодженням з головою відповідної виборчої комісії або особою, яка виконує його обов'язки, робити фото-, кінозйомки, аудіо- і відеозаписи;

висловлювати свої пропозиції щодо організації проведення виборів депутатів, проводити прес-конференції з дотриманням вимог законодавства України;

створювати разом з іншими спостерігачами від іноземних держав, міжнародних організацій за погодженням з Центральною виборчою комісією тимчасові групи спостерігачів для координації їх діяльності в рамках повноважень, передбачених цим Кодексом.

Спостерігачі від іноземних держав, міжнародних організацій здійснюють спостереження самостійно і незалежно.

Фінансове і матеріальне забезпечення діяльності спостерігачів від іноземних держав, міжнародних організацій здійснюється за рахунок коштів держав і міжнародних організацій, які направили їх в Україну, або за рахунок власних коштів цих спостерігачів.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, виборчі комісії повинні сприяти спостерігачам від іноземних держав, міжнародних організацій у здійсненні ними їх повноважень.

Спостерігачі від іноземних держав, міжнародних організацій не мають права втручатися в роботу виборчих комісій, використовувати свій статус у діяльності, не пов'язаній зі спостереженням за ходом виборчої кампанії.

Центральна виборча комісія може достроково припинити повноваження спостерігача від іноземних держав, міжнародних організацій за порушення ним законодавства України.

Глава 30 Фінансування виборчої кампанії

Стаття 165. Фінансування місцевих виборів

Чергові та позачергові місцеві вибори, призначені Верховною Радою України, проводяться за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідні витрати передбачаються у Державному бюджеті окремим рядком. В усіх інших випадках, передбачених цим Кодексом, вибори проводяться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Витрати, пов'язані з підготовкою і проведенням виборів, здійснюються виборчими комісіями з виборчих фондів, які створюються територіальними виборчими комісіями за рахунок коштів, що виділяються на проведення виборів. Територіальна виборча комісія має статус юридичної особи і є розпорядником виборчого фонду. Розмір цього фонду визначається відповідною радою.

Стаття 166. Власні виборчі фонди кандидатів та порядок їх утворення

Кандидати мають право утворювати власний виборчий фонд, з коштів якого буде здійснюватися оплата витрат на ведення виборчої кампанії.

Власні виборчі фонди утворюються за рахунок коштів кандидата. До цих фондів можуть вноситися пожертвування громадянами України, а також юридичними особами, крім визначених частині четвертій цієї статті.

Розмір власного виборчого фонду кандидата не може перевищувати 10000 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Забороняється робити внески до власного виборчого фонду кандидата місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, організаціям і установам, юридичним особам з участю іноземного капіталу, іноземним державним, міжнародним організаціям і об'єднанням, а також анонімним особам або під псевдонімом.

Відповідні рахунки власних виборчих фондів відкриваються в установах Національного банку України за грифом "Власний виборчий фонд" за заявами кандидатів після їх реєстрації відповідними виборчими комісіями.

Розпорядниками коштів власних виборчих фондів є кандидати або за їх дорученням довірені особи кандидатів. Розпоряднику власного виборчого фонду видається чекова книжка на всю суму виборчого фонду.

Стаття 167. Контроль за формуванням і використанням виборчих фондів

Контроль за формуванням і використанням коштів власних виборчих фондів кандидатів здійснюється відповідною територіальною виборчою комісією, податковими органами, а також банківськими установами, в яких відкрито відповідний рахунок.

Кошти власних виборчих фондів використовуються виключно на потреби виборчої кампанії кандидата. Використання коштів виборчих фондів за іншим призначенням забороняється.

Кошти, що надійшли до власного виборчого фонду від фізичних чи юридичних осіб, які згідно з частиною четвертою статті 166 цього Кодексу не мають права вносити пожертвування або коли відсутня адреса пожертвувача, за рішенням територіальної виборчої комісії перераховуються до відповідного місцевого бюджету.

Кошти власних виборчих фондів, які не були використані на потреби виборчої кампанії, за рішенням територіальної виборчої комісії перераховуються до відповідного місцевого бюджету.

Глава 31 Виборчі документи

Стаття 168. Виборчі документи

Бюлетені для голосування, протоколи засідань та рішення виборчих комісій є виборчими документами на місцевих виборах.

Форми і зразки виборчих документів відповідно до цього Кодексу встановлюються Центральною виборчою комісією. Центральна виборча комісія організує їх централізоване виготовлення.

Форми інших виборчих документів встановлюються територіальними виборчими комісіями.

Стаття 169. Строки зберігання виборчих документів

Протоколи засідань та рішення виборчих комісій зберігаються органах, які утворили відповідні виборчі комісії, протягом чотирьох років, після чого передаються в установленому порядку на зберігання до місцевих державних архівів.

Інші документи виборчих комісій зберігаються в органах, які утворили відповідні виборчі комісії, протягом чотирьох років, після чого знищуються в установленому порядку.

Виборчі бюлетені зберігаються в територіальних виборчих комісіях до прийняття ними рішень про обрання депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів і знищуються в установленому порядку після закінчення визначених цим Кодексом строків оскарження в суді рішень комісії про підсумки виборів.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

КНИГА ДРУГА
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

РОЗДІЛ IV
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Глава 32 Організація діяльності рад, їх органів та посадових осіб

Стаття 170. Порядок формування рад

Сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Порядок організації і проведення виборів депутатів визначається цим Кодексом.

Загальний склад ради визначається радою відповідно до цього Кодексу.

Стаття 171. Умови правомочності рад

Рада вважається правомочною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради.

У разі якщо до ради обрано менше двох третин її складу, до обрання необхідної кількості депутатів продовжує здійснювати повноваження рада попереднього скликання.

У разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як дві третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається правомочною за наявності більше половини депутатів від загального складу ради.

Стаття 172. Строк повноважень рад

Строк повноважень сільських, селищних, міських, районних, районних у містах (у разі їх створення), обласних рад - чотири роки.

Повноваження ради починаються в день відкриття першого засідання новообраної ради і закінчуються в день відкриття першого засідання ради наступного скликання.

Випадки дострокового припинення повноважень ради встановлюються цим Кодексом.

Стаття 173. Сесійна форма роботи ради

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської, районної у місті ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через місяць після обрання ради у правомочному складі.

Її відкриває і веде голова цієї виборчої комісії. Він інформує раду про підсумки виборів депутатів та сільського, селищного, міського голови і визнання їх повноважень.

Стаття 174. Порядок скликання сесій ради

Першу сесію районної, обласної ради скликає і веде голова відповідної територіальної виборчої комісії.

Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал.

У разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради заступником голови відповідної ради.

У цих випадках сесія скликається:

відповідно до доручення сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті, районної, обласної ради);

якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті;

якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Кодексом.

Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

У разі якщо посадові особи, зазначені у частинах другій та четвертій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб'єктів, зазначених у частині шостій цієї статті, сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.

Рішення про скликання сесії ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Стаття 175. Відкриття і проведення сесії ради

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 174 цього Кодексу, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або його заступник.

У випадку, передбаченому частиною сьомою статті 174 цього Кодексу, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.

Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситисясільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, заступником голови районної в місті, районної, обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами шостою та восьмою статті 174 цього Кодексу, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада може прийняти рішення про проведення закритого пленарного засідання.

Стаття 176. Регламент ради та положення про постійні комісії ради

Не пізніш як на другій сесії ради затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.

Регламентом ради визначаються:

порядок скликання сесії ради,

порядок підготовки і розгляду нею питань,

порядок прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань,

порядок роботи сесії та інші питання, віднесені до відання ради відповідного рівня законодавством.

Регламент ради не повинен суперечити чинному законодавству України.

Регламент ради не повинен включати норми, що не стосуються пленарних засідань ради та її органів.

Стаття 177. Постійні комісії ради

Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією.

До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники.

Стаття 178. Повноваження постійних комісій ради

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають:

проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету;

звіти про виконання програм і бюджету;

вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради;

розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань;

виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями;

попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою;

готують висновки з цих питань;

за дорученням ради, голови, заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб;

подають за результатами перевірки рекомендації на розгляд їх керівників, а в необхідних випадках - на розгляд ради або виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради;

здійснюють контроль за виконанням рішень ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

Постійні комісії у питаннях, які належать до їх відання, та порядку, визначеному Кодексом, мають право отримувати від керівників органів, підприємств, установ, організацій та їх філіалів і відділень необхідні матеріали і документи.

Стаття 179. Голова постійної комісії ради

Організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії.

Голова комісії скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організує роботу по реалізації висновків і рекомендацій комісії.

У разі відсутності голови комісії або неможливості ним виконувати свої повноваження з інших причин його функції здійснює заступник голови комісії або секретар комісії.

Стаття 180. Принципи діяльності постійних комісій ради

Постійні комісії будують свою роботу на засадах законності, гласності, колегіальності, об'єктивності, всебічного вивчення питань, що є предметом вивчення на їх засіданнях, рівноправності.

Стаття 181. Організація роботи постійних комісій ради та їх рішення

Засідання постійної комісії скликається в міру необхідності є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від загального складу комісії.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії.

Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії.

Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

Постійна комісія для вивчення питань, розробки проектів рішень ради може створювати підготовчі комісії і робочі групи з залученням представників громадськості, вчених і спеціалістів. Питання, які належать до відання кількох постійних комісій, можуть за ініціативою комісій, а також за дорученням ради, її голови, заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради розглядатися постійними комісіями спільно. Висновки і рекомендації, прийняті постійними комісіями на їх спільних засіданнях, підписуються головами відповідних постійних комісій.

Депутати працюють у постійних комісіях на громадських засадах. За рішенням обласних рад голови постійних комісій з питань бюджету можуть працювати в раді на постійній основі.

Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальними перед нею.

Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою.

Стаття 182.Тимчасові контрольні комісії ради

Тимчасові контрольні комісії ради є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради.

Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше однієї третини депутатів від загального складу ради.

Засідання тимчасових контрольних комісій ради проводяться, як правило, закриті. Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної комісії, та залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти, інші особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з її роботою.

Повноваження тимчасової контрольної комісії ради припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення щодо результатів роботи цієї комісії, а також у разі припинення повноважень ради, яка створила цю комісію.

Стаття 183. Секретар сільської, селищної, міської ради

Секретар сільської, селищної, міської ради обирається за пропозицією сільського, селищного, міського голови відповідною радою з числа її депутатів на строк повноважень ради та працює в раді на постійній основі.

Секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи в позаурочний час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено Кодексом.

Секретар сільської, селищної, міської ради:

скликає сесії ради у випадках, передбачених частиною четвертою статті 174 цього Кодексу; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради;

веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених четвертою статті 174 цього Кодексу;

організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради;

забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням;

за дорученням сільського, селищного, міського голови координує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

сприяє депутатам ради у здійсненні їх повноважень;

організує за дорученням ради відповідно до законодавства здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування;

забезпечує зберігання у відповідних органах місцевого самоврядування офіційних документів, пов'язаних з місцевим самоврядуванням відповідної територіальної громади, забезпечує доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому порядку;

вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов'язані з діяльністю ради та її органів.

Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

У випадках, передбачених цим Кодексом, на секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути тимчасово покладені обов'язки сільського, селищного, міського голови.

Повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Глава 33 Повноваження сільських, селищних, міських рад

Стаття 184. Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами до їх відання.

Стаття 185. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

затвердження регламенту ради;

утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;

утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск;

обрання за пропозицією сільського, селищного, міського голови на посаду та звільнення з посади секретаря ради;

затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання;

утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради;

затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання;

заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників;

заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради;

прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові;

заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує;

заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді, виконання ними доручень ради;

розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах;

прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом;

скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;

прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Кодексом;

визначення відповідно до закону кількісного складу ради;

прийняття рішення про проведення місцевого референдуму;

прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів та виборів органів державної влади, місцевого самоврядування та сільського, селищного, міського голови;

прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріальнотехнічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення;

прийняття рішень про об'єднання в асоціації або вступ до асоціацій, інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування та про вихід з них;

затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;

затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;

встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом;

утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів, затвердження положень про ці кошти; затвердження звітів про використання зазначених коштів;

прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах;

встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;

прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;

вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад;

вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;

прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;

надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію;

створення відповідно до закону міліції, яка утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету; затвердження і звільнення керівників та дільничних інспекторів цієї міліції;

заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною;

прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим Кодексом та іншими законами;

затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації;

затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції;

встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;

прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;

прийняття рішень, пов'язаних із створенням спеціальних вільних та інших зон, змінами в статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; надання згоди на створення таких зон за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України;

прийняття рішення про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених цим Кодексом;

затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади;

визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах;

вирішення відповідно до закону питання про мову, якою користуються у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка використовується в офіційних оголошеннях;

надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної державну власність;

встановлення нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.

Глава 34 Особливості організації та діяльності виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради

Стаття 186. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради

Виконавчим органом загального призначення сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою.

Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.

Стаття 187. Порядок формування виконавчого комітету ради

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб, які перебувають на службі в органах місцевого самоврядування.

До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради.

Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.

До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради.

Стаття 188. Обмеження сумісності діяльності посадових осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради

Особи, які входять до складу виконавчого комітету, крім тих, хто працює у виконавчих органах ради на постійній основі, на час засідань виконавчого комітету, а також для здійснення повноважень інших випадках звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням їм середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків члена виконавчого комітету, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Кодексом для сільського, селищного, міського голови.

Стаття 189. Підзвітність і підконтрольність виконавчого комітету

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 190. Повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Кодексом до відання виконавчих органів ради.

Виконавчий комітет ради:

попередньо розглядає проекти місцевих програм соціальноекономічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

координує діяльність відділів, управлінь та інших спеціально уповноважених виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших спеціально уповноважених виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Стаття 191. Розмежування повноважень між виконавчим комітетом ради, спеціально уповноважених виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою

Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими спеціально уповноважених виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Кодексом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Стаття 192. Організація роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради

Основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання.

Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.

Глава 35 Спеціально уповноважений виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної в місті ради

Стаття 193. Спеціально уповноважений виконавчий орган сільської, селищної, районної, районної в місті, міської, обласної ради

Спеціально уповноваженими виконавчими органами сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є відділи ради (управління - в містах республіканського призначення), які утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради її спеціально уповноваженими виконавчі органи здійснюють свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Кількісний склад спеціально уповноваженого виконавчого органу визначається відповідною радою. Персональний його склад затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.

Стаття 194. Взаємодія спеціально уповноваженого виконавчого органу ради з іншими радами, їх виконавчими органами, органами їх виконавчого апарату, з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами влади Автономної Республіки Крим, а також з відповідними органами інших держав

Спеціально уповноважений виконавчий орган ради у ході виконання покладених на нього радою завдань взаємодіє з відповідними структурами інших органів місцевого самоврядування, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами влади Автономної Республіки Крим, а також з відповідними органами інших держав.

Стаття 195. Статус Відділу (Управління) як спеціально уповноваженого органу сільської, селищної, районної в місті ради

Відділ (Управління) як спеціально уповноважений орган сільської, селищної, районної, районної в місті ради забезпечує проведення у життя політики відповідної ради в певній галузі, що віднесена до сфери інтересів територіальних громад відповідного села, селища, району у місті, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.

Відділ (Управління) у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Кодексом, іншими актами законодавства України, а також Положенням про Відділ (Управління).

У межах своїх повноважень Відділ (Управління) організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Відділ (Управління) в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Відділу (Управління), прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, що знаходяться у сфері його управління та членами територіальної громади.

Відділ (Управління) в разі потреби разом з іншими відділами (Управліннями) ради видає спільні накази та розпорядження.

Стаття 196. Керівник Відділу

Відділ очолює керівник, якого призначає на посаду та звільняє з посади сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті ради, а у випадках, передбачених законом,- за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.

Керівник Відділу здійснює керівництво Відділом і несе персональну відповідальність перед радою та сільським, селищним, міським головою за виконання покладених на Відділ завдань і здійснення ним своїх функцій.

Керівник Відділу має заступників, яких призначаються на посади та звільняє з посад сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті ради, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.

Керівник Відділу розподіляє відповідно до законодавства обов'язки між своїми заступниками, працівниками відділу.

Стаття 197. Склад Відділу і затвердження. Положення про нього

Склад Відділу і положення про нього затверджує відповідна рада.

Штатний розпис Управління затверджується відповідно до Положення про Відділ сільської (селищної, районної, районної в місті) ради.

Стаття 198. Типові повноваження Відділу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради

Відділ сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради забезпечує:

організацію виконанням місцевих програм в сфері своєї компетенції;

здійснення контролю і нагляду за додержанням чинного законодавства, що регулює відносини у сфері, віднесеної до їх компетенції;

участь у розробленні проектів районного бюджету, програм економічного та соціального розвитку територіальної громади

надання первинної допомоги, першочергових соціальних послуг членам територіальної громади;

здійснення соціального захисту членів територіальної громади межах чинного законодавства;

дотримання державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення належних умов для здійснення певної діяльності або функціонування територіальної громади (громад);

організацію в межах своїх повноважень підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації професійних працівників

галузі, що обслуговують територіальну громаду, удосконалення їх знань та практичних навичок.

Відділ бере участь у розробленні проектів та програм економічного та соціального розвитку села, селища, міста, району місті (у разі їх утворення).

Стаття 199. Права Відділу (Управління) ради

Відділ (Управління) має право:

залучати спеціалістів підприємств, установ і організацій, що знаходяться у сфері його управління, (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

представляти орган місцевого самоврядування за його дорученням у відповідних інституціях в Україні та за кордоном, при укладенні договорів із зарубіжними організаціями та муніципальними службами у профільній для відділу галузі, у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;

скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

притягати до дисциплінарної відповідальності керівників підприємств, установ, організацій і закладів, що належать до сфери його управління.

Глава 36 Особливості організації та діяльності районних та обласних рад, їх органів та посадових осіб

Стаття 200. Сфера діяльності районних та обласних рад

Районні та обласні ради визначають стратегію розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці, враховуючи такі цілі:

збереження національних традицій, формування і розвиток національної громадянської та культурної свідомості членів територіальних громад;

стимулювання економічного розвитку;

підвищення рівня конкурентоспроможності та запровадження інновацій у економіку відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

збереження культурної спадщини та охорона навколишнього природного середовища з урахуванням потреб нинішнього і майбутніх поколінь;

забезпечення поєднання місцевих і загальнодержавних інтересів;

збереження територіальної цілісності держави.

Районна, обласна рада проводить у межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, політику розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці, яка:

створює умови економічного розвитку та розширення ринку праці;

підтримує інформаційно-технічну інфраструктуру у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

сприяє накопиченню фінансових коштів з метою реалізації спільних проектів територіальних громад та надання інших соціальних і адміністративних послух населенню;

підтримує освітню сферу;

раціонально використовує природні ресурси, а також формує навколишнє природне середовище відповідно до принципу сталого розвитку та непорушності екологічного балансу;

підтримує розвиток науки і налагоджує співробітництво між наукою і економікою, підтримує технологічний прогрес та інновації;

підтримує розвиток культури, а також охорону і раціональне використання культурної спадщини;

сприяє розвитку привабливих та перспективних секторів соціально-економічної і культурної сфери району, області.

Стратегія розвитку району, області реалізується відповідними радами шляхом прийняття соціально-економічних, культурних та інших програм розвитку і здійснення контролю за їх виконанням.

Стаття 201. Співпраця районних, обласних рад з організаціями, підприємствами, установами

При формуванні стратегії розвитку району, області і реалізації політики їх розвитку районні, обласні ради співпрацюють з територіальними громадами, з місцевими державними адміністраціями, іншими районними, обласними радами, сільськими, селищними, міськими головами, недержавними організаціями, вищими навчальними закладами і науково-дослідними інститутами, міжнародними організаціями та регіонами інших держав, особливо сусідніх.

Сфера діяльності районних, обласних рад не порушує самостійності територіальних громад та сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів, а також сільських, селищних, міських голів.

Районні, обласні ради не є органами нагляду чи контролю щодо територіальних громад та сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів, а також сільських, селищних, міських голів.

Стаття 202 Загальна компетенція районних, обласних рад

Районні, обласні ради здійснюють повноваження, які мають районне, обласне значення, у сферах, визначених цим Кодексом, зокрема у галузях:

соціально-економічного розвитку;

планування та обліку;

житлово-комунального господарства;

побутового та торговельного обслуговування;

громадського харчування;

транспорту і зв'язку;

будівництва та архітектурти;

землекористування;

охорони навколишнього середовища;

поводження з місцевими відходами;

охорони здоров'я;

освіти;

соціального захисту населення;

культурного розвитку;

бібліотечної справи;

забезпечення зайнятості

інформаційного забезпечення;

інформатизації;

охорони громадського порядку, в тому числі шляхом створення забезпечення діяльності служб:

муніципальної міліції;

муніципальної пожежної охорони;

муніципальної служби дорожнього руху

Стаття 203. Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях

Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:

обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення їх з посади;

утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їх складу, обрання голів комісій;

утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї;

затвердження за пропозицією голови ради структури, чисельності виконавчого апарату ради, витрат на утримання ради та її виконавчого апарату;

затвердження регламенту ради;

затвердження плану роботи ради, заслуховування звіту про його виконання;

заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників;

заслуховування звітів постійних комісій, керівників органів, які рада утворює, обирає та призначає;

розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по них;

прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством;

визначення відповідно до закону кількісного складу ради;

прийняття за пропозицією територіальних громад рішення щодо проведення консультативного опитування з питань, які стосуються їх спільних інтересів;

здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування;

затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки району, області;

прийняття рішень щодо об'єднання в асоціації, вступ до асоціацій та інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також про вихід із них;

затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання;

затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;

розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення;

вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку;

вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників;

вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу;

встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях;

прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються законом;

прийняття за пропозицією відповідних сільських, селищних, міських рад рішень, пов'язаних зі створенням спеціальних вільних та інших зон, зміною у статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань;

прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку, визначених законом;

прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад;

заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень;

прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації;

прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів;

внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо голови відповідної місцевої державної адміністрації;

надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність;

об'єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, і населення, а також бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

залучення в порядку, встановленому законом, підприємств, установ та організацій, які не належать до комунальної власності, до участі в обслуговуванні населення відповідної території, координація цієї роботи;

затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту;

затвердження відповідно до законодавства правил забудови і благоустрою населених пунктів області;

прийняття у межах, що визначаються законами, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність;

встановлення відповідно до закону місцевого збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, визначення порядку його сплати;

прийняття рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках порядку, передбачених законом.

Районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 204. Особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів

Питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.

Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції, цього Кодексу та інших законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах межах, що визначаються міськими радами.

Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.

Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання.

Порядок формування, структура, форми діяльності районних у містах рад та їх органів визначаються відповідно до цього Кодексу.

Стаття 205. Статус голови районної, обласної, районної у місті ради

Голова районної, обласної, районної у місті (у разі її створення) ради обирається відповідною радою з числа її депутатів межах строку повноважень ради таємним голосуванням.

Голова ради виконує свої обов'язки до обрання голови ради нового скликання, крім випадків дострокового припинення повноважень голови ради відповідно до цього Кодексу.

Голова ради працює у раді на постійній основі, не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.

У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді і може бути звільнений з посади радою, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу ради шляхом таємного голосування.

Питання про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менше третини депутатів від загального складу ради.

Стаття 206. Повноваження голови районної, обласної, районної місті ради

Голова районної, обласної, районної у місті ради:

скликає сесії ради, повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради, веде засідання ради;

забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, доведення рішень ради до виконавців, організує контроль за їх виконанням;

представляє раді кандидатури для обрання на посаду заступника голови ради; вносить на затвердження ради пропозиції щодо структури органів ради, її виконавчого апарату, витрат на їх утримання;

вносить раді пропозиції щодо утворення і обрання постійних комісій ради;

координує діяльність постійних комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

організує подання депутатам допомоги у здійсненні ними своїх повноважень;

організує відповідно до законодавства проведення референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування;

організує роботу президії (колегії) ради (у разі її створення);

призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради;

здійснює керівництво виконавчим апаратом ради;

є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату;

підписує рішення ради, протоколи сесій ради;

забезпечує роботу по розгляду звернень громадян; веде особистий прийом громадян;

забезпечує гласність у роботі ради та її органів, обговорення громадянами проектів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення ради;

представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства;

за рішенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів;

звітує перед радою про свою діяльність не менше одного разу на рік, а на вимогу не менш як третини депутатів - у визначений радою термін;

вирішує інші питання, доручені йому радою.

Голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Стаття 207. Заступник голови районної, обласної, районної у місті ради

Заступник голови районної, обласної, районної у місті (у разі її створення) ради обирається відповідною радою у межах строку її повноважень з числа депутатів цієї ради шляхом таємного голосування і здійснює свої повноваження до обрання заступника голови ради нового скликання, крім випадків дострокового припинення його повноважень.

Заступник голови ради може бути достроково звільнений з посади за рішенням ради, яке приймається шляхом таємного голосування. Питання про його звільнення може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради або голови ради.

Заступник голови ради в разі відсутності голови ради або неможливості виконання ним своїх обов'язків з інших причин здійснює повноваження голови відповідної ради.

Заступник голови ради працює у раді на постійній основі. На нього поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Кодексом для голови ради.

Стаття 208. Президія (колегія) районної, обласної ради

Районна, обласна рада може утворити президію (колегію) ради.

Президія (колегія) ради є дорадчим органом ради, який попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з питань, що передбачається внести на розгляд ради.

Президія (колегія) ради може приймати рішення, які мають дорадчий характер.

До складу президії (колегії) ради входять голова ради, його заступник, голови постійних комісій ради, уповноважені представники депутатських груп і фракцій.

Президія (колегія) ради діє на основі Положення про неї, що затверджується радою за поданням голови ради.

Стаття 209. Виконавчий апарат районної, обласної ради

Виконавчий апарат районної, обласної ради забезпечує здійснення радою повноважень, наданих їй Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами.

Виконавчий апарат ради здійснює організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню відповідною радою взаємодії і зв'язків з територіальними громадами, місцевими органами виконавчої влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування.

Виконавчий апарат ради утворюється відповідною радою. Його структура і чисельність, витрати на утримання встановлюються радою за поданням її голови.

Виконавчий апарат ради за посадою очолює голова відповідної ради.

До складу виконавчого апарату ради входять управління як спеціально уповноважені органи виконавчого апарату ради.

Глава 37 Управління як спеціально уповноважений орган виконавчого апарату районної, обласної ради

Стаття 210. Статус Управління

Управління, як спеціально уповноважений орган виконавчого апарату районної, обласної ради забезпечує проведення у життя державної і місцевої політики ради в певній галузі, що віднесена до сфери інтересів територіальних громад відповідного району, області, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Кодексом, іншими актами законодавства України, а також Положенням про Управління.

У межах своїх повноважень Управління організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Управління в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає розпорядження і накази, організовує і контролює їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Управління, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, що знаходяться у сфері його управління та членами територіальної громади.

Управління в разі потреби разом з іншими управліннями видає спільні накази та розпорядження.

Стаття 211. Керівник Управління

Управління очолює керівник Управління, якого призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку відповідна рада за поданням її голови.

Керівник управління здійснює керівництво Управлінням і несе персональну відповідальність перед органом місцевого самоврядування за виконання покладених на управління завдань і здійснення ним своїх функцій.

Керівник управління має заступників, яких призначає на посади та звільняє з посад відповідна рада за поданням її голови.

Керівник управління розподіляє відповідно до законодавства обов'язки між своїми заступниками, затверджує положення про структурні підрозділи Управління, визначає ступінь відповідальності заступників і керівників структурних підрозділів Управління.

Стаття 212. Дорадчі органи Управління

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Управління, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку галузі в Управлінні можуть утворюватися дорадчі органи у складі керівника Управління (голова дорадчого органу), його заступників, а також інших керівних працівників Управління, керівників деяких інших управлінь виконавчого апарату ради, а також підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління.

Членів дорадчого органу, крім тих, які входять до його складу за посадою, затверджує та увільняє від обов'язків відповідна рада за поданням керівника Управління.

Рішення дорадчого органу Управління запроваджуються наказами Управління.

Стаття 213. Склад Управління і затвердження Положення про нього

Склад Управління і положення про нього затверджує відповідна рада.

Штатний розпис Управління затверджується відповідно до Положення про Управління обласної (міської) ради.

В Управлінні з урахуванням специфіки його діяльності можуть утворюватися інші робочі та консультативні органи.

Склад цих структур і положення про них затверджує керівник Управління.

Стаття 214. Типові повноваження Управління

Управління забезпечує:

координацію та контроль за виконанням державних, регіональних та місцевих програм в сфері своєї компетенції;

здійснення муніципального контролю і нагляду за додержанням чинного законодавства, що регулює відносини у сфері, віднесеної до їх компетенції;

організацію разом з відповідними органами виконавчої влади наукового та науково-технічного розвитку галузі, впровадження у практику досягнень науки, техніки і передового досвіду.

Управління обласної ради бере участь у розробленні проектів обласного бюджету, програм економічного та соціального розвитку територіальних громад сіл, селищ, районів області.

Стаття 215. Права Управління

Управління має право:

залучати спеціалістів підприємств, установ і організацій, що знаходяться у сфері його управління, (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

представляти раду за її дорученням у відповідних інституціях Україні та за кордоном, при укладенні договорів із зарубіжними організаціями та муніципальними службами у відповідній сфері, у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;

скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.

Глава 38 Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування

Стаття 216. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування

Основними актами органів та посадових осіб місцевого самоврядування є:

рішення місцевої ради;

рішення виконавчого комітету ради;

розпорядження і накази спеціально уповноваженого виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної в місті ради;

розпорядження і накази спеціально уповноваженого органу виконавчого апарату районної, обласної ради;

розпорядження сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради.

Стаття 217. Акти ради

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Таємне голосування обов'язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 185, пунктами 1, 29 і 31 статті 203 та статтями 205, 207 цього Кодексу.

Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обгрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Стаття 218. Акти виконавчого комітету ради

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Стаття 219. Акти сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради

Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Стаття 220. Акти спеціально уповноваженого виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної в місті ради та спеціально уповноваженого органу виконавчого апарату районної, обласної ради

Спеціально уповноважений виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної в місті ради та спеціально уповноважений орган виконавчого апарату районної, обласної ради в межах своїх повноважень видають розпорядження та накази.

Стаття 221. Визнання актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування незаконними

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Стаття 222. Порядок доведення актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування до відома населення

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення шляхом їх оприлюднення у комунальних засобах масової інформації та в інший спосіб, передбачений чинним законодавством України для оприлюднення нормативно-правових актів органів державної влади.

На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ V
ОСОБЛИВОСТІ ДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ У СФЕРІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Глава 39 Основні засади делегування повноважень у сфері місцевого самоврядування

Стаття 223. Мета та форми делегування повноважень у сфері місцевого самоврядування

Делегування повноважень у сфері місцевого самоврядування здійснюється з метою оптимального та ефективного управління місцевими справами та відповідного розмежування функцій і повноважень органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади.

Нормативна форма делегування повноважень, віднесених законом до компетенції іншого органу місцевого самоврядування, застосовується у відносинах між органами місцевого самоврядування та органами влади Автономної Республіки Крим (Верховною Радою та Радою міністрів) і органами виконавчої влади.

Договірна форма делегування повноважень, віднесених законом до компетенції іншого органу місцевого самоврядування, застосовується виключно у відносинах між органами місцевого самоврядування і не поширюється на відносини органів місцевого самоврядування з органами виконавчої влади.

Стаття 224. Принципи делегування повноважень

Делегування повноважень у сфері місцевого самоврядування здійснюється за такими принципами:

законності;

поєднання загальнодержавних та місцевих інтересів;

субсидіарності;

заборони субделегування повноважень;

економічної доцільності;

фінансового та матеріального забезпечення виконання делегованих повноважень;

відповідальності, підконтрольності та підзвітності за виконання делегованих повноважень;

відповідальності за створення умов, необхідних для виконання делегованих повноважень;

добровільності виконання делегованих повноважень, крім повноважень, делегованих законом.

Стаття 225. Суб'єкти права делегування повноважень

Рішення про делегування окремих повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування приймає Верховна Рада України або безпосередньо народ України.

Рішення про делегування окремих повноважень Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим органам місцевого самоврядування приймає у порядку, визначеному Конституцією Автономної Республіки Крим Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Рішення про делегування окремих повноважень територіальної громади районній (обласній) раді приймає територіальна громада.

Рішення про делегування окремих повноважень органу місцевого самоврядування органу виконавчої влади, іншому органу місцевого самоврядування або органу самоорганізації населення приймає відповідна місцева рада.

Стаття 226. Акти, на основі яких відбувається делегування повноважень

У випадку, передбаченому частиною 1 статті 225, делегування повноважень здійснюється на основі закону, який приймається Верховною Радою України або безпосередньо народом України шляхом проведення всеукраїнського референдуму.

У випадку, передбаченому частиною 2 статті 225, делегування повноважень здійснюється на основі постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

У випадку, передбаченому частиною 3 статті 225, делегування повноважень здійснюється на основі рішення територіальної громади,

яке приймається виключно шляхом проведення місцевого референдуму у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Рішення про делегування окремих повноважень органу місцевого самоврядування іншому органу місцевого самоврядування приймається шляхом укладання відповідного договору між радами.

Рішення про делегування окремих повноважень ради місцевому органу виконавчої влади або органу самоорганізації населення приймає відповідна місцева рада у порядку, визначеному цим Кодексом.

Стаття 227. Умови делегування окремих повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування

Окремі повноваження органів виконавчої влади можуть бути делеговані органам місцевого самоврядування, якщо їх виконання в системі місцевого самоврядування сприятиме соціальноекономічному розвитку територіальних громад та покращанню якості надання населенню адміністративних і соціальних послуг, забезпечить ефективне використання бюджетних коштів, необхідних для їх виконання.

Повноваження органів виконавчої влади не можуть бути делеговані органам місцевого самоврядування у наступних випадках:

якщо вони віднесені Конституцією України до компетенції Кабінету Міністрів України;

якщо вони віднесені законами України до виключної компетенції органу виконавчої влади;

якщо вони стосуються питань адміністративно-територіального устрою;

якщо це може призвести до порушення прав і свобод людини і громадянина або до погіршення якості надання населенню адміністративних та соціальних послуг;

якщо цими повноваженнями органи місцевого самоврядування вже наділені іншим законом, або якщо ці повноваження виконуються іншим органом місцевого самоврядування.

До повноважень органів виконавчої влади, які можуть бути делеговані органам місцевого самоврядування відносяться повноваження органів виконавчої влади, делегування яких органам місцевого самоврядування не суперечить положенням цього Кодексу та інших законів України.

Стаття 228. Умови делегування окремих повноважень органів місцевого самоврядування

Окремі повноваження органу місцевого самоврядування - сільської, районної, міської, районної або обласної ради, її виконавчого органу, сільського, селищного, міського голови можуть бути делеговані іншому органу місцевого самоврядування (органу місцевого самоврядування іншого територіального рівня чи іншої територіальної громади), органу виконавчої влади або органу самоорганізації населення.

Окремі повноваження районної у місті ради, її виконавчого органу можуть бути делеговані іншому органу місцевого самоврядування, органу виконавчої влади на підставі рішення відповідної міської ради.

Делегування окремих повноважень органів місцевого самоврядування органу самоорганізації населення здійснюється відповідно до рішення сільської селищної, міської, районної в місті.

Повноваження органу місцевого самоврядування не можуть бути делеговані іншому органу у наступних випадках:

якщо вони віднесені цим Кодексом до виключних повноважень органу місцевого самоврядування;

якщо це призведе по погіршення соціально-економічного стану територіальної громади або до погіршення якості надання населенню адміністративних і соціальних послуг;

виконання яких тягне за собою підпорядкування органу місцевого самоврядування, якому делеговані повноваження, органу місцевого самоврядування іншої територіальної громади або іншого територіального рівня, який делегував повноваження.

Стаття 229. Делегування повноважень районних і обласних рад відповідним місцевим державним адміністраціям

Районні, обласні ради можуть у порядку, передбаченому цим Кодексом, прийняти рішення про делегування відповідним місцевим державним адміністраціям таких повноважень:

підготовка і внесення на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів областей,

цільових програм з інших питань, а в місцях компактного проживання національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку, проектів рішень, інших матеріалів з питань, передбачених цією статтею; забезпечення виконання рішень ради з окремих питань;

підготовка пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно областей та загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України;

забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

підготовка і подання до відповідних органів виконавчої влади фінансових показників і пропозицій до проекту Державного бюджету України;

сприяння інвестиційній діяльності на території району, області;

підготовка питань про визначення у встановленому законом порядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією;

організація охорони, реставрації, використання пам'яток історії та культури, архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та садибних комплексів, природних заповідників місцевого значення;

підготовка висновків щодо проектів місцевих містобудівних програм відповідних адміністративно-територіальних одиниць, що затверджуються сільськими, селищними, міськими радами;

видача відповідно до законодавства забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт;

забезпечення відповідно до законодавства розвитку науки, усіх видів освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури спорту, туризму; сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел, роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, сім'ї та молоді;

підготовка і подання на затвердження ради пропозицій щодо організації територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодооголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються законом;

здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення;

координація на відповідній території діяльності місцевих землевпорядних органів;

здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок.

Крім повноважень, зазначених у частині першій цієї статті, обласні ради делегують обласним державним адміністраціям такі повноваження:

визначення відповідно до закону розміру відрахувань підприємствами, установами та організаціями, що надходять на розвиток шляхів загального користування в області;

погодження у випадках, передбачених законом, з відповідними сільськими, селищними, міськими радами питань щодо розподілу коштів за використання природних ресурсів, які надходять до фондів охорони навколишнього природного середовища;

підготовка проектів рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках порядку, передбачених законом;

прийняття у встановленому законом порядку рішень про заборону використання окремих природних ресурсів загального користування;

визначення відповідно до законодавства режиму використання територій рекреаційних зон;

затвердження для підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля та лімітів розміщення відходів у випадках, передбачених законом.

Стаття 230. Повноваження центральних органів виконавчої влади, які можуть бути делеговані обласним радам

Обласним радам можуть бути делеговані такі повноваження центральних органів виконавчої влади:

у сфері забезпечення розвитку освіти:

розвиток спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку; розвиток загальноосвітніх шкіл-інтернатів та загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів, дитячих будинків (крім дитячих будинків, що фінансуються з бюджетів міст обласного значення), дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей, а також закладів професійно-технічної освіти, що перебувають у державній власності і виконують державне замовлення;

розвиток вищих закладів освіти I - IV типів акредитації, що перебувають у державній власності;

розвиток навчальних закладів післядипломної освіти (інститутів післядипломної освіти вчителів і лікарів, і центрів підвищення кваліфікації державних службовців республіканського та обласного значення);

у сфері охорони здоров'я:

утримання лікарень широкого профілю республіканського та обласного значення, спеціалізованих лікарень, поліклінік, диспансерів, госпіталів для інвалідів Великої Вітчизняної війни, станцій для переливання крові;

утримання санаторіїв для хворих на туберкульоз, санаторіїв для дітей та підлітків та санаторіїв медичної реабілітації;

утримання медико-соціальних експертних комісій, бюро судмедекспертизи, центрів медичної статистики, баз спецмедпостачання та центрів здоров'я.

у сфері соціального захисту та соціального забезпечення:

виконання програми з навчання та трудового влаштування інвалідів; утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів та притулків для неповнолітніх;

реалізація республіканських і обласних програм у сфері охорони прав дітей, молоді, жінок, сім'ї.

у сфері забезпечення розвитку культури і мистецтва:

утримання республіканських і обласних бібліотек, театрів, музеїв, палаців, філармоній та виставок.

у сфері забезпечення розвитку фізичної культури і спорту:

організація навчально-тренувальної роботи дитячо-юнацьких спортивних шкіл республіканського та обласного значення;

утримання республіканських і обласних центрів з інвалідного спорту та реабілітаційних шкіл.

Стаття 231. Повноваження центральних органів виконавчої влади, які можуть бути делеговані районним радам та міським радам міст обласного значення

Районним радам та міським радам міст обласного значення можуть бути делеговані такі повноваження центральних органів виконавчої влади:

у сфері забезпечення розвитку освіти:

розвиток спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку; розвиток загальноосвітніх шкіл-інтернатів та загальноосвітніх

санаторних шкіл-інтернатів, дитячих будинків (крім дитячих будинків, що фінансуються з бюджетів міст обласного значення), дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей, а також закладів

професійно-технічної освіти, що перебувають у державній власності і виконують державне замовлення;

розвиток вищих закладів освіти I - IV типів акредитації, що перебувають у державній власності;

розвиток навчальних закладів післядипломної освіти (інститутів післядипломної освіти вчителів і лікарів, і центрів підвищення кваліфікації державних службовців республіканського та обласного значення);

у сфері охорони здоров'я:

утримання лікарень широкого профілю республіканського та обласного значення, спеціалізованих лікарень, поліклінік, диспансерів, госпіталів для інвалідів Великої Вітчизняної війни, станцій для переливання крові;

утримання санаторіїв для хворих на туберкульоз, санаторіїв для дітей та підлітків та санаторіїв медичної реабілітації;

утримання медико-соціальних експертних комісій, бюро судмедекспертизи, центрів медичної статистики, баз спецмедпостачання та центрів здоров'я.

у сфері соціального захисту та соціального забезпечення:

утримання притулків для неповнолітніх у разі, якщо не менше 90 % кількості дітей, які перебувають у цих закладах, формується на території відповідного міста чи району;

утримання територіальних центрів і відділень соціальної допомоги;

реалізація державних програм соціального захисту (надання пільг ветеранам війни і праці, адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та сім'ям з дітьми, виплати компенсацій реабілітованим, додаткові виплати членам територіальних громад на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати з пільговий проїзд для окремих категорій громадян);

реалізація державних програм підтримки будівництва (реконструкції житла для окремих категорій громадян);

у сфері забезпечення розвитку культури і мистецтва:

забезпечення виконання державних культурно-освітніх програм та утримання бібліотек, театрів, музеїв, палаців, філармоній та виставок;

у сфері забезпечення розвитку фізичної культури і спорту:

організація навчально-тренувальної роботи дитячо-юнацьких спортивних шкіл республіканського та обласного значення;

утримання республіканських і обласних центрів з інвалідного спорту та реабілітаційних шкіл.

Стаття 232. Делегування повноважень сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради органам самоорганізації населення

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада може додатково наділяти частиною своїх повноважень орган самоорганізації населення з одночасною передачею йому додаткових коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.

Сільська, селищна, міська або районна у місті (у разі її створення) рада не може делегувати органу самоорганізації населення повноваження, віднесені цим Кодексом до виключної компетенції місцевої ради.

За рішенням сільської, селищної, міської або районної у місті (у разі її створення) ради орган самоорганізації населення може бути достроково позбавлений повноважень, наданих йому цією радою.

Якщо рішення ради про наділення органу самоорганізації населення повноваженням відповідної ради не забезпечене фінансами майном, загальні збори, на яких обирався цей орган, можуть на цій підставі звернутися до відповідної ради про виключення такого повноваження з числа делегованих органу самоорганізації населення.

Глава 40 Порядок делегування повноважень органів виконавчої влади та їх виконання органами місцевого самоврядування

Стаття 233. Прийняття рішення про делегування окремих повноважень органів виконавчої влади

Рішення про делегування окремих повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування всіх або конкретних територіальних громад приймає Верховна Рада України.

Закон про делегування окремих повноважень органів виконавчоївлади органам місцевого самоврядування має містити:

визначення мети та обгрунтування доцільності делегування окремих повноважень органів виконавчої влади;

перелік окремих повноважень органів виконавчої влади в різних галузях діяльності, якими наділяються органи місцевого самоврядування;

перелік конкретних органів місцевого самоврядування, які наділяються окремими повноваженнями органів виконавчої влади;

порядок передачі органам місцевого самоврядування матеріальних і фінансових засобів, необхідних для виконання делегованих повноважень;

строк, на який делегуються окремі повноваження органів виконавчої влади;

форми контролю за виконанням органами місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади;

відповідальність органів місцевого самоврядування за виконання делегованих їм окремих повноважень органів виконавчої влади;

відповідальність органів державної влади за створення необхідних умов для виконання органами місцевого самоврядування делегованих повноважень.

В законі про делегування окремих повноважень органів виконавчої влади може бути передбачений перехідний період для передачі цих повноважень та необхідних для їх виконання матеріальних і фінансових засобів органам місцевого самоврядування.

Стаття 234. Внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо делегування окремих повноважень органів виконавчої влади

Пропозиції щодо делегування окремих повноважень органіввиконавчої влади вносить до Верховної Ради України Кабінет Міністрів України.

Подання щодо делегування окремих повноважень органів виконавчої влади до Кабінету Міністрів України можуть вносити центральні органи виконавчої влади, обласні та районні державні адміністрації, сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

В пропозиціях щодо делегування окремих повноважень органів виконавчої влади вказується перелік окремих повноважень органів виконавчої влади, які пропонується делегувати, обгрунтовується необхідність та доцільність їх делегування органам місцевого самоврядування всіх або конкретних територіальних громад.

До пропозицій додається розрахунок коштів, необхідних для виконання делегованих повноважень.

Стаття 235. Передача органам місцевого самоврядування матеріальних засобів, необхідних для виконання делегованих їм окремих повноважень органів виконавчої влади

Матеріальні засоби, необхідні для виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади, передаються в комунальну власність або у безкоштовне користування органам місцевого самоврядування, яким ці повноваження делегуються, на строк делегування повноважень.

Порядок передачі матеріальних засобів, необхідних для виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади, у комунальну власність визначається відповідним законом.

Передача матеріальних засобів, необхідних для виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади, у безкоштовне користування здійснюється на підставі договору, який укладається між Фондом державного майна України та відповідним органом місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування можуть використовувати передані матеріальні засоби виключно з метою виконання делегованих їм окремих повноважень органів виконавчої влади.

Стаття 236. Передача органам місцевого самоврядування фінансових засобів, необхідних для виконання делегованих їм окремих повноважень органів виконавчої влади

Фінансові засоби, необхідні для виконання органами місцевого самоврядування делегованих їм окремих повноважень органів виконавчої влади передаються з Фонду фінансового забезпечення виконання делегованих повноважень, який утворюється в Державному бюджеті України.

Порядок формування та розподілення коштів Фонду фінансового забезпечення виконання делегованих повноважень визначається Бюджетним кодексом України.

Кошти, що виділяються з Фонду фінансового забезпечення виконання делегованих повноважень враховуються у дохідній частині місцевого бюджету окремою статтею.

Органи місцевого самоврядування можуть використовувати кошти, що виділяються з Фонду фінансового забезпечення виконання делегованих повноважень, виключно з метою виконання делегованих їм окремих повноважень органів виконавчої влади.

Стаття 237. Виконання органами місцевого самоврядування делегованих їм окремих повноважень органів виконавчої влади

До виконання окремих повноважень органів виконавчої влади, що делегуються законом, органи місцевого самоврядування приступають одразу ж після набуття чинності закону.

Виконання органом місцевого самоврядування окремих повноважень органу виконавчої влади, що надані договором, починається в строки, передбачені договором, і лише після передачі відповідних матеріальних і фінансових засобів.

Виконання органом місцевого самоврядування делегованих йому окремих повноважень органів виконавчої влади здійснюється відповідно до Конституції і законів України, указів Президента України, постанов.

Кабінету Міністрів України, актів відповідних органів виконавчої влади з питань делегованих повноважень та із застосуванням організаційних форм роботи, визначених законом для органу місцевого самоврядування. Акти органу виконавчої влади з питань делегованих повноважень, які порушують права місцевого самоврядування, можуть бути оскаржені органом місцевого самоврядування, який виконує ці повноваження, до суду в встановленому законом порядку.

При виконанні органом місцевого самоврядування делегованих йому окремих повноважень органів виконавчої влади він використовує печатку та бланк із зображенням Державного гербу України і своїм найменуванням.

При виникненні умов, за яких виконання або належне виконання окремих повноважень органів виконавчої влади стає неможливим, орган місцевого самоврядування зобов'язаний вжити невідкладних заходів для їх усунення та повідомити про це Верховну Раду України та орган виконавчої влади, повноваження якого були делеговані законом.

Стаття 238. Акти органів місцевого самоврядування з питань виконання окремих повноважень органів виконавчої влади

При виконанні окремих повноважень органів виконавчої влади органи місцевого самоврядування приймають нормативні та інші акти формі, визначеній законом для органу місцевого самоврядування.

Акти органів місцевого самоврядування з питань виконання окремих повноважень органів виконавчої влади не можуть суперечити актам з цих питань відповідних органів виконавчої влади.

Акти органів місцевого самоврядування з питань виконання окремих повноважень органів виконавчої влади підлягають державній реєстрації у порядку визначеному законом для актів відповідних органів виконавчої влади.

Акти органів місцевого самоврядування з питань виконання окремих повноважень органів виконавчої влади можуть бути скасовані у порядку та за наявності підстав, передбачених законом для актів органів місцевого самоврядування.

Стаття 239. Припинення виконання органами місцевого самоврядування делегованих їм окремих повноважень органів виконавчої влади

Органи місцевого самоврядування припиняють виконання окремих повноважень органів виконавчої влади у разі:

закінчення строку, на який їм були делеговані окремі повноваження органів виконавчої влади;

скасування чи призупинення дії закону, яким були делеговані повноваження;

якщо виконання або належне виконання органами місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади стало неможливим внаслідок причин, які не залежать від цих органів;

якщо окремі повноваження органів виконавчої влади були вилучені у органів місцевого самоврядування іншим законом.

Одночасно з припиненням виконання органами місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади припиняється надходження до місцевого бюджету коштів з Фонду фінансового забезпечення виконання делегованих повноважень.

Порядок вилучення відповідних матеріальних та фінансових засобів визначається договором, який укладається між Фондом державного майна України та відповідним органом місцевого самоврядування.

Стаття 240. Заборона прийняття радою рішення про відмову виконання окремих повноважень виконавчої влади

Відповідна рада після прийняття закону про делегування їй або її виконавчим органам окремих повноважень органів виконавчої влади не має права прийняти рішення про відмову їх виконання.

Стаття 241. Вилучення в органів місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади

Вилучення в органів місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади здійснюється законом у разі:

якщо це призвело до погіршення якості адміністративних і соціальних послуг, що надаються населенню;

якщо склалися умови, за яких виконання цих повноважень органами державної влади дозволить покращати якість надання адміністративних та соціальних послуг населенню;

неможливості їх належного матеріального та фінансового забезпечення;

їх систематичного невиконання або неналежного виконання органами та посадовими особами місцевого самоврядування.

Вилучення в органів місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади у разі їх систематичного невиконання або неналежного виконання може бути здійснене лише на підставі відповідного закону.

До набуття чинності закону про вилучення в органів місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади у разі їх систематичного невиконання або неналежного виконання Кабінет Міністрів України не може доручати тимчасове виконання цих повноважень відповідній державній адміністрації.

Стаття 242. Сприяння органам місцевого самоврядування у виконанні ними окремих повноважень органів виконавчої влади

Органи державної влади та їх посадові особи сприяють органам місцевого самоврядування у виконанні ними окремих повноважень органів виконавчої влади шляхом:

надання методичної допомоги органам місцевого самоврядування питань виконання ними окремих повноважень органів виконавчої влади;

узагальнення та розповсюдження досвіду роботи органів місцевого самоврядування з питань виконання ними окремих повноважень органів виконавчої влади;

надання цільової організаційної, матеріальної та фінансової допомоги органам місцевого самоврядування з питань виконання ними окремих повноважень органів виконавчої влади;

організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів місцевого самоврядування, на яких покладається виконання окремих повноважень органів виконавчої влади;

надання органам місцевого самоврядування матеріалів і документів, необхідних для виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Глава 41 Порядок делегування та виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування іншому органу місцевого самоврядування

Стаття 243. Прийняття рішення про делегування окремих повноважень органів місцевого самоврядування

Рішення про делегування окремих повноважень ради, її виконавчого органу, сільського, селищного, міського голови приймається відповідною сільською, селищною, міською, районною, обласною радою на її сесії.

Після прийняття рішення ради про делегування окремих повноважень органу місцевого самоврядування та за наявності згоди органу місцевого самоврядування, якому ці повноваження делегуються, укладається відповідний договір про виконання делегованих повноважень.

Договір про виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються, підписується за дорученням ради відповідним сільським, селищним, міським головою, головою районної, обласної ради та керівником органу місцевого самоврядування, якому ці повноваження делегуються.

Обов'язковими умовами договору про виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються, є:

зазначення органу місцевого самоврядування, окремі повноваження якого делегуються, та органу, якому ці повноваження делегуються;

обгрунтування законності та доцільності делегування окремих повноважень органу місцевого самоврядування;

перелік окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються;

порядок передачі матеріальних і фінансових засобів, необхідних для виконання делегованих повноважень;

строк, на який делегуються окремі повноваження органу місцевого самоврядування;

форми контролю за виконанням окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються;

умови та підстави дострокового припинення або призупинення здійснення органом місцевого самоврядування делегованих йому окремих повноважень;

відповідальність органу місцевого самоврядування за виконання делегованих йому окремих повноважень;

відповідальність ради, її виконавчих органів за створення необхідних умов для виконання іншим органом місцевого самоврядування делегованих повноважень;

порядок повернення матеріальних засобів та невикористаних коштів, які були передані для забезпечення виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються.

Укладання договору про порядок виконання делегованих повноважень не поширюється на місцеві державні адміністрації, яким можуть бути делеговані повноваження районних та обласних рад. У цьому випадку виконання делегованих повноважень здійснюється на основі рішення відповідної ради.

Стаття 244. Передача матеріальних засобів, необхідних для виконання делегованих повноважень органу місцевого самоврядування

Матеріальні засоби, необхідні для виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються, передаються у безкоштовне користування органу місцевого самоврядування, якому ці повноваження делегуються, на строк делегування повноважень.

Порядок передачі матеріальних засобів у безкоштовне користування визначається договором про виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування.

Орган місцевого самоврядування може використовувати передані матеріальні засоби виключно з метою виконання делегованих йому окремих повноважень.

Стаття 245. Передача фінансових засобів, необхідних для виконання делегованих повноважень органу місцевого самоврядування

Фінансові засоби, необхідні для виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються передаються іншому органу місцевого самоврядування з місцевого бюджету.

Кошти, що виділяються для виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються, враховуються у витратній частині місцевого бюджету окремою статтею, яка є захищеною.

Кошти місцевого бюджету, що виділяються для виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються, мають бути використані органом, якому вони делегуються, виключно за цільовим призначенням.

Стаття 246. Виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються

Виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються, починаються в строки, визначені в договорі, та після передачі відповідних матеріальних і фінансових засобів.

Виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються, здійснюється відповідно до Конституції і законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, актів відповідної ради та її виконавчих органів з питань делегованих повноважень та із застосуванням організаційних форм роботи, визначених законом для органу місцевого самоврядування, якому ці повноваження делегуються.

При виконанні окремих повноважень органу місцевого самоврядування орган місцевого самоврядування, якому вони делегуються, використовує власну печатку та бланки.

При виникненні умов, за яких виконання або належне виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються, стає неможливим, орган місцевого самоврядування, якому

ці повноваження делеговані, зобов'язаний вжити невідкладних заходів для їх усунення та повідомити про це відповідну раду.

При виконанні окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються, орган місцевого самоврядування, якому ці повноваження делегуються приймає нормативні та інші акти формі, визначеній законом для цього органу.

Акти органу місцевого самоврядування з питань виконання делегованих їм окремих повноважень органу місцевого самоврядування не можуть суперечити актам відповідної ради та її виконавчих органів з питань цих повноважень.

Стаття 247. Припинення виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються

Виконання окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються припиняється у разі:

закінчення строку, на який окремі повноваження органу місцевого самоврядування були делеговані відповідно до договору або дострокового припинення дії договору на підставах, передбачених договором;

якщо виконання або належне виконання органами місцевого самоврядування окремих повноважень органу місцевого самоврядування стало неможливим внаслідок причин, що не залежать від органів, яким ці повноваження були делеговані.

Одночасно з припиненням окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються, припиняється передача відповідних коштів з місцевого бюджету, а невикористані кошти повертаються до відповідного місцевого бюджету.

Глава 42 Контроль за виконанням делегованих повноважень

Стаття 248. Здійснення контролю за виконанням органами місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади

Контроль за виконанням органами та посадовими особами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади здійснюють в межах своїх повноважень Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України інші уповноважені законом органи державної влади.

При здійснені контролю за виконанням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади органи державної влади не можуть втручатися у питання здійснення самоврядних повноважень місцевого самоврядування.

У разі встановлення фактів невиконання або неналежного виконання органом місцевого самоврядування окремих повноважень виконавчої влади контролюючий орган може ініціювати процедуру вилучення цих повноважень.

Стаття 249. Здійснення контролю за виконанням окремих повноважень органу місцевого самоврядування, що делегуються.

Контроль за виконанням окремих повноважень органу місцевого самоврядування, здійснює рада, яка прийняла рішення про їх делегування, та її виконавчі органи відповідно до своїх повноважень та в межах, визначених договором, укладеним з органом місцевого самоврядування, якому ці повноваження були делеговані.

При здійснені контролю за виконанням делегованих повноважень органу місцевого самоврядування рада та її виконавчі органи не можуть втручатися у виконання власних повноважень органу, якому делеговані ці повноваження.

РОЗДІЛ VI
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ ГРОМАДЯН ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ

Глава 43 Загальні засади проведення загальних зборів громадян за місцем проживання

Стаття 250. Територіальна основа проведення загальних зборів громадян за місцем проживання

Загальні збори скликаються за місцем проживання громадян (село (села), селище, місто, а також мікрорайон, житловий комплекс, вулиця, квартал, будинок та інше територіальне утворення).

Стаття 251. Участь у загальних зборах

У роботі загальних зборів мають право брати участь громадяни, які досягли 18 років і проживають на відповідній території.

Не беруть участі у загальних зборах особи, визнані судом недієздатними, особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, а також особи, які за рішенням суду перебувають місцях примусового лікування.

У роботі загальних зборів можуть брати участь народні депутати України, депутати місцевих рад, посадові особи місцевого самоврядування, представники органів державної влади, трудових колективів, об'єднань громадян.

Глава 44 Порядок скликання та проведення загальних зборів

Стаття 252. Порядок скликання загальних зборів

Загальні збори членів територіальної громади скликаються сільським, селищним, міським головою або органами самоорганізації населення за власною ініціативою або на вимогу не менш як 20 членів територіальної громади, які проживають на вулиці, у будинку, кварталі, селі, селищі та інших територіальних утвореннях, а також за пропозицією сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, голови місцевої державної адміністрації.

У разі, коли збори скликаються органами самоорганізації населення, вони повідомляють про це відповідну раду, сільського, селищного, міського голову. Ради та їх виконавчі органи, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті ради сприяють органам самоорганізації населення у підготовці і проведенні зборів, надають їм у разі необхідності приміщення.

Сільський, селищний, міський голова або орган самоорганізації населення, який прийняв рішення про скликання загальних зборів територіальної громади, забезпечує своєчасне доведення до відома громадян територіальної громади інформацію про дату, час і місце проведення загальних зборів та питання, які передбачається внести на їх розгляд.

Рішення про скликання зборів доводиться до відома членів територіальної громади, які проживають на відповідній території, не пізніш як за 7 днів до їх проведення, а у особливих випадках населенню повідомляється про скликання зборів за день до їх проведення.

Стаття 253. Періодичність скликання загальних зборів та їх правомочність

Загальні збори скликаються в міру необхідності і є правомочними при наявності на них більше половини членів територіальної громади, які проживають на території цієї громади мають право голосу.

Загальні збори відкриває і веде сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті ради; у разі, коли збори скликано за рішенням відповідного органу самоорганізації населення, - керівник цього органу, а також - будь-яка особа, обрана головою зборів їх учасниками.

Стаття 254. Сприяння підготовці загальних зборів

Сільський, селищний, міський голова, місцеві ради та їх виконавчі органи, органи самоорганізації населення сприяють підготовці та проведенню загальних зборів, надають їх учасникам необхідні приміщення, матеріально-технічні засоби, інформаційні та довідкові матеріали.

Стаття 255. Порядок проведення загальних зборів

Для ведення зборів може обиратись президія зборів у складі голови і секретаря зборів.

Порядок денний і порядок роботи зборів затверджуються зборами.

Стаття 256. Порядок прийняття рішень загальними зборами

Рішення загальними зборами приймаються відкритим або таємним голосуванням простою більшістю голосів учасників загальних зборів.

Рішення зборів підписуються головою і секретарем зборів.

За результатами зборів складається протокол, який підписується головою і секретарем зборів.

До протоколу зборів додаються матеріали реєстрації їх учасників (список громадян територіальної громади, які були присутніми на зборах, із зазначенням місця їх проживання).

Інші питання організації, порядку скликання та проведення загальних зборів громадян територіальної громади визначаються місцевою радою.

Глава 45 Компетенція загальних зборів

Стаття 257. Компетенція загальних зборів

До компетенції загальних зборів належить:

попередній розгляд будь-яких питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, в межах Конституції України та цього Кодексу, внесення пропозицій з цих питань відповідним органам і організаціям;

обговорення проектів законів, проектів рішень органів і посадових осіб місцевого самоврядування з важливих питань місцевого життя; внесення пропозицій щодо доцільності розгляду радою та її виконавчим органом питань місцевого значення;

заслуховування інформації сільського, селищного, міського голови, керівників відділів, управлінь та інших підрозділів виконавчого комітету ради, а також керівників підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади; порушення в разі необхідності перед відповідною радою чи сільським, селищним, міським головою питання про притягнення посадових осіб до відповідальності;

обговорення рішень рад та їх виконавчих органів, питань про хід їх виконання, а також про виконання законів України, указів Президента України, інших актів органів законодавчої і виконавчої влади з питань, що зачіпають інтереси територіальної громади;

створення з дозволу відповідної ради будинкових, вуличних, квартальних, сільських, селищних, дільничних комітетів та інших органів самоорганізації населення; затвердження їх статутів (положень), внесення змін і доповнень до них, вирішення питань про дострокове припинення їх повноважень (розпуск);

порушення перед радою питань про наділення органів самоорганізації населення частиною власної компетенції, фінансів майна, необхідних для її здійснення; встановлення у разі необхідності структури, штатів, затвердження у межах визначених радою коштів витрат на утримання створюваних зборами органів самоорганізації населення та умов оплати праці їх працівників;

внесення до рад та їх виконавчих органів пропозицій щодо передачі або продажу в комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають особливо важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальної громади;

висловлення пропозицій щодо залучення на добровільних засадах коштів членів територіальної громади, а також коштів підприємств, організацій і установ незалежно від форм власності, їх трудових і матеріально-технічних ресурсів та їх об'єднання і спрямування на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури, благоустрій населених пунктів чи їх частин, на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища; внесення відповідних пропозицій з цих питань радам та їх виконавчим органам;

розгляд питань про надання допомоги інвалідам, ветеранам війни і праці, самотнім громадянам похилого віку, багатодітним сім'ям та іншим категоріям громадян; внесення відповідних пропозицій на розгляд рад та їх виконавчих органів;

внесення пропозицій щодо встановлення радами місцевих податків і зборів;

розгляд питань про найменування, перейменування населених пунктів, вулиць, об'єднання селищ, сіл, міст в сільський, міський округи чи вихід з них; внесення пропозицій з цих питань до відповідних рад;

обговорення питань, пов'язаних із залученням членів територіальної громади до ліквідації наслідків аварій і стихійного лиха, сприяння радам, їх виконавчим органам, державним органам у проведенні робіт по ліквідації наслідків аварій; заслуховування інформації виконавчих органів рад про екологічно небезпечні аварії та ситуації і стан навколишнього природного середовища, а також про заходи, що вживаються з метою його поліпшення;

розгляд питань про об'єднання зусиль з іншими територіальними громадами по реалізації спільних проектів;

внесення до рад пропозицій щодо проведення місцевого референдуму чи консультативного опитування, громадських слухань;

розгляд проектів символіки територіальних громад та внесення щодо них пропозицій;

обговорення проектів програм приватизації комунальної власності, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації;

розгляд питань щодо доцільності приватизації окремих об'єктів комунальної власності територіальної громади та внесення відповідних пропозицій до рад та їх виконавчих органів;

розгляд питань щодо доцільності передачі радою повноважень по управлінню майном, яке належить до комунальної власності, іншим органам;

розгляд питань щодо використання землі, додержання земельного законодавства, внесення відповідних пропозицій до рад та їх виконавчих органів;

обговорення питань щодо розміщення на відповідній території об'єктів соціально-культурного чи виробничого призначення, проектів місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, внесення відповідних пропозицій до рад та їх виконавчих органів;

прийняття рішень щодо створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;

розгляд звернень сільського, селищного, міського голови, сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, місцевої державної адміністрації з питань, що зачіпають спільні інтереси територіальних громад або їх частин;

обговорення інших питань, що зачіпають інтереси територіальної громади або її частини.

Загальні збори членів територіальної громади розглядають також питання, пов'язані з організацією місцевих виборів, в порядку і межах, передбачених цим Кодексом.

Не можуть виноситись на обговорення загальних зборів питання, віднесені Кодексом до відання органів місцевого самоврядування інших територіальних громад.

Загальні збори можуть безпосередньо розглядати та вирішувати будь-які інші питання місцевого значення, віднесені Кодексом до їхньої компетенції.

Глава 46 Рішення загальних зборів

Стаття 258. Протокол загальних зборів

Під час проведення загальних зборів складається протокол, який підписується головою і секретарем загальних зборів.

До протоколу загальних зборів додається список їх учасників із зазначенням місця проживання.

Стаття 259. Порядок розгляду і прийняття рішень загальними зборами

Під час розгляду і вирішення питань загальні збори керуються своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Загальні збори приймають рішення з розглянутих питань.

Рішення загальних зборів приймаються відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів від загальної кількості осіб, які беруть участь у загальних зборах, і підписуються головою і секретарем загальних зборів.

Загальні збори мають право звертатися з пропозиціями до органів і посадових осіб місцевого самоврядування, органів державної влади, керівників підприємств, установ і організацій, які зобов'язані розглянути ці пропозиції та поінформувати у місячний строк про результати розгляду осіб або органи, за рішенням яких було скликано збори.

Стаття 260. Юридична сила рішень зборів територіальної громади

Рішення загальних зборів членів територіальної громади з питань місцевого значення, які не належать до компетенції органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи які стосуються суто внутрішніх питань самоорганізації територіальної громади (самооподаткування, збору благодійних внесків, вжиття додаткових заходів з охорони громадського порядку, об'єднання зусиль з іншими територіальними громадами щодо реалізації спільних проектів і т.п.) і прийняті в межах законодавства, мають рекомендаційний характер для органів самоорганізації населення, усіх громадян територіальної громади.

Рішення загальних зборів з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування, мають також рекомендаційний характер і враховуються ними при вирішенні відповідних питань.

Рішення загальних зборів, у яких містяться звернення чи пропозиції до відповідних рад та їх виконавчих органів, місцевих органів виконавчої влади, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керівників підприємств, організацій установ, повинні бути розглянуті ними та про результати їх розгляду у 30-денний строк повідомлені особи або органи, за рішенням яких було скликано збори.

Стаття 261. Нагляд за законністю рішень зборів територіальної громади

Рішення загальних зборів з мотивів їх невідповідності Конституції України, законам України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовим актам Верховної Ради Автономної Республіки Крим і рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим можуть бути зупинені відповідним сільським, селищним, міським головою, головою місцевої державної адміністрації з одночасним зверненням до суду.

РОЗДІЛ VII
МІСЦЕВІ РЕФЕРЕНДУМИ ТА КОНСУЛЬТАТИВНІ ОПИТУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Глава 47 Загальні засади організації та проведення місцевих референдумів та консультативних опитувань

Стаття 262. Конституційне право територіальної громади безпосередньо вирішувати питання місцевого значення

Територіальні громади сіл, селищ, міст відповідно до Конституції України та цього Кодексу мають право безпосередньо обговорювати та вирішувати питання місцевого значення на місцевих референдумах, а також шляхом проведення консультативних опитувань.

Стаття 263.Право участі у місцевих референдумах

Право голосу на місцевих референдумах та консультативних опитуваннях мають громадяни України, яким на день їх проведення виповнилося 18 років та які належать до відповідних територіальних громад (далі - члени територіальної громади).

Право голосу на місцевих референдумах та консультативних опитуваннях реалізується громадянами України безпосередньо.

Участь членів територіальної громади у місцевих референдумах, консультативних опитуваннях є добровільною.

Ніхто не може примушуватись до участі чи неучасті у цих заходах.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав членів територіальної громади на участь у місцевих референдумах, консультативних опитуваннях за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, майнового стану, за мовними чи іншими ознаками забороняється.

Не мають права голосу у референдумах особи, визнані судом недієздатними, а також ті, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі та в установах примусового лікування.

Стаття 264. Територіальна основа місцевого референдуму та консультативного опитування

Територіальною основою місцевого референдуму та консультативного опитування є територія розташування відповідної територіальної громади (у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці) або об'єднань кількох територіальних громад.

Місцевий референдум та консультативне опитування не проводяться на території району та області.

Правила, передбачені для проведення місцевого референдуму, не поширюються на проведення республіканських референдумів а Автономній Республіці Крим.

Стаття 265. Право порушувати питання про проведення місцевого референдуму та консультативного опитування

У порядку і межах, визначених цим Кодексом, питання про проведення місцевих референдумів, консультативних опитувань може бути порушене членами територіальної громади, сільським, селищним міським головою, відповідною радою, органом самоорганізації населення, сільським, селищним, міським осередком політичної партії та громадської організації, районною, обласною радою, місцевою державною адміністрацією.

Стаття 266. Гласність і відкритість проведення місцевих референдумів та консультативних опитувань

Місцеві референдуми, консультативні опитування призначаються та проводяться на засадах гласності і відкритості за участю засобів масової інформації, широкої громадськості.

Цей Кодекс гарантує членам територіальної громади, відповідним радам, сільським, селищним, міським головам, місцевим осередкам політичних партій, громадським організаціям та органам самоорганізації населення право вільної агітації "за" чи "проти" проведення місцевих референдумів, консультативних опитувань.

Агітація в день референдуму у будь-якій формі забороняється.

Не допускається участь у агітації щодо референдуму державних установ, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, у тому числі голів, заступників голів, секретарів та членів комісій референдуму.

Стаття 267. Сприяння в організації місцевих референдумів, консультативних опитувань

Сільські, селищні, міські ради, їх виконавчі органи, сільські, селищні, міські голови, підприємства і організації державної та комунальної форм власності при проведенні місцевих референдумів, консультативних опитувань зобов'язані надавати необхідні приміщення, забезпечувати рівний доступ громадян територіальної громади, місцевих осередків політичних партій та громадських організацій до місцевих засобів масової інформації.

Стаття 268. Мова місцевого референдуму та консультативного опитування

Місцеві референдуми, консультативні опитування проводяться державною мовою.

В адміністративно-територіальних одиницях, де компактно проживають національні меншини, при проведенні референдуму може використовуватись також мова цих національних меншин.

Стаття 269. Фінансові витрати на проведення референдумів та консультативних опитувань

Фінансування заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням місцевих референдумів та консультативних опитувань здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. Їх розмір та порядок формування визначається відповідними радами.

З метою покриття фінансових витрат на проведення місцевих референдумів чи консультативних опитувань сільські, селищні, міські комісії з референдуму можуть утворювати громадські фонди.

До цих фондів можуть вносити добровільні пожертвування громадяни України, місцеві осередки політичних партій та громадських організацій, юридичні особи, зареєстровані в Україні, за винятком підприємств, установ і організацій, що утримуються за рахунок відповідного місцевого бюджету.

Контроль за формуванням і використанням коштів громадських фондів здійснюється відповідною сільською, селищною, міською комісією з референдуму. Кошти громадських фондів використовуються виключно на потреби покриття витрат, пов'язаних з проведенням місцевого референдуму, інших форм безпосереднього волевиявлення територіальної громади і не можуть бути використані для агітації "за" чи "проти" прийняття тих рішень, які виносяться на референдум.

Глава 48 Предмет та порядок призначення місцевого референдуму

Стаття 270. Питання, що є предметом місцевого референдуму

Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами до відання місцевого самоврядування, крім винятків, передбачених цим Кодексом, а також питання щодо дострокового припинення повноважень відповідної ради, сільського, селищного, міського голови.

На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені Кодексом до відання органів законодавчої, виконавчої, судової влади, прокуратури або до відання органів місцевого самоврядування іншого територіального рівня.

На місцеві референдуми не виносяться питання про місцеві бюджети, податки та збори.

На місцеві референдуми не виносяться питання, які вирішуються органами місцевого самоврядування в умовах надзвичайного та воєнного стану відповідно до законодавства.

Проведення референдумів з питань, що не належить до відання органів місцевого самоврядування, не допускається, а результати таких референдумів визнаються такими, що не мають юридичної сили.

Стаття 271. Питання, що вирішуються виключно місцевими референдумами

Виключно місцевими референдумами у відповідних адміністративно-територіальних одиницях вирішуються питання:

про добровільне об'єднання сільських, селищних, міських громад в одну (сільський округ) та вихід зі складу об'єднаної громади (сільського округу);

про надання згоди на ліквідацію села, селища, міста, району місті, як адміністративно-територіальної одиниці та виключення Державного реєстру, перехід населеного пункту у підпорядкування до іншого району, області;

про порушення в установленому Кодексом порядку перед Верховною Радою України питання (надання згоди) щодо найменування або перейменування села, селища, міста, району в місті;

про делегування повноважень територіальної громади, що вирішуються відповідною місцевою радою, районній, обласній раді.

Виключно районним у місті референдумом приймаються рішення про наділення відповідної міської ради правом щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальної громади району у місті, а також про саморозпуск цієї територіальної громади і передачу прав на самоврядування відповідній міській громаді.

Стаття 272. Проведення повторного місцевого референдуму

Повторний місцевий референдум з питань, які виносились на місцевий референдум, може бути проведений не раніш як через 1 рік після проведення попереднього референдуму.

Стаття 273. Призначення референдумів

Рішення про призначення місцевого референдуму приймається місцевою радою за власною ініціативою або якщо проведення референдуму ініціює:

не менше 10 відсотків громадян, які мають право голосу в територіальній громаді з чисельністю населення до 1000000 громадян та 5 відсотків громадян - з чисельністю населення понад 1000000 громадян;

районна, обласна рада;

голова відповідної місцевої державної адміністрації у випадку порушення місцевою радою або сільським, селищним, міським головою законів України, що зафіксовано у рішенні суду.

Рішення про призначення місцевого референдуму приймається місцевою радою не пізніше 30 днів з моменту реєстрації передбачених цим Кодексом документів.

Якщо сільська, селищна, міська рада протягом 15 днів не прийме рішення про призначення місцевого референдуму на вимогу суб'єктів, передбачених у частині 3 цієї статті, рішення про призначення місцевого референдуму приймає сільський, селищний, міський голова.

Стаття 274. Органи з проведення місцевих референдумів

Організацію підготовки і проведення місцевого референдуму в межах села, селища, міста, району в місті забезпечують:

сільські, селищні, міські, районні в місті комісії з референдуму (далі - територіальні комісії з референдуму);

дільничні комісії з референдуму.

Функції і повноваження територіальних комісій з референдуму, передбачені статтею 291 цього Кодексу, можуть здійснювати відповідні територіальні виборчі комісії з місцевих виборів.

Дільничні комісії з референдуму утворюються у порядку, встановленому статтею 292 цього Кодексу.

У разі проведення одночасно двох або більше місцевих референдумів комісії, утворені в передбаченому цим Кодексом порядку, є спільними для всіх оголошених референдумів.

У разі, якщо місцевий референдум проводиться одночасно з виборами Президента України, народних депутатів України, місцевими виборами відповідні ради можуть прийняти рішення про утворення спільних дільничних комісій з виборів та референдуму.

Втручання інших органів у вирішення питань, віднесених до виключної компетенції органів з проведення референдуму, забороняється.

Стаття 275. Порядок ініціювання призначення референдуму територіальної громади

Ініціювання призначення референдуму членами територіальної громади здійснюється у формі збирання підписів під вимогою про призначення місцевого референдуму.

Право збирання підписів під вимогою про призначення місцевого референдуму належить членам територіальної громади, які мають відповідно до цього Кодексу право на участь у референдумі.

Збирання підписів під вимогою про призначення референдуму організують і проводять ініціативні групи з референдуму, які утворюються у порядку, встановленому цим Кодексом, а також місцеві осередки політичних партій та громадських організацій, що діють на території відповідної громади.

Стаття 276. Реєстрація ініціативних груп для збирання підписів під вимогою про призначення місцевого референдуму

Реєстрація ініціативних груп для збирання підписів під вимогою про призначення референдуму здійснюється відповідними місцевими радами.

Для реєстрації ініціативної групи до відповідного органу місцевого самоврядування подається заява про ініціювання збирання підписів під вимогою про проведення місцевого референдуму, підписана ініціаторами проведення референдуму кількістю не менше 10 осіб, а також формулювання питання, яке передбачається винести на референдум. До заяви додається список ініціативної групи із зазначенням прізвища, імені та по батькові, року народження, місця постійного проживання і роботи кожного члена ініціативної групи.

Після реєстрації ініціативної групи вона має право представити списки офіційних спостерігачів за проведенням місцевого референдуму, який реєструється місцевою радою у 5-денний термін від дня офіційного подання цих списків.

Кількість офіційних спостерігачів за проведенням місцевого референдуму визначається із розрахунку не більше двох спостерігачів на кожну дільницю.

Відповідний орган місцевого самоврядування у 10-денний строк розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію ініціативної групи та видає їй свідоцтво про реєстрацію, а також посвідчення їх членам та офіційним спостерігачам по проведенню місцевого референдуму, або приймає рішення про відмову в реєстрації.

Відмова у реєстрації ініціативної групи або неприйняття рішення про реєстрацію органом місцевого самоврядування у строк, визначений частиною третьою цієї статті, можуть бути оскаржені членами ініціативної групи, місцевим осередком політичної партії та громадської організації в суді за місцем утворення відповідного органу місцевого самоврядування протягом 5 днів.

Свідоцтво про реєстрацію ініціативної групи має містити, загальну кількість громадян (квоту), підписи яких необхідно зібрати на підтримку вимоги про проведення місцевого референдуму відповідно до цього Кодексу, та термін збирання підписів. Ця квота визначається на підставі даних списку виборців по відповідній громаді, а також даних їх обліку, встановлених на останніх місцевих виборах чи місцевому референдумі, проведених у цій громаді. Плата за реєстрацію ініціативних груп не стягується.

Стаття 277. Витрати, пов'язані з організацією підписів під вимогою про проведення місцевих референдумів

Витрати, пов'язані з організацією збирання підписів під вимогою про проведення місцевого референдуму, проводиться за рахунок відповідних ініціативних груп.

Стаття 278. Оприлюднення відомостей про реєстрацію ініціативних груп з місцевого референдуму

Орган місцевого самоврядування протягом 5 днів публікує в місцевій пресі відомості про реєстрацію ініціативних груп з референдуму або доводить їх до відома населення в інший спосіб.

Для організації цих заходів ініціативна група з референдуму повідомляє письмово відповідний орган місцевого самоврядування за 10 днів до їх проведення.

Стаття 279. Початок і строки збирання підписів ініціативними групами

Ініціативна група отримує право організовувати та безперешкодно здійснювати збирання підписів на листах для підписів громадян під вимогою проведення референдуму (далі - підписні листи), з моменту одержання свідоцтва про реєстрацію.

Виготовлення підписних листів здійснюється за рахунок ініціативних груп.

Загальний термін збирання підписів з питання про проведення місцевого референдуму не повинен перевищувати 60 днів від дня одержання свідоцтва про реєстрацію.

Стаття 280. Вимоги до оформлення підписних листів

Кожний підписний лист повинен містити найменування, порядковий номер ініціативної групи чи назву місцевого осередку політичної партії або громадської організації, порядковий номер підписного листа та формулювання питання, що пропонується винести на референдум.

Член відповідної територіальної громади може поставити свій підпис на підтримку місцевого референдуму лише на одному підписному листі.

Якщо член територіальної громади підтримує вимогу про проведення референдуму, він ставить свій підпис у підписному листі, вказуючи своє прізвище, ім'я та по батькові. Член ініціативної групи чи уповноважена особа місцевого осередку політичної партії або громадської організації зазначає у підписному листі згідно з документом, що засвідчує особу громадянина, дату його народження та місце постійного проживання.

За відсутності у громадянина документа, що засвідчує особу, його підпис вважається недійсним і не зараховується.

У кожному підписному листі після його заповнення вноситься запис загальної кількості підписів членів територіальної громади та правильність вміщених у ньому відомостей засвідчується підписом особи, яка зібрала підписи із зазначенням її адреси і номера телефону.

Стаття 281. Порядок подання підписних листів до територіальної комісії

Ініціативна група чи місцевий осередок політичної партії або громадської організації протягом 3-х днів після завершення збирання підписів складає підсумковий акт, в якому вказує дату реєстрації ініціативної групи, загальну кількість підписів членів територіальної громади, зібраних на відповідній території, дату закінчення збирання підписів. Підсумковий акт разом з підписними листами подаються до відповідної територіальної комісії.

Голова територіальної комісії забезпечує реєстрацію документів, поданих усіма ініціативними групами з місцевого референдуму чи місцевими осередками політичних партій або громадських організацій, з даного питання, про що видається довідка.

Стаття 282. Перевірка достовірності підписних листів

Відповідна територіальна комісія має право протягом 15 днів від дня подання документів перевірити достовірність підписних листів.

У разі виявлення у кількох підписних листах підпису одного й того ж члена територіальної громади усі його підписи вважаються недійсними. Якщо з цієї причини кількість підписів стала меншою ніж це необхідно ініціативній групі чи місцевому осередку політичної партії або громадської організації пропонується у 3-денний термін зібрати кількість підписів, яких не вистачає. У разі невиконання цієї умови в зазначений термін територіальна комісія приймає рішення про відмову в порушенні перед радою питання про проведення референдуму. Недійсними вважаються також підроблені або отримані із застосуванням насильства чи обману підписи, якщо про це в письмовій формі заявить член територіальної громади. Рішення комісії може бути оскаржене у відповідній раді або в суді.

Стаття 283. Прийняття територіальною комісією рішення про внесення на розгляд ради питання про призначення місцевого референдуму

Заяви членів територіальної громади з приводу збирання підписів приймаються територіальною комісією з місцевого референдуму не пізніше 10 днів з дня подання до комісії підписних листів. За умови дотримання вимог щодо підписних листів та наявності необхідної кількості підписів територіальна комісія з місцевого референдуму приймає рішення про внесення на розгляд ради питання про призначення місцевого референдуму.

Стаття 284. Прийняття радою рішення щодо проведення референдуму

Відповідна рада після одержання від суб'єктів ініціювання референдуму, пропозиції щодо проведення референдуму приймає у 15-денний строк одне з таких рішень:

про призначення референдуму;

про відмову в проведенні референдуму в зв'язку з порушенням Кодексу при реєстрації ініціативних груп та збиранні підписів на підтримку його проведення;

про відмову в проведенні референдуму в зв'язку з тим, що порушене питання згідно із Кодексом не може бути предметом місцевого референдуму в даній територіальній громаді;

про прийняття рішення з питання, яке пропонується винести на референдум, якщо воно відповідно до Кодексу не належить до виключних питань, що вирішуються місцевим референдумом, та належить до відання ради без проведення референдуму.

Стаття 285. Порядок оскарження рішення про відмову у задоволенні вимоги про проведення місцевого референдуму

Рішення про відмову в проведенні референдуму може бути оскаржене до суду членами ініціативної групи з проведення референдуму, місцевими осередками політичної партії або громадської організації, головою районної (обласної) ради або сільським, селищним, міським головою, які вносили на розгляд ради пропозицію про проведення референдуму.

Стаття 286. Вимоги до рішення про призначення референдуму

Рішення про призначення референдуму має містити дату проведення референдуму, яка встановлюється не раніш як за місяць не пізніш як за два місяці від дня прийняття радою рішення про проведення референдуму, а також формулювання питання, що виноситься на референдум.

Питання, яке виноситься на місцевий референдум, має бути сформульоване таким чином, щоб була можливість однозначно відповісти на нього "так" чи "ні".

Стаття 287. Повідомлення про проведення референдуму

Рішення відповідної ради про призначення референдуму, його дату та зміст питання, що виноситься на референдум, оприлюднюється у місцевих засобах масової інформації у 10-денний строк після його прийняття.

Стаття 288. Офіційні спостерігачі на місцевому референдумі

Під час організації та проведення місцевого референдуму у спостереженні за законністю цього процесу мають право брати участь офіційні спостерігачі від політичних партій, громадських організацій України, від іноземних держав та міжнародних організацій.

Офіційні спостерігачі мають право

1) брати участь у засіданнях комісій з місцевого референдуму,

2) бути присутніми на дільницях під час голосування та підрахунку голосів,

3) звертатися до членів дільничних комісій з вимогою про припинення порушення законодавства України про референдуми, якщо такі матимуть місце,

4) супроводжувати членів дільничних комісій під час перевезення бюлетенів для голосування до територіальних комісій з референдуму,

5) брати участь у судових засіданнях як позивачі.

Статус офіційних спостерігачів визначається спеціальним рішенням Центральної виборчої комісії.

Реєстрація офіційних спостерігачів розпочинається не раніше дня оприлюднення рішення про призначення місцевого референдуму і припиняється не пізніше ніж за 15 днів від дня голосування.

Глава 49 Дільниці для голосування. Списки для голосування. Повноваження комісій з проведення місцевого референдуму

Стаття 289. Порядок утворення дільниць для голосування на референдумі

Для проведення голосування і підрахунку голосів під час проведення референдуму територія сіл, селищ, міст (сільських округів), районів у містах поділяється на дільниці.

Дільниці утворюються виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

Дільниці утворюються не пізніш як за 45 днів до дня референдуму з кількістю від 20 до 3000 виборців, а у виняткових випадках - з меншою або більшою кількістю громадян, що мають право брати участь у референдумі.

У лікарнях та інших стаціонарних лікувальних закладах, у важкодоступних районах дільниці можуть утворюватися у строк, визначений частиною третьою цієї статті, а у виключних випадках - не пізніш як за 5 днів до дня виборів.

У разі, коли на відповідній території одночасно з місцевим референдумом проводяться місцеві вибори або вибори Президента України, народних депутатів України дільниці є спільними для референдуму, виборів депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів, Президента України і народних депутатів України.

Орган, який утворює дільниці, за погодженням з територіальною комісією або окружною виборчою комісією з виборів народних депутатів України (коли вибори до місцевих рад і Верховної Ради України проводяться одночасно) встановлює єдину їх нумерацію відповідно у межах району, міста обласного, республіканського, загальнодержавного значення, району в місті.

Стаття 290. Порядок утворення територіальної комісії з референдуму

Для підготовки і проведення місцевого референдуму утворюються обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські комісії з референдуму (далі - територіальні комісії з референдуму).

У разі, якщо референдум проводиться одночасно з виборами народних депутатів України, Президента України, депутатів місцевих рад, може бути утворено спільні комісії з референдуму та виборів. Комісії з референдуму можуть бути утворені на основі існуючих виборчих комісій або можуть бути спільними одночасно для всіх оголошуваних референдумів.

Територіальні комісії з референдуму утворюються відповідно місцевими радами не пізніш як за 45 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря і 6 - 18 членів комісії.

Представники до складу комісій з референдуму висуваються органами та осередками політичних партій і громадських організацій, трудовими колективами, загальними зборами територіальних громад, органами самоорганізації населення, колективами навчальних закладів і військовослужбовців по військових частинах.

Пропозиції щодо представників до складу комісії зреферендуму подаються у строки, встановлені відповідною місцевою радою. Повідомлення про строки подання пропозицій публікуються не пізніш як за 10 днів до закінчення терміну їх подання.

Якщо в установлений строк пропозиції щодо кандидатур до складу комісії з референдуму не надійшли або кількість є меншою, ніж передбачена частиною третьою цієї статті, відповідна рада за пропозицією голів місцевих рад обирає до складу комісії необхідну кількість осіб.

Голова, заступник голови і секретар комісії з референдуму обираються на першому засіданні відповідної комісії.

Голова, заступник голови та секретар комісії не можуть бути членами однієї партії або громадської організації.

Місцеві осередки партій або громадських організацій, кандидатури від яких не ввійшли до складу комісії, можуть призначати по одному представнику при кожній комісії з правом дорадчого голосу.

Рішення відповідної ради про склад комісії з референдуму протягом 3-х днів доводиться до відома населення.

Комісія з референдуму у 5-денний термін з дня її утворення інформує громадян про своє місцезнаходження, номер телефону та режим роботи.

Строк повноважень комісії з референдуму закінчується з моменту опублікування підсумків місцевого референдуму.

У випадках, передбачених частиною третьою статті 11 цього Кодексу, територіальна комісія з референдуму утворюється сільським, селищним, міським головою.

Стаття 291. Повноваження територіальної комісії з референдуму

Територіальна комісія з референдуму:

здійснює на відповідній території контроль за виконанням цього Кодексу і забезпечує його однакове застосування;

спрямовує діяльність дільничних комісій з референдуму;

встановлює порядок використання коштів на проведення референдуму, розподіляє кошти між дільничними комісіями з референдуму, здійснює контроль за їх цільовим використанням;

вирішує питання матеріально-технічного забезпечення підготовки і проведення референдуму;

контролює правильність складання списків членів територіальної громади, які мають право брати участь у місцевому референдумі; здійснює нагляд за своєчасним поданням дільничними комісіями з референдуму для загального ознайомлення списків громадян, які мають право брати участь у референдумі;

заслуховує повідомлення дільничних комісій, місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з питань підготовки і проведення референдуму;

забезпечує виготовлення бюлетенів для голосування і постачання їх дільничним комісіям з референдуму;

встановлює результати референдуму на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, приймає рішення про підсумки референдуму і інформує про це населення;

розглядає заяви та скарги на рішення і дії дільничних комісій, скасовує рішення цих комісій, зупиняє їх дію або приймає інші рішення з цих питань;

здійснює інші повноваження відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Стаття 292. Порядок утворення дільничної комісії з референдуму

Дільнична комісія з референдуму утворюється сільською, селищною, міською, районною у місті радою не пізніш як за 20 днів до дня проведення референдуму, а у виключних випадках, зазначених цьому Кодексі, - за 5 днів до дня референдуму у складі голови, заступника голови, секретаря і 5 - 11 членів комісії.

Кандидатури до складу дільничної комісії подаються на розгляд відповідної ради сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради з урахуванням пропозицій місцевих осередків партій та громадських організацій, які діють на відповідній території, а також зборів громадян територіальних громад за місцем проживання чи трудової діяльності або органів самоорганізації населення.

Пропозиції щодо представників до складу дільничної комісіїподаються до відповідної ради у строки, встановлені сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Повідомлення про строки подання пропозицій публікується не пізніш як за 10 днів до закінчення терміну їх подання.

Якщо в установлений строк пропозиції щодо кандидатур до складу дільничної комісії не надійшли або їх кількість є меншою, ніж передбачена частиною першою цієї статті, відповідна рада за пропозицією сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради обирає до складу дільничної комісії необхідну кількість осіб.

Голова, заступник голови та секретар дільничної комісії не можуть бути членами однієї партії або громадської організації.

Місцеві осередки партій або громадських організацій, кандидатури від яких не ввійшли до складу дільничної комісії, можуть призначати по одному представнику при кожній комісії з правом дорадчого голосу.

На дільницях, де кількість виборців не перевищує 50 чоловік, дільничні комісії можуть утворюватися у складі голови комісії, секретаря і 1 - 3 членів комісії.

Рішення відповідної ради про склад дільничних комісій протягом 3-х днів доводиться до відома населення.

Дільнична комісія у 5-денний термін з дня її утворення інформує громадян про своє місцезнаходження, номер телефону та режим роботи.

Строк повноважень дільничної комісії закінчується після прийняття відповідною територіальною комісією з референдуму рішення про результати референдуму.

У випадках, передбачених цим Кодексом, дільнична комісія з референдуму утворюється сільським, селищним, міським головою.

Стаття 293. Повноваження дільничної комісії з референдуму

Дільнична комісія з референдуму:

перевіряє точність списку членів територіальної громади, які беруть участь у референдумі на дільниці;

забезпечує можливість ознайомлення громадян зі списком членів територіальної громади, які беруть участь у референдумі, приймає і розглядає заяви про неправильності у списку і вирішує питання про внесення відповідних змін до нього;

завчасно сповіщає населення і вручає або надсилає іменні запрошення із зазначенням дати проведення референдуму, адреси дільниці, часу початку і закінчення голосування;

забезпечує підготовку приміщення для голосування, кабін або кімнат для таємного голосування, виготовлення скриньок для голосування;

організує голосування на дільниці;

проводить підрахунок голосів громадян, поданих на дільниці;

розглядає заяви і скарги з питань підготовки референдуму та організації голосування на дільниці і приймає щодо них рішення;

здійснює інші повноваження відповідно до цього Кодексу.

Стаття 294. Організація роботи комісії з референдуму

Територіальна і дільнична комісії з референдуму організують свою роботу відкрито і гласно.

Основною формою роботи комісії є її засідання, які скликаються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови комісії.

У разі відмови голови чи заступника голови комісії скликати її засідання, засідання комісії може бути скликане членами комісії у кількості не менш як 1/3 від її загального складу з обов'язковим повідомленням усіх членів комісії про час і місце проведення її засідання та питання, які пропонується розглянути.

Перше засідання комісії скликається не пізніш як на 3-й робочий день після її утворення, а наступні - за необхідністю.

Засідання комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як 2/3 загального складу комісії.

Члени комісії засвідчують свою участь в засіданні комісії підписом у книзі відвідування її засідань.

Рішення комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів членів комісії, присутніх на її засіданні. При однаковій кількості голосів, поданих "за" і "проти" відповідного рішення, голос голови комісії або головуючого на засіданні комісії вважається вирішальним.

Засідання комісії веде її голова або його заступник, а в разі, коли вони з якихось причин не виконують цю функцію, комісія призначає зі свого складу головуючого на засіданні.

Комісія веде протокол засідання, який підписується головою і секретарем комісії.

Особи, які входять до складу комісії і не згодні з прийнятим рішенням, мають право висловити окрему думку, викладення якої в письмовій формі додається до протоколу засідання комісії.

За рішенням комісії на її засіданні можуть бути присутні й інші особи.

Рішення комісії, прийняте в межах її повноважень, є обов'язковим для учасників проведення референдуму та органів, які забезпечують його проведення.

Документи та звернення, що надходять до комісії, мають право приймати і реєструвати голова комісії, його заступник, секретар або член комісії.

Для організаційного, правового, технічного забезпечення здійснення передбачених цим Кодексом функцій комісія може залучати відповідних спеціалістів. За рішенням комісії їх праця оплачується в межах коштів, що виділяються на підготовку і проведення референдуму.

Стаття 295. Оскарження рішень дій або бездіяльності комісії референдуму

Рішення, дії або бездіяльність комісії з референдуму, окремих осіб, що входять до її складу, можуть бути оскаржені членом територіальної громади протягом 3-х днів у відповідній територіальній комісії, яка повинна розглянути скаргу в 3-денний строк та видати заявникові мотивоване рішення.

Рішення територіальної комісії може бути протягом 3-х днів оскаржено в суді, який розглядає це питання у 5-денний строк, але не пізніш як за день до дня проведення референдуму.

Рішення суду є остаточним. У разі визнання судом рішення територіальної комісії таким, що суперечить Кодексу, воно вважається не чинним і не тягне за собою жодних юридичних наслідків.

Заяви, скарги про неправильність у списках розглядаються судом протягом 3-х днів, а якщо вони подані за 3 дні до дня проведення референдуму - негайно. Рішення суду є остаточним і підлягає виконанню в день прийняття рішення.

Стаття 296. Правовий статус осіб, які входять до складу комісії з референдуму

Членом комісії може бути громадянин України, який має право голосу.

Членом комісії не може бути особа, яка має судимість або притягнена до кримінальної відповідальності.

Одна і та ж особа може бути членом тільки однієї комісії.

Членом комісії не може бути особа, яка є офіційним спостерігачем на місцевому референдумі.

Повноваження відповідної комісії чи окремих осіб, які входять до її складу, можуть бути достроково припинені органом, який утворив комісію, якщо вони порушують цей Кодекс чи не виконують рішення суду. Повноваження осіб, які входять до складу комісії, припиняються також у разі їх смерті, у зв'язку з особистою заявою про складення повноважень у комісії, вибуттям за межі відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Затвердження нового представника у складі комісії проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

За рішенням комісії не більше трьох осіб, які входять до її складу, можуть на період підготовки і проведення референдуму звільнятися від виконання виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи зі збереженням середньої заробітної плати за останні три місяці або посадового окладу з урахуванням індексації пропорційно часу роботи в комісії. Заробітна плата виплачується цим особам відповідною територіальною комісією за рахунок коштів, що виділяються комісії на проведення референдуму, порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Особи, які входять до складу комісій, не мають права брати участь в агітації "за" чи "проти" питання, яке виноситься на референдум.

Стаття 297. Сприяння комісіям у здійсненні їх повноважень

Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної і комунальної форм власності, їх посадові особи зобов'язані сприяти комісіям у здійсненні ними своїх повноважень. Вони безоплатно надають в розпорядження комісій необхідні для підготовки і проведення референдуму приміщення і обладнання.

Оренда приміщень і обладнання підприємств і організацій інших форм власності для вказаних цілей оплачуються за рахунок коштів, виділених на проведення референдуму.

Комісія має право звертатися в питаннях, пов'язаних з підготовкою і проведенням референдуму, до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути порушене питання і дати комісії відповідь не пізніш як у 3-денний термін.

Стаття 298. Складання списків членів територіальної громади, які мають право брати участь у референдумі

Для проведення референдуму виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад складаються списки членів територіальної громади, які мають право брати участь у референдумі, по кожній виборчій дільниці. Уточнення списків здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад щорічно, а також безпосередньо перед проведенням референдуму.

У разі відсутності точних даних про дату народження громадянина вважається, що він народився 1 січня відповідного року.

Одна й та ж особа може бути включена до списку лише на одній дільниці.

До списку вносяться прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, адреса (місце) проживання громадянина. Прізвище його зазначається у списку в порядку, зручному для організації голосування.

Списки, складені по кожній дільниці, підписує керівник виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті ради. Він несе персональну відповідальність за достовірність, повноту списків, а також за своєчасність передачі їх до дільничних комісій.

Списки по дільницях з місцевого референдуму, утворених в лікарнях та інших стаціонарних лікувальних закладах, складаються на підставі даних, що подаються керівниками зазначених установ.

Стаття 299. Передача списків для голосування на місцевому референдумі до дільничних комісій з референдуму та уточнення списків

Список передається до дільничної комісії не пізніш як за 45 днів до дня проведення референдуму у двох примірниках.

Дільнична комісія уточнює списки, після чого вони підписуються головою та секретарем комісії і не пізніш як за 15 днів до дня проведення референдуму передаються для загального ознайомлення.

Особи, які прибули на територію дільниці на постійне місце проживання після уточнення списків, включаються дільничною комісією до списку на підставі документів, які засвідчують їх особу та адресу (місце) проживання.

Зі списку вилучаються особи, які вибули з території дільниці на інше місце проживання, а також особи, які померли, судом визнані недієздатними чи безвісно відсутніми.

Стаття 300. Ознайомлення зі списками членів територіальних громад

Кожному члену територіальної громади забезпечується можливість ознайомитися зі списком в приміщенні дільничної комісії і перевірити правильність даних, що його стосуються.

Члену територіальної громади надається право оскаржити невключення, неправильне включення до списку або виключення зі списку, а також неточності у даних щодо нього. Заява про неправильності в списку розглядається дільничною комісією, яка зобов'язана не пізніш як у 2-денний термін, а напередодні і в день проведення референдуму - негайно, розглянути заяву, внести необхідні виправлення до списку або видати заявникові копію мотивованого рішення про відхилення його заяви. Це рішення може бути оскаржено в суді в порядку, встановленому цим Кодексом.

Глава 50 Організація проведення голосування. Визначення результатів референдуму

Стаття 301. Час і місце голосування

Голосування проводиться у день проведення референдуму з 7 до 22 години.

Про час і місце голосування дільнична комісія сповіщає членів територіальної громади не пізніш як за 15 днів до дня проведення референдуму.

Стаття 302. Бюлетені для голосування

Форму бюлетенів для голосування при проведенні місцевого референдуму встановлює Центральна виборча комісія.

Виготовлення бюлетенів провадиться за замовленням відповідної місцевої ради у місячний строк відповідною державною поліграфічною установою.

Організацію зберігання бюлетенів після проведення референдуму протягом 4 років забезпечують місцеві державні архівні установи.

Бюлетень для голосування має містити проект рішення, що виноситься на референдум, з таким формулюванням, яке давало б змогу відповісти "так" або "ні" на питання про прийняття або відхилення цього проекту рішення. Формулювання питання у бюлетені для голосування має відповідати пропозиції, внесеній ініціаторами проведення референдуму.

Якщо на референдум виноситься два або більше питань, для кожного з цих питань встановлюється окремий бюлетень.

Якщо одночасно проводяться два або більше референдумів, бюлетені для голосування, які використовуються під час кожного з них, повинні відрізнятися за кольором.

Зміст бюлетенів для голосування викладається українською мовою, а в адміністративно-територіальних одиницях, в яких компактно проживають національні меншини, - також мовами цих національних меншин.

Відповідні територіальні комісії з референдуму забезпечують передачу дільничним комісіям з референдуму бюлетенів для голосування не пізніш як за 10 днів до дня проведення місцевого референдуму.

Кількість бюлетенів для голосування на дільниці повинна дорівнювати числу членів територіальної громади на відповідній дільниці плюс два відсотки від цієї чисельності.

Після підведення підсумків референдуму бюлетені підлягають передачі по акту до місцевої державної архівної установи і зберігаються в ній протягом одного року.

Стаття 303. Приміщення для голосування

Голосування проводиться у спеціально відведених приміщеннях, яких повинні бути обладнані в достатній кількості кабіни або кімнати для таємного голосування, визначені місця видачі бюлетенів і встановлені скриньки для голосування.

Скриньки для голосування встановлюються таким чином, щоб голосуючі при підході до них обов'язково проходили через кабіни або кімнати для таємного голосування.

Вхід до кабін або кімнат для таємного голосування, вихід з них, а також шлях від них до скриньок для голосування і самі скриньки повинні бути в полі зору членів дільничної комісії з референдуму.

Відповідальність за організацію голосування, забезпечення таємниці волевиявлення членів територіальної громади, обладнання приміщень і підтримання в них порядку несе дільнична комісія.

Голосуючий може перебувати в приміщенні для голосування лише протягом часу, необхідного для голосування.

Стаття 304. Скринька для голосування

Скринька для голосування виготовляється з дерева або з іншого матеріалу, який за міцністю є йому рівноцінним, розмірами: висотою 85 см, лицьової сторони - 50 см, бокової - 40 см. Кришка скриньки має бути відкидною з щілиною для опускання бюлетенів при голосуванні. Скринька і кришка до неї повинні мати металеві петлі для їх опечатування. Зразок скриньки встановлює Центральна виборча комісія.

Для голосування на дільницях з незначною кількістю членів територіальної громади, а також при голосуванні в місцях перебування членів територіальної громади, які за станом здоров'я або з інших причин не можуть прибути в приміщення для голосування, дільничні комісії можуть користуватися скриньками зменшеного розміру.

Стаття 305. Порядок голосування

У день проведення референдуму перед початком голосування скриньки для голосування перевіряє, пломбує або опечатує голова дільничної комісії у присутності членів комісії і офіційних спостерігачів.

Бюлетені видаються членами дільничної комісії на підставі основного списку членів територіальної громади дільниці по пред'явленні громадянином паспорта або іншого документа, який посвідчує його особу. Про одержання бюлетеня (бюлетенів) він розписується в списку.

У випадках, коли деякі члени територіальної громади за станом здоров'я або з інших поважних причин не можуть прибути у приміщення для голосування, дільнична комісія за їх письмовою заявою доручає не менш як двом членам комісії організувати голосування в місцях перебування цих членів територіальної громади. При цьому робиться окремий список членів територіальної громади за формою основного списку, який вручається головою дільничної комісії відповідним членам комісії разом з необхідною кількістю бюлетенів.

При проведенні голосування в місці перебування члена територіальної громади він розписується про одержання бюлетеня (бюлетенів) в окремому списку і голосує з додержанням вимог цього Кодексу.

Після проведення голосування в місці перебування члена територіальної громади в основному списку робиться відповідна відмітка. Окремий список додається до основного списку членів територіальної громади.

Стаття 306. Порядок заповнення бюлетеня

Кожний член територіальної громади голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається.

Бюлетень заповнюється голосуючим у кабіні або кімнаті для таємного голосування. При заповненні бюлетеня забороняється присутність будь-кого, крім голосуючого. Член територіальної громади, який не має можливості самостійно заповнити бюлетень, може запросити до кабіни або кімнати для таємного голосування будь-яку іншу особу, крім членів дільничної комісії та офіційних спостерігачів.

Член територіальної громади, голосує шляхом викреслення у бюлетені одного з двох слів: "так" або "ні".

Заповнений бюлетень голосуючий опускає у скриньку для голосування.

Під час проведення голосування не допускається закривання приміщень для голосування, припинення голосування, розкриття скриньок, підрахунок голосів до закінчення встановленого цим Кодексом часу голосування.

Усі члени територіальної громади, які в момент закінчення строку голосування перебувають у приміщенні для голосування, мають право проголосувати.

Розкривання скриньок з референдуму до закінчення голосування забороняється.

Стаття 307. Порядок підрахунку голосів дільничною комісією з референдуму

Під час підрахунку голосів дільнична комісія з референдуму повинна дотримуватися такої послідовності дій:

після закінчення голосування дільнична комісія погашає і підраховує невикористані бюлетені, запаковує їх в пакети. На пакеті вказується номер дільниці, найменування ради і кількість невикористаних бюлетенів. Пакет опечатується і підписується головою дільничної комісії, його заступником та секретарем комісії;

дільнична комісія за списком членів територіальної громади, встановлює загальну кількість громадян на дільниці, а також кількість громадян, які одержали бюлетені;

голова дільничної комісії в присутності членів комісії перевіряє цілість відбитку печатки або пломби на скриньках для голосування, розкриває ці скриньки;

комісія підраховує загальну кількість бюлетенів, що були у скриньках, та кількість бюлетенів, визнаних недійсними.

Недійсними визнаються бюлетені для голосування невстановленого зразка, а також бюлетені, які не містять точно вираженої волі громадянина щодо запропонованих питань.

У разі виникнення сумнівів щодо дійсності бюлетеня питання вирішується дільничною комісією шляхом голосування.

Встановлена кількість недійсних бюлетенів заноситься до протоколу, недійсні бюлетені запаковуються, на пакеті вказується номер дільниці, назва ради, й ставиться підпис голови, його заступника, секретаря дільничної комісії.

Комісія підраховує кількість голосів, поданих за схвалення рішення, і кількість голосів, поданих проти його схвалення. Після цього бюлетені запаковуються, на пакетах вказується номер дільниці, назва ради, і пакет підписується головою, його заступником, секретарем дільничної комісії.

Дільнична комісія складає протокол, до якого заносяться:

загальна кількість громадян територіальної громади, внесених до списків на дільниці;

кількість громадян територіальної громади, які отримали бюлетені;

кількість громадян територіальної громади, які взяли участь голосуванні;

кількість бюлетенів, визнаних недійсними;

кількість голосів, поданих за схвалення рішення, що виносилося на референдум;

кількість голосів, поданих проти схвалення рішення, що виносилося на референдум.

Результати підрахунку голосів розглядаються на засіданні комісії, про що складається протокол. Протокол дільничної комісії про результати голосування складається у трьох примірниках і підписується головою, заступником голови, секретарем і членами дільничної комісії. До них додається також викладення окремих думок членів комісії, якщо такі висловлювалися.

Перший примірник протоколу разом із пакетами бюлетенів негайно передається до територіальної комісії, другий - зберігається у секретаря дільничної комісії з референдуму, третій вивішується на дільниці для загального ознайомлення громадян.

Стаття 308. Встановлення результатів референдуму

Результати проведення місцевого референдуму встановлюються на засіданні відповідної територіальної комісії з референдуму.

Територіальна комісія на підставі протоколів дільничних комісій про результати голосування на референдумі встановлює:

загальну кількість громадян територіальної громади, включених до списку для голосування на референдумі в селі, селищі, місті, районі у місті;

кількість громадян територіальної громади, які одержали бюлетені;

кількість громадян територіальної громади, які взяли участь голосуванні;

кількість бюлетенів, визнаних недійсними;

кількість голосів, поданих за схвалення рішення, що виносилося на референдум;

кількість голосів, поданих проти схвалення рішення, що виносилося на референдум.

Результати референдуму заносяться до протоколу територіальної комісії з референдуму протягом доби з часу представлення протоколів дільничних комісій. Протокол з результатами референдуму підписується головою, заступниками голови, секретарем і членами відповідної територіальної комісії з референдуму.

Якщо хтось з членів комісії відсутній з поважної причини або відмовляється від підпису про це робиться запис у протоколі.

Відповідна особа може долучити окремий висновок по результатам підрахунку голосів, про що також робиться запис у протоколі.

Територіальна комісія з референдуму може визнати результати референдуму недійсними через допущені під час голосування або підрахунку голосів порушення цього Кодексу. Якщо було встановлено порушення при підрахунку голосів за рішенням територіальної комісії може призначатись новий підрахунок голосів.

Рішення вважається прийняте референдумом лише у випадку його підтримки більшістю громадян, внесених у списки для голосування, з питань, зазначених у статті 271 цього Кодексу - не менш як двома третинами громадян, внесених у списки для голосування.

Стаття 309. Повторні референдуми

Якщо під час проведення місцевого референдуму були допущені грубі порушення цього Кодексу, які вплинули на результати волевиявлення територіальної громади, відповідна місцева рада у 15-денний строк з моменту встановлення порушення може призначити повторний місцевий референдум.

У такому випадку може бути прийнято рішення про утворення комісій з референдуму в новому складі.

Глава 51 Опублікування, введення у дію, зміна або скасування рішень, прийнятих референдумом

Стаття 310. Оприлюднення і введення в дію рішень, прийнятих референдумом

Рішення, прийняті референдумом, доводяться до відома відповідної територіальної громади через місцеві засоби масової інформації або в інший спосіб не пізніш як через 5 дні з дня проведення місцевого референдуму і вводяться в дію через 10 днів моменту їх опублікування, якщо у самому рішенні не визначено інший строк.

Результати референдуму публікуються відповідною територіальною комісією з референдуму не пізніш як на 10 день після референдуму. У повідомленні вказується:

загальна кількість громадян територіальної громади, які мають право брати участь у референдумі;

кількість громадян територіальної громади, які взяли участь голосуванні;

кількість громадян територіальної громади, які голосували за ухвалення рішення, винесеного на референдум;

кількість громадян територіальної громади, які голосували проти ухвалення рішення, винесеного на референдум;

кількість недійсних бюлетенів.

Датою прийняття рішення вважається день проведення референдуму.

Стаття 311. Юридична сила рішень, прийнятих місцевим референдумом, та їх виконання

Рішення, прийняті місцевими референдумами, з питань, що відповідно до Кодексу належать до відання місцевого самоврядування, є обов'язковими для виконання і мають вищу юридичну силу, ніж рішення рад, їх виконавчих органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Виконання рішень, прийнятих місцевим референдумом, забезпечує сільський, селищний, міський голова та виконавчі органи відповідних рад.

Виконання рішень з питань дострокового припинення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови забезпечують відповідні територіальні виборчі комісії та ради. Невиконання органом та посадовими особами, передбаченими частиною другою цієї статті, рішення референдуму може бути оскаржено у суді.

Стаття 312. Зміна або скасування рішень, прийнятих місцевим референдумом

Зміна або скасування рішень, прийнятих референдумом, проводиться лише референдумом, який має бути проведений протягом не менш як одного року від дня набуття чинності рішенням, прийнятим на референдумі.

Рішення, прийняте на місцевому референдумі, у разі закінчення строку, визначеного в частині 1 цієї статті, втрачає силу також у разі його скасування відповідною місцевою радою не менш як двома третинами від загального складу депутатів ради - за поданням сільського, селищного, міського голови, голови районної місті ради або не менш як однієї третини від загального складу депутатів цієї ради.

Рішення, прийняте на місцевому референдумі, втрачає чинність разі, якщо відповідне питання по-іншому вирішене в Законі України, прийнятому у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Глава 52 Консультативне опитування територіальної громади

Стаття 313. Консультативне опитування територіальної громади

З метою виявлення волі територіальної громади під час вирішення важливих питань місцевого значення можуть проводитись місцеві консультативні опитування. Порядок та організація проведення консультативного опитування визначається і затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

За пропозицією територіальних громад районні і обласні ради можуть прийняти рішення про проведення консультативного опитування жителів району чи області з питань, що зачіпають спільні інтереси територіальних громад.

До консультативного опитування не застосовуються положення статей 310 - 312 цього Кодексу.

Організація підготовки і проведення консультативного опитування проводиться в порядку, який повинен передбачати з'ясування думки більшості громадян територіальної громади з даного питання.

Результати консультативного опитування розглядаються і враховуються при прийнятті рішень відповідними місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Якщо проекти рішень ради не відповідають результатам відповідного місцевого консультативного опитування, такі рішення можуть бути прийняті лише більшістю не менш як 2/3 від загального складу відповідної ради.

Стаття 314. Консультативне опитування територіальної громади і соціологічне опитування громадської думки

Вимоги до проведення консультативного опитування громадян територіальної громади не поширюються на соціологічні опитування громадської думки, а результати таких опитувань не тягнуть правових наслідків, що випливають з цього Кодексу.

РОЗДІЛ VIII
ФОРМУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ

Глава 53 Загальні діяльності органів самоорганізації населення

Стаття 315. Правова природа та основні завдання органу самоорганізації населення

Орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.

Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.

Основними завданнями органів самоорганізації населення є:

створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;

задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;

участь у реалізації програм соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Стаття 316. Законодавство про органи самоорганізації населення

Органи самоорганізації населення діють на підставі Конституції України, цього Кодексу та інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади (а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішень Ради міністрів Автономної Республіки Крим), рішень відповідних органів місцевого самоврядування, рішень місцевого референдуму, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її створення) ради, виданих у межах своїх повноважень, положень про органи самоорганізації населення, рішень загальних зборів жителів за місцем проживання.

Орган самоорганізації населення, створений за дозволом районної у місті ради, керується у своїй діяльності також рішеннями міської ради та її виконавчого органу.

Стаття 317. Принципи організації та діяльності органу самоорганізації населення

Організація та діяльність органу самоорганізації населення грунтуються на принципах:

законності;

гласності;

добровільності щодо набуття окремих повноважень сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради;

територіальності;

виборності;

підзвітності, підконтрольності та відповідальності перед відповідними радами;

підзвітності, підконтрольності та відповідальності перед жителями, які обрали орган самоорганізації населення;

фінансової та організаційної самостійності.

Стаття 318. Право жителів обирати та бути обраними до органу самоорганізації населення

Обирати та бути обраними до органу самоорганізації населення порядку, визначеному цим Кодексом, можуть жителі, які проживають на відповідній території.

Забороняються будь-які обмеження права жителів, які проживають на відповідній території, на участь у відповідному органі самоорганізації населення залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, майнового стану, мовних або інших ознак.

Стаття 319. Територія, в межах якої діє орган самоорганізації населення

Орган самоорганізації населення створюється за територіальною ознакою.

Територією, у межах якої діє орган самоорганізації населення, може бути частина території села, селища, міста, району в місті, у межах якої проживають жителі, які обрали цей орган.

Територія, у межах якої діє орган самоорганізації населення, визначається рішенням ради, що дала дозвіл на створення:

а) сільського, селищного комітету - в межах території села, селища, якщо його межі не збігаються з межами діяльності сільської, селищної ради;

б) квартального, вуличного комітету - в межах території кварталу, кількох, однієї або частини вулиці з прилеглими провулками в місцях індивідуальної забудови;

в) комітету мікрорайону - в межах території окремого мікрорайону, житлово-експлуатаційної організації в місті;

г) будинкового комітету - в межах будинку (кількох будинків) державному і громадському житловому фонді та фонді житлово-будівельних кооперативів;

д) комітету району в місті - в межах одного або кількох районів у місті, якщо його межі не збігаються з межами діяльності районної у місті ради.

Глава 54. Порядок створення органів самоорганізації населення

Стаття 320. Порядок ініціювання створення органу самоорганізації населення

З ініціативою про створення органу самоорганізації населення до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради можуть звернутися загальні збори жителів за місцем проживання.

На загальних зборах жителів за місцем проживання обирається також ініціативна група, члени якої будуть представляти інтереси жителів - учасників зборів (конференції) у відповідній місцевій раді.

Ініціативна група подає до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради заяву про створення органу самоорганізації населення, протокол загальних зборів жителів за місцем проживання про ініціювання створення органу самоорганізації населення із зазначенням основних напрямів діяльності створюваного органу самоорганізації населення, а також список учасників загальних зборів жителів за місцем проживання із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, серії номера паспорта та домашньої адреси кожного учасника загальних зборів.

Стаття 321. Порядок надання дозволу на створення органу самоорганізації населення

Дозвіл на створення органу самоорганізації населення надається сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою.

Питання про створення органу самоорганізації населення, внесене на розгляд сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, розглядається на найближчому засіданні відповідної ради за участю членів ініціативної групи загальних зборів жителів.

У рішенні ради про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення мають бути обов'язково зазначені його назва, основні напрями діяльності, повноваження та умови їх здійснення, територія, в межах якої має діяти орган самоорганізації населення.

Рішення сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення доводиться до відома жителів у встановленому порядку.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада може відмовити у наданні дозволу на створення органу самоорганізації населення, якщо ініціювання створення органу самоорганізації населення було здійснено з порушенням вимог, встановлених цим Кодексом.

Рішення сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради про відмову у наданні дозволу на створення органу самоорганізації населення може бути оскаржено до суду в установленому законом порядку.

Стаття 322. Порядок обрання органу самоорганізації населення

Орган самоорганізації населення обирається загальними зборами жителів за місцем проживання на основі загального, рівного виборчого права шляхом таємного голосування жителів, які проживають на відповідній території. Право голосу на виборах мають жителі, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу жителі, яких визнано судом недієздатними. Загальний склад органу самоорганізації населення визначається зборами (конференцією) жителів за місцем проживання.

Організація проведення загальних зборів, як правило, покладається на виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради.

Орган самоорганізації населення обирається у складі керівника, заступника (заступників) керівника, секретаря, інших членів. Обраними до складу органу самоорганізації населення вважаються особи, які одержали більше половини голосів учасників загальних зборів.

Члени органу самоорганізації населення можуть бути достроково відкликані за рішенням загальних зборів, які створили цей орган.

Переобрання органу самоорганізації населення, відкликання, обрання окремих його членів замість вибулих чи зміна кількісного складу органу самоорганізації населення здійснюються загальними зборами в порядку, встановленому цією статтею.

Стаття 323. Строк повноважень органу самоорганізації населення

Орган самоорганізації населення обирається на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено рішенням ради чи положенням про орган самоорганізації населення.

Його повноваження припиняються з моменту відкриття першого засідання місцевої ради нового скликання.

Стаття 324. Положення про орган самоорганізації населення

Загальні збори на підставі рішення сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради про створення органів самоорганізації населення відповідно до Конституції та Законів України, інших нормативно-правових актів, актів та рішень відповідних органів місцевого самоврядування затверджують положення про орган самоорганізації населення (далі - Положення).

У Положенні зазначаються:

назва та юридична адреса органу самоорганізації населення;

основні завдання та напрями діяльності органу самоорганізації населення;

права та обов'язки членів органу самоорганізації населення;

територія, в межах якої діє орган самоорганізації населення;

строк повноважень органу самоорганізації населення та порядок їх дострокового припинення;

порядок використання коштів та іншого майна, порядок звітності;

порядок припинення діяльності органу самоорганізації населення;

інші питання, пов'язані з діяльністю органу самоорганізації населення.

Контроль за додержанням органом самоорганізації населення Положення про нього покладається на раду та її виконавчий орган, який здійснив реєстрацію органу самоорганізації населення.

Стаття 325. Легалізація органу самоорганізації населення

Легалізація органу самоорганізації населення є обов'язковою здійснюється шляхом його реєстрації або повідомлення про заснування.

У разі реєстрації орган самоорганізації населення набуває статусу юридичної особи.

Реєстрація органу самоорганізації населення здійснюється виконавчим комітетом відповідної ради (далі - реєструючий орган).

Для реєстрації органу самоорганізації населення уповноважені загальними зборами проживання представники подають до реєструючого органу заяву.

До заяви про реєстрацію органу самоорганізації населення додаються:

копія рішення відповідної ради про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення;

протокол зборів (конференції) жителів за місцем проживання з рішеннями про обрання членів органу самоорганізації населення та його персональний склад, про затвердження Положення, про обрання уповноважених представників для проведення реєстрації органу самоорганізації населення;

Положення, затверджене загальними зборами, - у двох примірниках;

персональний склад членів органу самоорганізації населення із зазначенням прізвища, імені та по батькові, року народження, місця проживання.

Заява про реєстрацію органу самоорганізації населення розглядається реєструючим органом у місячний термін з дня подання всіх необхідних документів відповідно до вимог цього Кодексу.

Стаття 326. Перевірка відомостей що містяться в поданих на реєстрацію документах, та відмова в реєстрації

Реєструючий орган може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих на реєстрацію документах.

За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації.

Підставою для відмови у реєстрації є обрання органу самоорганізації населення з порушенням вимог Конституції України, цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Про результати розгляду заяви реєструючий орган у 10-денний термін з дня прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації повідомляє уповноважених зборами (конференцією) жителів за місцем проживання представників.

Рішення про відмову у реєстрації органу самоорганізації населення може бути оскаржено до суду у встановленому Законом порядку.

Стаття 327. Внесення змін до Положення про орган самоорганізації населення

У разі внесення змін до Положення до реєструючого органу подаються:

заява, підписана керівником органу самоорганізації населення;

протокол загальних зборів про затвердження змін до Положення;

текст змін.

Стаття 328. Легалізація заснування органу самоорганізації населення шляхом повідомлення

Органи самоорганізації населення можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідного виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради затверджує методичні рекомендації порядку здійснення легалізації органів самоорганізації населення, а також надає необхідну організаційну та правову допомогу органам самоорганізації населення у проведенні їх легалізації.

Глава 55 Повноваження органів самоорганізації населення

Стаття 329. Власні повноваження органу самоорганізації населення

Органу самоорганізації населення в межах території його діяльності під час його створення можуть надаватися такі повноваження:

представляти разом із депутатами відповідних місцевих рад інтереси жителів будинку, вулиці, мікрорайону, села, селища, міста у відповідній місцевій раді та її органах, місцевих органах виконавчої влади;

сприяти додержанню Конституції України та законів України, реалізації актів Президента України та органів виконавчої влади, рішень місцевих рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її створення) ради, рішень, прийнятих місцевими референдумами;

вносити у встановленому порядку пропозиції до проектів місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та проектів місцевих бюджетів;

організовувати на добровільних засадах участь населення у здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, проведення робіт з благоустрою, озеленення та утримання в належному стані садиб, дворів, вулиць, площ, парків, кладовищ, братських могил, обладнання дитячих і спортивних майданчиків, кімнат дитячої творчості, клубів за інтересами тощо. цією метою можуть створюватися тимчасові або постійні бригади, використовуватися інші форми залучення населення;

організовувати на добровільних засадах участь населення у здійсненні заходів щодо охорони пам'яток історії та культури, ліквідації наслідків стихійного лиха, будівництві і ремонті шляхів, тротуарів, комунальних мереж, об'єктів загального користування із дотриманням встановленого законодавством порядку проведення таких робіт;

здійснювати контроль за якістю житлово-комунальних послуг, що надаються громадянам, які проживають у жилих будинках на території діяльності органу самоорганізації населення, та за якістю проведених у зазначених жилих будинках ремонтних робіт;

надавати допомогу навчальним закладам, закладам та організаціям культури, фізичної культури і спорту у проведенні культурно-освітньої, спортивно-оздоровчої та виховної роботи серед населення; сприяти розвитку художньої творчості, фізичної культури і спорту, збереженню культурної спадщини, традицій народної культури, охороні пам'яток історії та культури, впровадженню в побут нових обрядів;

організовувати допомогу громадянам похилого віку, інвалідам, сім'ям загиблих воїнів, партизанів та військовослужбовців, малозабезпеченим та багатодітним сім'ям, а також самотнім громадянам, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, вносити пропозиції з цих питань до органів місцевого самоврядування;

надавати необхідну допомогу органам пожежного нагляду у здійсненні протипожежних заходів, організовувати вивчення населенням правил пожежної безпеки, брати участь у здійсненні громадського контролю за додержанням вимог пожежної безпеки;

сприяти відповідно до законодавства правоохоронним органам у забезпеченні ними охорони громадського порядку;

розглядати звернення громадян, вести прийом громадян;

сприяти депутатам відповідних місцевих рад в організації їх зустрічей з виборцями, прийому громадян і проведенні іншої роботи виборчих округах;

інформувати громадян про діяльність органу самоорганізації населення, організовувати обговорення проектів його рішень з найважливіших питань.

Орган самоорганізації населення набуває власних повноважень дня його легалізації в порядку, встановленому статтею 13 цього Кодексу.

Орган самоорганізації населення, як правило, не може бути позбавлений власних повноважень до припинення його діяльності у встановленому Кодексом порядку, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада передає органу самоорганізації населення відповідні кошти, а також матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для реалізації зазначених повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.

Стаття 330. Делеговані повноваження органу самоорганізації населення

Орган самоорганізації населення може виконувати також делеговані відповідно до статті 232 цього Кодексу повноваження відповідної ради.

Глава 56 Фінансово-економічна основа діяльності органу самоорганізації населення

Стаття 331. Фінансова основа діяльності органів самоорганізації населення

Фінансовою основою діяльності органу самоорганізації населення є:

кошти відповідного місцевого бюджету, які надаються йому сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою для здійснення наданих органу самоорганізації населення повноважень;

добровільні внески фізичних і юридичних осіб;

інші надходження, не заборонені законодавством.

Орган самоорганізації населення самостійно використовує фінансові ресурси, отримані з місцевого бюджету, на цілі та в межах, визначених відповідною радою.

Стаття 332. Матеріальна основа діяльності органів самоорганізації населення

Матеріальною основою діяльності органу самоорганізації населення є майно, передане йому радою в оперативне управління, та його власне майно, яке складається з:

добровільних майнових внесків фізичних і юридичних осіб;

майна, придбаного органом самоорганізації населення за власні кошти.

Органи самоорганізації населення для виконання своїх повноважень користуються майном, придбаним ними або переданим їм оперативне управління відповідними радами, згідно з його призначенням.

Глава 57 Організація діяльності органу самоорганізації населення

Стаття 333. Гласність роботи і підзвітність органів самоорганізації населення

Орган самоорганізації населення інформує населення про своє місцезнаходження, час роботи і прийому громадян.

Орган самоорганізації населення не рідше одного разу на рік звітує про свою діяльність на загальних зборах.

Громадяни, які проживають на території дії органу самоорганізації населення, мають право знайомитися з його рішеннями, а також отримувати засвідчені секретарем цього органу копії рішень, прийнятих органом самоорганізації населення.

Стаття 334. Організація роботи органу самоорганізації населення

Формою роботи органу самоорганізації населення є засідання.

Засідання органу самоорганізації населення скликаються його керівником або заступником керівника в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал.

Порядок позачергового скликання засідання органу самоорганізації населення визначається Положенням про цей орган.

Засідання органу самоорганізації населення є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини від його загального складу.

Для забезпечення роботи орган самоорганізації населення може утворювати комісії, робочі групи, інші свої органи в порядку, визначеному Положенням про цей орган.

Стаття 335. Рішення органу самоорганізації населення

Орган самоорганізації населення з питань, віднесених до його компетенції, може приймати рішення організаційно-розпорядчого характеру.

Рішення органу самоорганізації населення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від загального складу цього органу.

Рішення органу самоорганізації населення, що не відповідають чинному законодавству або прийняті з питань, не віднесених до його компетенції, зупиняються відповідною сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою з одночасним зверненням до суду про скасування такого рішення.

Стаття 336. Правовий статус членів органу самоорганізації населення

Члени органу самоорганізації населення виконують свої обов'язки на громадських засадах.

За рішенням зборів (конференції) жителів за місцем проживання керівник і секретар цього органу можуть працювати в ньому на постійній основі з оплатою їх праці за рахунок коштів, переданих органу самоорганізації населення.

Стаття 337. Повноваження керівника органу самоорганізації населення

Керівник органу самоорганізації населення - особа, яка обирається зборами (конференцією) жителів за місцем проживання та очолює орган самоорганізації населення і наділена відповідними повноваженнями у здійсненні організаційнорозпорядчих функцій в порядку, передбаченому Положенням про цей орган.

Керівник органу самоорганізації населення:

організовує роботу цього органу;

скликає і проводить його засідання;

організовує виконання рішень органу самоорганізації населення;

є розпорядником коштів, підписує рішення та інші документи органу самоорганізації населення;

представляє цей орган у відносинах з фізичними і юридичними особами;

виконує доручення органу самоорганізації населення;

здійснює інші повноваження, визначені цим Кодексом та іншими законами України, а також прийнятим відповідно до них Положенням.

У разі відсутності керівника органу самоорганізації населення або неможливості виконання ним своїх обов'язків з інших причин його повноваження виконує заступник керівника або секретар порядку і межах, передбачених Положенням.

Стаття 338. Повноваження секретаря органу самоорганізації населення

Секретар органу самоорганізації населення:

організовує підготовку засідання органу самоорганізації населення та питань, що виносяться на його розгляд;

забезпечує ведення діловодства;

забезпечує своєчасне доведення до відповідних підприємств, установ та організацій і фізичних осіб рішень органу самоорганізації населення;

контролює виконання рішень органу самоорганізації населення;

виконує інші обов'язки, передбачені Положенням.

У разі відсутності керівника органу самоорганізації населення та його заступника або неможливості виконання ними своїх обов'язків з інших причин повноваження керівника цього органу в порядку і межах, передбачених Положенням, виконує секретар.

Стаття 339. Господарська діяльність органів самоорганізації населення

Органи самоорганізації населення для виконання своїх завдань, передбачених Положенням, в порядку, встановленому Кодексом, можуть здійснювати необхідну для виконання наданих їм повноважень господарську діяльність.

Глава 58 Забезпечення реалізації повноважень органів самоорганізації населення та законодавства України щодо органів самоорганізації населення

Стаття 340. Контроль за фінансовою та господарською діяльністю органу самоорганізації населення

Контроль за фінансовою та господарською діяльністю органу самоорганізації населення в межах своїх повноважень здійснюють:

сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада та її виконавчі органи;

виконавчий комітет, який зареєстрував орган самоорганізації населення;

загальні збори жителів за місцем проживання;

органи державної влади у межах їх повноважень.

Стаття 341. Дострокове припинення повноважень органу самоорганізації населення

Повноваження органу самоорганізації населення можуть бути достроково припинені у разі:

невиконання рішень сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, її виконавчого комітету - за рішенням відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, яка дала дозвіл на його створення;

невиконання рішень загальних зборів або невиконання своїх повноважень, а також саморозпуску - за рішенням загальних зборів;

порушення Конституції і законів України, інших актів законодавства - за рішенням суду.

Орган самоорганізації населення припиняє свої повноваження також у разі перебудови або реорганізації будинків, вулиць, кварталів, мікрорайонів, районів у містах, сіл, селищ, у межах яких вони діють, якщо така перебудова, реорганізація пов'язана з відселенням (переселенням) жителів, які брали участь у загальних зборах, що заснували цей орган.

Дострокове припинення повноважень органу самоорганізації населення тягне за собою припинення діяльності цього органу.

Стаття 342. Порядок припинення діяльності органу самоорганізації населення

Діяльність органу самоорганізації населення припиняється відповідно до цього Кодексу та його Положення.

У разі припинення діяльності органу самоорганізації населення фінансові ресурси та майно передаються відповідно до Кодексу:

майно, надане органу самоорганізації населення у користування підприємствами, установами, об'єднаннями громадян або громадянами, повертається його колишньому власнику;

фінансові ресурси та майно, що були передані місцевою радою оперативне управління органу самоорганізації населення, що припинив свою діяльність, передаються відповідній місцевій раді.

Глава 59 Гарантії діяльності та відповідальність за порушення законодавства про органи самоорганізації населення

Стаття 343. Гарантії діяльності органу самоорганізації населення

Органи місцевого самоврядування сприяють здійсненню органами самоорганізації населення їх повноважень і координують їх діяльність.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність органу самоорганізації населення, крім випадків, передбачених Кодексом.

Члени органу самоорганізації населення мають право брати участь у засіданнях відповідних місцевих рад та їх виконавчих органів, що стосуються їх діяльності, а також при розгляді питань, ініційованих органом самоорганізації населення, з правом дорадчого голосу.

РОЗДІЛ IX
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ МІСТОМ-ГЕРОЄМ КИЄВОМ СТОЛИЧНИХ ФУНКЦІЙ ТА ЗДІЙСНЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В МІСТІ КИЄВІ

Глава 60. Загальні засади правового статусу столиці України - міста-героя Києва

Ствття 344. Місто Київ - столиця України

Місто Київ відповідно до Конституції України є столицею України.

Місто Київ як столиця України є:

політичним та адміністративним центром держави;

місцем розташування резиденції глави держави - Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, центральних органів державної влади;

духовним, культурним, історичним, науково-освітнім центром України;

місцем розташування дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні.

Місто Київ є місцем розташування Київської обласної ради та Київської обласної державної адміністрації та їх органів.

Місто Київ є місцем розташування відповідних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Столичний статус міста покладає на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов'язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав.

Стаття 345. Адміністративно-територіальний устрій міста Києва

Систему адміністративно-територіального устрою міста Києва складають райони в місті.

Межі міста Києва встановлюються Верховною Радою України за поданням Київської міської ради, погодженим з відповідними радами, з урахуванням історичних, соціально-економічних та інших особливостей території відповідно до чинного законодавства.

Стаття 346. Символіка міста Києва, районів у місті

Територіальна громада міста Києва має герб, прапор та іншу символіку. Райони в місті можуть мати власну символіку.

Зміст, опис, порядок використання символіки визначаються Положенням про символіку, яке затверджується відповідно Київською міською радою та районними в місті радами.

Стаття 347. Столичні функції міста Києва

Органи місцевого самоврядування і виконавчої влади у місті Києві забезпечують в межах своїх повноважень, визначених законами України, здійснення містом таких функцій:

створення належних умов для діяльності у місті Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних органів державної влади, офіційних представництв іноземних держав і міжнародних організацій, установ і закладів науки, освіти, охорони здоров'я, культури і спорту, місцем розташування яких відповідно до законодавства визначено місто Київ;

вирішення питань щодо розміщення центральних органів, які утворюються Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, а також дипломатичних представництв, консульств іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні;

надання на договірних засадах комунальних, інженерних, соціально-культурних, транспортних, інформаційних та інших послуг державним органам, дипломатичним представництвам іноземних держав, представництвам міжнародних організацій, розміщеним у місті Києві;

взаємодія з Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України при розробленні та здійсненні ними заходів, програм та проектів, що зачіпають інтереси столиці;

здійснення заходів щодо збереження та відновлення пам'яток історії, культури, релігії, архітектури та містобудування, заповідних та природних зон і ландшафтів, що мають національне значення;

виконання інших функцій міста Києва, передбачених у законодавстві України, специфічних для функціонування Києва як столиці держави, в межах законодавства України.

Здійснення столичних функцій забезпечується органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у місті Києві та гарантується державою.

Стаття 348. Статут територіальної громади міста Києва

З метою врахування особливостей функціонування міста Києва як столиці України, на підставі цього Кодексу, Київська міська рада затверджує Статут територіальної громади міста Києва, який підлягає реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Глава 61 Організаційно-правова основа здійснення місцевого самоврядування в місті Києві

Стаття 349. Здійснення місцевого самоврядування в місті Києві

Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

Невідчужувані права місцевого самоврядування, викладені в частині першій статті 3 цього Кодексу, поширюються на територіальну громаду міста Києва.

Стаття 350. Система місцевого самоврядування у місті Києві

Система місцевого самоврядування у місті Києві включає:

територіальну громаду міста;

міського голову;

міську раду;

виконавчий орган міської ради;

районні ради (у разі їх створення);

виконавчі органи районних у місті рад;

органи самоорганізації населення.

Стаття 351. Основні форми здійснення місцевого самоврядування

Територіальна громада міста безпосередньо здійснює місцеве самоврядування шляхом референдумів, виборів міського голови, депутатів рад та через інші форми волевиявлення.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою міста також через обрані нею міську, районні в місті ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи, міського голову, які виконують свої функції і повноваження від імені і в інтересах територіальної громади на підставі, в межах і спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України.

Члени громади мають право в установленому порядку організовувати і брати участь у зборах громадян за місцем проживання, ініціювати розгляд у раді будь-якого питання місцевого самоврядування, створювати органи самоорганізації населення.

Стаття 352. Порядок зупинення дії та скасування рішень

Київської міської, районної у місті ради (у разі її створення), виконавчого комітету ради

Дія рішення міської, районної у місті ради (у разі її створення), виконавчого комітету ради може бути зупинена відповідно до закону.

Рішення органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Стаття 353. Представницькі органи місцевого самоврядування, порядок їх формування, повноваження

У місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх створення), які є юридичними особами.

Порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються цим Кодексом.

Стаття 354. Виконавчі органи місцевого самоврядування у місті Києві

Київська міська та районні в місті ради (у разі їх створення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Стаття 355. Здійснення управління районами в місті Києві

Питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього Кодексу та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста.

Київська міська рада може передавати районним у місті радам (у разі їх створення) у власність або в управління об'єкти комунальної власності міста Києва в порядку, передбаченому законами України.

Стаття 356. Президія Київської міської ради

Президія Київської міської ради є дорадчим органом ради, який попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Рішення Президії мають рекомендаційний характер.

До складу Президії ради входять міський голова, заступник міського голови - секретар міської ради, голови постійних комісій ради, уповноважені представники депутатських груп і фракцій.

Президія діє на основі положення про неї, що затверджується Київською міською радою.

Глава 62 Посадові особи органів місцевого самоврядування в місті Києві, їх функції та повноваження

Стаття 357. Київський міський голова

Київський міський голова обирається шляхом прямих виборів відповідно до вимог цього Кодексу.

Повноваження Київського міського голови визначаються цим Кодексом.

Стаття 358. Секретаріат Київської міської ради

Київська міська рада утворює секретаріат ради. Секретаріат здійснює організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню Київською міською радою взаємодії з міською державною адміністрацією та районними радами в місті Києві.

Секретаріат Київської міської ради утворюється радою. Його структура, чисельність, витрати на утримання встановлюються радою за поданням міського голови.

Секретаріат за посадою очолює заступник міського голови - секретар міської ради.

Стаття 359. Заступник міського голови - секретар Київської міської ради

Заступник міського голови - секретар Київської міської ради обирається радою з числа її депутатів і здійснює функції та повноваження, передбачені цим Кодексом.

За рішенням Київської міської ради на заступника міського голови - секретаря ради може покладатися здійснення й інших повноважень з питань, пов'язаних з діяльністю Київської міської ради та її органів.

Стаття 360. Голова постійної комісії Київської міської ради питань бюджету

За рішенням Київської міської ради голова постійної комісії питань бюджету може працювати в раді на постійній основі.

Стаття 361. Голова, заступник голови районної у місті Києві ради

Голова, заступник голови районної у місті Києві ради обираються відповідною радою з числа її депутатів у межах строку повноважень ради таємним голосуванням.

Повноваження голови, заступника голови районної у місті Києві ради визначаються цим Кодексом.

Голова районної у місті Києві ради регулярно інформує районну раду на пленарних засіданнях про рішення державних органів, які стосуються діяльності органів місцевого самоврядування у місті Києві, а також про видані ним розпорядження.

Стаття 362. Додаткові повноваження Київського міського голови

Крім повноважень, зазначених у статтях 87 цього Кодексу, у зв'язку з забезпеченням здійснення містом Києвом столичних функцій Київський міський голова має такі додаткові повноваження:

бере участь у підготовці проектів законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, відповідних програм, що стосуються міста Києва;

бере участь у вирішенні питань щодо проведення у місті заходів загальнодержавного та міжнародного характеру;

бере участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу при розгляді питань, що стосуються столиці України - міста Києва;

вносить на розгляд Президента України, Кабінету Міністрів України проекти відповідних нормативно-правових актів та інші пропозиції з питань, що стосуються міста Києва як столиці України;

бере участь у вирішенні питань щодо розміщення у місті Києві державних органів, представництв інших держав та міжнародних організацій, а також у протокольних заходах, що стосуються міста Києва;

вносить до відповідних органів виконавчої влади пропозиції щодо передачі до сфери управління Київської міської ради, передачі або продажу у комунальну власність територіальної громади міста Києва чи районів у місті Києві підприємств, організацій, установ, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної або інших форм власності, а також часток (акцій, паїв), що належать державі в акціонерних товариствах, розташованих на території міста Києва, якщо вони мають важливе значення для забезпечення виконання містом Києвом столичних функцій;

дає згоду на призначення та звільнення керівників підприємств та міських органів виконавчої влади подвійного підпорядкування;

погоджує питання щодо створення, перепрофілювання або ліквідації підприємств та організацій загальнодержавного значення, розташованих на території міста Києва;

одержує інформацію щодо діяльності всіх підприємств, установ та організацій на території міста, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, в частині, що стосується життєдіяльності міста Києва, та впливає на виконання містом Києвом столичних функцій.

Глава 63 Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування в місті Києві

Стаття 363. Основні принципи формування матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Порядок формування та використання матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування, повноваження відповідних органів у цій сфері в місті Києві визначаються Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 364. Особливості бюджету міста Києва

Держава фінансує у повному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування міста Києва столичних функцій. Кошти, необхідні для здійснення цих функцій, щороку передбачаються в Законі про Державний бюджет України.

Рішення органів державної влади, які тягнуть за собою додаткові видатки органів місцевого самоврядування міста Києва, обов'язково супроводжуються передачею їм необхідних для цього матеріальних та фінансових ресурсів. Зазначені рішення виконуються органами місцевого самоврядування міста Києва в межах переданих матеріальних та фінансових ресурсів.

Доходи міського бюджету та бюджетів районів формуються за рахунок власних та закріплених доходів, 100-відсоткового відрахування податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, плати за землю, а також субвенцій та субсидій з Державного бюджету України на виконання столичних функцій, але не менш як 50 відсотків від суми податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на території міста Києва.

При затвердженні Державного бюджету України на відповідний рік передача коштів з бюджету міста Києва до Державного бюджету України у вигляді перевищення доходів над видатками та інших внесків не допускається.

За рішенням Київської міської ради до бюджетів районів міста можуть передаватися кошти для фінансування заходів, пов'язаних зі здійсненням містом столичних функцій.

Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування за рахунок бюджету міста та районів.

Нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, розмір субвенцій, субсидій, дотацій, а також інші бюджетні показники взаємовідносин Державного бюджету України і бюджету міста Києва є стабільними і уточнюються лише при зміні податкового законодавства України або за поданням Київської міської ради.

Бюджетні показники взаємовідносин районного у місті Києві бюджету та бюджету міста Києва затверджуються Київською міською радою після затвердження показників бюджету міста Києва у Державному бюджеті України і уточнюються при зміні податкового законодавства України або за поданням районної у місті Києві ради.

До бюджету міста Києва зараховується 50 відсотків:

коштів, що отримуються у вигляді відрахувань до Фонду ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які збираються на території міста Києва;

відрахувань на шляхові роботи на території міста Києва з метою їх цільового використання на утримання, будівництво та реконструкцію міських доріг та вулиць, що суміщаються з дорогами державного значення, та споруд на них;

відрахувань підприємств та організацій, розташованих на території міста Києва, до Державного інноваційного фонду.

В бюджеті міста Києва окремо передбачаються кошти на фінансування витрат бюджетних установ та організацій за послуги, які надаються підприємствами життєзабезпечення міста.

Глава 64 Гарантії забезпечення здійснення містом Києвом столичних функцій

Стаття 365. Гарантії місцевого самоврядування, його органів посадових осіб

Гарантії місцевого самоврядування, його органів і посадових осіб міста Києва визначаються Конституцією України та цим Кодексом.

Стаття 366. Державні гарантії виконання містом Києвом столичних функцій

Держава забезпечує здійснення містом Києвом столичних функцій шляхом:

виділення окремим рядком у Державному бюджеті України фінансування витрат на здійснення містом Києвом столичних функцій. Нецільове використання коштів, виділених на виконання містом столичних функцій, не допускається і контролюється Київською міською радою;

затвердження стабільних, не менш ніж на два роки, бюджетних показників взаємовідносин Державного бюджету України і бюджету міста Києва;

надання субвенцій, виділення необхідних ресурсів для виконання програм, проектів та на інші витрати, пов'язані зі здійсненням містом столичних функцій;

компенсації на підставі угод витрат, пов'язаних з використанням центральними органами державної влади, представництвами іноземних держав і міжнародних організацій та іншими органами, місцем розташування яких законодавством визначено столицю України, земельних ділянок, будівель, споруд, наданням комунальних послуг тощо;

передачі в комунальну власність територіальної громади міста Києва майна підприємств, установ, організацій та інших об'єктів державної власності, а також часток (акцій, паїв), що належать державі в акціонерних господарських товариствах, які розташовані місті Києві;

надання державних гарантій на інвестиції, що залучаються на розвиток інфраструктури міста;

надання органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування урядових телекомунікацій та каналів зв'язку, необхідних для здійснення столичних функцій;

надання власного загальноміського ефірного телевізійного, а також загальноміського радіоканалу, каналу кабельного телебачення.

Територіальній громаді міста Києва в установленому законом порядку за поданням Київської міської ради компенсуються витрати, також збитки, завдані їй під час проведення заходів загальнодержавного та міжнародного характеру, а так само шкода, заподіяна в разі виникнення надзвичайних ситуацій з вини суб'єктів, підпорядкованих органам державної влади.

Стаття 367. Додаткові права Київської міської ради, пов'язані зі здійсненням містом Києвом столичних функцій

У зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада має право:

придбавати у власність жилі і нежилі приміщення, адміністративні, виробничі та інші об'єкти, що належать до інших форм власності, якщо вони необхідні для здійснення містом столичних функцій;

встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів;

встановлювати умови і розміри компенсаційних виплат відповідних органів, організацій і громадян, що не входять до складу територіальної громади міста, на покриття витрат, пов'язаних з використанням міської інфраструктури;

здійснювати управління об'єктами державної власності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, а також частками (акціями, паями) акціонерних товариств, розташованих у місті Києві, які передаються до сфери управління Київської міської державної адміністрації у встановленому порядку;

залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста;

виступати гарантом вітчизняних та іноземних інвестицій і кредитів, що надаються підприємствам, майно яких перебуває в комунальній власності або передано до сфери управління Київської міської державної адміністрації;

здійснювати облік і контроль за використанням нежитлового фонду державними органами, підприємствами, установами та організаціями, які засновані на державній власності, розташованими у місті, брати участь у вирішенні питань оренди нежилих приміщень, що належать державним підприємствам, установам та організаціям, в порядку, визначеному Фондом державного майна України;

брати участь в укладанні міжнародних договорів, що стосуються міста;

здійснювати комплексну державну експертизу інвестиційних програм та проектів будівництва для розміщення на території міста Києва об'єктів, що будуватимуться, незалежно від підпорядкування форм власності інвесторів і замовників, обсягів і джерел фінансування;

затверджувати проекти будівництва об'єктів розрахунковою кошторисною вартістю понад 5 млн. гривень, реалізація яких на території міста Києва на замовлення міської адміністрації та районних виконавчих органів здійснюватиметься із залученням коштів державного та місцевих бюджетів;

припиняти право користування земельними ділянками та іншими природними ресурсами у випадках, передбачених чинним законодавством України;

приймати рішення про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та знесення самовільно збудованих будівель та споруд без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування;

встановлювати, за поданням відповідних центральних органів виконавчої влади, більш високі нормативи екологічної безпеки та плати за забруднення навколишнього природного середовища в місті, враховуючи підвищені вимоги до охорони довкілля столиці;

користуватися у встановленому порядку банками даних центральних органів, використовувати державні, в тому числі урядові, системи зв'язку і комунікації, якщо це необхідно для виконання столичних функцій;

визначати порядок організації та проведення недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурнопросвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру;

координувати діяльність підприємств усіх форм власності щодо енергопостачання споживачів з метою забезпечення надійного функціонування систем життєзабезпечення міста.

Стаття 368. Делегування повноважень Київської міської ради Київській міській державній адміністрації

Київська міська рада в межах повноважень, визначених цим Кодексом, своїм рішенням, прийнятим двома третинами депутатів від її загального складу, може делегувати Київській міській державній адміністрації такі повноваження по виконанню столичних функцій в межах і порядку, визначених цим Кодексом, що є особливістю здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування у місті:

1) забезпечення необхідних умов для діяльності центральних органів державної влади України, дипломатичних і інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій в Україні;

2) організації та проведення заходів загальнодержавного та міжнародного характеру.

З питань делегованих повноважень Київська міська державна адміністрація підзвітна та підконтрольна міській раді.

Глава 65 Особливості взаємодії органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади у місті Києві з іншими органами влади, підприємствами, представництвами

Стаття 369. Взаємовідносини органів місцевого самоврядування з іншими органами, підприємствами, організаціями, об'єднаннями громадян

Взаємовідносини органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади міста Києва з центральними органами державної влади, представництвами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян регулюються цим Кодексом, Законом "Про місцеві державні адміністрації" та іншими законами України.

Стаття 370. Взаємовідносини органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади міста Києва і Київської області

Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади міста Києва і Київської області будують свої взаємовідносини на договірних, компенсаційних та інших, визначених чинним законодавством, засадах.

Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади міста Києва в межах своєї компетенції, встановленої законодавством України, забезпечують:

виділення земельних ділянок, будинків, споруд і нежилих приміщень київським обласним органам виконавчої влади і місцевого самоврядування Київської області, місцем знаходження яких в установленому порядку визначено місто Київ, а також підприємствам, установам і службам, що забезпечують їх функціонування;

участь органів виконавчої влади та місцевого самоврядування області в розробленні та реалізації спільних проектів, цільових програм розвитку, заходів з охорони довкілля, планів використання трудових ресурсів, будівництва автомобільних шляхів, систем зв'язку, об'єктів інженерно-комунального призначення тощо.

Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади Київської області сприяють здійсненню містом Києвом функцій столиці України шляхом участі у:

розробленні і реалізації цільових програм розвитку міста Києва, дія яких поширюється на територію Київської області;

будівництві, реконструкції і утриманні на території Київської області об'єктів, необхідних для здійснення містом Києвом столичних функцій;

утриманні і розвитку систем зв'язку, державних автомобільних шляхів загального користування та інших транспортних систем на території Київської області, пов'язаних із здійсненням містом Києвом столичних функцій;

вирішенні питань щодо розширення меж міста Києва, якщо це необхідно для здійснення містом Києвом столичних функцій;

розвитку об'єктів соціально-культурного та комунального призначення на території Київської області, необхідних для потреб міста Києва і Київської області;

забезпеченні міста продовольством;

забезпеченні дотримання режиму приміської зони;

проведенні спільних природоохоронних заходів у місті Києві і Київській області;

вирішенні інших питань, передбачених законодавством.

Витрати бюджету Київської області, пов'язані із сприянням у здійсненні містом Києвом столичних функцій, компенсуються з Державного бюджету України.

Розрахунки з органами місцевої влади Київської області щодо витрат, пов'язаних з виконанням містом Києвом столичних функцій, проводяться за рахунок коштів, виділених з Державного бюджету України місту Києву на виконання цих функцій.

РОЗДІЛ X
ОСОБЛИВИЙ СТАТУС МІСТА-ГЕРОЯ СЕВАСТОПОЛЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В МІСТІ СЕВАСТОПОЛІ

Глава 66 Загальні засади правого статусу міста Севастополя

Стаття 371. Спеціальний статус міста Севастополя

Місто-герой Севастополь є містом загальнодержавного значення, самостійною адміністративно-територіальною одиницею, яка входить до системи адміністративнотериторіального устрою України.

Стаття 372. Адміністративно-територіальний устрій та межі міста Севастополя

Адміністративно-територіальними частинами міста Севастополя райони міста та інші адміністративно-територіальні одиниці, які знаходяться на його території.

Територія міста Севастополя складається з територій районів міста та територій інших адміністративно-територіальних одиниць, що перебувають у межах міста.

Межі міста Севастополя встановлюються та змінюються Верховною Радою України у встановленому законом порядку.

Стаття 373. Символіка та статут територіальної громади міста Севастополя

Територіальна громада міста Севастополя може мати власну символіку (герб, прапор). Зміст, опис, порядок використання символіки визначаються положенням, яке затверджується міською радою.

Історичні, національно-культурні, соціально-економічні та інші особливості здійснення місцевого самоврядування в місті Севастополі визначаються у статуті територіальної громади міста Севастополя, який затверджується радою згідно із законом і підлягає державній реєстрації у Севастопольському міському управлінні юстиції.

Стаття 374. Відносини міста Севастополя з Автономною Республікою Крим

Севастопольська міська рада взаємодіє з органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим на підставі Конституції України, цього Кодексу та інших законів України в інтересах задоволення потреб населення та соціально-економічного розвитку територій міста Севастополя і Автономної Республіки Крим.

Глава 67 Особливі функції міста Севастополя та його бюджет

Стаття 375. Особливі функції міста Севастополя

Функції міста Севастополя визначаються відповідно до цього Кодексу з урахуванням особливостей здійснення повноважень Севастопольською міською і районними у місті державними адміністраціями та Севастопольською міською радою щодо:

створення умов для проведення політичних, культурних та інших заходів, їх організаційного та інформаційного забезпечення;

надання в установленому законодавством порядку військовим формуванням, розташованим на території міста Севастополя, в користування будівель, споруд, житлових та нежитлових приміщень, земельних ділянок;

забезпечення необхідних соціально-культурних, санітарних, екологічних та комунально-господарських умов для проживання на території міста особового складу, обслуговуючого персоналу військових формувань, розташованих на території міста Севастополя.

Стаття 376. Гарантії щодо здійснення містом Севастополем особливих функцій

Держава гарантує здійснення містом Севастополем функцій, пов'язаних з його спеціальним статусом, шляхом:

передачі в установленому законом порядку в комунальну власність міста відповідних об'єктів державної власності, паїв і часток акцій, що належать державі в господарських товариствах;

передачі у сферу управління Севастопольської міської державної адміністрації підприємств, установ та організацій державної власності, а також частки державного майна в господарських товариствах на території міста;

виділення місту необхідних ресурсів;

компенсації витрат, пов'язаних із проведенням у місті заходів загальнодержавного та міжнародного значення;

відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням рішень органів державної влади України;

надання телерадіокомунікацій і каналів зв'язку, необхідних для здійснення цих функцій.

Витрати міста Севастополя, пов'язані з його спеціальним статусом, включаються до Державного бюджету України окремим рядком - витрати міста Севастополя, пов'язані з його спеціальним статусом.

Витрати на утримання інфраструктури міста Севастополя, що використовуються для забезпечення функціонування підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, розташованих на його території, компенсуються з Державного бюджету України.

Порядок компенсації витрат міста Севастополя, пов'язаних з його спеціальним статусом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 377. Бюджет міста Севастополя

Доходи бюджету міста Севастополя формуються з урахуванням положень Бюджетного Кодексу України, інших законів України та особливостей, визначених цим Кодексом.

Розмір дотацій і субвенцій бюджету міста Севастополя затверджується Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Кабінету Міністрів України з урахуванням економічного, соціального та екологічного стану міста.

Кошти бюджету міста Севастополя витрачаються лише на цілі і межах показників бюджету, затвердженого Севастопольською міською радою. У складі зазначеного бюджету за рішенням Севастопольської міської ради можуть створюватися фонди цільового призначення.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджету міста Севастополя, здійснює контроль за цільовим, раціональним і ефективним витрачанням бюджетних коштів та належним їх обліком.

Глава 68 Особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Севастополі

Стаття 378. Система місцевого самоврядування у місті Севастополі

Система місцевого самоврядування у місті Севастополі включає:

територіальну громаду міста;

Севастопольського міського голову;

міську раду;

виконавчий орган міської ради;

районні в місті ради (у разі їх створення);

органи самоорганізації населення.

Стаття 379. Основні форми здійснення місцевого самоврядування у місті Севастополі

Місцеве самоврядування у місті Севастополі здійснюється територіальною громадою міста безпосередньо, а також через Севастопольську міську раду, її виконавчий орган, районні в місті ради (у разі їх створення) та органи самоорганізації населення.

Члени територіальної громади міста Севастополя мають право в установленому порядку організовувати і брати участь у зборах громадян за місцем проживання, ініціювати розгляд у раді будь-якого питання місцевого самоврядування, створювати органи самоорганізації населення.

Невідчужувані права місцевого самоврядування, викладені в частині першій статті 3 цього Кодексу, поширюються на територіальну громаду міста Севастополя.

Стаття 380. Виконавчий орган Севастопольської міської ради

Виконавчим органом Севастопольської міської ради є Севастопольська міська державна адміністрація.

Стаття 381. Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування у місті Севастополі

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Севастополі є рухоме і нерухоме майно, доходи бюджету міста, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що перебувають у власності територіальної громади міста.

Територіальна громада міста Севастополя безпосередньо або через Севастопольську міську та районні в місті державні адміністрації здійснює управління майном, що перебуває у власності територіальної громади міста Севастополя.

Стаття 382. Виключні повноваження Севастопольської міської ради

До виключних повноважень Севастопольської міської ради належить:

обрання на посаду та звільнення з посади заступника голови міської ради;

утворення і ліквідація постійних та тимчасових комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;

затвердження регламенту міської ради;

затвердження за поданням Севастопольського міського голови загальної чисельності, структури та витрат на утримання виконавчого апарату міської ради;

затвердження плану роботи міської ради та заслуховування звіту про його виконання;

прийняття рішення щодо утворення районних у місті рад;

прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата міської ради у порядку, встановленому законом;

прийняття рішень щодо об'єднання в асоціації, вступ міської ради до асоціацій, а також про вихід з них;

заслуховування звіту Севастопольського міського голови;

заслуховування звітів голів постійних комісій;

заслуховування звітів постійних комісій, керівника виконавчого органу міської ради та посадових осіб, які призначаються або затверджуються міською радою;

заслуховування повідомлень депутатів про роботу в міській раді, виконання ними рішень і доручень ради;

прийняття рішення щодо організації і проведення місцевого референдуму та виборів до Севастопольської міської ради;

затвердження договорів, укладених Севастопольським міським головою від імені територіальної громади міста Севастополя або міської ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції;

затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади міста Севастополя;

розгляд запитів депутатів, прийняття рішень щодо них;

затвердження за поданням Севастопольської міської державної адміністрації програм соціально-економічного і культурного розвитку міста, районів у місті, та здійснення контролю за їх виконанням;

затвердження за поданням Севастопольської міської державної адміністрації бюджету міста та внесення до нього змін;

здійснення контролю за виконанням бюджету міста Севастополя затвердження звіту про його виконання;

встановлення місцевих податків і зборів на території міста Севастополя та їх розмірів у межах, визначених законом;

утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів, затвердження положень про ці кошти, затвердження звітів про використання зазначених коштів;

прийняття рішень щодо випуску облігацій місцевих позик;

об'єднання на договірних засадах бюджетних коштів міста Севастополя з коштами підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян відповідно до законодавства;

прийняття у межах своїх повноважень рішень про надання фінансової допомоги, а також пільг щодо місцевих податків і зборів підприємствам, організаціям, установам, діяльність яких має важливе значення для соціально-економічного та культурного розвитку міста Севастополя;

встановлення для підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади міста Севастополя розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до бюджету міста;

прийняття рішень щодо відчуження комунального майна і делегування цих повноважень Севастопольській міській державній адміністрації; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку іншого майна, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади міста;

створення у разі потреби органів (служб) для забезпечення виконання разом із суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) підприємств, організацій та установ, визначення повноважень цих органів (служб);

вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної форми власності спільних підприємств, тому числі з іноземними інвестиціями;

вирішення відповідно до законодавства питань регулювання земельних відносин;

вирішення відповідно до законодавства питань про надання (скасування) дозволів на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;

надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території міста Севастополя нових об'єктів, сфера екологічного впливу яких згідно з діючими нормативами включає територію міста;

прийняття в установленому законодавством порядку рішень з питань найменування і перейменування бульварів, проспектів, площ, вулиць, скверів, парків, мостів та інших споруд комунальної власності територіальної громади міста Севастополя;

затвердження за поданням Севастопольської міської державної адміністрації погодженого з Кабінетом Міністрів України генерального плану розвитку міста, затвердження в установленому порядку містобудівних програм, іншої містобудівної документації, правил використання і забудови території міста, затвердження схем розміщення нових підприємств та інших об'єктів комунальної форми власності, а також меж і режимів використання зон охорони пам'яток історії та культури;

встановлення відповідно до законодавства правил з питань здійснення благоустрою території міста Севастополя, забезпечення місті Севастополі чистоти і порядку, торгівлі на ринках, поводження в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;

встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення міста Севастополя, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях;

прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби і запобігання стихійному лихові, епідеміям, епізоотіям, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;

встановлення відповідно до законодавства норм та правил провадження господарської діяльності з питань, що стосуються екологічної безпеки;

встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади міста Севастополя;

встановлення додаткових гарантій соціального захисту населення за рахунок коштів бюджету міста Севастополя, позабюджетних коштів і благодійних надходжень;

скасування актів виконавчого органу ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень;

прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження ради;

прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення у місті Севастополі окремими повноваженнями, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення.

Стаття 383. Севастопольський міський голова

Севастопольський міський голова обирається територіальною громадою міста таємним голосуванням і здійснює свої повноваження до обрання нового голови, крім випадків дострокового припинення його повноважень.

Севастопольський міський голова виконує свої функції у раді на постійній основі, не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю.

У своїй діяльності Севастопольський міський голова є підзвітним раді і може бути звільнений з посади радою, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу ради шляхом таємного голосування.

Питання про звільнення голови Севастопольської міської ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менше третини депутатів від загального складу ради.

Стаття 384. Повноваження Севастопольського міського голови

Севастопольський міський голова:

скликає сесії ради, повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради, проводить засідання ради;

забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, доведення рішень ради до виконавців, організовує контроль за їх виконанням;

представляє раді кандидатури для обрання на посаду заступника Севастопольського міського голови; вносить на затвердження ради пропозиції щодо структури ради, її виконавчого апарату, витрат на їх утримання;

вносить міській раді пропозиції щодо утворення і обрання постійних комісій ради;

координує діяльність постійних комісій міської ради, дає їм доручення, сприяє організації їх виконання;

організовує подання депутатам міської ради допомоги у здійсненні ними своїх повноважень;

організовує відповідно до законодавства проведення референдумів та виборів до органів державної влади та до Севастопольської міської ради;

організовує роботу президії (колегії) міської ради (у разі її створення);

призначає на посади і звільняє з посад керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату міської ради;

здійснює керівництво виконавчим апаратом міської ради;

є розпорядником коштів, передбачених на утримання міської ради та її виконавчого апарату;

підписує рішення міської ради, протоколи сесії ради;

забезпечує роботу з розгляду звернень громадян; веде особистий прийом громадян;

забезпечує гласність у роботі міської ради та її органів, обговорення громадянами проектів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення міської ради;

представляє міську раду у відносинах з державними органами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями громадянами;

за рішенням міської ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади міста, а також повноваження Севастопольської міської ради;

звітує перед міською радою про свою діяльність не менше одного разу на рік, а на вимогу не менш як третини депутатів - у визначений міською радою строк;

вирішує інші питання за дорученням міської ради.

Севастопольський міський голова в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Стаття 385. Заступник Севастопольського міського голови

Заступник Севастопольського міського голови обирається міською радою в межах строку її повноважень з числа депутатів ради таємним голосуванням і здійснює свої повноваження до обрання заступника голови ради нового скликання, крім випадків дострокового припинення його повноважень.

Заступник Севастопольського міського голови може бути достроково звільнений з посади за рішенням міської ради, яке приймається простою більшістю депутатів від загального складу ради шляхом таємного голосування. Питання про його звільнення може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради або голови ради.

Заступник Севастопольського міського голови у разі відсутності голови ради або неможливості виконання ним своїх обов'язків з інших причин здійснює повноваження голови ради.

Заступник Севастопольського міського голови виконує свої функції на постійній основі. На заступника голови поширюються вимоги щодо обмеження суміщення його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Кодексом для Севастопольського міського голови.

Стаття 386. Рішення Севастопольської міської ради

Севастопольська міська рада у межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймає рішення.

Рішення Севастопольської міської ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення винесеного на розгляд питання більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Для визначення результатів голосування до загального складу Севастопольської міської ради включається голова міської ради, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради.

Рішення Севастопольської міської ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Таємне голосування проводиться у випадках, визначених радою більшістю голосів від її загального складу.

Стаття 387. Набрання чинності рішеннями Севастопольської міської ради

Рішення Севастопольської міської ради нормативно-правового характеру набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення, а прийняті рішення цієї ради з обмеженим доступом - з дня їх прийняття, якщо радою не встановлено більш пізній строк.

Стаття 388. Зупинення рішень Севастопольської міської ради та визнання їх незаконними

Рішення Севастопольської міської ради може бути зупинено у п'ятиденний строк з дати його прийняття Севастопольського міського голови і внесено на повторний розгляд цієї ради з обгрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути таке рішення. Якщо рада відхилила зауваження Севастопольського міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами голосів депутатів від загального складу ради, таке рішення набирає чинності.

Акти Севастопольської міської ради та її посадових осіб з мотивів невідповідності їх Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акти Севастопольської міської ради та її посадових осіб доводяться до відома населення. На вимогу громадянина йому може бути видано копію відповідного акта.

Стаття 389. Зупинення дії рішень Севастопольської міської ради і посадових осіб

Дія рішень Севастопольської міської ради і посадових осіб з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України може бути зупинена головою Севастопольської міської державної адміністрації з одночасним зверненням до суду.

Стаття 390. Обов'язковість виконання рішень Севастопольської міської ради

Рішення Севастопольського міського голови, прийняті у межах наданих йому повноважень, обов'язкові для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на цій території.

На вимогу Севастопольської міської ради та її посадових осіб керівники розташованих або зареєстрованих на відповідній території підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності зобов'язані брати участь у роботі для подання інформації з питань, віднесених до відання ради та її органів, відповідей на запити депутатів.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед Севастопольською міською радою за заподіяну їм шкоду своїми діями або бездіяльністю, а також унаслідок невиконання рішень, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Стаття 391. Здійснення Севастопольською міською державною адміністрацією функцій виконавчого органу Севастопольської міської ради

Севастопольська міська державна адміністрація здійснює функції виконавчого органу Севастопольської міської ради з питань:

управління майном, що перебуває в власності територіальної громади міста Севастополя, в тому числі призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій комунальної форми власності;

заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій, що перебувають у власності територіальної громади міста Севастополя;

затвердження відповідно до законодавства тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної форми власності;

управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торгівельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня і якості надання послуг населенню;

залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій комунальної форми власності, до участі в наданні населенню послуг транспорту і зв'язку;

замовлення або делегування функцій замовника генеральним будівельним організаціям (підрядним організаціям) на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури, що перебувають у власності територіальної громади міста Севастополя;

підготовка і подання на затвердження Севастопольській міській раді погодженого з Кабінетом Міністрів України генерального плану міста та інших найважливіших містобудівних проектів і програм, а також правил використання і забудови території міста та контроль за їх виконанням;

визначення в установленому законодавством порядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, встановлених містобудівною документацією, відповідно до генерального плану міста Севастополя, затвердженого Севастопольською міською радою, ведення містобудівного кадастру;

управління закладами культури, освіти, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, що перебувають у власності територіальної громади міста Севастополя, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

визначення відповідно до законодавства території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів на території міста Севастополя; вирішення питань з відповідними органами Автономної Республіки Крим щодо визначення територій для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів поза межами міста Севастополя; організація вивезення, складування, зберігання, розміщення та утилізації виробничих, побутових та інших відходів;

сприяння розвитку зовнішньоекономічної діяльності у сфері захисту прав людини, а також вжиття заходів щодо забезпечення екологічної безпеки, охорони здоров'я, науки, освіти, культури, фізичної культури і спорту;

укладення в установленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання продукції, виконання робіт або надання послуг, необхідних для розвитку міста;

сприяння у створенні на основі законодавства спільних з іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної інфраструктури та інших об'єктів залучення іноземних інвестицій для створення робочих місць.

Севастопольська міська державна адміністрація підзвітна і підконтрольна Севастопольській міській раді з питань здійснення функцій виконавчого органу цієї ради.

Севастопольська міська рада передає для здійснення повноважень виконавчого органу ради Севастопольській міській державній адміністрації відповідні функції управління фінансовими, матеріально-технічними та іншими ресурсами.

Севастопольська міська державна адміністрація звітує перед Севастопольською міською радою про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету міста Севастополя, а також з питань ефективності діяльності виконавчого органу цієї ради.

Стаття 392. Строк здійснення повноважень органів місцевого самоврядування міст районного значення, селищ, сіл, які знаходяться на території міста Севастополя

Органи місцевого самоврядування міста районного значення, селищ, сіл, які знаходяться на території міста Севастополя, виконують свої повноваження на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією і законами України і припиняють свою діяльність в перший день роботи першої сесії Севастопольської міської ради нового скликання, депутатів до якої обрано на чергових місцевих виборах.

РОЗДІЛ XI
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА В ЇХ АПАРАТІ

Глава 69 Загальні засади організації служби в органах місцевого самоврядування та в їх апараті

Стаття 393. Право на службу в органах місцевого самоврядування та в їх апараті

Право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою в обсязі, достатньому для виконання службових обов'язків, та обрані на посади або пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Стаття 394. Основні принципи служби в органах місцевого самоврядування та в їх апараті

Служба в органах місцевого самоврядування базується на таких основних принципах:

служіння територіальній громаді;

пріоритету прав та свобод людини і громадянина;

відстоювання прав і законних інтересів відповідної територіальної громади;

поєднання місцевих і державних інтересів;

верховенства права, демократизму і законності;

гуманізму і соціальної справедливості;

гласності;

рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки;

професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни та неналежне виконання службових обов'язків і дисципліни;

дотримання прав і законних інтересів місцевого самоврядування;

правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування;

захисту інтересів відповідної територіальної громади;

фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету;

самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Стаття 395. Посади в органах місцевого самоврядування та в їх апараті

Посади в органах місцевого самоврядування поділяються на:

виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою шляхом прямого голосування;

виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

посади, призначення на які здійснюється сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Стаття 296. Особливості законодавчого регулювання служби в органах місцевого самоврядування та в їх апараті

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дія цього Кодексу в частині служби в органах місцевого самоврядування не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Стаття 397. Державна політика щодо служби в органах місцевого самоврядування та в їх апараті

Державна політика щодо служби в органах місцевого самоврядування та в їх апараті здійснюється за такими напрямами:

законодавче врегулювання служби в органах місцевого самоврядування та забезпечення її ефективності;

захист прав місцевого самоврядування;

організація підготовки та перепідготовки кадрів для служби в органах місцевого самоврядування;

правовий та соціальний захист посадових осіб місцевого самоврядування;

методичне та інформаційне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування.

Координаційне та методичне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування покладається на центральний орган з питань державної служби з урахуванням вимог чинного законодавства про місцеве самоврядування в Україні.

Методичну допомогу з питань організації та проходження служби в органах місцевого самоврядування можуть надавати комітети Верховної Ради України.

Контроль за дотриманням законодавства щодо служби в органах місцевого самоврядування здійснюється відповідними органами державної влади в порядку, встановленому законами України.

Глава 70 Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування

Стаття 398. Правове регулювання статусу посадових осіб місцевого самоврядування

Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, передбачений Конституцією України і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Стаття 399. Основні обов'язки посадових осіб місцевого самоврядування

Основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є:

дотримання Конституції України та інших актів законодавства України, актів органів місцевого самоврядування;

забезпечення ефективної діяльності органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень;

дотримання прав та свобод людини і громадянина;

безпосереднє і своєчасне виконання рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;

сумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі;

шанобливе ставлення до громадян, керівників і співробітників, дотримання високої культури спілкування;

недопущення дій і бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам держави та місцевому самоврядуванню.

Стаття 400. Основні права посадових осіб місцевого самоврядування

Посадові особи місцевого самоврядування мають право:

на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

на оплату праці залежно від посади, яку вони займають, рангу, який їм присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;

на просування по службі відповідно до їх професійної освіти, наслідків атестації та результатів роботи;

на здорові, безпечні та необхідні для високопродуктивної роботи умови праці;

на соціальний і правовий захист;

отримувати в установленому порядку від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування та форми власності, об'єднань громадян, окремих осіб матеріали та інформацію, необхідні для виконання своїх службових обов'язків;

у порядку та в місцях, встановлених законом отримувати інформацію щодо матеріалів своєї особової справи та ознайомлюватися з матеріалами та іншими документами, що стосуються проходження ними служби в органах місцевого самоврядування, отримувати від керівників органу місцевого самоврядування давати відповідні пояснення та давати особисті пояснення;

вимагати проведення службового розслідування з метою спростування безпідставних, на їх думку, звинувачень або підозри щодо неї;

захищати свої законні права та інтереси в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та в судовому порядку.

Глава 71 Проходження служби в органах місцевого самоврядування та службова кар'єра

Стаття 401. Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється:

на посаду сільського, селищного, міського голови шляхом обрання територіальною громадою відповідно села, селища, міста;

на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міської ради шляхом обрання відповідною радою;

на посади заступників сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою;

на посади керівника секретаріату, районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласної, районної ради, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Порядок проведення конкурсу, випробування та стажування у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

У разі потреби, за згодою сторін, посадова особа місцевого самоврядування може бути переведена на рівнозначну чи нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без конкурсного відбору.

На час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть прийматися на службу громадяни України шляхом укладання строкового трудового договору (контракту).

Стаття 402 Присяга посадових осіб місцевого самоврядування

Громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу в органи місцевого самоврядування, складають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Посадова особа місцевого самоврядування підписує текст Присяги, який зберігається за місцем її роботи. Про складання Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Стаття 403. Обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби

На службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи:

визнані судом недієздатними;

які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

які відповідно до закону позбавлені права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого терміну;

які у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками;

Посадові особи місцевого самоврядування не мають права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Посадові особи місцевого самоврядування не можуть бути організаторами і безпосередніми учасниками страйків та інших дій, що перешкоджають виконанню органами державної влади, органами влади автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування передбачених законом повноважень.

Інші обмеження, пов'язані з проходженням служби в органах місцевого самоврядування, встановлюються виключно законами України.

Стаття 404. Декларування доходів посадових осіб місцевого самоврядування

Особа, яка претендує на заняття просади в органах місцевого самоврядування третьої-сьомої категорії, надає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру у тому числі за кордоном, відносно себе та членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на заняття просади в органах місцевого самоврядування першої-другої категорії, повинна також надати відомості про належне їй та її сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно, внески до банку та цінні папери.

Зазначені відомості надаються посадовими особами органів місцевого самоврядування щорічно.

Стаття 405. Класифікація посад в органах місцевого самоврядування

В органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:

перша категорія - посади голів обласних та Севастопольської міської рад, Київського міського голови;

друга категорія - посади міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних та Севастопольської міської рад, заступника Київського міського голови - секретаря Київської міської ради;

третя категорія - посади міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів) голів, голів районних, районних у містах рад;

четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад;

п'ята категорія - посади міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, заступників голів районних, районних у містах рад, спеціалістів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад;

шоста категорія - посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних, районних у містах Києві та Севастополі рад, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад, спеціалістів управлінь, відділів інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад;

сьома категорія - посади спеціалістів виконавчих органів, районних у містах, міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.

Віднесення інших посад працівників органів місцевого самоврядування, не перелічених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.

Стаття 406. Ранги посадових осіб місцевого самоврядування

Під час прийняття на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.

Установлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування:

особам, які займають посади, віднесені до першої категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг;

особам, які займають посади, віднесені до другої категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг;

особам, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг;

особам, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг;

особам, які займають посади, віднесені до п'ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг;

особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг;

особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.

Особи, які займають посади, віднесені до першої та другої категорій, набувають вищого рангу відповідної категорії з часу вступу на посаду.

Ранги сільським, селищним, міським (крім міст - обласних центрів) головам, головам районних, районних у містах рад присвоюються за рішенням відповідної ради.

Ранги, які відповідають посадам третьої - сьомої категорії, присвоюються відповідно сільським, селищним, міським головою, головою обласної, районної, районної у місті ради.

Черговий ранг присвоюється за умови, якщо посадова особа місцевого самоврядування успішно відпрацювала на займаній посаді не менш як два роки.

За виконання особливо відповідальних завдань посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг достроково у межах відповідної категорії посад.

За сумлінну працю при виході на пенсію посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.

Посадова особа місцевого самоврядування може бути позбавлена рангу лише за вироком суду.

Якщо посадова особа місцевого самоврядування обрана чи призначена на посаду нижчої категорії або залишила службу в органі місцевого самоврядування, на яку потім повернулася, за нею зберігається присвоєний ранг.

У трудовій книжці посадової особи місцевого самоврядування робиться запис про присвоєння, зміну чи позбавлення відповідного рангу.

Стаття 407. Кадровий резерв служби в органах місцевого самоврядування

За рішенням органу місцевого самоврядування створюється кадровий резерв для зайняття посад і просування по службі, який затверджується сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради.

До кадрового резерву зараховуються особи, які виявили бажання зайняти посаду в органах місцевого самоврядування і мають належну кваліфікацію та освіту або здобувають її.

Кадровий резерв формується з:

посадових осіб місцевого самоврядування, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування і рекомендовані атестаційною комісією на більш високі посади;

державних службовців, які бажають перейти на службу в органи місцевого самоврядування;

спеціалістів виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також випускників навчальних закладів відповідного профілю.

Порядок формування та ведення кадрового резерву посадових осіб місцевого самоврядування визначається відповідною радою.

Примірний порядок формування кадрового резерву розробляється приймається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 408. Атестація посадових осіб місцевого самоврядування

З метою оцінки ділових та професійних якостей, а також кваліфікацій посадових осіб місцевого самоврядування, крім осіб, зазначених у ч. 2 цієї статті, посадові особи місцевого самоврядування один раз на чотири роки підлягають атестації.

Атестація не проводиться щодо сільських, селищних, міських голів, голів, голів районних, районних у містах, обласних рад, секретарів селищних, міських рад, осіб, які перебувають на посаді менше одного року, молодих спеціалістів, вагітних жінок чи жінок, які працюють менше одного року після виходу на роботу з відпустки по вагітності і пологах чи догляду за дитиною, осіб, прийнятих на посаду за строковим трудовим договором.

Атестаційна комісія створюється за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови обласної, районної, районної у місті, обласної ради.

Головою атестаційної комісії за посадою є секретар сільської, селищної, міської ради, заступник голови обласної, районної, районної у місті, обласної ради.

Атестаційна комісія працює гласно. Посадова особа має право попередньо ознайомитися з матеріалами атестації щодо неї, брати участь у засіданні комісії, на якому розглядається питання щодо її атестування, оскаржувати, у разі незгоди, рішення атестаційної комісії до сільського, селищного, міського голови, голови обласної, районної, районної у місті, обласної ради протягом 10 днів з дня винесення її рішення, або до суду.

За результатами атестації атестаційна комісія робить один з наступних висновків:

про відповідність займаній посаді;

про відповідність займаній посаді за певних умов (здобуття освіти, проходження стажування, набуття відповідних навичок, підвищення кваліфікації тощо);

про невідповідність займаній посаді.

Результати атестації мають рекомендаційний характер. Відповідно до висновку атестаційна комісія пропонує сільському, селищному, міському голові, голові обласної, районної, районної у місті, обласної ради:

визнати посадову особу атестованою;

призначити протягом року повторне атестування;

зарахувати посадову особу до кадрового резерву або призначити її на більш високу посаду;

перевести посадову особу на іншу посаду, яка відповідає її кваліфікації, або звільнити її з посади, яку вона займає.

Спори які виникають у зв'язку з проведенням атестації, вирішуються відповідно до законодавства України про порядок вирішення індивідуальних трудових спорів.

Інші питання атестації посадових осіб регулюються положенням про проведення атестації, яке затверджується сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради.

Стаття 409. Граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування

Граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які займають виборні посади відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено, але не більш як на п'ять років, за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради.

У виняткових випадках після закінчення цього терміну посадові особи місцевого самоврядування за рішенням відповідного голови можуть бути залишені на посадах радників чи консультантів, якщо такі посади передбачені штатним розписом, на умовах строкового трудового договору.

Стаття 410. Інші питання проходження служби в органах місцевого самоврядування

Організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов'язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечується у порядку, передбаченому законодавством України про державну службу та про місцеве самоврядування.

Глава 72 Припинення служби в органах місцевого самоврядування

Стаття 411. Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених цим Кодексом, іншими законами України, а також у разі:

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування;

відмови посадової особи місцевого самоврядування від складання або порушення Присяги;

неподання або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін;

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування;

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадових осіб виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та виконавчого апарату районних, обласних рад.

Глава 73 Матеріальне та соціально-побутове забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування

Стаття 412. Оплата праці, пенсійне та соціально-побутове забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування

Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються відповідною місцевою радою з урахуванням граничних (мінімального і максимального) розмірів оплати праці, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є виключно місцевий бюджет.

Заробітна плата складається з окладу, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років та інших надбавок, передбачених цим Кодексом.

Посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюються у порядку, визначеному законодавством України про державну службу за рахунок внесків до Пенсійного фонду України, що сплачуються відповідно до закону.

Групи за оплатою праці працівників апарату районних і обласних рад встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правом на одержання пенсії користуються особи, які досягли встановленого цим Кодексом граничного строку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, віку та за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу служби в органах місцевого самоврядування чи державної служби - не менше 10 років.

Посадовим особам місцевого самоврядування, які працювали на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, призначається пенсія відповідно до цього Кодексу незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії.

При виході на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування, які відпрацювали на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах державних службовців не менше 10 років виплачується грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів.

Право виходу на пенсію службовця по інвалідності і в разі втрати годувальника настає за умови, що інвалідність чи смерть годувальника настали в період перебування на службі в органах місцевого самоврядування з урахуванням наявності не менш як 10 років державної служи або служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 413. Обчислення стажу служби в органах місцевого самоврядування

До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Кодексу, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

У разі застосування до посадових осіб місцевого самоврядування норм законодавства про державну службу їх посади прирівнюються за категоріями та рангами до відповідних категорій посад та рангів державних службовців.

КНИГА ТРЕТЯ
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЗА СФЕРАМИ ДІЯЛЬНОСТІ

РОЗДІЛ XII
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ, ПЛАНУВАННЯ ТА ОБЛІКУ

Глава 74 Повноваження обласних рад у сфері соціально-економічного розвитку, планування та обліку

Стаття 414. Повноваження обласних рад у сфері соціально-економічного розвитку

До компетенції обласних рад у сфері соціально-економічного розвитку належить:

затвердження програм соціально-економічного розвитку області, цільових програм по окремих галузях, що розвиваються на території області;

встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом;

прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах;

встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна;

затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності;

вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права спільної комунальної власності територіальних громад області, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій, що належать територіальним громадам області на праві спільної комунальної власності;

прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до спільної комунальної власності територіальних громад області, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами спільної комунальної власності територіальних громад області спільних підприємств з територіальними громадами інших областей, у тому числі з іноземними інвестиціями.

Стаття 415. Повноваження обласних рад у сфері соціально-економічного розвитку планування та обліку

До компетенції обласних рад у сфері планування та обліку належить:

планування діяльності територіальних громад області у різних галузях та сферах;

здійснення централізованих обліків, зокрема нерухомості територіальних громад області тощо.

Глава 75 Повноваження районних рад у сфері соціально-економічного роозвитку, планування та обліку

Стаття 416. Повноваження районних рад у сфері соціально-економічного розвитку

До компетенції районних рад у сфері соціально-економічного розвитку належить:

затвердження програм соціально-економічного розвитку району, цільових програм по окремих галузях, що розвиваються на території району;

встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом;

прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах;

встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до спільної комунальної власності територіальних громад району, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна;

затвердження районних програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації;

визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права спільної комунальної власності територіальних громад району;

вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права спільної комунальної власності територіальних громад області, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій, що належать територіальним громадам району на праві спільної комунальної власності;

прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до спільної комунальної власності територіальних громад району, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами спільної комунальної власності територіальних громад району спільних підприємств з територіальними громадами інших районів, у тому числі з іноземними інвестиціями;

Стаття 417. Повноваження районних рад у сфері планування та обліку

До компетенції районних рад у сфері планування та обліку належить:

планування діяльності територіальних громад району у різних галузях та сферах;

здійснення централізованих обліків, зокрема нерухомості територіальних громад району тощо.

Глава 76 Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері соціально-економічного розвитку, планування та обліку

Стаття 418. Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері соціально-економічного розвитку

До компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері соціально-економічного розвитку належить:

затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, організація їх виконання;

контроль за ходом і результатами виконання цих програм;

забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі;

розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням;

попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань;

подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним розвитком території, задоволенням потреб населення;

залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, іноземних інвесторів до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території;

розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях;

розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів;

затвердження складених уповноваженими виконавчими органами рад проектів відповідних місцевих бюджетів, контроль за виконанням бюджету;

щоквартальний розгляд поданих виконавчими органами рад письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;

встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади;

погодження в установленому порядку зазначених питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності;

прийняття рішення про порядок використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад;

здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;

залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних соціально-економічних інтересів територіальних громад;

здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і організаціях усіх форм власності;

здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін тарифів;

сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території;

визначення міськими радами обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах;

встановлення міськими радами нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.

Стаття 419. Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері планування та обліку

До компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері планування та обліку належить:

планування діяльності територіальних громад села, селища, міста у різних галузях та сферах;

здійснення централізованих обліків, зокрема нерухомості територіальної громади тощо.

статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

РОЗДІЛ XIII
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ГАЛУЗІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА, ПОБУТОВОГО, ТОРГОВЕЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ, ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ, ТРАНСПОРТУ І ЗВ'ЯЗКУ

Глава 77 Повноваження обласних рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку

Стаття 420. Повноваження обласних рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку

До відання обласних рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування належить:

Управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, що перебувають у спільній комунальній власності територіальних громад області, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

здійснення контролю за якістю побутового та торговельного обслуговування територіальних громад області;

забезпечення в місцях життєдяльності територіальних громад області обігу сертифікованої в установленому порядку харчової продукції, якість якої має відповідати європейським стандартам;

організація торгівлі на території області з дотриманням вимог законодавства України та європейським стандартам та нормативам;

організація маркетингової роботи в області;

організація місцевих ринків, ярмарків, виставок;

сприяння розвитку всіх форм торгівлі на території області.

Стаття 421. Повноваження обласних рад в галузі, транспорту і зв'язку

До відання обласних рад в галузі транспорту і зв'язку належить:

управління об'єктами транспорту і зв'язку, що перебувають у спільній комунальній власності територіальних громад області;

розвиток обласної транспортної інфраструктури та інфраструктури обласної системи зв'язку;

забезпечення відповідності їх стандартам Європейського Союзу.

Глава 78 Повноваження районних рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку

Стаття 422. Повноваження районних рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадськогохарчування

До відання районних рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, належить:

управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, що перебувають у спільній комунальній власності територіальних громад району, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

здійснення контролю за якістю побутового та торговельного обслуговування територіальних громад району;

забезпечення обігу сертифікованої в установленому порядку харчової продукції, якість якої відповідає європейським стандартам;

організація районних ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі на території району.

Стаття 423. Повноваження районних рад в галузі, транспорту і зв'язку

До відання районних рад в галузі транспорту і зв'язку належить:

управління об'єктами транспорту і зв'язку, що перебувають у спільній комунальній власності територіальних громад району;

розвиток районної транспортної інфраструктури та інфраструктури районної системи зв'язку.

затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту по району усіх форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством.

Глава 79 Повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, захисту прав споживачів, транспорту і зв'язку

Стаття 424 Повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, захисту прав споживачів

До відання сільських, селищних, міських рад належать:

управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

створення фонду соціального комунального житла для забезпечення ним малозабезпечених, бідних, безпритульних;

облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов;

розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності;

вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності;

сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла;

подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті;

сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об'єднань;

здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;

облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади;

облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням;

надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату;

видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій;

реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів;

прийняття рішень про організацію стоянок атомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону;

забезпечення муніципальних (комунальних) навчальних, оздоровчо-лікувальних, соціально-культурних, інших комунальних закладів відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями;

вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод;

здійснення контролю за якістю питної води;

вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження, переробки побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин;

організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення;

здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій;

організація озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян;

організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі;

встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад;

забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони;

надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами;

здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування;

здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності;

прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства;

здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів;

встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності;

облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Стаття 425. Повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі, транспорту і зв'язку

До відання районних рад в галузі транспорту і зв'язку належить:

здійснення заходів щодо розвитку транспорту і зв'язку;

управління об'єктами транспорту, що перебувають у комунальній власності територіальних громад;

залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку;

розвиток місцевої транспортної інфраструктури та інфраструктури місцевої системи зв'язку;

затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту по району незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством.

РОЗДІЛ XIV
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

Глава 80 Повноваження обласних рад у сфері будівництва та архітектури

Стаття 426. Повноваження обласних рад у сфері будівництва та архітектури

До відання обласних рад у сфері будівництва належить:

організація будівництва на території області у відповідності вимогами та стандартами, викладеними в директивах Європейського Союзу;

забезпечення обов'язкової екологічної експертизи на всіх етапах будівництва;

координація на території області діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів території області;

організація роботи, пов'язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів області.

Глава 81 Повноваження районних рад у сфері будівництва та архітектури

Стаття 427. Повноваження районних рад у сфері будівництва та архітектури

До відання районних рад у сфері будівництва належить:

координація на території району діяльності, пов'язаної із комплексною забудовою населених пунктів району;

надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності;

прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством;

організація роботи, пов'язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів району.

Глава 82 Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері будівництва та архітектури

Стаття 428. Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері будівництва та архітектури

До відання сільських, селищних, міських рад у сфері будівництва належать:

розробка пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об'єктів на відповідній території;

організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також шляхів місцевого значення;

залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, іноземних інвесторів до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування;

визначення у встановленому законодавством порядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією;

підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації;

встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність;

здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій;

призупинення або припинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу;

здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів;

видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт;

контроль за дотриманням європейських екологічних стандартів та нормативів, які застосовуються при здійсненні будівельних робіт і використанні будівельних матеріалів та обладнання (наприклад, щодо дотримання припустимих рівнів шумів від будівельних стаціонарних та мобільних установок, щодо застосування асбесту тощо);

забезпечення охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників;

вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

РОЗДІЛ XV
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Глава 83 Загальні положення

Стаття 429. Основна мета діяльності обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад в галузі водного господарства, використання вод, охорони та відтворення водних ресурсів

Основною метою діяльності обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад в галузі водного господарства, використання вод, охорони та відтворення водних ресурсів є забезпечення збереження та раціонального використання вод для потреб територіальних громад, створення такої, що відповідає європейським стандартам, системи водозабезпечення та централізованого водопостачання кожної територіальної громади, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав членів територіальних громад, підприємств, установ, організацій на водокористування.

Глава 84 Управління обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 430. Органи, що здійснюють муніципальне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Муніципальне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські ради та їх виконавчі органи відповідно до своїх повноважень.

Стаття 431. Основні принципи та засади управління обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські ради здійснюють управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів за басейновим принципом на основі державних, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, з дотриманням національних та європейських правил, стандартів та нормативів, встановлених законодавством Украіни та директивами ЄС.

Глава 85 Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі управління водним господарством та контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Стаття 432. Повноваження обласних і Київської міської та Севастопольської міської рад у галузі управління водним господарством та контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

До компетенції обласних, Київської та Севастопольської міських рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:

забезпечення реалізації державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

розпорядження водними об'єктами місцевого значення;

погодження державних, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, участь їх реалізації;

розробка, затвердження та реалізація місцевих програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

видача дозволів на спеціальне водокористування з водних об'єктів місцевого значення;

визначення у встановленому порядку нормативів і розмірів зборів за спеціальне водокористування з водних об'єктів місцевого значення;

погодження розміщення підприємств та інших об'єктів, діяльність яких пов'язана з використанням водних ресурсів і може негативно впливати на їх стан;

координація діяльності районних і міських (міст обласного підпорядкування) рад у питаннях використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів;

прийняття у встановленому порядку рішень про віднесення водних об'єктів місцевого значення до об'єктів природно-заповідного фонду чи до відповідних категорій особливої охорони;

встановлення правил користування маломірними суднами на водних об'єктах;

встановлення в разі потреби більш суворих, ніж у цілому на території України, нормативів якості води у водних об'єктах місцевого значення;

обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ і організацій в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;

організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення до цієї роботи підприємств, установ і організацій в порядку, передбаченому законодавством;

прийняття за погодженням з державними органами охорони здоров'я та охорони навколишнього природного середовища під час аварійних ситуацій рішень про скидання стічних вод з накопичувачів у водні об'єкти, якщо це не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки водокористування;

організація інформування населення про стан водних об'єктів, його зміну та про проведення водоохоронних заходів;

здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

здійснення комплексного управління в галузі охорони водних ресурсів, координація діяльності інших виконавчих органів рад всіх рівнів, підприємств, установ та організацій в цій галузі;

розпорядження водними об'єктами, що розміщені в місцях життєдіяльності територіальних громад на території області;

здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

визначення пріоритетів у веденні водного господарства та у встановленні режимів водокористування;

участь в розробці державних, регіональних та місцевих програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, узгодження регіональних програм;

визначення порядку діяльності виконавчих органів районних, міських, районних у містах, сільських та селищних рад у галузі ведення водного господарства, використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координація їх діяльності;

контроль за дотриманням дозвільної діяльності, щодо спеціального водокористування, при здійсненні будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт, при видобуванні піску і гравію, прокладенні кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, а також контроль за дотриманням в місцях життєдіяльності територіальних громад, розміщених на території області, нормативів скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, встановлених законодавством України та директивами Європейського Союзу;

надання дозволів на здійснення спеціального водокористування разі потреби у використанні води з водних об'єктів загальнодержавного значення;

встановлення нормативів місцевих зборів за спеціальне водокористування і порядку його справляння;

організація діяльності по спорудженню спеціальних очисних споруд для очистки стічних вод з належними експлуатаційними характеристиками, у відповідності до вимог, стандартів та нормативів, встановлених законами України та директивами Європейського Союзу;

організація і координація робіт, пов'язаних з попередженням та ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха, шкідливої дії вод або погіршенням якості водних ресурсів;

затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів, які забезпечують водопостачання на території області;

співробітництво з відповідними органами в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів інших країн;

вирішення інших питань у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів у межах своєї компетенції та делегованих державою через закон повноважень.

Стаття 433. Повноваження районних рад в галузі управління водним господарством та контролю за використанням і охороною та відтворенням водних ресурсів

До компетенції районних рад у галузі управління водним господарством та охорони і відтворення водних ресурсів входить:

координація роботи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад під час проведення ними міжтериторіальних водогосподарських і водоохоронних заходів та подання їм відповідної методичної допомоги;

забезпечення належного розміщення підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів, діяльність яких пов'язана з використанням водних об'єктів місцевого значення і може завдати їм шкоди;

організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;

організація роботи по винесенню в натуру та влаштуванню прибережних захисних смуг вздовж річок, морів та навколо водойм;

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо оголошення водних об'єктів об'єктами природно-заповідного фонду до обласних рад;

обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємств та інших об'єктів у разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;

встановлення правил загального водокористування в порядку, визначеному водним законодавством України;

здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

організація інформування населення про стан водних та водогосподарських об'єктів, про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;

вирішення інших питань у галузі регулювання водних та водогосподарських відносин у межах своєї компетенції.

Стаття 434. Повноваження сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин

До компетенції сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:

здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

встановлення правил загального користування водними та водогосподарськими об'єктами в порядку, визначеному законодавством України;

обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємств та інших об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;

організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;

організація інформування населення про стан водних об'єктів, також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;

вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин межах своєї компетенції.

Глава 86 Залучення сільськими, селищними, міськими радами членів територіальних громад та їх об'єднань, інших громадських формувань до здійснення заходів щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 435. Залучення сільськими, селищними, міськими радами членів територіальних громад та їх об'єднань, інших громадських формувань до здійснення заходів щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Сільські, селищні, міські ради залучають членів територіальних громад та їх об'єднання, інші громадські формування до здійснення заходів щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, в тому числі до:

участі у розгляді разом із радами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

виконання погоджених з радами робіт по використанню і охороні вод та відтворенню водних ресурсів за власні кошти членів територіальних громад, за добровільною участю їх об'єднань, інших об'єднань громадян;

здійснення громадських перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та внесення пропозицій з цих питань;

проведення громадської екологічної експертизи, обнародування її результатів і передачі їх органам, уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод, у порядку, що визначається законодавством;

здійснення громадського контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

здійснення інших функцій щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів відповідно до законодавства.

Стаття 436. Забезпечення сільськими, селищними, міськими радами вільного доступу членів територіальних громад та їх об'єднань, інших формувань порядку інформації про стан водних об'єктів, джерела забруднення та використання вод

Сільські, селищні, міські ради забезпечують вільний доступ членів територіальних громад та їх об'єднань, інших формувань для одержання у встановленому порядку інформації про стан водних об'єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани і заходи щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Глава 87 Повноваження районних та міських рад у сфері загального водокористування

Стаття 437. Загальні положення

Районні та міські ради здійснюють управління загальним водокористуванням відповідно в територіальних громадах селищ та сіл району та територіальних громадах міст.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Стаття 438. Встановлення районними та міськими радами обмежень на загальне водокористування

Районні і міські ради з метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.

Стаття 439. Обов'язок районних та міських рад повідомляти населення щодо встановлюваних ними обмежень на загальне водокористування

Районні і міські ради зобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

Глава 88 Повноваження обласних, Київської та Севастопольської міських рад у сфері спеціального водокористування

Стаття 440. Загальні положення

Обласні, Київська та Севастопільська міські ради визначають порядок спеціального водокористування.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування є платним.

Спеціальне водокористування здійснюється тільки на підставі дозволу.

Стаття 441. Повноваження обласних, Київської та Севастопольської міських рад щодо видачі дозволів на здійснення спеціального водокористування

Обласні, Київська міська та Севастопольська міська ради за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища видають дозволи на спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Стаття 442. Встановлення обласними, Київською та Севастопольською міськими радами строків спеціального водокористування

Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

Обласні, Київська та Севастопільська міські ради встановлюють строки спеціального водокористування для тих водокористувачів, яким вони видають дозвіл на спеціальне водокористування.

Глава 89 Організаційно-економічна діяльність обласних, районних та міських рад щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 443. Участь обласних, районних та міських рад в розробці та фінансуванні державних, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Обласні, районні та міські ради приймають участь у розробці та фінансуванні за рахунок місцевих бюджетів державних, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, які розробляються з метою здійснення цілеспрямованої і ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення і галузей економіки у воді, збереження, раціонального використання і охорони вод, запобігання їх шкідливій дії.

Стаття 444. Повноваження обласних, Київської міської та Севастопольської міської рад щодо організації спеціального водокористування та користування водними об'єктами для промислових і гідроенергетичних потреб

Обласні, Київська та Севастопільська міські ради забезпечують режим користування водними об'єктами для промислових потреб на своїй території, контролюють дотримання водокористувачами встановлених умов спеціального водокористування, екологічних вимог, вимагають від водокористувачів впровадження заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної) та припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод.

Обласні, Київська та Севастопільська міські ради за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища встановлюють ліміти споживання питної води для промислових потреб з комунальних і відомчих господарсько-питних водопроводів.

Обласні, Київська та Севастопільська міські ради контролюють дотримання гідроенергетичними підприємствами встановлених законом правил експлуатації водосховищ, режимів накопичення та спрацювання запасів води, режимів коливань рівня у верхньому і нижньому б'єфах та пропускання води через гідровузли, забезпечення ними у встановленому порядку безперебійного пропуску суден, пропуску риби до місць нересту відповідно до проектів рибопропускних споруд.

Стаття 445. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо організації водокористування та користування водними об'єктами у разі стихійного лиха, аварій, інших екстремальних ситуацій

Обласні, Київська та Севастопільська міські ради у разі стихійного лиха, аварій, інших екстремальних ситуацій, а також перевитрати водокористувачем встановленого ліміту споживання води мають право зменшувати або забороняти споживання питної води для промислових потреб з комунальних водопроводів і тимчасово обмежувати споживання її з відомчих господарсько-питних водопроводів в інтересах першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення.

Стаття 446. Повноваження обласних, Київської та Севастопольської міської ради щодо проведення організаційно-економічних заходів для забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Обласні, Київська міська та Севастопольська міська ради здійснюють:

видачу дозволів на спеціальне водокористування;

встановлення нормативів збору і розмірів зборів за спеціальне водокористування та скидання забруднюючих речовин;

надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодавства інших заходів, що зменшують негативний вплив на води;

відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства.

Стаття 447. Справляння обласними, Київською міською та Севастопольською міською радами зборів за спеціальне водокористування

Збір за спеціальне водокористування справляється обласними, Київською міською та Севастопольською міською радами з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води з водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин.

Стаття 448. Визначення обласними, Київською міською та Севастопольською міською радами розміру збору за використання води

Розмір збору за використання води визначається обласними, Київською міською та Севастопольською міською радами на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води.

Стаття 449. Визначення обласними, Київською міською та Севастопольською міською радами розміру збору за використання води водних об'єктів для потреб, не пов'язаних з вилученням води з водних об'єктів

Розмір збору за використання води водних об'єктів для потреб, не пов'язаних з вилученням води з водних об'єктів, визначається обласними, Київською міською та Севастопольською міською радами:

для потреб гідроенергетики - на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями);

для потреб водного транспорту - на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді;

для потреб рибництва - на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах.

Стаття 450. Визначення обласними, Київською міською та Севастопольською міською радами розміру збору за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти

Розмір збору за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається обласними, Київською міською та Севастопольською міськими радами на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду.

Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягується з власників мереж водопостачання.

За скидання забруднюючих речовин з дренажними водами у водні об'єкти з систем, що захищають сільськогосподарські угіддя та населені пункти від підтоплення (за винятком дренажних вод промислових об'єктів), збір не справляється, якщо таке скидання не погіршує якість води водних об'єктів в межах встановлених категорій.

Стаття 451. Частка, що зараховується до місцевих бюджетів при розподілі зборів за спеціальне водокористування води водних об'єктів загальнодержавного значення

Збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення зараховуються до Державного бюджету Україні в розмірі 70 відсотків, до бюджетів областей - в розмірі 30 відсотків.

Збори за використання поверхневих вод для потреб гідроенергетики, рибництва та водного транспорту, а також за втрати води при її транспортуванні зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 75 відсотків,

до бюджетів областей - в розмірі 25 відсотків.

Збори за використання води з водних об'єктів місцевого значення надходять до місцевих бюджетів в розмірі 100 відсотків.

Всі зазначені збори спрямовуються на здійснення заходів щодо охорони вод, відтворення водних ресурсів і підтримання водних об'єктів у належному стані, а також на виконання робіт, пов'язаних з попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків.

Глава 90 Повноваження обласних, районних та міських рад по здійсненню муніципального контролю за використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів

Стаття 452. Муніципальний контроль обласних, районних таміських рад за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів

Муніципальний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюють обласні, районні та міські ради відповідно до законодавства.

Стаття 453. Залучення виконавчими органами обласних, районних та міських рад до здійснення муніципального контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів громадськості територіальних громад

Виконавчі органи обласних, районних, міських рад залучають до здійснення муніципального контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів громадських інспекторів із числа членів територіальних громад.

Стаття 454. Забезпечення обласними, районними та міськими радами проведення обов'язкової екологічної експертизи під час розміщення, проектування і будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод

Обласні, районні, міські ради для гарантування екологічної безпеки під час розміщення, проектування і будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод, на своїй території, забезпечують проведення муніципальної екологічної експертизи у порядку, що визначається законодавством.

Глава 91 Повноваження обласних, районних та міських рад щодо економічного регулювання раціональноговикористання і охорони вод, відтворення воднихресурсів

Стаття 455. Здійснення обласними, районними, міськими радами організаційно-економічних заходів щодо забезпечення раціонального використання і охорони місцевих вод та відтворення водних ресурсів

Обласні, районні, міські ради для забезпечення раціонального використання і охорони місцевих вод та відтворення водних ресурсів здійснюють:

видачу дозволів на спеціальне водокористування в межах своєї компетенції;

встановлення нормативів і розмірів місцевих зборів за спеціальне водокористування та скидання забруднюючих речовин;

надання водокористувачам кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодавства інших заходів, що зменшують негативний вплив на місцеві води;

відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних місцевим водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства.

Стаття 456. Справляння обласними районними, міськими радами зборів за спеціальне водокористування

Обласні, районні, міські ради справляють місцевий збір за спеціальне водокористування з метою стимулювання раціонального використання і охорони місцевих вод та відтворення місцевих водних ресурсів і включає збір за використання води місцевих водних об'єктів та за скидання в них забруднюючих речовин.

Розмір місцевого збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води.

Розмір збору за використання води місцевих водних об'єктів для потреб, не пов'язаних з вилученням води з водних об'єктів, визначається:

для потреб гідроенергетики - на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями);

для потреб водного транспорту - на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді;

для потреб рибництва - на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах.

Розмір місцевого збору за скидання забруднюючих речовин у місцеві водні об'єкти визначається на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду.

Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягується з власників мереж водопостачання.

За скидання забруднюючих речовин з дренажними водами у місцеві водні об'єкти з систем, що захищають сільськогосподарські угіддя та населені пункти від підтоплення (за винятком дренажних вод промислових об'єктів), збір не справляється, якщо таке скидання не погіршує якість води водних об'єктів в межах встановлених категорій.

Стаття 457. Запровадження обласними, районними, міськими радами обмежень прав водокористувачів

Обласні, районні, міські ради у випадках маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках можуть обмежувати права водокористувачів - членів територіальних громад, які здійснюють спеціальне водокористування і яким ними був виданий дозвіл на таке водокористування або наданий у користування водний об'єкт, зокрема на умовах оренди, або тимчасово змінити умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших суспільних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.

Обласні, районні, міські ради можуть обмежувати права водокористувачів під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення місцевих вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Стаття 458. Запровадження районними та міськими радами обмежень при здійсненні членами територіальних громад права загального водокористування

Загальне водокористування здійснюється членами територіальних громад для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, водопою тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Районні та міські ради з метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.

Районні та міські ради зобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

Глава 92 Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері спеціального водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення, для лікувальних, курортних та рекреаційних потреб

Стаття 459. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо використання вод при централізованому водопостачанні населення

Сільські, селищні, міські ради під час здійснення спеціального водокористування для задоволення питних і побутових потреб членів територіальних громад забезпечують здійснення забору води в порядку централізованого водопостачання підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів у відповідності до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне водокористування.

При цьому ці ради здійснюють постійний контроль за водокористуванням згаданих вище водокористувачів, підтримують в належному стані зону санітарної охорони водозабору, здійснюють нагляд за дотриманням стандартів та нормативів, передбачених директивами Європейського Союзу.

Стаття 460. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо використання підземних вод питної якості

Сільські, селищні, міські ради забезпечують використання підземних вод питної якості для задоволення потреб питного і господарсько-побутового водопостачання населення, а також харчової промисловості та тваринництва.

Стаття 461. Повноваження сільських, селищних, міських рад по забезпеченню користування водними водними об'єктами в оздоровчих, рекреаційних та спортивних цілях

Сільські, селищні, міські ради забезпечують користування водами в оздоровчих, рекреаційних та спортивних цілях в порядку загального та спеціального водокористування.

Відповідні ради у порядку, встановленому законодавством, визначають місця користування водами в оздоровчих, рекреаційних та спортивних цілях.

Сільські, селищні, міські ради у містах, сільські, селищні ради можуть у випадках та на підставах, визначених законом призупинити або заборонити користування воднимиоб'єктами в оздоровчих, рекреаційних та спортивних цілях.

Глава 93 Повноваження обласних, сільських, селищних, міських рад по забезпеченню спеціального водокористування водними об'єктами для потреб економіки

Стаття 462. Повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб сільського і лісового господарства

Сільські, селищні, міські ради забезпечують користування водами для потреб сільського і лісового господарства у порядку як загального, так і спеціального водокористування.

Відповідні ради контролюють здійснення заходів щодо попередження підтоплення, заболочення, засолення та забруднення під час зрошення земель сільськогосподарського або лісового призначення, відповідність якості води, що використовується для зрошення земель сільськогосподарського призначення або лісового фонду, нормативам, встановленим щодо цього директивами Європейського Союзу.

Сільські, селищні, міські ради під час осушення земель сільськогосподарського призначення або лісового фонду повинні вимагати від водокористувачів здійснення заходів щодо запобігання деградації та вітровій ерозії цих земель, а також погіршення стану водних об'єктів.

Стаття 463. Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері користування водними об'єктами для промислових і гідроенергетичних потреб

Сільські, селищні, міські ради забезпечують режим спеціального користування водними об'єктами для промислових і гідроенергетичних потреб, дотримання, екологічних вимог, а також вживають заходів щодо зменшення водокористувачами витрат води (особливо питної) та припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод.

Ліміти споживання питної води для промислових потреб з комунальних і відомчих господарсько-питних водопроводів встановлюються відповідними радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища.

У разі стихійного лиха, аварій, інших екстремальних ситуацій, а також перевитрати водокористувачем встановленого ліміту споживання води відповідні ради мають право зменшувати або забороняти споживання питної води для промислових потреб з комунальних водопроводів і тимчасово обмежувати споживання її з відомчих господарсько-питних водопроводів в інтересах першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення.

Сільські, селищні, міські ради вимагають від гідроенергетичних підприємств дотримання встановлених правил експлуатації водосховищ, режимів накопичення та спрацювання запасів води, пропускання води через гідровузли, порядку безперебійного пропуску суден, а також пропуску риби до місць нересту відповідно до проектів рибопропускних споруд.

Стаття 464. Повноваження обласних, Київської та Севастопольської міських рад у сфері користування водними об'єктами для потреб водного транспорту

Обласні, Київська та Севастопольська міські ради за погодженням з Українською державною інспекцією Регістру і безпеки судноплавства встановлюють правила користування водними об'єктами для плавання на маломірних суднах (веслових, моторних човнах).

Обласні, Київська та Севастопольська міські ради здійснюють нагляд щодо обладнання всіх суден та інших плавучих засобів, що експлуатуються на їх території, ємкостями для збирання лляльних та інших забруднених вод, які повинні систематично передаватися на спеціальні очисні споруди для очищення та знезараження.

Глава 94 Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері користування водними об'єктами для протипожежних потреб

Стаття 465. Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері користування водними об'єктами для протипожежних потреб

Сільські, селищні, міські ради мають забезпечувати умови для здійснення забору води для протипожежних потреб з будь-яких водних об'єктів без дозволу на спеціальне водокористування в кількості, необхідній для ліквідації пожежі.

Сільські, селищні, міські ради здійснюють нагляд за дотриманням порядку користування водними об'єктами для протипожежних потреб.

Сільські, селищні, міські ради зобов'язані забезпечити умови для недопущення використання води в будь-яких інших цілях водних об'єктів, спеціально призначених для протипожежних потреб.

Глава 95 Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері скидання стічних вод у водні об'єкти

Стаття 466. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо забезпечення порядку скидання стічних вод у водні об'єкти

Сільські, селищні, міські ради мають забезпечувати порядок скидання стічних вод у водні об'єкти, при якому суворо витримуються нормативи гранично допустимих концентрацій та гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, що відповідають вимогам та нормативам, встановленим щодо цього директивами Європейського Союзу.

Стаття 467. Запровадження сільськими, селищними, міськими радами обмежень та припинення скидання стічних вод у водні об'єкти

Сільські, селищні, міські ради у разі відсутності спеціальних очисних споруд для стічних вод, обов'язкова наявність яких передбачена директивами Європейського Союзу, а також при виявленні ними перевищення встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, скидання стічних вод у поверхневі водні об'єкти можуть обмежити, тимчасово заборонити (зупинити) чи припинити в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 468. Погодження з сільськими, селищними, міськими радами порядку захоронення забруднюючих речовин, відходів виробництва, стічних вод

Без погодження з відповідними сільськими, селищними, міськими радами порядку захоронення забруднюючих речовин, відходів виробництва, стічних вод, створення полігонів для захоронення у глибокі підземні водоносні горизонти, що не містять прісних вод, забруднюючих рідинних речовин, відходів виробництва та стічних вод, включаючи мінералізовані шахтні та термальні води, що утворюються на основі природних вод і не піддаються очищенню існуючими методами, суворо забороняється.

Глава 96 Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення

Стаття 469. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення

Сільські, селищні, міські ради здійснюють комплекс необхідних захисних і запобіжних заходів, передбачених законодавством щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення, серед яких створення прибережних захисних смуг та створення спеціалізованих служб по догляду за річками, прибережними захисними смугами, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані тощо.

Стаття 470. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо регулювання стоку річок, створення штучних водойм

Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих стан підземних вод, без дозволу сільських, селищних, міських рад забороняється.

Глава 97 Повноваження обласних, районних, міських рад у сфері охорони вод

Стаття 471. Забезпечення обласними, районними, міськими, радами режиму водоохоронних зон

Обласні, районні, міські ради зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Обласні, районні, міські ради повинні не допускати здійснення в водоохоронних зонах заборонених законом дій:

використання в цих зонах стійких та сильнодіючих пестицидів;

влаштування в них кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

скидання неочищених стічних вод.

Глава 98 Діяльність обласних, районних, міських рад по забезпеченню режиму водоохоронних зон та прибрежних захисних смуг

Стаття 472. Здійснення обласними, районними, міськими, радами контролю за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій

Обласні, районні, міські ради разом із державними органами охорони навколишнього природного середовища здійснюють контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій.

Стаття 473. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо забезпечення режиму обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах

Обласні, районні, міські ради забезпечують з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності режим охорони, встановлений законодавством для прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах, та режим обмеженої господарської діяльності в цих зонах.

Стаття 474. Повноваження обласних, районних, міських, рад щодо забезпечення режиму господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах

Обласні, районні, міські ради забезпечують встановлений законодавством режим для прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів, які входять у зону санітарної охорони моря і мають спеціальний режим використання і здійснення обмеженої господарської діяльності.

Стаття 475. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо забезпечення захисного режиму в смугах відведення

Обласні районні, міські ради забезпечують передбачений законом особливий режим користування в смугах відведення, які встановлюються для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм гребель на річках.

Стаття 476. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо встановлення зон санітарної охорони водних об'єктів

З метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюють на своїй території обласні районні, міські ради за погодженням з державними органами санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Глава 99 Діяльність обласних, районних, міських рад по запобіганню стихійному лихові, спричиненому шкідливою дією вод, аваріям на водних об'єктах та по ліквідації їх наслідків

Стаття 477. Повноваження обласних, районних, міських рад по запобіганню стихійному лихові, спричиненому шкідливою дією вод, аваріям на водних об'єктах та по ліквідації їх наслідків

У разі загрози стихійного лиха, пов'язаного із шкідливою дією вод, обласні районні, міські ради із залученням підприємств, установ, організацій зобов'язані вжити невідкладних заходів щодо запобігання цьому лихові, а в разі його настання - щодо негайної ліквідації його наслідків відповідно до законодавства України.

В аварійних ситуаціях на водних об'єктах, пов'язаних з їх забрудненням, що може шкідливо вплинути на здоров'я людей і стан водних екосистем, підприємство, установа чи організація, з вини яких сталася аварія або які виявили її, повинні негайно розпочати ліквідацію її наслідків і повідомити про аварію державні органи охорони навколишнього природного середовища, санітарного нагляду, водного господарства, геології та відповідну раду.

Обласні районні, міські ради разом із державними органами водного господарства повинні забезпечувати безаварійне функціонування водних об'єктів під час повеней і паводків, здійснювати заходи щодо забезпечення безперебійного водопостачання населення і галузей економіки.

Стаття 478. Обов'язок обласних, районних, міських рад інформувати населення про аварію, стихійне лихо, їх масштаби, можливе порушення екологічної безпеки та про вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків

Обласні районні, міські ради зобов'язані інформувати населення про аварію, стихійне лихо, їх масштаби, можливе порушення екологічної безпеки та про вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків.

Глава 100 Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад  щодо розгляду спорів з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Стаття 479. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад щодо розгляду спорів з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів

Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, що відносяться відповідно до компетенції обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад розглядаються відповідними радами у порядку, встановленому законодавством.

РОЗДІЛ XVI
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Глава 101 Повноваження обласних, районних, міських, селищних, сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища

Стаття 480. Повноваження обласних та районних рад у сфері регулювання земельних відносин

До відання обласних та районних рад у сфері регулювання земельних відносин належать такі повноваження, як:

затвердження проектів відповідно обласних та районних програм охорони земель, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони земель;

встановлення ставки земельного податку для земель, що перебувають у спільній комунальній власності усіх територіальних громад відповідно області або району;

справляння плати за землю, що перебуває у спільній комунальній власності територіальних громад відповідно області або району;

встановлення розмірів плати за користування природними ресурсами, що перебувають у спільній комунальній власності усіх територіальних громад відповідно області або району;

встановлення розмірів плати за вилучення (викуп), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у спільній комунальній власності територіальних громад відповідно області або району;

здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та обласного (районного) значення, відтворенням лісів загальнодержавного та обласного значення;

реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, що перебувають у спільній комунальній власності територіальних громад відповідно області або району;

погодження проектів і схем землеустрою щодо територій, які перебувають у спільній комунальній власності територіальних громад відповідно області або району;

здійснення контролю за виконанням проектів і схем землеустрою, проектів внутрішньогосподарського землеустрою щодо земель, які перебувають у спільній комунальній власності територіальних громад відповідно області або району;

організація і ведення обласної (районної) земельно-кадастрової документації;

координація на відповідній території діяльності місцевих землевпорядних органів, а також спеціально уповноважених державних органів управління з охорони природи.

вирішення земельних спорів, що відносяться до їх компетенції, у порядку, встановленому законом.

Стаття 481. Повноваження обласних та районних рад у сфері охорони навколишнього природного середовища

До відання обласних та районних рад у сфері охорони навколишнього природного середовища належать такі повноваження, як:

затвердження проектів місцевих програм охорони навколишнього природного середовища, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони охорони навколишнього природного середовища;

визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення навколишнього природного середовища та інші екологічні збитки, заподіяні на території, що відноситься до відання обласної або районної ради;

прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду обласного (районного) значення та інших територій, що перебувають у спільній комунальній власності територіальних громад області або району і підлягають особливій охороні;

внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;

здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій у місці життєдіяльності територіальної громади;

інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, також населення;

визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів місцевого значення відповідно до законодавства.

Стаття 482. Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин

До відання сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин належать такі повноваження, як:

затвердження проектів місцевих програм охорони земель, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони земель;

встановлення ставки земельного податку для земель, що перебувають у комунальній власності територіальної громади (спільній власності кількох громад);

справляння плати за землю, що перебувають у комунальній власності територіальної громади (спільній власності кількох громад);

встановлення розмірів плати за користування природними ресурсами, що перебувають для земель, що перебувають у комунальній власності територіальної громади (спільній власності кількох громад);

встановлення розмірів плати за вилучення (викуп), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у комунальній власності територіальної громади (спільній власності кількох громад);

здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, що перебувають у комунальній власності територіальної громади (спільній власності кількох громад);

реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, що перебувають у комунальній власності територіальної громади (спільній власності кількох громад);

погодження проектів і схем землеустрою щодо територій, що перебувають у комунальній власності територіальної громади (спільній власності кількох громад);

здійснення контролю за виконанням проектів і схем землеустрою, проектів внутрішньогосподарського землеустрою щодо земель, що перебувають у комунальній власності територіальної громади (спільній власності кількох громад);

організація і ведення відповідної земельно-кадастрової документації;

здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

реєстрація суб'єктів права власності на землю;

реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, що перебуває в комунальній власності;

видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею;

ведення місцевої частини Поземельної книги;

організація і ведення земельно-кадастрової документації;

прийняття рішень щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що відносяться до їх відання;

Стаття 483. Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері охорони навколишнього природного середовища

До відання сільських, селищних, міських рад у сфері охорони навколишнього природного середовища належать такі повноваження, як:

затвердження проектів місцевих програм охорони навколишнього природного середовища, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони охорони навколишнього природного середовища;

визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення навколишнього природного середовища та інші екологічні збитки, заподіяні у місці життєдіяльності територіальної громади;

прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;

внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;

здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій у місці життєдіяльності територіальної громади;

інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, також населення;

визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів місцевого значення відповідно до законодавства.

погодження питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення;

Стаття 484. Повноваження обласних та міських рад щодо встановлення лімітів використання природних ресурсів

Ліміти використання природних ресурсів встановлюються в обласними та міськими радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загальнодержавне значення.

На основі таких лімітів та нормативів збору за використання природних ресурсів встановлюється збір за спеціальне використання природних ресурсів.

Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

На основі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів встановлюється збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Стаття 485. Повноваження районних та міських рад по упередженню шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людини

Районні та міські ради зобов'язані вживати необхідних заходів щодо запобігання та недопущення перевищення суб'єктами господарювання встановлених рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людини в населених пунктах, рекреаційних і заповідних зонах, а також в місцях масового скупчення і розмноження диких тварин.

Стаття 486. Повноваження районних та міських рад по упередженню радіактивного забруднення навколишнього природного середовища і негативного впливу на здоров'я людини

Районні та міські ради контролюють на своїх територіях господарську чи іншу діяльність, пов'язану з використанням радіоактивних речовин у різних формах і з будь-якою метою, зобов'язані забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, що виключала б можливість радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища та негативного впливу на здоров'я людей у процесі видобутку, збагачення, транспортування, переробки, використання та захоронення радіоактивних речовин.

Стаття 487. Повноваження районних та міських рад щодо охорони навколишнього природного середовища від забруднення відходами

Районні та міські ради вживають ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів на їх територіях, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Стаття 488. Повноваження районних та міських рад щодо забезпечення екологічної безпеки транспортних засобів

Районні та міські ради організовують розробку і здійснення усіма суб'єктами господарювання при проектуванні, виробництві, експлуатації та обслуговуванні автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництва і постачання пального, комплексу заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.

Районні та міські ради призупиняють або припиняють діяльність господарюючих суб'єктів, що здійснюють виробництво і експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи.

Стаття 489. Повноваження сільських, селищних, міських рад в питаннях забезпечення екологічної безпеки при розміщенні і розвитку населених пунктів

Планування, розміщення, забудова і розвиток населених пунктів здійснюються за рішенням сільських, селищних, міських рад урахуванням екологічної ємкості територій, додержанням вимог охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

При розробці генеральних планів розвитку і розміщення населених пунктів сільські, селищні, міські ради встановлюють режим використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки у приміських та зелених зонах за погодженням з радами, на території яких вони знаходяться, відповідно до законодавства України.

Стаття 490. Повноваження районних та міських рад щодо охорони рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин

Рідкісні і такі, що перебувають (зростають) під загрозою зникнення у природних умовах на території республіки, види тварин рослин підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.

Районні та міські ради зобов'язані вживати необхідних заходів для забезпечення охорони зазначених видів тварин і рослин, поліпшення середовища їх перебування (зростання), створення належних умов для їх розмноження або розведення та розселення.

Глава 102 Повноваження обласних та міських рад щодо подолання надзвичайних екологічних ситуацій

Стаття 491. Діяльність обласних та міських рад по запобіганню аваріям і ліквідації їх шкідливих екологічних наслідків

До повноважень обласних та міських рад у сфері запобігання аваріям та ліквідації їх шкідливих екологічних наслідків належать:

розробка і забезпечення при проектуванні й експлуатації господарських та інших об'єктів, діяльність яких може шкідливо впливати на навколишнє природне середовище, заходів щодо запобігання аваріям, а також ліквідації їх шкідливих екологічних наслідків;

систематичне проведення разом із державними органами по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і атомній енергетиці та разом із спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, перевірки стану екологічно небезпечних об'єктів та виконання відповідних заходів вимог щодо їх безпечної експлуатації.

Глава 103 Повноваження обласних, районних, міських рад щодо поводження з місцевими відходами

Стаття 492. Загальні положення

Обласні, районні, міські ради зобов'язані забезпечити на територіях, віднесених до їх відання:

повне збирання і своєчасне знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними;

зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності;

комплексне і безвідходне використання матеріально-сировинних ресурсів;

сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів;

безпечне видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;

контролю за місцями чи об'єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;

здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів метою їх ефективного використання;

створенню належних об'єктів поводження з відходами;

соціальний захист працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами;

обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації.

Стаття 493. Загальні повноваження обласних, районних, міських рад у сфері поводження з відходами

Обласні, районні, міські ради у сфері поводження з відходами забезпечують:

виконання вимог законодавства про відходи;

розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів;

організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів;

затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням;

вжиття заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами;

вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами;

координацію діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції;

визначення в установленому законом порядку розміру платежів за розміщення відходів;

здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території;

ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів;

сприяння пропагуванню законодавства про відходи серед населення, стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі ресурсно-цінних відходів;

здійснення інших повноважень відповідно до законів України.

Обласні, районні, міські ради приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.

Стаття 494. Виключні повноваження обласних рад щодо поводження з місцевими відходами, в тому числі небезпечними

Обласні ради встановлюють, виходячи із вимог національного законодавства, та відповідного законодавства Європейського Союзу, його стандартів та нормативів, основні умови і правила щодо екологічно безпечного поводження територіальних громад області з відходами на належній їм території, а також розробляють системи заходів для:

стимулювання ресурсозбереження;

забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності;

запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Стаття 495. Виключні повноваження районних та міських рад щодо поводження з місцевими відходами

Районні ради забезпечують організацію діяльності сільських та селищних територіальних громад, міські ради - відповідно міських територіальних громад по збиранню, перевезенню, зберіганню, обробленню, утилізації, видаленню, знешкодженню та захороненню відходів, що утворюються в місцях життєдіяльності громад, що перевозяться через їх території, ввозяться на їх територію чи вивозяться з неї.

Районні та міські ради забезпечують особливий режим контролю щодо поводження з невловлюваними газоподібними речовинами, що викидаються безпосередньо у повітря, речовинами, що скидаються із стічними водами у водні об'єкти, радіоактивними відходами і речовинами, забрудненими ними, розкривними породами гірничодобувних підприємств, які за технологією зворотного відвалоутворення використовуються для закладення виробленого простору та іншими небезпечними відходами.

Стаття 496. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо здійснення контролю за належним поводженням з відходами

Обласні, районні, міські ради здійснюють разом із компетентними органами державної виконавчої влади систематичний контроль за діяльністю, пов'язаною із створенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів та дотриманням суб'єктами цієї діяльності національних та європейських стандартів та нормативів.

Стаття 497. Організаційно-економічні заходи районних, міських рад щодо забезпечення утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення

Районні та міські ради здійснюють організаційно-економічні заходи щодо забезпечення утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення, що включає:

лімітування обсягів утворення та розміщення відходів;

встановлення нормативів плати та розміру платежів за розміщення відходів із диференціацією платежів залежно від рівня небезпеки відходів та цінності території;

надання суб'єктам підприємницької діяльності, які утилізують, зменшують обсяги утворення відходів та впроваджують у виробництво маловідходні технології, відповідно до законодавства податкових, кредитних та інших пільг;

надання в установленому законодавством порядку податкових, кредитних та інших пільг суб'єктам підприємницької діяльності, які здають відходи як вторинну сировину та займаються збиранням і заготівлею таких відходів;

визначення пріоритетів щодо фінансування за державним контрактом підприємств, що впроваджують маловідходні технології, обробляють і утилізують відходи;

перегляд переліку відходів, щодо яких з урахуванням державних інтересів повинен установлюватися спеціальний режим стимулювання їх збирання, заготівлі та використання;

цільове фінансування науково-дослідних робіт з конкретних проблем утилізації відходів і зменшення їх утворення;

надання можливості залишати частину коштів від платежів за розміщення відходів на фінансування заходів щодо утилізаці відходів та зменшення обсягів їх утворення відповідно до обгрунтованих інвестиційних проектів та програм;

створення фондів для цільового фінансування заходів щодо утилізації відходів за рахунок добровільних внесків виробників відходів, їх власників, вітчизняних та іноземних суб'єктів господарської діяльності, окремих громадян, екологічного страхування тощо.

Стаття 498. Стягнення районними та міськими радами плати за розміщення відходів

За розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності районними та міськими радами стягується плата.

Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені.

За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.

Одержані кошти зараховуються до відповідних місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища.

Районні та міські ради можуть визначати у межах своїх повноважень додаткові заходи, пов'язані із стимулюванням утилізації відходів та зменшенням обсягів їх утворення.

Стаття 499. Фінансування заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення

Фінансування заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення здійснюється за рахунок коштів виробників відходів та їх власників. Для фінансування цих заходів можуть залучатися кошти місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільні внески підприємств, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, а також кошти Державного бюджету України, передбачені на проведення заходів, що включаються в Державну програму соціального та економічного розвитку України.

РОЗДІЛ XVII
ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Глава 104 Загальні положення

Стаття 500. Гарантії прав членів територіальної громади на охорону здоров'я

Держава згідно з Конституцією України гарантує членам територіальних громад реалізацію їх прав у галузі охорони здоров'я шляхом:

створення розгалуженої мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я;

організації і проведення системи державних, муніципальних і громадськи тзаходів щодо охорони та зміцнення здоров'я;

подання всім членам територіальних громад гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, в тому числі через систему державних та комунальних закладів охорони здоров'я;

здійснення державного, муніципального і можливості громадського контролю та нагляду в галузі охорони здоров'я;

організації державної та муніципальної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації;

встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів членів територіальних громад у галузі охорони здоров'я.

Стаття 501. Основні принципи діяльності обласних, районних та міських рад у сфері охорони здоров'я

Основними принципами охорони здоров'я для обласних, районних та міських рад є:

визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності органів місцевого самоврядування;

дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними гарантій;

посилений захист найбільш вразливих верств населення;

загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров'я;

відповідність діяльності в галузі охорони здоровя завданням рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обгрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;

орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в галузі охорони здоров'я;

попереджувально-профілактичний характер охорони здоров'я, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я.

Стаття 502. Охорона здоров'я - загальний обов'язок територіальної громади, її членів, органів місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, територіальна громада, її члени, комунальні заклади охорони здоров'я зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції подавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і комунальних закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

Глава 105 Повноваження обласних рад у сфері охорони здоров'я

Стаття 503. Повноваження обласних рад у сфері охорони здоров'я

Обласні ради відповідно до покладених на них завдань виконують наступні повноваження:

беруть участь у формуванні та реалізації державної та місцевої політики в галузі охорони здоров'я;

забезпечують додержання муніципальними (комунальними) закладами охорони здоров'я, установами і закладами муніципальної (комунальної) санітарно-епідеміологічної служби, іншими підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери його управління, прав і свобод членів територіальної громади в галузі охорони здоров'я;

беруть участь у розробленні переліку соціальних стандартів рівня життя та охорони здоров'я, затверджують місцеві стандарти;

здійснюють спільну із відповідним органом державної виконавчої влади профілактичну діяльність щодо інфекційних хвороб та щодо боротьби із захворюванням на СНІД, туберкульозом тощо;

розробляють і здійснюють цільові та перспективні програми охорони здоров'я;

готують пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку охорони здоров'я членів територіальних громад на території сіл, селищ, районів області.

здійснюють функції з управління об'єктами комунальної власності в сфері охорони здоров'я, що належать до сфери його управління;

беруть участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики в сфері охорони здоров'я в місцях життєдіяльності територіальних громад;

реалізовують в межах наданих їм повноважень державну політику з питань гарантованого медикаментозного забезпечення територіальних громад області;

координують їх забезпечення лікарськими засобами, визначає потребу в них, створює базу необхідних даних для вирішення питань інформування працівників закладів охорони здоров'я і територіальних громад про лікарські засоби та імунобіологічні препарати, дозволені до застосування;

здійснюють впровадження у практику охорони здоров'я результатів наукових досліджень, досягнень науки і техніки;

організовують ефективну діяльність системи наукової медичної інформації та впровадження інформаційних технологій;

розробляють і вдосконалюють систему медичної і фармацевтичної вищої та післядипломної освіти;

контролюють дотримання вимог до професійної підготовки медичних і фармацевтичних працівників та її вдосконалення через інтернатуру, магістратуру та клінічну ординатуру, в тому числі професійної підготовки висококваліфікованих наукових і науково-педагогічних кадрів та її вдосконалення через аспірантуру та докторантуру у закладах, віднесених до сфери його управління;

забезпечують відповідність стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

Обласні ради здійснюють:

нагляд за діяльністю закладів охорони здоров'я, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, подання пропозицій у відповідні органи державної виконавчої влади щодо їх діяльності, а в разі якщо вона може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки-пропозиції про закриття таких закладів, організацію державної та муніципальної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації;

участь у розподілі частки коштів, переданих до місцевого бюджету із Держбюджету для виконання державних заходів у сфері охорони здоров'я.

Стаття 504. Повноваження міських рад у сфері охорони здоров'я

Міські ради відповідно до покладених на них завдань здійснюють наступні повноваження:

беруть участь у формуванні та реалізації політики в галузі охорони здоров'я;

організовують участь у формуванні та реалізації інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови організації охорони здоров'я в місті;

приймають участь у підготовці програм зовнішньо-економічної діяльності, спрямованих на забезпечення ровитку сфери охорони здоров'я територіальної громади міста, в межах своєї компетенції укладають договори з українськими та зарубіжними організаціями та муніципальними службами охорони здоров'я, аналізують стан їх виконання та підтримують зв'язки з міжнародними організаціями;

здійснюють координацію діяльності муніципальних (комунальних) закладів охорони здоров'я, установ і закладів муніципальної (комунальної) санітарно-епідеміологічної служби, науково-дослідних установ, що належать до сфери його управління, питань діагностики, лікування і профілактики захворювань, формування здорового способу життя, охорони території громади від занесення і поширення карантинних та інших інфекційних захворювань, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя територіальної громади;

здійснюють заходи щодо розвитку підприємництва в галузі охорони здоров'я на території життєдіяльності громади;

встановлюють медичні та фізіологічні норми харчування для зазначеної категорії осіб (у тому числі вагітних жінок і дітей);

забезпечують виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності територіальної громади у межах повноважень, визначених законодавством;

забезпечують у межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням організаціях і закладах, що належать до сфери його управління;

забезпечують додержання санітарних вимог на виробництві та умов праці на підприємствах, в установах, організаціях і закладах, що належать до сфери його управління;

організовуть вивчення впливу довкілля на здоров'я людини, розробляють заходи, спрямовані на недопущення шкідливого впливу факторів довкілля на здоров'я людини, беруть участь у визначенні напрямів та проведенні разом з центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими органами місцевого самоврядування роботи із запобігання хворобам, а також зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення;

вносять у встановленому порядку пропозиції щодо зміни умов оподаткування, одержання пільгових кредитів, ціноутворення, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств охорони здоров'я, що обслуговують територіальні громади міст;

вивчають, оцінюють і прогнозують показники стану здоров'я членів територіальних громад міст;

оптимізують галузеву інфраструктуру науково-дослідних установ, що діють на території громади і створюють умови для їх ефективної діяльності;

реалізовують державну політику зайнятості працівників галузі, опрацьовують заходи щодо забезпечення закладів охорони здоров'я, віднесених до сфери їх управління, висококваліфікованими медичними і фармацевтичними працівниками, координують діяльність вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних, фармацевтичних працівників;

забезпечують відповідність стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій;

здійснюють інші власні функції, що випливають з покладених на них завдань;

забезпечують санітарно-епідеміологічний нагляд за додержанням підприємствами, установами, організаціями, що функціонують на територіях міських громад, і не віднесені до об'єктів комунальної власності територіальної громади, громадянами, що постійно або тимчасово проживають на території життєдіяльності громади,

законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, стандартів встановлених директивами ЄС;

організовують збір та обробку статистичних медичних та санітарно-епідемічних даних і надання відповідної інформації до відповідних органів державної виконавчої влади.

Стаття 505. Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері охорони здоров'я

До відання сільських, селищних, міських рад належить:

управління закладами охорони здоров'я, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, оздоровчими та оздоровчо-спортивними молодіжними та підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам їм;

створення умов для занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку;

забезпечення у межах наданих повноважень доступності і безоплатності медичного обслуговування на відповідній території;

забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту;

визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів;

забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення;

вирішення питань про надання неповнолітнім, студентам, пенсіонерам та інвалідам права на безкоштовне і пільгове користування об'єктами культури, фізкультури і спорту, а також визначення порядку компенсації цим закладам вартості послуг, наданих безкоштовно або на пільгових умовах;

реєстрація відповідно до законодавства статутів (положень) розташованих на відповідній території закладів охорони здоров'я, фізкультурно-оздоровчих закладів незалежно від форм власності;

внесення пропозицій до відповідних органів про ліцензування індивідуальної підприємницької діяльності у сфері охорони здоров'я.

Стаття 506. Повноваження районних, міських, районних в місті рад у сфері охорони здоров'я

Районні, міські, районні в містах ради у сфері охорони здоров'я в межах своєї компетенції здійснюють наступні повноваження:

вживають заходи для забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя територіальної громади, запобігають занесенню та поширенню на територію проживання та діяльності територіальної громади особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб;

здійснюють контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення спалахів інфекційних хвороб, епідемій та епізоотій, отруєнь і радіаційних уражень людей;

контролюють дотримання державних стандартів та місцевих нормативів екологічної безпеки, санітарних норм і правил, норм радіаційної безпеки, гігієнічних нормативів, які не можуть бути нижчими за державні або визнані Україною міжнародні стандарти та нормативи;

контролюють в межах своєї компетенції дотримання державних стандартів якості лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, питної води, а також медичних приладів, що перебувають у обізі на території району, міста або ввозяться до них;

контролюють дотримання на території відповідних громад правил, затверджених МОЗ України щодо важких робіт, робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок та неповнолітніх, в тому числі підіймання і переміщення ними важких речей;

забезпечують проведення медико-соціальної експертизи та надання реабілітаційної допомоги населенню;

організовують науково-методичне забезпечення судово-медичної та судово-психіатричної експертної діяльності відповідних закладів охорони здоров'я;

здійснюють відповідно до законодавства контроль за виробництвом, забезпеченням належного режиму зберігання і реалізації, якістю лікарських засобів, імунобіологічних препаратів і виробів медичної техніки, підтримують обов'язковий їх асортимент, у тому числі необхідний запас на випадок стихійного лиха, катастроф, епідемічних захворювань;

забезпечують додержання встановленого порядку надання пільг щодо відпуску громадянам безоплатно або на пільгових умовах медикаментів та імунобіологічних препаратів.

Районні, міські, районні в містах ради у сфері охорони здоров'я виконують такі повноваження:

беруть участь у здійсненні державного регулювання радіаційної безпеки разом з відповідними центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими виконавчими органами місцевого самоврядування, у складанні експертних висновків щодо визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, а у разі виявлення невідповідності рівня забрудненості території проживання територіальної громади встановленим нормативам вносять відповідні пропозиції до Міністерства охорони здоров'я України, проводять контроль за рівнем радіаційного забруднення водоймищ і грунтів, а також харчових продуктів;

організовують та координують діяльність муніципальної (комунальної) служби медицини катастроф;

приймають участь разом з відповідними центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими органами місцевого самоврядування у організації систематичних медичних обстежень (диспансеризації) і визначенні рівня доз опромінення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

розробляють рекомендації щодо встановлення для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткових норм раціонального харчування у спеціалізованих лікувально-профілактичних, санаторно-курортних закладах охорони здоров'я;

встановлюють медичні та фізіологічні норми харчування для зазначеної категорії осіб (у тому числі вагітних жінок і дітей).

Стаття 507. Повноваження сільських, селищних рад у сфері охорони здоров'я

Сільські, селищні ради з питань охорони здоров'я здійснюють наступні повноваження:

надають першочергову медичну допомогу та першочергові медичні послуги членам територіальної громади села (селища);

забезпечують членів територіальної громади пільгами щодо відпуску безоплатно або на пільгових умовах медикаментів та імунобіологічних препаратів, протезів тощо;

контролюють якість харчових продуктів, а також слідкують за рівнем їх радіаційного забруднення;

контролюють радіаційне забруднення водоймищ і грунтів;

контролюють в межах своєї компетенції дотримання державних стандартів якості лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, питної води, а також медичних приладів, що перебувають у обізі на території села (селища), або ввозяться до останнього;

вживають заходи для забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя територіальної громади, запобігають занесенню та поширенню на територію проживання та діяльності територіальної громади особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб;

здійснюють контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення спалахів інфекційних хвороб, епідемій та епізоотій, отруєнь і радіаційних уражень людей;

забезпечують реалізацію державних і місцевих програм санітарно-епідеміологічного благополуччя;

забезпечують систематичні медичні огляди населення територіальної громади, організовують диспансеризацію, ведуть диспансерний облік хронічних хворих;

контролюють дотримання державних стандартів та нормативів екологічної безпеки, санітарних норм і правил, норм радіаційної безпеки, гігієнічних нормативів на території відповідних сіл (селищ).

Глава 106 Повноваження обласних, районних, міських рад щодо управління муніципальними (комунальними) закладами охорони здоров'я

Стаття 508. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо управління муніципальними (комунальними) закладами охорони здоров'я

Обласні, районні, міські ради здійснюють управління віднесеними до їх відання муніципальними (комунальними) санітарно-профілактичними, лікувально-профілактичними, фізкультурно-оздоровчими, санаторно-курортними, аптечними, науково-медичнимиі та іншими закладами охорони здоров'я, які безпосередньо забезпечуютью охорону здоров'я членів відповідних територіальних громад.

На території муніципалітетів можуть діяти державні, муніципальні (комунальні), приватні та громадські заклади охорони здоров'я, ліцензування і акредитація яких, відповідно до чинного законодавства здійснює МОЗ України.

Порядок і умови створення муніципальних (комунальних), приватних та громадських закладів охорони здоров'я, реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

Комунальні заклади охорони здоров'я, приватні та державні заклади, зареєстровані в установленому порядку, здійснюють свою діяльність на підставі статутів, що затверджуються власниками або уповноваженими ними органами.

Незалежно від юридичного статусу закладу охорони здоров'я керівництво ним може здійснювати тільки особа, яка відповідає встановленим державою єдиним кваліфікаційним вимогам.

Керівнику закладу охорони здоров'я має бути забезпечена незалежність у вирішенні всіх питань, пов'язаних з охороною здоров'я.

Стаття 509. Повноваження обласних, районних, міських рад для подання про припинення діяльності закладу охорони здоров'я

Діяльність комунального або іншого закладу охорони здоров'я, що обслуговує територіальну громаду, може бути припинена МОЗ за поданням виконавчого органу відповідної ради у разі порушення закладжм законодавства про охорону здоров'я, невиконання державних вимог щодо якості медичної допомоги та іншої діяльності галузі охорони здоров'я або вчинення дій, що суперечать його статуту.

Стаття 510. Обов'язковість дотримання обласними, районними, міськими радами вимоги статті 49 Конституції України про непорушність мережі державних та комунальних закладів охорони здоров'я

У разі закриття муніципального (комунального) закладу охорони здоров'я із підстав. що випливають із ст. 279 цього Кодексу, має бути дотримано правило статті 49 Конституції України, згідно до якого є неприпустимим скорочення мережі державних чи муніципальних (комунальних) закладів охорони здоров'я, що вже існувала на момент прийняття Конституції України.

Стаття 511. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо встановлення заборони на заняття медичною та фармацевтичною практикою в місцях житттєдільності територіальної громади без наявності відповідної ліцензії

Обласні на своїй території, районні на території сіл та селищ, міські - на території міст суворо забороняють заняття медичною та фармацевтичною практикою без наявності відповідної ліцензії.

Протилежне тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.

Глава 107 Матеріально-технічне та фінансове забезпечення обласними, районними та міськими радами сфери охорони здоров'я територіальних громад

Стаття 512. Фінансування обласними, районними, міськими радами охорони здоров'я відповідних територіальних громад

Обласні, районні, міські ради здійснюють фінансування охорони здоров'я територіальних громад за рахунок бюджетів місцевого самоврядування, Державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

Кошти бюджетів місцевого самоврядування, асигновані Державним бюджетом України, бюджетом Республіки Крим спрямовуються для забезпечення гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних і місцевих програм охорони здоров'я територіальних громад та на проведення фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі науково обгрунтованих нормативів з розрахунку на одного члена територіальної громади (одного жителя).

За рахунок Державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються і відповідне зменшення фінансування на наступний період не проводиться.

Відомчі та інші заклади охорони здоров'я на території муніципалітету, що обслуговують лише окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою, не пов'язаною із станом здоров'я людини ознакою, фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ і організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів з боку рад за рахунок місцевих бюджетів, якщо працівники відповідного відомства, підприємства, установи або організації становлять значну частину населення даної місцевості.

Стаття 513. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо матеріально-технічного забезпечення сфери охорони здоров'я територіальної громади

Обласні, районні та міські ради організовують матеріально-технічне забезпечення сфери охорони здоров'я територіальних громад в обсязі, необхідному для подання їх членам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги.

Крім того всі муніципальні (комунальні) та інші заклади охорони здоров'я, що обслуговують територіальну громаду, мають право самостійно вирішувати питання свого матеріально-технічного забезпечення.

Обласні, районні, міські ради сприяють виробництву або постачанню в медичні заклади територіальних громад відповідно області, районів, в тому числі усіх сіл та селищ району, територіальних громад міст - медичної апаратури, інструментарію, обладнання, лабораторних реактивів, ліків, протезних і гігієнічних засобів та інших виробів, необхідних для охорони здоров'я членів територіальних громад, а також для розвитку торгівлі цими виробами на відповідних територіях.

З цією метою зазначеними радами забезпечується реалізація державних, регіональних, місцевих програм пріоритетного розвитку медичної, біологічної та фармацевтичної промисловості, заохочуються підприємництво і міжнародне співробітництво в галузі матеріально-технічного забезпечення сфери охорони здоров'я.

Обласні, районні та міські ради контролюють обіг лікувальних засобів виключно належної якості і забезпечують їх застосування в широкому обізі лише після обов'язкової апробації, здійснюваної у порядку, погодженому з Міністерством охорони здоров'я України.

Стаття 514. Повноваження обласних, районних та міських рад по забезпеченню податкових та інших пільг в галузі охорони здоров'я

Обласні, районні та міські ради забезпечують муніципальні (комунальні) заклади охорони здоров'я, як і заклади інших форм валасності, а також осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність в галузі охорони здоров'я, суб'єктів господарювання, що виробляють продукцію, необхідну для забезпечення діяльності закладів охорони здоров'я, податковими та іншими пільгами, передбаченими законодавством.

Глава 108 Повноваження обласних, районних та міських рад щодо контролю і нагляду в сфері охорони здоров'я членів територіальних громад

Стаття 515. Повноваження обласних, районних та міських рад по здійсненню контролю та нагляду у сфері охорони здоров'я членів територіальних громад

Обласні, районні та міські ради здійснюють на своїй території контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я, державних та міжнародних, в тому числі європейських стандартів (визнаних Україною), критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя членів територіальних громад, нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

Стаття 516. Вищий нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я членів територіальної громади

Вищий нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я членів територіальної громади здійснюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

Глава 109 Повноваження обласних, районних, міських рад щодо залучення громадськості до охорони здоров'я членів територіальних громад

Стаття 517. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо залучення громадськості до охорони здоров'я членів територіальних громад

Обласні, районні, міські ради та муніципальні (комунальні) заклади охорони здоров'я зобов'язані сприяти реалізації права громадян на участь в управлінні охороною здоров'я територіальної громади, допомагати в залученні громадськості до справи охорони здоров'я членів територіальних громад, і проведенні громадської експертизи з цих питань.

Стаття 518. Повноваження обласних, районних, міських рад та муніципальних (комунальних) закладів охорони здоров'я щодо сприяння у створенні громадських консультативних або наглядових рад

Обласні, районні, міські ради та муніципальні (комунальні) заклади охорони здоров'я створюють належні умови для створення при органах місцевого самоврядування та закладах охорони здоров'я громадських консультативних або наглядових рад, які сприятимуть їх діяльності у сфері охорони здоров'я та забезпечуватимуть інформованість населення і громадський контроль у цій сфері.

Фахові громадські організації працівників охорони здоров'я та інші об'єднання громадян, в тому числі міжнародні, можуть брати участь визначенні змісту та шляхів виконання загальнодержавних та місцевих програм охорони здоров'я, здійсненні відповідних конкретних заходів, вирішенні кадрових, наукових та інших проблем організації державної діяльності в цій галузі.

Глава 110 Повноваження сільських, селищних, міських рад по забезпеченню здорових і безпечних умов життя членів своїх територіальних громад

Стаття 519. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо підтримання необхідного для здоров'я життєвого рівня членів територіальних громад

Сільські, селищні та міськи ради забезпечують необхідний для збереження здоров'я життєвий рівень членів відповідних територіальних громад, включаючи забезпечення їх необхідним мінімумом щодо їжуі, одягу, житла, медичного догляду, соціальним обслуговуванням та соціальною допомогою, які є необхідними для підтримання їх здоров'я.

З цією метою ради організовують систему соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та поодиноким особам непрацездатного віку, натуральне, в тому числі безплатне, забезпечення найбільш вразливих верств населення продуктами харчування, одягом, ліками та іншими предметами першої необхідності, здійснюють комплекс заходів, в тому числі надання належної медичної допомоги і соціального обслуговування особам, які перебувають у важкому матеріальному становищі, загрозливому для їх життя і здоров'я.

При цьому ради мають дотримуватися медичних, фізіологічних та санітарно-гігієнічних вимог щодо підтримання життєвого рівня населення, які затверджуються Верховною Радою України.

Стаття 520. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо забезпечення захисту членів територіальних громад від негативного екологічного впливу, небезпечного для їх здоров'я

Сільські, селищні, міські ради забезпечують охорону довкілля як важливої передумови життя і здоров'я членів територіальної громади, їх захисту від негативного екологічного впливу, шляхом раціонального використання і відтворення природних ресурсів.

Стаття 521. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя місць життєдіяльності територіальних громад та здійснення муніципального санітарного нагляду

Сільські, селищні, міські ради забезпечують санітарно-епідемічне благополуччя своїх територій і населених пунктів - місць життєдіяльності територіальних громад - через систему державних і муніципальних стимулів та регуляторів, спрямованих на суворе дотримання санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил та норм, через застосування комплексу спеціальних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних заходів та організацією державного та муніципального санітарного нагляду.

Стаття 522. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо забезпечення єдиних санітарно-гігієнічних вимог в місцях життєдіяльності територіальних громад

Сільські, селищні, міські ради мають забезпечити в місцях життєдіяльності територіальних громад єдині санітарно-гігієнічні вимоги, що відповідають стандартам і нормативам, встановленим директивами ЄС, до:

планування і забудови населених пунктів;

будівництва і експлуатації промислових та інших об'єктів;

очистки і знешкодження промислових та комунально-побутових викидів, відходів;

утримання та використання жилих, виробничих і службових приміщень та територій, на яких вони розташовані;

організації харчування і водопостачання населення;

виробництва, застосування, зберігання, транспортування та захоронення радіоактивних, отруйних і сильнодіючих речовин;

утримання і забою свійських та диких тварин, а також до іншої діяльності, що може загрожувати санітарно-епідемічному благополуччю територій і населених пунктів.

Стаття 523. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо створення сприятливих для здоров'я членів територіальних громад умов праці, навчання, побуту та відпочинку

Сільські, селищні, міські ради з метою забезпечення:

сприятливих для здоров'я умов праці, навчання, побуту та відпочинку;

високого рівня працездатності;

профілактики травматизму і професійних захворювань;

отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я

встановлюють єдині санітарно-гігієнічні вимоги, що відповідають стандартам і нормативам, встановленим директивами ЄС,

до організації виробничих та інших процесів, пов'язаних з діяльністю людей;

до якості машин, обладнання, будівель, споживчих товарів та інших об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я.

Сільські, селищні, міські ради зобов'язані вимагати від власників і керівників підприємств, установ і організацій, що функціонують в місцях життєдіяльності територіальних громад, виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони праці, передбачених законодавством про працю, вжиття заходів для недопущення шкідливого впливу на здоров'я людей та навколишнє середовище.

Сільські, селищні, міські ради разом із компетентними державними виконавчими органами забезпечують нагляд і контроль за створенням сприятливих для здоров'я умов праці, навчання, побуту відпочинку, сприяють здійсненню громадського контролю з цих питань.

Стаття 524. Повноваження сільських, селищних, міських рад по запобіганню інфекційним захворюванням, небезпечним для населення

Сільські, селищні, міські ради зобов'язані вживати протиепідемічні заходи для попередження, лікування, локалізації та ліквідації масових інфекційних захворювань на своїх територіях.

Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, тимчасово усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню та в разі можливості-додаткової допомоги за рахунок місцевих бюджетів.

Щодо окремих - особливо небезпечних інфекційних захворювань - ради можуть організовувати обов'язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України

Перелік особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань та умови визнання особи інфекційно хворою або носієм збудника інфекційного захворювання визначаються Міністерством охорони здоров'я України і публікуються в офіційних джерелах.

Стаття 525. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо створення умов для утвердження здорового способу життя членів територіальної громади

Сільські, селищні, міські ради повинні сприяти утвердженню здорового способу життя членів територіальних громад шляхом поширення наукових знань з питань охорони здоров'я, організації медичного, екологічного і фізичного виховання, здійснення заходів, спрямованих на підвищення гігієнічної культури населення, створення необхідних умов, в тому числі медичного контролю, для заняття фізкультурою, спортом і туризмом.

З цією метою вони вживають необхідних заходів для розвитку мережі лікарсько-фізкультурних закладів, профілакторіїв, баз відпочинку та інших оздоровчих закладів, на боротьбу із шкідливими для здоров'я людини звичками, встановлення системи соціально-економічного стимулювання осіб, які ведуть здоровий спосіб життя.

Сільські, селищні, міські ради повинні вживати запобіжних заходів для недопущення проведення в місцях життєдіяльності територіальних громад лікувальних сеансів та аналогічних їм заходів з використанням гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетичного впливу без спеціального дозволу Міністерства охорони здоров'я.

Сільські, селищні, міські ради організовують систему заходів для реалізації на місцях державної політики заборони вживання наркотичних засобів та обмеження куріння.

Глава 111 Повноваження обласних, районних та міських рад по забезпеченню лікувально-профілактичною допомогою

Стаття 526. Повноваження обласних, районних та міських рад по забезпеченню надання лікувально-профілактичної допомоги членам територіальної громади

Обласні, районні, міські ради забезпечують надання лікувально-профілактичної допомоги через муніципальні (комунальні) поліклініки, лікарні, диспансери, клініки інші муніципальні (комунальні) заклади охорони здоров'я, службу муніципальної швидкої медичної допомоги.

Обласні, районні, міські ради забезпечують гарантоване подання доступної соціальної прийнятної первинної муніципальної лікувально-профілактичної допомоги як основної частини медико-санітарної допомоги членам територіальної громади, що передбачає:

консультацію лікаря;

просту діагностику;

лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи;

направлення пацієнта для подання спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги у відповідних муніципальних (комунальних) лікувальних закладах.

Стаття 527. Організація обласними, районними та міськими радами по забезпеченню органами місцевого самоврядування надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях

Обласні, районні, міські ради в разі надання першої невідкладної допомоги при нещасних випадках і гострих захворюваннях членам територіальної громади приватним лікарем або приватним лікувальним закладом, забезпечують відшкодування останнім відповідних витрат.

У невідкладних випадках, коли подання медичної допомоги через відсутність медичних працівників на місці неможливе, першу невідкладну допомогу також повинні подавати співробітники муніципальної міліції, муніципальної пожежної охорони, муніципальних аварійних служб, водії муніципальних транспортних засобів, на яких цей обов'язок покладено законодавством і має покладатися службовими інструкціями.

Подання безплатної допомоги громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) покладається, насамперед, на спеціалізовані бригади постійної готовності служби екстреної муніципальної медичної допомоги з відшкодуванням необхідних витрат муніципальних (комунальних) і інших місцевих закладів охорони здоров'я в повному обсязі за рахунок централізованих фондів.

Стаття 528. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо вжиття спеціальних заходів для організації профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань

Обласні, районні, міські ради з метою охорони здоров'я членів своїх територіальних громад організовують здійснення спеціальних заходів профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань (туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепра, хронічний алкоголізм, наркоманія), а також карантинних захворювань і створюють спеціалізовані муніципальні заклади для профілактики та лікування цих небезпечних захворювань.

Глава 112 Повноваження обласних, районних та міських рад по забезпеченню територіальних громад лікарськими і протезними засобами, імунобіологічними препаратами

Стаття 529. Повноваження обласних, районних та міських рад по забезпеченню членів територіальної громади лікарськими засобами та імунобіологічними препаратами

Обласні, районні, міські ради забезпечують належне постачання членів територіальної громади лікарськими засобами та імунобіологічними препаратами через муніципальні (комунальні) аптечні та муніципальні (комунальні) лікувально-профілактичні заклади.

Обласні, районні, міські ради можуть додатково до визначеного законом кола громадян, яким лікарські засоби та імунобіологічні препарати мають видаватися безоплатно або на пільгових умовах, додавати осіб, на яких поширюватиметься запроваджена радами місцева аналогічна система пільгового або безоплатного відпуску лікарських або імунобіологічних препаратів.

При цьому ради контролюють муніципальні (комунальні) аптечні лікувально-профілактичні заклади, які можуть відпускати лише такі лікарські засоби та імунобіологічні препарати, які дозволені для застосування Міністерством охорони здоров'я України, і несуть відповідальність за забезпечення належного режиму їх зберігання та реалізації, а також за підтримання обов'язкового асортименту лікарських засобів та імунобіологічних препаратів, в тому числі необхідного запасу на випадок епідемічних захворювань, стихійного лиха та катастроф.

Обласні, районні та міські ради поширюють для працівників охорони здоров'я і населення інформацію про лікарські засоби та імунобіологічні препарати, дозволені до застосування, яку регулярно надсилає Міністерство охорони здоров'я України.

Стаття 530. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо організації виробництва лікарських засобів та імунобіологічних препаратів муніципальними (комунальними) фармацевтичними підприємствами

Обласні, районні та міські ради організовують виробництво нових лікарських засобів та імунобіологічних препаратів для медичних цілей в муніципальних профільних підприємствах виключно дозволу Міністерства охорони здоров'я України після відровідної апробації останніх на встановлення їх лікувальної або профілактичної ефективності.

Стаття 531. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо контролю за якістю лікарських засобів та імунобіологічних препаратів

Обласні, районні та міські ради здійснюють систематичний контроль за якістю лікарських засобів та імунобіологічних препаратів, що виготовляються і реалізуються на їх територіях.

Стаття 532. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо забезпечення членів територіальної громади протезною допомогою

Обласні, районні та міські ради зобов'язані забезпечувати постачання до територіальної громади або виробництво в місці її життєдіяльності необхідних її членам протезних засобів, таких як:

протези, ортопедичні, коригуючі виробами, окуляри, слухові апарати, засобаи лікувальної фізкультури і спеціальні засоби пересування.

Категорії осіб, які підлягають безплатному або пільговому забезпеченню зазначеними виробами і предметами, а також умови і порядок забезпечення ними встановлюються законодавством України.

Стаття 533. Відповідальність за заняття медичною та фармацевтичною практикою на території муніципалітету без наявності відповідної ліцензії

Заняття медичною та фармацевтичною практикою на території муніципалітету без наявності відповідної ліцензії тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.

РОЗДІЛ XVIII ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ОСВІТИ

Глава 113 Загальні положення

Стаття 534. Основна мета органів місцевого самоврядування у сфері освіти

Основною метою органів місцевого самоврядування у сфері освіти є:

всебічний розвиок членів територіальних громад, їх розумових фізичних здібностей, формування їх високих моральних якостей, підготовка кваліфікованих фахівців для всіх сфер життєдіяльності суспільства.

Органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію освітньо-виховного процесу на засадах демократії, гуманізму, національної свідомості, взаємоповаги між націями народами.

Стаття 535. Основні завдання органів місцевого самоврядування в галузі освіти

Основним завданням органів місцевого самоврядування у сфері освіти є забезпечення навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки членів територіальної громади.

Стаття 536. Реалізація обласними, районними та міськими радами державної політики в галузі освіти

Обласні, районні, міські ради реалізують в межах наданих їм повноважень державну політику у сфері освіти відповідно до законодавства України через розгалужену мережу закладів освіти, заснованих на державній, муніципальній (комунальній) та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти.

Глава 114 Повноваження обласних, районних, міських рад по здійсненню державної політики у галузі освіти

Стаття 537. Повноваження обласних, районних, міських рад по здійсненню державної політики у галузі освіти

Обласні, районні, міські ради здійснюють державну політику в галузі освіти в межах їх компетенції шляхом:

встановлення, не нижче визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсягів бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечення фінансування витрат на їх утримання;

розвитку мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;

забезпечення соціального захисту працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створення умов для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

організації обліку дітей дошкільного та шкільного віку, контролю виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти;

вирішення у встановленому порядку питань, пов'язаних з опікою та піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;

створення належних умов за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку у них здібностей, задоволення їх інтересів;

забезпечення у сільській місцевості регулярного безкоштовного підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

організації професійного консультування молоді та продуктивної праці учнів;

визначення потреб, обсягів і розробки пропозицій щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону.

Глава 115 Повноваження обласних, районних та міських рад по управлінню освітою

Стаття 538. Повноваження районних та міських рад по управлінню освітою

Районні ради щодо територіальних громад сіл та селищ району, міські ради щодо територіальних громад міст здійснюють управління освітою через уповноважені ними щодо цього виконавчі органи, у межах повноважень, визначених законодавством.

Стаття 539. Повноваження обласних та міських рад щодо акредитації закладів освіти

Обласні та міські ради забезпечують інспектування на предмет встановлення відповідності освітніх послуг вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти шляхом акредитації закладів освіти порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами акредитації вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти компетентний орган:

визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами (спеціальностями), надає право видачі документа про освіту державного зразка;

встановлює рівень акредитації закладу освіти;

надає певну автономію закладу освіти відповідно до отриманого статусу;

інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих закладів освіти;

вирішує в установленому порядку питання про реорганізацію вищого закладу освіти з наданням відповідного статусу або його ліквідацію.

Стаття 540. Повноваження районної та міської ради у сфері освіти

До відання районної, міської ради у сфері освіти відноситься:

забезпечення мережі освітніх та виховних закладів, які охоплюють населення територіальних громад усіх сел та селищ району, міст;

створення відповідної транспортної, торгівельної та соціальної інфраструктури для забезпечення оптимального обслуговування населення територіальних громад сіл та селищ району, міст в процесі навчання, виховання дітей та молоді, а також професійної підготовки дорослого населення.

управління закладами освіти, що є комунальною власністю;

організація навчально-методичного забезпечення закладів освіти, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством освіти України;

координація дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей;

визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку;

контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію закладів освіти, що є комунальною власністю.

Стаття 541. Повноваження районних та міських рад по управлінню освітою щодо ліцензування закладів освіти

Районні та міські ради визначають відповідність освітніх послуг в відповідних муніципальних (комунальних) закладах освіти шляхом ліцензування цих закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами ліцензування управління (відділи) з питань освіти відповідних рад у межах своїх повноважень надають закладам освіти ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру закладів освіти.

Невиконання або грубе порушення закладом освіти умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії або анулювання ліцензії.

Стаття 543. Повноваження обласної, районної, міської ради щодо атестації дошкільних, середніх, позашкільних та професійно-технічних закладів освіти

Обласні, районні, міські ради визначають в межах своєї компетенції відповідність освітніх послуг атестації дошкільних, середніх, позашкільних та професійно-технічних закладів освіти шляхом атестації цих закладів у порядку, встановленому Міністерством освіти України.

За результатами атестації дошкільних, середніх, позашкільних та професійно-технічних закладів освіти виконавчі органи відповідних рад у межах своїх повноважень:

визначають відповідність освітніх послуг, які надаються закладами освіти, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;

приймають рішення про створення спеціалізованих закладів освіти: шкіл, колегіумів, ліцеїв, гімназій тощо;

вносять пропозиції Міністерству освіти України про надання відповідного статусу професійно-технічним закладам освіти;

приймають рішення в межах своєї компетенції про створення, реорганізацію або ліквідацію закладів освіти.

Стаття 544. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо прийняття рішень обласними, районними, міськими радами про створення муніципальних (комунальних) закладів освіти

Обласні, районні та міські ради на своїх територіях самостійно визначають потребу в створенні муніципальних (комунальних) закладів освіти.

Стаття 545. Повноваження обласних, районних та міських рад по забезпеченню медичного обслуговування у системі освіти

Обласні, районні, міські ради забезпечують організацію обов'язкового безкоштовного медичного обслуговування в системі державних і муніципальних (комунальних) закладів освіти за рахунок бюджетних асигнувань.

Стаття 546. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо забезпечення організації харчування в закладах освіти

Обласні, районні, міські ради несуть відповідальність за організацію харчування у державних та у муніципальних (комунальних) закладах освіти.

Організація харчування в цих закладах має здійснюватися за рахунок бюджетних асигнувань.

Стаття 547. Повноваження обласних, районних та міських, районних у містах рад щодо організації та забезпечення діяльності у сфері дошкільної освіти і виховання

Обласні, районні, міські, районні у містах ради організовують здійснення дошкільного виховання у дошкільних закладах освіти (дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого (для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші) шляхом забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.

Глава 116 Повноваження обласних, районних та міських, районних у містах рад щодо організації та забезпечення діяльності у сфері загальної середньої освіти

Стаття 548. Забезпечення обласними, районними та міськими, районними у містах радами організації загальної середньої освіти

Обласні, районні та міські, районні у містах ради забезпечують організацію освіти в загальноосвітніх середніх закладах трьох ступенів: в початковій школі, що забезпечує початкову загальну освіту, в основній шкоі, що забезпечує базову загальну середню освіту, в старшій школі, що забезпечує повну загальну середню освіту.

Організація освіти за цими ступенями в цих школах може забезпечуватися разом або окремо.

Стаття 549. Створення обласними, районними та міськими, районними у містах радами навчально-виховних об'єднань, школ, класів з різними профілями та різними формами навчання

Обласні, районні та міські, районні у містах ради для задоволення освітніх потреб населення можуть створюватися навчально-виховні об'єднання "школа-дитячий садок", школи та групи продовженого дня, вечірні (змінні) школи, а також класи, групи з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах.

Обласні, районні та міські, районні у містах ради для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюють профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об'єднань.

Стаття 550. Надання обласними, районними та міськими, районними у містах радами додаткової підтримки обдарованим дітям

Обласні, районні та міські, районні у містах ради можуть надавати особливо обдарованим дітям підтримку і заохочення (стипендії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних та закордонних освітніх, культурних центрів).

Глава 117 Повноваження обласних, районних та міських рад щодо надання соціальної допомоги та реабілітації у сфері освіти

Стаття 551. Організація обласними, районними та міськими, районними у містах радами закладів освіти для дітей, які потребують соціальної допомоги та реабілітації

Обласні, районні та міські, районні у містах ради створюють:

для дітей, які не мають необхідних умов для виховання і навчання в сім'ї, створюються загальноосвітні школи-інтернати;

для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків школи-інтернати, дитячі будинки, в тому числі сімейного типу, з повним державним утриманням;

для дітей, які потребують тривалого лікування, дошкільні заклади освіти, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки;

організовують:

навчальні заняття з такими дітьми проводяться також у лікарнях, санаторіях, вдома.

Обласні, районні та міські, районні у містах ради для дітей підлітків, які потребують особливих умов виховання, створюють загальноосвітні школи і професійно-технічні училища соціальної реабілітації.

Стаття 552. Організація обласними, районними та міськими, районними у містах радами закладів освіти для осіб з вадами у фізичному чи розумовому розвитку 

Обласні, районні та міські, районні у містах ради організовують:

для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку не можуть навчатися в масових закладах освіти, спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші заклади освіти з утриманням за рахунок держави.

Глава 118 Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах рад щодо організації позашкільної освіти

Стаття 553. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах рад щодо створення закладів позашкільної освіти

Обласні, районні, міські, районні у містах ради забезпечуть умови для одержання членами територівльних громад позашкільної освіти через організацію закладів позашкільної освіти (палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі заклади освіти, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади).

Стаття 554. Забезпечення обласними, районними, міськими, районними у містах радами закладів позашкільної освіти спортивними об'єктами, оздоровчими та культурними структурами

Обласні, районні. міські, районні у містах ради для здійснення навчально-виховної роботи забезпечують позашкільні заклади освіти спортивними об'єктами культурного та оздоровчого призначення та іншими об'єктами, безкоштовно та на пільгових умовах.

Глава 119 Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах рад щодо організації та забезпечення професійно-технічної освіти

Стаття 555. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах рад щодо організації пофесійно-технічної освіти

Обласні, районні та міські, районні у містах ради забезпечують здобуття членами територіальних громад професійно-технічної освіти відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку та підвищення їх професійної кваліфікації.

Стаття 556. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах рад щодо організації закладів професійно-технічної освіти

Обласні, районні та міські, районні у містах ради створюють відповідно до визначених ними потреб такі професійно-технічні заклади освіти (їх об'єднання, денні, вечірні, заочні відділення), як:

професійно-технічні та професійно-художні училища;

професійні училища соціальної реабілітації;

училища-агрофірми;

училища-заводи;

вищі професійні училища;

навчально-виробничі центри;

центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;

навчально-курсові комбінати;

інші типи закладів, що надають робітничу професію.

Стаття 557. Матеріальне забезпечення обласними, районними, міськими, районними у містах радами учнів муніципальних (комунальних) закладів професійно-технічної освіти

Обласні, районні та міські, районні у містах ради забезпечують всіх без винятку учнів муніципальних (комунальних) закладів професійно-технічної освіти безкоштовним харчуванням і стипендією.

Обласні, районні та міські, районні у містах ради забезпечують повне утримання за рахунок місцевих бюджетів в муніципальних (комунальних) закладах професійно-технічної освіти:

дітей-сиріт;

дітей, які залишилися без піклування батьків;

дітей, які потребують особливих умов виховання.

Глава 120 Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах рад щодо організації та забезпечення вищої освіти

Стаття 558. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах рад щодо організації навчання в закладах вищої освіти

Обласні, районні, міські, районні у містах ради організовують навчальний процес в муніципальних (комунальних) закладах вищої освіти з відривом (очна форма), без відриву від виробництва (вечірня, заочна форми), шляхом поєднання цих форм, а окремих спеціальностей - екстерном.

Стаття 559. Фінансування обласними, районними, міськими, районними у містах радами навчання в закладах вищої освіти

Обласні, районні та міські, районні у містах ради забезпечують фінансування навчання в цих закладах за рахунок бюджету, за певними винятками, передбаченими законом.

Стаття 560. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах рад щодо забезпечення створення при вищих учбових закладах навчальних, наукових та виробничих структур

Обласні, районні та міські, районні у містах ради забезпечують організацію створення при муніципальних (комунальних) вищих закладах освіти різних типів навчально-науково-виробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.

Стаття 561. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах рад щодо сприяння здійсненню наукової діяльності у вищих учбових закладах навчальних, наукових та виробничих структур

Обласні, районні та міські, районні у містах ради забезпечують організацію наукової діяльності у муніципальних (комунальних) закладах вищої освіти, що включає виконання науково-дослідних робіт, підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. Для цієї мети радами створюються наукові, науково-виробничі підрозділи, об'єднання, асоціації, технологічні парки, центри нових інформаційних технологій, науково-технічної творчості та інші формування.

Обласні, районні та міські, районні у містах ради забезпечують інформатизацію наукового та науково-навчального процесу в муніципальних (комунальних) закладах освіти.

Глава 121 Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах рад щодо забезпечення соціального захисту спеціалістів, що працюють в системі освіти

Стаття 562. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах рад щодо здійснення доплат спеціалістам, які працюють в системі освіти

Обласні, районні та міські, районні у містах ради забезпечують здійснення доплат спеціалістам, які працюють в системі муніципальної (комунальної) освіти, до рівня середньомісячної заробітної плати працівників у цілому по народному господарству за рахунок цільових відрахувань із місцевого бюджету.

Обласні, районні та міські, районні у містах ради забезпечують доплату по інвалідності за рахунок цільових відрахувань із місцевого бюджету у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке унеможливлює виконання ними професійних обов'язків і обмежує перебування в дитячому, учнівському, студентському колективах, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу, зберігання за ним попереднього середнього заробітку, виплату у разі хвороби або каліцтва попереднього середнього заробітку до відновлення працездатності.

Стаття 563. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах рад щодо забезпечення доплат обслуговуючому персоналу, який працює в системі освіти

Обласні, районні та міські, районні у містах ради забезпечують за рахунок цільових відрахувань із місцевого бюджету встановлення середнього розміру посадових окладів (ставок заробітної плати) обслуговуючому персоналу муніципальних (комунальних) закладів освіти, якій не може бути нижчим за встановлений Кабінетом Міністрів України для працівників освіти державних навчальних закладів.

Перегляд рівня заробітної плати спеціалістам, які працюють у системі муніципальної (комунальної) освіти, і обслуговуючому персоналу провадиться двічі на рік з щоквартальною індексацією з урахуванням рівня інфляції.

Стаття 564. Повноваження районних рад щодо забезпечення заходів соціального захисту педагогічних працівників, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерів, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах

Районні ради забезпечують за рахунок відрахувань із державного бюджету педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, відповідно до чинного законодавства компенсацію в повному обсязі плати за користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм, а також передачу у власність земельної ділянки у розмірі середньої земельної частки для відповідної місцевості відповідно до чинного законодавства.

РОЗДІЛ XIX ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЧЛЕНІВ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Глава 122 Повноваження обласних, районних, міських рад у сфері соціального захисту членів територіальних громад

Стаття 565. Повноваження обласних, районних, міських рад у сфері соціального захисту членів територіальних громад

До відання обласних, районних, міських рад у сфері соціального захисту членів територіальних громад належить:

встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення;

вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги:

інвалідам;

ветеранам війни та праці;

сім'ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісті) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби) або відставку;

інвалідам з дитинства;

багатодітним сім'ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів;

відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва;

організація для малозабезпечених громадян похилого віку, інвалідів будинків-інтернатів, побутового обслуговування, продажу товарів у спеціальних магазинах і відділах за соціально доступними цінами, а також безоплатного харчування;

вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв'язку з похованням, передбачених законодавством;

затвердження територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття, організація їх виконання;

затвердження обласних, районних, міських програм зайнятості населення (затверджуються відповідно обласними, районними, міськими радами).

ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян;

подання допомоги на поховання громадян в інших випадках, радами);

забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов інвалідів, ветеранів війни та праці, громадян, реабілітованих як жертви політичних репресій, військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, сімей, які втратили годувальника, багатодітних сімей, громадян похилого віку, які потребують обслуговування вдома, до влаштування в будинки інвалідів і громадян похилого віку, які мають потребу в цьому, дітей, що залишилися без піклування батьків, на виховання сім'ї громадян;

вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов'язаних з охороною материнства і дитинства;

вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування;

подання відповідно до законодавства одноразової допомоги громадянам, які постраждали від стихійного лиха;

вирішення відповідно до законодавства питань про надання компенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в інших випадках, передбачених законодавством;

організація проведення оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні, а також учнівської та студентської молоді у вільний від занять час на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до комунальної власності, також за договорами - на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до інших форм власності;

здійснення контролю за забезпеченням соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах та організаціях, а також за якістюпроведення атестації робочих місць, за умовами праці та надання працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу у шкідливих умовах;

участь у веденні колективних переговорів та укладенні територіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) щодо підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території; реєстрація колективних договорів і угод, здійснення контролю за їх виконанням;

встановлення відповідно до законодавства розмірів і порядку виплати щомісячної допомоги особам, які здійснюють догляд за самотніми громадянами, які за висновком медичних закладів потребують постійного стороннього догляду;

здійснення контролю за поданням відповідно до закону підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності відомостей про наявність вільних робочих місць (посад);

організація інформування населення про потребу підприємств, установ та організацій усіх форм власності у працівниках;

бронювання в порядку, встановленому законом, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності робочих місць, призначених для працевлаштування осіб, які відповідно до законодавства потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці, визначення нормативів таких робочих місць; прийняття рішень про створення на підприємствах, в установах та організаціях спеціальних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю, організація професійної підготовки цих осіб; погодження проведення ліквідації таких робочих місць;

участь в загальнодержавних та розробка місцевих програм з вирішення проблем жіноцтва, створення відповідних соціальних центрів допомоги жінкам;

реєстрація місцевих благодійних організацій і фондів, інших неприбуткових організацій;

вирішення питань щодо надання працівникам освіти, культури, охорони здоров'я, іншим категоріям громадян, які працюють у сільській місцевості, встановлених законодавством пільг.

Глава 123 Повноваження обласних, районних та міських рад щодо організації соціального захисту слабозахищених верств населення

Стаття 566. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо створення та організація діяльності комунальних піклувальних закладів для слабозахищених верств населення відповідних територіальних громад

Обласні, районні, міські ради створюють спеціальні піклувальні заклади для інвалідів, поодиноких непрацездатних осіб, дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, людей похилого віку, які не мають можливості самостійно себе обслуговувати.

Стаття 567. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо створення та організації соціальних їдалень та профілакторіїв

Обласні, районні, міські ради створюють безкоштовні їдальні та профілакторії для безробітних, бідних, хворих на туберкульоз, дітей, що стоять на диспансерних обліках, і дітей, позбавлених достатнього харчування у сім'ях.

Стаття 568. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо організації надання інших видів матеріальної допомоги бідним

Обласні, районні, міські ради забезпечують надання й інших видів матеріальної допомоги бідним зокрема:

надсилання обідів за місцем проживання хворих та інвалідів (частково такі витрати на харчування можуть покриватися за рахунок видатків місцевих бюджетів, де така категорія видатків виділяється окремим рядком і через систему самозабезпечення - за рахунок продукції, отриманої з підсобних господарств, створюваних Комплексами для бідних);

забезпечення одягом (через гуманітарні та благодійні організації);

забезпечення ліками (через Товариство Червоного Хреста, інші гуманітарні та благодійні організації);

забезпечення санітарно-гігієнічним засобами (через Товариство Червоного Хреста, інші гуманітарні та благодійні організації).

Стаття 569. Повноваження обласних, районних та міських рад створення фонду соціального комунального житла

Обласні, районні, міські ради забезпечують в обов'язковому порядку соціальним комунальним житлом незабезпечених житлом або проживаючих в умовах, що не відповідають мінімальним соціальним стандартам, встановленим Всесвітньою організацією охорони здоров'я та передбаченим директивами Європейського Союзу, слабозахищені верстви населення - бідні сім'ї, випускників дитячих будинків, осіб, що повернулися із місць позбавлення волі, інвалідів, людей похилого віку, безпритульних, непрацездатних осіб.

Власники приватного житлового фонду та об'єктів готельного господарства можуть передавати у довічне користування до житлового соціального комунального фонду квартири, частини житлових споруд або готельних об'єктів в обмін на пільгові довгострокові кредити від комунальних банків на розвиток приватного житлового або готельного господарства, для створення приватної житлової або готельної інфраструктури.

Стаття 570. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо надання обов'язкової соціальної допомоги особам, занесеним до Державного реєстру бідних

Обласні, районні, міські ради забезпечуть надання до місцевого реєстру та до Державного реєстру бідних (комп'ютеризована загальнодержавна система реєстрації фізичних осіб, до якої заносяться персональні дані громадян України, осіб без громадянства та іноземних громадян, що постійно проживають на території України, середньомісячний сукупний доход яких нижче за офіційно встановлений в країні прожитковий мінімум для однієї особи, і які потребують адресної і гарантованої систематичної грошової допомоги) персональних даних про членів територіальної громади, віднесених до категорії бідних.

При реєстрації враховуються й ті особи, які за будь-яких (об'єктивних чи суб'єктивних) обставин втратили або не мають житла, персональних документів.

Порядок занесення персональних даних зазначених осіб до місцевого реєстру, випадки і порядок вилучення із останнього встановлює відповідна рада, а порядок внесення даних до Державного реєстру, випадки і порядок вилучення із останнього визначає Кабінет Міністрів України.

Стаття 571. Забезпечення обласними, районними та міськими радами виплати щонедільної грошової допомоги бідним

Обласні, районні, міські ради на підставі даних місцевого Реєстру бідних забезпечують надання щонедільної адресної грошової допомоги бідним членам територіальної громади, яка сплачується останнім через ощадні банки або відділення зв'язку за місцем проживання або реєстрації адресатів.

В разі відсутності постійного помешкання дієздатна особа, що кваліфікована як бідна, може отримати причетну їй щомісячну грошову допомогу у Комплексі для бідних, де тимчасово перебуває до отримання нею соціального житла.

Після забезпечення такої особи соціальним житлом, якщо вона продовжуватиме кваліфікуватися як бідна, на неї буде поширюватися порядок отримання грошової допомоги, передбачений частиною першою цієї статті.

Стаття 572. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо створення патронажних служб по нагляду за дітьми та підлітками, віднесеними до категорії бідних

Обласні, районні, міські ради забезпечують створення при відповідних радах патронажних служб по нагляду за дітьми та підлітками, віднесеними до категорії бідних.

До складу таких служб мають входити представники органів міцевого самоврядування, правоохоронних органів, органів державної виконавчої влади з питань дітей та молоді, з питань охорони здоров'я, Товариства Червоного Хреста, відповідних благодійних та гуманітарних організацій.

Стаття 573. Забезпечення обласними, районними та міськими радами виплати щонедільної грошової допомоги дітям та підліткам, що кваліфікуються як бідні

Обласні, районні, міські ради забезпечують виплату дітям та підліткам, що кваліфікуються як бідні, щонедільну грошову допомогу через патронажні служби по нагляду за дітьми та підлітками, віднесеними до зазначеної категорії.

Стаття 574. Встановлення обласними, районними та міськими радами розмірів грошової допомоги бідним

Обласні, районні, міські ради встановлюють розміри грошової допомоги бідним членам територіальних громад.

Обласні, районні, міські ради розміри грошової допомоги бідним визначають диференційовано:

з розрахунку покриття різниці між особистим сукупним середньомісячним доходом отримувача і офіційно встановленим на дату отримання соціальною нормою забезпечення прожиткового мінімуму на одну особу в країні.

Стаття 575. Створення обласними, районними та міськими радами місцевих фондів підтримки бідних

Обласні, районні, міські ради створюють місцеві фонди підтримки бідних.

Місцеві фонди підтримки бідних формуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, цільових асигнувань із Державного бюджету України, а також відрахувань у обсязі 5 відсотків від сукупних щомісячних доходів фізичних та юридичних осіб, які перевищують 1000 грн. для кожної окремої особи.

Стаття 576. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо надання соціальної допомоги слабозахищеним членам територіальної громади

Обласні, районні, міські ради забезпечують надання членам територіальної громади, які можуть бути кваліфіковані як слабозахищені, усі види соціальної допомоги у повному обсязі, передбаченої законодавством для малозабезпечених сімей, людей похилого віку, інвалідів, поодиноких осіб, дітей-сиріт тощо.

Стаття 577. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо надання соціальної допомоги бідним та малозабезпеченим у вигляді субсидій

Обласні, районні, міські ради забезпечують надання бідним та малозабезпеченим членам територіальних громад субсидій із коштів місцевого бюджету, що включаються до видатків останнього для відшкодування витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення членів територіальних громад.

Зазначені субсидії надаються бідним для:

оплати комунальних послуг (водо-, газо-, електро-, теплопостачання);

ремонту житла;

вивезення сміття та нечистот;

оплати за користування телефоном;

ремонту життєвонеобхідної побутової техніки;

водовідведення;

придбання палива.

Стаття 578. Створення обласними, районними та міськими радами комплексів для бідних

Обласні, районні, міські ради забезпечують створення Комплексів для бідних, що є закладами для практичної матеріальної, соціальної та правової допомоги бідним.

До складу Комплексів для бідних входять:

притулки для бідних:

їдальні для бідних:

служби зайнятості для бідних;

центри психо-фізичної реабілітації;

службу юридичної допомоги та правового захисту;

службу соціальної допомоги з питань житлозабезпечення, медичного забезпечення та санітарно-гігієнічного забезпечення;

службу матеріально-технічного забезпечення бідних.

Порядок створення Комплексів для бідних, функції їх в цілому кожної структури окремо визначає відповідна обласна, районна або міська рада.

Стаття 579. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо розробки місцевих програм по подоланню бідності

Обласні, районні та міські ради розробляють та організовують реалізацію місцевих програм по подоланню бідності.

Місцеві програми подолання бідності можуть бути як короткостроковими, розрахованими від 1 до 3 років, так і довгостроковими, розрахованими від 5 до 10 років.

Стаття 580. Повноваження обласних, районних, міських рад по сприянню створенню наглядових рад для контролю за виконанням Програм по подоланню бідності

Для контролю за виконанням Програм по подоланню бідності обласні, районні, міські ради створюють Наглядові ради.

Наглядові ради для контролю за виконанням Програм по подоланню бідності слідкують за своєчасністю і належністю усіх видів соціальної, матеріальної і правової допомоги, яка надається бідним, за умовами життя і навчання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у дитячих містечках, поводженням з бідними і безпритульними.

Стаття 581. Склад наглядових рад

До складу наглядових рад входять представники правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, дрежавних органів охорони здоров'я, освіти, культури та науки, представники Товариства Червоного Хреста, благодійних і гуманітарних організацій, релігійних організацій та духовних центрів.

Глава 124 Повноваження обласних, районних, міських рад щодо створення та утримання притулків для неповнолітніх

Стаття 582. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо створення комунальних притулків для неповнолітніх

Обласні, районні, міські ради створюють комунальні притулки для неповнолітніх, що є закладами соціального захисту, створеними для тимчасового перебування в них неповнолітніх віком від 3 до 18 років, позбавлених сімейного виховання, які опинилися в складних житлово-побутових умовах, залишили заклади освіти.

Обласні, районні, міські ради забезпечують в притулках:

створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для нормальної життєдіяльності неповнолітніх, надання їм можливості для навчання, праці та змістовного дозвілля;

організацію виховного процесу, контроль за його проведенням та ефективність роботи закладу;

Фінансово-господарська діяльність притулку здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, позабюджетних та інших фондів, що утворюються з добровільних внесків підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадських організацій, фізичних осіб.

РОЗДІЛ XX ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ

Глава 125 Загальні положення

Стаття 583. Основні завдання обласних, районних, міських, селищних, сільських рад у сфері культури

Основними завданнями обласних, районних, міських, селищних, сільських рад у сфері культури є:

створення умов для всіх членів територіальних громад для реалізації їх прав на доступ до культурних цінностей, на їх створення, поширення, збереження та використання;

створення оптимальних умов для професійної та самодіяльної художньої творчості членів територіальної громади;

забезпечення соціального захисту працівників культури;

створення матеріальних і фінансових умов розвитку культури в місці життєдіяльності членів територіальної громади.

Глава 126 Повноваження обласних, районних, міських, селищних, сільських рад у забезпеченні культурного розвитку їх територіальних громад

Стаття 584. Повноваження обласних рад у сфері культури

До компетенції обласних рад у сфері культури входить:

визначення пріоритетів культурного розвитку територіальних громад усієї області;

організація участі територіальних громад в реалізації державних, регіональних, місцевих, міжнародних програм у сфері культури;

розробка програм розвитку культури української нації та культур національних меншин в територіальних громадах області;

координація діяльності районних, міських, районних у містах, селищних та сільських рад у сфері культури.

Стаття 585. Повноваження районних рад у сфері культури

До компетенції районних рад у сфері культури входить:

сприяння розвитку культурно-історичного середовища територіальних громад селищ та сіл, розташованих на території району, їх збереження, відтворення та охорона;

забезпечення естетичного виховання дітей та юнацтва в територіальних громадах селищ та сіл;

розширення культурної інфраструктури селищ та сіл;

сприяння розвиткові художньої самодіяльності, здійсненню професійної та аматорської діяльності на індивідуальній чи колективній основі, самостійно чи з допомогою будь-яких форм посередництва;

створення закладів, підприємств і організацій культури;

об'єднання у творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об'єднання, які діють у сфері культури;

збереження і розвиток національно-культурної самобутності, народних традицій та звичаїв;

забезпечення доступу до культурних цінностей;

створення музеїв народної творчості, клубів.

Стаття 586. Повноваження міських рад у сфері культури

До компетенції міських рад у сфері культури входить:

створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел;

сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері культури;

управління закладами культури, які належать територіальним громадам, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

створення необхідних умов для культурного виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей;

вирішення питань про надання професійним творчим працівникам на пільгових умовах у користування приміщень під майстерні, студії та лабораторії, необхідних для їх творчої діяльності;

організація медичного обслуговування та харчування у закладах культури, які належать територіальним громадам або передані їм;

створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел;

сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері культури,

забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання;

реєстрація відповідно до законодавства статутів (положень) розташованих на відповідній території закладів культурно-освітніх незалежно від форм власності;

відкриття художніх виставок, музеїв, театрів, культурних центрів, закладів культури і мистецтва та навчальних закладів, засобів масової інформації і видавництв;

сприяння створенню творчих спілок, національно-культурних товариств, фондів, асоціацій та інших громадських об'єднань в територіальних громадах міст, в тому числі міжнародних.

створення умов для розвитку культур усіх національних меншин, які проживають на території громади, сприяння прилученню їх до спільного процесу творення культурних цінностей, надання оптимальних умов длярозвитку і пропагування своєї культури, мови, традицій, звичаїв та обрядів;

розвиток нетрадиційних форм мистецтва;

розробка і забезпечення впровадження науково обгрунтованих суспільно необхідних нормативів культурного обслуговування населення територіальних громад;

забезпечення підготовки кадрів, створення необхідної мережі комунальних навчальних закладів, науково-дослідних установ та стимулюють розвиток наукових досліджень з проблем культури.

Стаття 587. Повноваження селищних та сільських рад у сфері культури

До компетенції селищних та сільских рад у сфері культури входить:

створення клубів, кінотеатрів, музеїв в територіальних громадах селищ та сіл;

відкриття творчих студій, майстерень;

забезпечення доступу членів територіальних громад до надбань національної та світової літератури, мистецтва;

відродження народних промислів, створення умов для їх розвитку.

Глава 127 Повноваження обласних, районних, міських рад щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення культурного розвитку територіальних громад на своїй території

Стаття 588. Повноваження обласних, районних та міських рад щодо фінансування культурного розвитку територіальних громад на своїй території

Фінансування культурного розвитку територіальних громад області здійснюють обласні ради, територіальних громад сіл та селищ відповідного району - районні ради, територіальних громад міст - міські ради за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, організацій, громадських об'єднань та інших джерел.

Держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культури територіальних громад в розмірі не менше десяти відсотків від національного доходу України.

Обласні, районні, міські ради можуть у порядку, передбаченому законодавством, збільшувати видатки для потреб культури понад установлені норми.

Бюджетні асигнування на культуру та позабюджетні кошти не підлягають вилученню.

Глава 128 Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад, пов'язані із бібліотечною справою

Стаття 589. Повноваження обласних рад щодо реалізації державної та регіональної політики у бібліотечній справі

Обласні ради реалізують державну і регіональну політику у бібліотечній справі шляхом:

підтримки бібліотечної справи та її розвитку;

гарантованого фінансування бібліотек за рахунок цільових надходжень із державного бюджету, місцевих бюджетів, інших джерел;

фінансування організації і створення інформаційних мереж і телекомунікаційних систем для інформаційного обміну, входження у світові глобальні комп'ютерні мережі, об'єднання та забезпечення доступності розподілених бібліотечних ресурсів;

взаємовикористання бібліотечних ресурсів через систему міжбібліотечного абонемента, зведених каталогів, депозитаріїв, обмінних бібліотечних фондів, інтеграції бібліотек у національний та світовий інформаційний простір;

координації діяльності усіх муніципальних (комунальних) бібліотек на території області, регулює діяльність бібліотек на основі кооперації;

розвитку бібліотечного обслуговування соціально незахищених верств населення;

розробки програми розвитку бібліотечної справи та забезпечення їх цільового фінансування;

забезпечення пріоритетного додаткового бюджетного фінансування центральних публічних бібліотек відповідно до обсягів їх діяльності.

Обласні ради забезпечують створення муніципальних універсальних, галузевих, міжгалузевих бібліотек.

Обласні ради фінансують створення публічних (загальнодоступних), спеціальних (наукових, навчальних закладів, підприємств тощо), спеціалізованих (для дітей, юнацтва, для осіб фізичними вадами тощо) обласних, районних, міських, сільських, селищних.

Стаття 590. Залучення міськими, районними в містах, сільськими, селищними радами громадськості до участі в муніципальній бібліотечній справі

Міські, районні в містах, сільські, селищні ради залучають громадськість територіальних громад, будь-які об'єднання громадян до участі в муніципальній бібліотечній справі шляхом:

участі громадськості у фінансуванні місцевих програм розвитку бібліотечної справи;

підтримки ними творчих починань у діяльності муніципальних (комунальних) бібліотек;

залучення їх до вирішенні соціальних і побутових проблем бібліотечних працівників;

створення читацьких та громадських наглядових рад бібліотек;

залучення благодійних організацій, розвитку спонсорства, меценатства, інших форм благодійництва.

Стаття 591. Забезпечення обласними, районними, міськими радами формування бібліотечних фондів

Обласні, районні, міські ради формують як упорядковані зібрання документів відповідні обласні, районні, міські муніципальні (комунальні) бібліотечні фонди відповідно до значення, складу користувачів бібліотеки та виду бібліотеки.

Обласна рада утворює обласний муніципальний, районна - районний, міська - міський, що складаються з фондів відповідних муніципальних (комунальних) бібліотек, взаємопов'язаних скооперованим комплектуванням, єдиним довідково-пошуковим апаратом, системою депозитарного зберігання, перерозподілу та взаємовикористання фондів.

Обласні, районні, міські ради здійснюють комплектування муніципальних (комунальних) бібліотечних фондів на своїй території шляхом отримання обов'язкового примірника документів у порядку, встановленому законом, документів, що випускаються за цільовими програмами книговидання, придбання документів за готівковий і безготівковий рахунки, документообміну, отримання в дарунок, депонування та іншого безкоштовного одержання документів.

Обласні та міські ради забезпечують передачу із відповідних муніципальних (комунальних) бібліотек до бібліотек-депозитаріїв маловживаних але цінних в науковому та художньому відношенні документиів, у порядку передбаченому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури.

Стаття 592. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, сільських та селищних рад щодо здійснення контролю за обліком, зберіганням та використанням документів, що знаходяться в бібліотечних фондах

Обласні, районні, міські, районні в містах, сільські, селищні ради забезпечують здійснення муніципальними (комунальними) бібліотеками належного обліку, зберігання та використання документів, що знаходяться в бібліотечних фондах, у відповідності до правил, затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури, та до встановлених законом стандартів та технічних умов, до інших нормативних документів.

Глава 129 Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад щодо муніципального управління бібліотечною справою

Стаття 593. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо муніципального управління бібліотечною справою

Обласні, районні, міські ради здійснюють загальне методичне керівництво муніципальними (комунальними) бібліотеками на своїй території та координацію їх роботи через спеціально уповноважені виконавчі органи відповідних рад з питань бібліотечної справи.

Стаття 594. Повноваження обласних рад щодо здійснення управління бібліотечною справою на території області

Обласна рада, здійснюючи управління бібліотечною справою:

формує муніципальну політику щодо бібліотечної справи на своїй території;

розробляє та реалізує державні та програми в межах своєї компетенції та програми розвитку бібліотечної справи;

сприяє централізованому комплектуванню і використанню муніципальних бібліотечних фондів;

здійснює координацію робіт щодо об'єднання муніципальних бібліотек в єдину бібліотечно-інформаційну систему;

організує підготовку та перепідготовку бібліотечних кадрів, підвищення їх кваліфікації;

здійснює контроль за діяльністю муніципальних бібліотек, збереженням ними бібліотечного фонду.

забезпечує дотримання муніципальними бібліотеками бібліотечних стандартів;

сприяє науковим дослідженням, методичному забезпеченню муніципальної бібліотечної справи.

Стаття 595. Повноваження районних та міських рад щодо управління біблотечною справою

Міські ради щодо територіальних громад міст, районні ради щодо територіальних громад сіл та селищ в процесі управління бібліотечною справою забезпечують:

створення і розвиток мережі муніципальних (комунальних) бібліотек різних видів;

їх взаємодією і взаємовикористанням бібліотечних ресурсів;

організацію бібліотечного, інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів бібліотек;

підготовку бібліотечних кадрів;

організовують:

наукове та методичне забезпечення розвитку бібліотек;

формування та обробку бібліотечних фондів.

Стаття 596. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад у сфері формування бібліотечних ресурсів та створення бібліотечних фондів бібліотек

Обласні, районні, міські, районні у містах, сільські, селищні ради у бібліотечній справі здійснюють формування бібліотечних ресурсів у вигляді:

упорядкованих масивів документів на різних носіях інформації (на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві);

довідково-пошукового аппарату;

матеріально-технічних засобів опрацювання, зберігання і передачі інформації;

забезпечують:

створення бібліотечних фондів.

взаємне використанні бібліотечних фондів і довідково-пошукового апарату бібліотек через міжбібліотечні абонементи.

Глава 130 Повноваження обласних, районних, міських рад щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення муніципальних (комунальних) бібліотек

Стаття 597. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо забезпечення належних матеріально-технічних умов для зберігання та використання муніципальних бібліотечних фондів

Обласні, районні, міські ради забезпечують належні матеріально-технічні умови для діяльності муніципальних бібліотек на своїй території через:

зведення спеціальних будівель, споруд, приміщень, збудованих за спеціальними проектами для зберігання та використання муніципальних бібліотечних фондів;

спеціальне упорядковання приміщень, що відповідають умовам обслуговування користувачів бібліотек;

забезпечення бібліотек відповідними засобами механізації та автоматизації бібліотечних процесів, розмножувальною технікою, іншим обладнанням та транспортом.

Стаття 598. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо фінансового забезпечення муніципальних (комунальних) бібліотек

Обласні, районні та міські ради забезпечують фінансування муніципальних (комунальних) бібліотек за рахунок основних джерел фінансування - місцевих бюджетів та інших додаткових джерел.

Обласні, районні, міські ради за рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюють фінансування:

розробки і реалізації програм розвитку муніципальної бібліотечної справи;

будівництва та реконструкція бібліотечних будівель, споруд, приміщень, розвитку дистанційного обслуговування засобами телекомунікацій;

інших форм обслуговування жителів віддалених районів, осіб з фізичними вадами.

Суми витрат на поповнення бібліотечних фондів у місцевих бюджетах виділяються окремим рядком.

Обласні, районні та міські ради можуть забезпечувати додаткове фінансування муніципальних бібліотек за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземних, за рахунок коштів, одержаних бібліотеками від господарської діяльності, надання бібліотеками платних послуг, пожертвувань та інших джерел, не заборонених законодавством. Розмір коштів, що надходять з додаткових джерел фінансування, не підлягає обмеженню, ці кошти не можуть бути вилучені на кінець бюджетного року, не враховуються при визначенні обсягів бюджетного фінансування на наступний рік і повинні використовуватися виключно на здійснення статутної діяльності бібліотеки (придбання літератури, технічних засобів тощо).

Стаття 599. Повноваження районних рад по забезпеченню соціальних гарантій працівників муніципальних (комунальних) бібліотек територіальних громад сіл та селищ

Районні ради, крім соціальних гарантій, встановлених для працівників бібліотек законодавством про працю, соціальне страхування, пенсійне забезпечення, забезпечують працівникам муніципальних (комунальних) бібліотек, які працюють у селах і селищах, а також пенсіонерам, які раніше працювали у бібліотеках цих населених пунктах і проживають у них, відповідно до законодавства безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

РОЗДІЛ XXI ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ

Глава 131 Загальні положення

Стаття 600. Основна мета діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення зайнятості

Основною метою діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення зайнятості є захист членів територіальних громад від безробіття, а також надання їм соціальних гарантій в реалізації свого права на працю.

Стаття 601. Основні завдання органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення зайнятості

Основними завданнями органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення зайнятості населення є:

сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

забезпечення рівних можливостей усім членам територіальних громад, незалежно від їх походження, соціального і майнового стану, національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

координація діяльності у сфері зайнятості на основі державної, регіональних та місцевих програм зайнятості.

захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Глава 132 Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад у сфері забезпечення зайнятості

Стаття 602. Повноваження обласних, Київської міської та Севастопольської міської рад у сфері забезпечення зайнятості

До відання обласних, Київської міської та Севастопольської міської рад у сфері забезпечення зайнятості належить:

створення обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення;

розробка програм по подоланню безробіття;

сприяння у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, всіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку;

організація безплатного навчання безробітних нових професій, перепідготовка в навчальних закладах або в системі муніципальної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги;

координація діяльності усіх центрів зайнятості на території області;

розробка річних та довгострокових територіальних програм зайнятості населення;

поліпшення на території області системи відтворення робочої сили у поєднанні з розвитком робочих місць, професійною орієнтацією,

підготовкою, перепідготовкою і підвищенням кваліфікації членів територіальних громад на території області;

формування матеріальної, кадрової, інформаційної, статистичної, фінансової та науково-методичної бази муніципальної служби зайнятості.

Стаття 603. Повноваження районних рад у сфері забезпечення зайнятості

До відання районних рад у сфері забезпечення зайнятості належить:

створення районних центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення;

забезпечення виплати безробітним систематичної і достатньої для проживання та харчування допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам їх сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та забезпечення інших видів допомоги;

забезпечення публікації на території району інформаційних матеріалів про пропозиції та попит на робочу силу, можливості працевлаштування, професійної підготовки і перепідготовки;

сприяння в разі необхідності створенню додаткових робочих місць підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності на території району;

запобігання розвиткові безробіття і його скорочення шляхом підвищення економічної заінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;

заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає в сільській місцевості.

Стаття 604. Повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах рад у сфері забезпечення зайнятості

До відання сільських, селищних, міських, районних у містах рад належить;

ефективне використання трудових ресурсів;

захист безробітних та їх сімей від негативних наслідків безробіття та забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

організація допомоги членам територіальних громад в працевлаштуванні взагалі і в працевлаштуванні за спеціальністю;

створення умов для достатньої матеріальної підтримки безробітних членів територіальних громад та їх сімей до моменту працевлаштування;

надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним членам територіальних громад у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі:

жінкам, які мають дітей віком до шести років;

одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;

молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, в тому числі випускникам дитячих будинків, які досягли повноліття і мають залишити дитячий будинок за віком, а також особам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

особам передпенсійного віку;

особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування.

РОЗДІЛ XXII ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

Глава 133 Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад щодо організації інформатизаційного процесу

Стаття 605. Повноваження обласних рад щодо організації інформатизаційного процесу

До основних повноважень обласних рад у сфері інформатизації належать:

організація конкурсів проектів інформатизації серед всіх територіальних громад на території області;

координує діяльність всіх районних рад на території області щодо реалізації проектів та програм інформатизації;

контролює діяльність територіальних громад на території області щодо відповідності інформатизаційної діяльності в них національним та міжнародним стандартам та вимогам;

внесення до компетентних органів державної виконавчої влади пропозицій щодо:

формування державних програм інформатизації на наступний бюджетний рік;

подання пропозицій щодо внесення змін до Національної програми інформатизації;

затвердження регіональних програм інформатизації;

передача цільових коштів із обласного бюджету територіальним громадам міст на території області для виконаних завдань (робіт) інформатизації;

здійснення матеріально-технічного забезпечення територіальних громад міст на території області для виконання завдань з інформатизації;

створення інформатизаційного забезпечення на всіх об'єктах спільної власності територіальних громад на території області.

Стаття 606. Повноваження районних рад щодо організації інформатизаційного процесу

До повноважень районних рад у сфері інформатизації належить:

організація виконання програм інформатизації в територіальних громадах сіл, селищ;

передача цільових коштів із районного бюджету територіальним громадам сіл та селищ для виконаних завдань (робіт) з інформатизації;

здійснення матеріально-технічного забезпечення сіл та селищ для виконання завдань з інформатизації.

передача цільових коштів із районного бюджету територіальним громадам сіл та селищ для виконаних завдань (робіт) з інформатизації;

Стаття 607. Повноваження міських, районних у містах, сільських, селищних рад щодо реалізації інформатизаційного процесу

Міські, районні у містах, сільські, селищні ради формують місцеві програми та проекти з інформатизації, які повинні відповідати Національній програмі інформатизації, прийматися і виконуватися за погодженням із Генеральним державним замовником.

Відбір виконавців для програм та проектів інформатизації органів місцевого самоврядування проводиться відповідно до вимог законодавства у сфері інформатизації.

Глава 134 Повноваження обласних, районних та міських рад щодо фінансового забезпечення виконання Національної, галузевих, регіональних та місцевих програм інформатизації

Стаття 608. Повноваження обласних рад щодо забезпечення фінансування формування та виконання Національної програми інформатизації

Обласні ради забезпечують фінансування формування та виконання Національної програми інформатизації в територіальних громадах областой за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Обсяги фінансування Національної програми інформатизації з Державного бюджету України визначаються Законом України про Державний бюджет України на наступний бюджетний рік і встановлюються окремим рядком.

Стаття 609. Повноваження районних та міських рад щодо забезпечення фінансування галузевих та регіональних програм з інформатизації в територіальних громадах сіл та селищ районів та в територіальних громадах міст

Районні ради для територіальних громад сіл та селищ відповідних районів, міські ради для територіальних громад міст забезпечують фінансування галузевих, регіональних та місцевих програм та проектів інформатизації.

Галузеві, регіональні і місцеві програми та проекти інформатизації фінансуються в межах коштів, виділених у Державному бюджеті України та відповідних місцевих бюджетах, коштів, отриманих відповідними виконавцями окремих завдань та проектів інформатизації за надання інформаційних послуг, та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Стаття 610. Фінансування програм та проектів інформатизації органів місцевого самоврядування

Фінансування програм та проектів інформатизації органів місцевого самоврядування здійснюється з місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Глава 135 Повноваження, обласних, районних та міських рад щодо контролю за здійсненням інформатизаційного процесу в територіальних громадах

Стаття 611. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо контролю за формуванням та виконанням програм інформатизації в територіальних громадах

Обласні, районні та міські ради здійснюють контроль за формуванням та виконанням програм та проектів з інформатизації в територіальних громадах міст, селищ та сіл.

РОЗДІЛ XXIII ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Глава 136 Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, сільських та селищних рад у сфері формування і оприлюднення офіційної документованої інформації

Стаття 612. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, сільських та селищних рад щодо формування і оприлюднення офіційної документованої інформації

До повноважень обласних, районних, міських, районних у містах, сільських та селищних рад у питаннях формування офіційної інформації відноситься створення офіційної документованої інформації в процесі поточної діяльності рад.

Основним джерелом такої інформації є акти цих рад.

Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, сільських та селищних рад в питаннях оприлюднення офіційної документованої інформації включають:

опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних комунальних органів організацій;

опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічне оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;

безпосереднє доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);

надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.

Глава 137 Повноваження районних та міських рад у сфері поширення масової інформації

Стаття 613. Повноваження районних та міських рад у сфері організації та забезпечення поширення масової інформації

До повноважень районних та міських рад у сфері організації та забезпечення поширення масової інформації відноситься:

організація діяльності по публічному поширенню періодичних друкованих видань (преси) - газет, журналів, бюлетенів тощо і разових видань з визначеним тиражем відповідно в територіальних громадах сіл та селищ районів та в територіальних громадах міст;

організація діяльності в зазначених територіальних громадах таких аудіовізуальних засобів масової інформації, як радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Глава 138 Повноваження обласних, районних, міських рад у сфері поширення правової інформації

Стаття 614. Повноваження обласних, районних, міських рад у сфері поширення правової інформації

До повноваження обласних, районних, міських рад у сфері поширення правової інформації серед членів територіальних громад відноситься публічне оголошення, видання та масове поширення документованих відомостей про право, його систему, джерела, про юридичні факти, про правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

До повноваження обласних, районних, міських рад в цій сфері відноситься також масове поширення джерел правової інформації - Конституції України, кодексів, законів, підзаконних нормативних правових актів, міжнародних договорів та угод, надрукованих масовими тиражами у найкоротші строки після набрання ними чинності, а також ненормативних правових актів, повідомлень засобів масової інформації, публічних виступів, інших джерел інформації з правових питань.

Глава 139 Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад у сфері, поводження із інформацією про особу

Стаття 615. Повноваження обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад у сфері, поводження із інформацією про особу

Обласні, районні, міські, районні у містах, селищні, сільські ради забезпечують правила поводження із інформацією про особу, встановлені законом і які ним охороняються.

При цьому ради виходять з норм, встановлених законодавством про інформацію, а саме з того, що:

інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу;

основними даними про особу (персональними даними) є:

освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження;

джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень;

забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.

кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї.

РОЗДІЛ XXIV ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

Глава 140 Повноваження обласних, районних та міських рад щодо створення та забезпечення діяльності служби муніципальної міліції

Стаття 616. Повноваження районних та міських рад щодо  створення служби муніципальної міліції

Районні та міські ради ради для забезпечення громадського порядку в місцях життєдіяльності територіальних громад сіл та селищ районів та територіальних громад міст створюють (або реорганізують із існуючих на території районів та міст підрозділів державної служби МВС) службу муніципальної міліції.

Стаття 617. Повноваження районних та міських рад щодосприяння забезпеченню основної мети діяльності муніципальної міліції

Районні та міські ради сприяють забезпеченню основної мети муніципальної міліції, а саме діяльності цієї служби задля захисту життя, здоров'я, прав і свобод членів територіальних громад, належної їм власності, природного середовища, захисту інтересів членів територіальних громад від протиправних посягань.

Стаття 618. Повноваження обласних, районних, міських рад по забезпеченню основних завдань муніципальної міліції

Обласні, районні та міські ради забезпечують виконання муніципальною міліцією її основних завдань, а саме таких, як:

гарантування особистої безпеки членів територіальних громад, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

запобігання правопорушенням та їх припинення;

охорона і забезпечення громадського порядку;

виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

захист власності від злочинних посягань;

виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам;

сприяння у межах своєї компетенції органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Стаття 619. Повноваження районних та міських рад щодо забезпечення правових засад діяльності муніципальної міліції

Районні та міські ради забезпечують діяльність служби муніципальної міліції виключно на правових засадах.

Муніципальна міліця в своїй діяльності має керуватися Конституцією України, її законами, а також вимогами статутних документів, розроблені виключно в межах закону і які затверджуються відповідною радою, якій підпорядкована та чи інша структура муніципальної міліції.

Муніципальна міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом.

Для забезпечення громадського порядку працівники муніципальної міліції зобов'язані вживати належних заходів незалежно від свого підпорядкування.

Стаття 620. Повноваження районних та міських рад щодо забезпечення взаємодії муніципальної міліції з громадськими організаціями по підтримці громадського порядку

Районні та міські ради сприяють здійсненню взаємодії підрозділів служби муніципальної міліції з громадськими організаціями у сфері забезпечення громадського порядку.

Громадські об'єднання членів територіальних громад надають допомогу загонам муніципальної міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

Громадські служби по підтримці громадського порядку здійснюють чергування на вулицях населених пунктів, в парках, закладах громадського харчування тощо.

Стаття 621. Призначення муніципальної міліції та її підпорядкованість

Муніципальна міліція є службою, яка виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функцію і, підпорядкована та підзвітна раді, яка її створила.

Стаття 622. Присвоєння звань та рангів кадровому складу муніципальної міліції

Присвоєння звань та рангів кадровому складу муніципальної міліції здійснюється за поданням відповідної ради спеціально уповноваженим органом МВС України.

Стаття 623. Забезпечення професійної підготовки органів муніципальної міліції

Професійна підготовка та перепідготовка кадрів для муніципальної міліції здійснюється за направленнями відповідних рад відповідними службами МВС України за рахунок Держбюджету України.

Стаття 624. Фінансування муніципальної міліції

Фінансування муніципальної міліції здійснюється у частині виконання повноважень органів місцевого самоврядування із відповідного місцевого бюджету, у частині виконання повноважень, делегованих державою, - із Державного бюджету України.

Матеріально-технічне забезпечення здійснюється паралельно місцевим та Державним бюджетом України.

Глава 141 Повноваження обласних, районних, міських рад по забезпеченню діяльності муніципальної пожежної охорони

Стаття 625. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо створення і забезпечення діяльності служб муніципальної пожежної охорони

Обласні, районні та міські ради забезпечують на своїй території створення і функціонування служб муніципальної пожежної охорони, яка формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони, діє на підставі закону, координує свою діяльність із відповідними службами державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ і безпосередньо підпорядкована відповідній обласній, районній, міській раді.

Муніципальна пожежна охорона забезпечує муніципальний пожежний нагляд в населених пунктах, на транспорті, на промислових та інших об'єктах.

Обласні, районні та міські ради забезпечують особовий склад муніципальної пожежної служби спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту.

Трудові відносини робітників і службовців, які укладають трудовий договір з муніципальною пожежною охороною, регулюються законодавством про працю.

Стаття 626. Забезпечення обласними, районними, міськими радами соціального захисту працівників муніципальної пожежної охорони

Обласні, районні та міські ради гарантують працівникам муніципальної пожежної охорони належний соціальний захист.

Обласні, районні, міські ради забезпечують особовий склад муніципальної пожежної охорони пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дитячі дошкільні заклади.

Обласні, районні, міські ради забезпечують:

особовий склад муніципальної пожежної служби жилою площею у першочерговому порядку;

особовий склад муніципальної пожежної охорони та членів їх сімей 50-відсотковою знижкою плати за жилу площу, комунальні послуги, а також на паливо.

Обласні, районні, міські ради можуть встановлити додаткові до передбачених законодавством гарантії соціального захисту працівників муніципальної пожежної охорони за рахунок місцевих бюджетів.

Обласні, районні, міські ради забезпечують соціальний захист робітників і службовців, які уклали трудовий договір з муніципальною пожежною охороною, на загальних підставах відповідно до законодавства про працю.

Стаття 627. Забезпечення обласними, районними, міськими радами відшкодування у разі гибелі або каліцтва особового складу муніципальної пожежної охорони

Обласні, районні, міські ради забезпечують здійснення обов'язкового державного особистого страхування особового складу муніципальної пожежної охорони на випадок загибелі (смерті) або поранення (контузії, травми чи каліцтва), захворювання, одержаних період проходження служби, на випадок загибелі (смерті) або поранення (контузії, травми чи каліцтва), захворювання, одержаних період проходження служби, на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку вони займали.

Обов'язковому державному особистому страхуванню підлягають також інші працівники державної пожежної охорони, які за умовами праці беруть безпосередню участь у гасінні пожеж.

За сім'єю загиблого застрахованого працівника муніципальної пожежної охорони зберігається право на одержання житла.

Обласні, районні, міські ради забезпечують:

надання сім'ї загиблого позачергово у приватну власність жилої площи протягом трьох місяців з дня загибелі працівника муніципальної пожежної охорони;

збереження за дітьми загиблого до досягнення ними повноліття, а також за непрацездатними членами сім'ї, які перебували на його утриманні, права на пільги щодо оплати житла, комунальних послуг, палива.

Обласні, районні, міські ради у разі загибелі або каліцтва осіб, які брали участь у гасінні пожеж, членам їх сімей або їм надають грошову допомогу, виплата яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

Стаття 628. Діяльність обласних, районних, міських рад по фінансовому та матеріально-технічному забезпеченню муніципальної пожежної охорони

Обласні, районні, міські ради здійснюють фінансове забезпечення муніципальної пожежної охорони, будівництво її об'єктів і споруд за рахунок місцевих бюджетів, інших не заборонених законом джерел.

Стаття 629. Методичне управління діяльністю муніципальної пожежної охорони, присвоєння звань, професійна підготовка та перепідготовка кадрів для муніципальної пожежної охорони

Методичне управління діяльністю служби муніципальної пожежної охорони, присвоєння звань, організацію професійної підготовки та перепідготовки кадрів для муніципальної пожежної охорони, присвоєння звань за поданням відповідної ради здійснює спеціально уповноважений орган державної виконавчої влади МВС України.

Стаття 630. Повноваження обласних, районних, міських рад по матеріально-технічному забезпеченню муніципальної пожежної охорони

Обласні, районні, міські ради здійснюють забезпечення муніципальної пожежної охорони спеціальною технікою, обладнанням, спецодягом, засобами зв'язку, засобами індивідуального захисту.

Стаття 631. Повноваження районних рад по фінансуванню та матеріально-технічному забезпеченню сільських пожежних команд

Районні ради здійснюють фінансування та матеріально-технічне забезпечення сільських пожежних команд за рахунок коштів місцевого бюджету та коштів, які відраховуються підприємствами, установами та організаціями, розташованими на території району, в розмірі 0,1 відсотка від основних та оборотних коштів і трьох відсотків коштів, що виділяються на нове будівництво, відрахувань від платежів з майнових видів страхування на фінансування запобіжних заходів, а також за рахунок пожертвувань юридичних і фізичних осіб.

Стаття 632. Повноваження обласних, районних, міських рад щодо контролю за діяльністю муніципальної пожежної охорони

Обласні, районні, міські ради здійснюють контроль за діяльністю служб муніципальної пожежної охорони.

Глава 142 Повноваження обласних, районних та міських рад у сфері дорожнього руху

Стаття 633. Повноваження обласних, районних та міських рад у сфері дорожнього руху

Основною метою діяльності обласних, районних та міських рад сфері дорожнього руху є створення безпечних і комфортних умов для учасників руху, їх життя та здоров'я, охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 634. Повноваження обласних рад у сфері дорожнього руху

До компетенції обласних рад у сфері дорожнього руху належить:

прийняття нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки для територіальних громад області;

затвердження регіональних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;

здійснення нагляду та контролю за дотриманням законодавства про дорожній рух та його безпеку, за діяльністю підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання щодо планування та виконання заходів з безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки;

формування фондів для фінансування регіональних та місцевих програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;

забезпечення розвитку мережі місцевих автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, їх утримання та охорони;

керівництво діяльністю по організації дорожнього руху;

організація навчання територіальних громад області Правил дорожнього руху, проведення виховних заходів серед різних соціально-вікових груп населення щодо його безпеки;

організація підготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів і розвиток мережі відповідних навчальних закладів;

організація та здійснення заходів для подання медичної допомоги потерпілим під час дорожньо-транспортних подій та медичного забезпечення безпеки дорожнього руху;

організація та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

керівництво роботою по пропаганді безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки;

контроль за справлянням державних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів у сфері дорожнього руху;

організація забезпечення індивідуальних власників транспортних засобів платними стоянками та колективними гаражами;

вирішення інших питань дорожнього руху.

Стаття 635. Повноваження районної та міської ради у сфері дорожнього руху

До компетенції міської та районної ради у сфері дорожнього руху належить:

контроль за дотриманням на їх території вимог законодавства та рішень компетентних органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;

визначення компетенції уповноважених виконавчих органів рад, спеціальних служб по управлінню дорожнім рухом, муніципальної автоінспекції, що створюються згідно із схемою управління містом чи районом, у сфері дорожнього руху та його безпеки;

розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;

формування міських і районних фондів для фінансування програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;

контроль за організацією навчання різних соціально-вікових груп населення Правил дорожнього руху, планування заходів, пов'язаних із профілактикою його безпеки, та контроль за їх виконанням;

контроль за підготовкою і підвищенням кваліфікації водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів, забезпеченням розвитку сфери цих послуг;

організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами;

здійснення та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

проведення роботи по пропаганді безпеки дорожнього руху;

організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів;

встановлення порядку і здійснення заходів щодо забезпечення охорони транспортних засобів на платних стоянках та в колективних гаражах;

керівництво та контроль за діяльністю підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання за виконанням вимог законодавства, рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;

контроль за виявленням дорожньо-транспортних подій та впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних ділянках вулиць, доріг та залізничних переїздах;

організація системи заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху та контроль за їх реалізацією;

накладання у межах своєї компетенції адміністративних стягнень за порушення законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки;

керівництво роботою по справлянню податків, зборів та інших обов'язкових платежів у сфері дорожнього руху.

Міська та районна ради можуть розглядати і вирішувати інші питання, які відповідно до чинного законодавства належать до їх відання.

Стаття 636. Повноваження селищної та сільської ради органів у сфері дорожнього руху

До компетенції селищної та сільської ради у сфері дорожнього руху належить:

забезпечення виконання вимог законодавства та рішень центральних органів державної виконавчої влади України з питань дорожнього руху і його безпеки;

розробка, затвердження та виконання місцевих програм безпеки дорожнього руху;

створення місцевих фондів для додаткового фінансування заходів щодо безпеки дорожнього руху;

організація та контроль за діяльністю підприємств з питань дорожнього руху і його безпеки;

сприяння створенню на території селищної або сільської ради підприємств і організацій для надання платних послуг, пов'язаних підготовкою та підвищенням кваліфікації водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів;

сприяння діяльності по утриманню у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та їх облаштуванню об'єктами сервісу;

сприяння організації та здійсненню медичної допомоги потерпілим у дорожньо-транспортних подіях та інших заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху;

проведення серед різних соціально-вікових груп населення профілактичних заходів щодо безпеки дорожнього руху;

навчання населення Правил дорожнього руху;

здійснення заходів щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Стаття 637. Повноваження районних та міських рад у сфері будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів

Районні та міські ради організовують та контролюють здійснення усіх робіт по будівництву, реконструкції і ремонту автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у відповідності з проектами та вимогами національних та міжнародних правил, нормативів і стандартів з безпеки дорожнього руху.

Стаття 638. Повноваження районних та міських рад у сфері прийняття завершених робіт з будівництва, реконструкції і ремонту на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

Районні та міські ради разом із органами державного нагляду приймають завершені роботи з будівництва, реконструкції і ремонту на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах з дотриманням вимог законодавства, правил, норм та стандартів з безпеки дорожнього руху після виконання заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стаття 639. Повноваження районних та міських рад щодо забезпечення належного обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів об'єктами автомобільного сервісу

Районні та міські ради здійснюють заходи щодо забезпечення належного обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів об'єктами автомобільного сервісу згідно із затвердженими нормативами проектування, планами будівництва і генеральними схемами розміщення таких об'єктів, з дотриманням екологічно безпечних умов, а також організовують їх роботу з метою максимального задоволення потреб учасників дорожнього руху. Вони забезпечують обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів з інтенсивним рухом засобами аварійного зв'язку для виклику служб швидкої медичної допомоги, працівників органів внутрішніх справ і дорожньо-експлуатаційних організацій.

Стаття 640. Повноваження районних та міських рад щодо забезпечення діяльності муніципальних автоінспекцій для організації дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

Районні та міські ради створюють для організації дорожнього руху на їх території муніципальні спеціалізовані служби безпеки дорожнього руху.

Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів і автоматизованих систем керування дорожнім рухом, що відповідає вимогам діючих в Україні стандартів, на основі погоджених з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України проектів і схем організації дорожнього руху та затверджених відповідними радами.

Стаття 641. Повноваження районних та міських рад щодо внесення змін в організацію дорожнього руху

При виникненні загрози безпеці дорожнього руху відповідні посадові особи комунальних служб районних та міських рад мають право вносити оперативні зміни в організацію дорожнього руху.

Глава 143 Фінансове забезпечення та підзвітність муніципальної автоінспекції

Стаття 642. Фінансове забезпечення та підзвітність муніципальної автоінспекції

Муніципальні автоінспекції утримуються за рахунок місцевих бюджетів та цільових надходжень із держбюджету.

Муніципальні автоінспекції підзвітні відповідним радам.

Професійна підготовка та перепідготовка муніципальної автоінспекції здійснюється Державною автоінспекцією МВС України за поданням відповідних рад.

Глава 144 Контроль за діяльністю муніципальної автоінспекції

Стаття 643. Контроль за діяльністю муніципальної автоінспекції

Контроль за діяльністю служби муніципальної автоінспекції здійснює уповноважений виконавчий орган відповідної ради (муніципальний контроль), обласні та районні управління державної автоінспекції, Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України, інші спеціально уповноважені на це державними органами (державний контроль), а також міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади та об'єднання (відомчий контроль).

КНИГА ЧЕТВЕРТА
МАТЕРІАЛЬНА І ФІНАНСОВА ОСНОВА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

РОЗДІЛ XXV ЗАСАДИ МАТЕРІАЛЬНОГО ТА ФІНАНСОВОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Глава 145 Загальні положення

Стаття 644. Поняття матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування

Матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування матеріальні і фінансові ресурси, якими розпоряджається територіальна громада.

Стаття 645. Зміст матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 142 Конституції України до матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування відносять рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, що є у власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Глава 146 Комунальна власність

Стаття 646. Поняття комунальної власності

Комунальна власність - одна із форм публічної власності.

Відповідно до Конституції України - це самостійна форма власності, суб'єктами якої є територіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного об'єднання у спільну громаду їх жителів), селища, міста, району в місті.

Стаття 647. Суб'єкти права комунальної власності

Суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади.

Від імені та в інтересах територіальних громад правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності можуть здійснювати відповідні органи місцевого самоврядування.

Стаття 648. Об'єкти права комунальної власності

Об'єктами права комунальної власності є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи, організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, комунальний житловий фонд, нежитлові приміщення, місцеві енергетичні системи, громадський транспорт, системи зв'язку та інформації, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування, бібліотеки, майно, передане в комунальну власність іншими суб'єктами права власності, та будь-яке інше майно, рухомі та нерухомі об'єкти, які належать територіальній громаді (спільно кільком територіальним громадам) на праві власності, кошти, отримані від відчуження об'єктів права комунальної власності.

Стаття 649. Правовий режим об'єктів комунальної власності

Право комунальної власності є непорушним.

Право комунальної власності територіальної громади відповідно до ст. 13 Конституції України захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади, відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Стаття 650. Склад об'єктів виключного права комунальної власності

До складу об'єктів виключного права комунальної власності належать:

природні ресурси та природні об'єкти місцевого значення, крім категорій земель, зазначених у ст. цього Кодексу;

кладовища;

звалища та місця захоронення відходів;

вулиці, проїзди, дороги, парки, сквери, ботанічні та зоологічні сади, дендрарії, заповідники, в тому числі біосферні, заказники, природні ландшафти, пам'ятники природи, в тому числі урочища, балки тощо, крім тих, що визначені законом як об'єкти загальнодержавного значення;

місцеві оздоровчо-лікувальні території та зони;

місцеві пам'ятки архітектури та історії, крім тих, що визначені законом як об'єкти загальнодержавного значення;

енергетичні системи місцевого значення;

соціальне житло із складу комунального житлового фонду територіальної громади;

інші об'єкти, перелік яких встановлює територіальна громада або відповідна рада і який закріплюється в положеннях нормативних актів відповідних органів місцевого самоврядування. До такого переліку не можуть бути занесені розташовані в місці життєділяності громади об'єкти загальнодержавного значення

Стаття 651. Правовий режим об'єктів виключного права комунальної власності

Об'єкти виключного права комунальної власності не можуть бути:

передані у державну чи приватну власність;

відчужені у будь-який спосіб.

Стаття 652. Особливості приватизації об'єктів комунальної власності

Приватизація об'єктів комунальної власності здійснюється відповідно до законодавства про приватизацію.

Не підлягають приватизації усі об'єкти виключного права комунальної власності, зазначені в ст. ст 650 та 657 цього Кодексу, а також комунальні лікувально-оздоровчі заклади, в тому числі санаторії, пенітенціарні заклади, дошкільні заклади, освітні заклади, інтернати для психічно хворих, об'єкти стратегічного призначення, а також об'єкти, приватизація яких заборонена законом чи нормами міжнародного права.

Стаття 653. Спільна власність кількох територіальних громад

Територіальні громади можуть мати спільну власність, до якої входять об'єкти, що задовольняють спільні потреби цих громад.

Спільна власність громад може бути сумісною (наприклад, річка або ліс тощо) або частковою (наприклад, комунальне підприємство, муніципальний навчальний заклад).

Стаття 654. Право територіальних громад, органів місцевого самоврядування на об'єднання об'єктів комунальної власності

Спільна власність територіальних громад може створюватися також шляхом добровільного об'єднання майна цих громад, яке належить їм на правах комунальної власності.

Об'єкти права комунальної власності, в тому числі кошти місцевих бюджетів, можуть бути об'єднані за спільним рішенням кількох територіальних громад або відповідних рад на договірних засадах для виконання спільних проектів або для спільного фінансування, утримання комунальних (муніципальних) підприємств, закладів, установ, організацій.

За фактом об'єднання об'єктів нерухомості, що належать територіальним громадам на праві комунальної власності, здійснюється відповідний реєстраційний запис у Поземельній книзі (на паперовому та електронному носіях).

Стаття 655. Права територіальної громади як власника об'єктів комунальної власності

Територіальна громада безпосередньо або через органи місцевого самоврядування володіє, користується і розпоряджається належним їй на основі права комунальної власності рухомим і нерухомим майном, іншими об'єктами комунальної власності, в тому числі коштами, які необхідні для забезпечення надання необхідних їй громадських послуг.

Територіальна громада як власник комунального майна може здійснювати з належними їй об'єктами комунальної власності будь-які не заборонені законодавством, в тому числі цим Кодексом, господарські операції:

передавати їх у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, фізичним або юридичним особам чи державі, вносити як частку до статутного фонду підприємств та акціонерних товариств, продавати, купувати, приватизувати, встановлювати в угодах умови використання та фінансування об'єктів комунальної власності, що приватизуються чи передаються в оренду тощо.

Стаття 656. Управління об'єктами права комунальної власності

Управління об'єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування через відповідні виконавчі органи рад.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:

створюють, реорганізовують або ліквідовують у встановленому законодавством порядку комунальні підприємства, визначають профіль, цілі та організаційні форми їх діяльності;

регулюють ціни та тарифи на продукцію та послуги комунальних підприємств;

визначають порядок використання прибутку комунальних підприємств та інших комунальних структур;

призначають та звільняють керівників комунальних підприємств;

делегують своїх представників до наглядових рад господарських товариств, частка капіталу в яких належить органам місцевого самоврядування.

Стаття 657. Управління об'єктами права спільної комунальної власності

Управління об'єктами спільної власності територіальних громад району або області здійснюють відповідно районні або обласні державні адміністрації, яким делегується це повноваження відповідною районною або обласною радою.

Управління об'єктами спільної власності, утвореної на договірних засадах (за договором кількох територіальних громад), відповідні сільські, селищні або міські ради можуть здійснювати колегіально або створювати для цього відповідні органи управління.

Глава 147 Особливості правового режиму природних ресурсів, що перебувають в комунальній власності

Стаття 658. Правовий режим природних ресурсів, що розташовані в місці життєдіяльності територіальної громади

Такі природні ресурси, як води, ліси, надра, флора і фауна, що розташовані в місці життєдіяльності конкретної територіальної громади і не віднесені законом до природних ресурсів загальнодержавного значення, є об'єктами виключної комунальної власності територіальної громади.

До природних ресурсів, що належать територіальній громаді відносяться:

поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території тільки цієї громади;

лісові ресурси що знаходяться або використовуються на території тільки цієї громади;

природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення що знаходяться або використовуються на території тільки цієї громади;

дикі тварини, що перебувають у стані природної волі в місці життєдіяльності територіальної громади.

Стаття 659. Спільна комунальна власність територіальних громад на природні ресурси

Природні об'єкти і природні ресурси розташовані в місці життєдіяльності кількох територіальних громад, крім тих, що віднесені законом до об'єктів права загальнодержавної власності, належать їм на правах спільної комунальної власності. Управління ними здійснюється спеціально уповноваженим виконавчим органом цих громад.

Стаття 660. Спільна комунальна власність територіальних громад району на природні ресурси

Природні об'єкти і природні ресурси розташовані на території цілого району, крім тих, що віднесені законом до об'єктів права загальнодержавної власності, належать територіальним громадам усього району на правах спільної комунальної власності. Управління ними здійснюється районною державною адміністрацією.

Стаття 661. Спільна комунальна власність територіальних громад області на природні ресурси

Природні об'єкти і природні ресурси розташовані на території цілої області, крім тих, що віднесені законом до об'єктів права загальнодержавної власності, належать територіальним громадам усієї області на правах спільної комунальної власності. Управління ними здійснюється обласною державною адміністрацією.

Стаття 662. Правовий режим земель, що розташовані в місці  життєдіяльності територіальної громади

Землі, розташовані в місці життєдіяльності територіальної громади поділяються за формами власності на землі:

загальнодержавної власності;

комунальної власності;

приватної власності.

Стаття 663. Правовий режим земель, що перебувають у виключній комунальній власності

До земель, що віднесені до складу об'єктів виключної комунальної власності, відносяться землі:

місцевого лісового фонду;

місцевого водного фонду;

землі місцевого транспорту;

землі загального користування населених пунктів (вулиці, проїзди, майдани, кладовища, місця знешкодження відходів тощо);

природно-заповідного фонду;

землі місцевої енергетичної системи

РОЗДІЛ XXVI
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Глава 148 Загальні положення щодо формування бюджетів місцевого самоврядування

Стаття 664. Загальні положення

Формування бюджетів місцевого самоврядування включає визначення: структури бюджетів місцевого самоврядування; порядку формування бюджетів місцевого самоврядування; принципів їх формування, правила виконання та звітності; бюджетного процесу, який здійснюється на місцевому, районному, обласному рівнях; міжбюджетних відносин; контролю за складанням, затвердженням, виконанням бюджетів місцевого самоврядування; відповідальності за порушення або недотримання законодавства з питань бюджетів місцевого самоврядування.

Стаття 665. Поняття бюджетів місцевого самоврядування

Бюджети місцевого самоврядування являють собою план з утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

До бюджетів місцевого самоврядування (комунальних бюджетів) відносять місцеві бюджети та спільні місцеві бюджети.

Стаття 666. Місцеві бюджети

Місцеві бюджети є бюджетами територіальних громад сел, селищ, міст.

Стаття 667. Спільні місцеві бюджети

До спільних місцевих бюджетів відносять районні та обласні бюджети.

Районний бюджет є планом утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм на рівні району. Обласний бюджет є планом утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм на рівні області.

Стаття 668. Основні принципи формування бюджетів місцевого самоврядування

До основних принципів бюджетів місцевого самоврядування відносять: принцип достатності фінансування, який передбачає відповідність обсягу бюджетних ресурсів органів місцевого самоврядування обсягу повноважень, які покладені на ці органи відповідно до Конституції України та цього Кодексу; принцип збалансованості, який передбачає відповідність обсягу надходжень до бюджету на бюджетний період обсягу повноважень на здійснення витрат з відповідного бюджету на цей же період; принцип самостійності, який полягає в тому, що:

частина місцевих бюджетів формується за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких місцева рада встановлює самостійно в межах закону; місцеві ради вільно розпоряджаються коштами в межах своїх повноважень відповідно до цього Кодексу; місцеві ради не може бути позбавлено права самостійно визначати першочергові напрями використання коштів;

принцип повноти, який передбачає включення до складу бюджетів місцевого самоврядування всіх надходжень та витрат, що здійснюються відповідно до законодавчих та нормативно-правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування; принцип обгрунтованості, який передбачає формування бюджетів місцевого самоврядування на реалістичних показниках економічного соціального розвитку території та розрахунках надходжень до бюджету і витрат з бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил; принцип ефективності, який передбачає, що при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають виходити з необхідності досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів; принцип рентабельності вкладання коштів, який передбачає забезпечення найкращих співвідношень між затратами та одержаними перевагами для територіальної громади; принцип субсидіарності, який передбачає, що розподіл видів видатків між місцевими бюджетами грунтується на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до місця їх безпосереднього споживання; принцип адресності та цільового використання коштів бюджетів місцевого самоврядування, який передбачає використання бюджетних коштів тільки на цілі, визначені відповідними бюджетами; принцип справедливості і неупередженості, який полягає у: реалізації засад справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; захисті більш слабких у фінансовому відношенні територіальних громад за допомогою запровадження процедур фінансового вирівнювання, які не є перешкодою для здійснення повноважень, які органи місцевого самоврядування здійснюють в межах своєї компетенції; принцип узгодженості ді, який передбачає інформування органів місцевого самоврядування про порядок виділення їм перерозподілених ресурсів та погодження з місцевими радами критеріїв перерозподілу коштів за допомогою процедур усунення фінансових диспропорцій; принцип публічності та прозорості, який полягає у забезпеченні прозорості та гласності всіх стадій бюджетного процесу та затвердження бюджетів мвсцевого самоврядування та рішень щодо їх виконання виключно представницькими органами місцевого самоврядування;

принцип відповідальності учасників бюджетного процесу, який передбачає визначення осіб та органів, що відповідають за дії в бюджетному процесі та встановлення відповідальності кожного учаснику бюджетного процесу за свої дії або бездіяльність; принцип забезпечення доступу до національного ринку капіталу в межах закону, який полягає у забезпеченні права органів місцевого самоврядування на здійснення позик з метою здійснення інвестицій.

Стаття 669. Доходи бюджетів місцевого самоврядування

Доходами бюджетів місцевого самоврядування є всі види надходжень до відповідного бюджету.

Доходи бюджетів місцевого самоврядування формуються за рахунок: власних, визначених цим Кодексом, джерел, що передбачаються для фінансування власних повноважень органів місцевого самоврядування; закріплених у цьому Кодексі частин загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що передбачаються для фінансування делегованих органам місцевого самоврядування державних повноважень для забезпечення прав громадян, гарантованих Конституцією України, на рівні мінімальних місцевих бюджетів; трансфертів, переданих з Державного бюджету для здійснення процедур усунення фінансових диспропорцій між територіальними громадами (фінансового вирівнювання); цільових субвенцій, що передаються з Державного бюджету; переданих на договірних засадах коштів з інших бюджетів для виконання спільних проектів соціально-економічного розвитку або добровільно переданих повноважень; позик, здійснюваних за рішенням органів місцевого самоврядування на інвестиційні проекти.

Зазначені види доходів у доходній частині бюджетів місцевого самоврядування виділяються окремо.

Стаття 670. Видатки бюджетів місцевого самоврядування

Видатки бюджетів місцевого самоврядування є коштами, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу, та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Видатки бюджетів місцевого самоврядування формуються у відповідності до визначених цим Кодексом повноважень органів місцевого самоврядування.

Стаття 671. Стадії бюджетного процесу місцевого самоврядування

Стадіями бюджетного процесу визнаються:

складання проектів бюджетів місцевого самоврядування;

затвердження органами місцевого самоврядування рішень про місцеві, районні, обласні бюджети;

виконання бюджетів місцевого самоврядування, в тому числі, у разі необхідності, внесення змін та доповнень до них;

підготовка, розгляд та прийняття рішення щодо звіту про виконання бюджетів місцевого самоврядування.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється здійснюється як внутрішній, так і зовнішній фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Стаття 672. Внутрішній фінансовий контроль та аудит на стадіях бюджетного процесу

Внутрішній фінансовий контроль та аудит на всіх стадіях бюджетного процесу забезпечує:

постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;

оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам;

інформування безпосередньо керівника бюджетної установи про результати будь-якої перевірки, оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії, проведеної підрозділом внутрішнього аудиту.

Стаття 673. Зовнішній фінансовий контроль та аудит на стадіях бюджетного процесу

Зовнішній контроль та аудит за фінансовою та господарською діяльністю бюджетних установ виконавчим органом місцевого самоврядування (районними обласними державними адміністраціями) у відповідності до їх повноважень, визначених законодавством України.

Відповідальність за організацію і стан фінансового контролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах несуть розпорядники бюджетних коштів.

Стаття 674. Розпорядники бюджетних коштів

Розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи та організації, які фінансуються з відповідного бюджету місцевого самоврядування, в особі їх керівників, уповноважених на отримання асигнувань відповідно до бюджетних призначень, прийняття зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Перелік розпорядників коштів бюджетів місцевого самоврядування затверджується рішенням представницького органу місцевого самоврядування про місцевий бюджет.

Стаття 675. Повноваження розпорядника бюджетних коштів щодо виконання бюджету місцевого самоврядування

Повноваженнями розпорядника щодо виконання бюджету місцевого самоврядування є:

бюджетне призначення, яке надається розпоряднику бюджетних коштів рішенням представницького органу місцевого самоврядування про місцевий, районний, обласний бюджети, і дозволяє місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету;

бюджетне асигнування, яке надано відповідно до бюджетного призначення і передбачає взяття зобов'язань розпорядником бюджетних коштів та витрачання ним коштів місцевих, районних, обласних бюджетів на конкретну мету в процесі виконання бюджету;

бюджетне зобов'язання, яке передбачає будь-яке розміщення замовлення, укладання контракту (угоди), придбання товару, отримання послуги чи здійснення інших ідентичних операцій протягом бюджетного року, згідно з якими здійснюються платежі з бюджету протягом бюджетного року.

Стаття 676. Функції розпорядників бюджетних коштів

Розпорядник бюджетних коштів:

розробляє план своєї діяльності у відповідності до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

розробляє на підставі плану діяльності пропозиції до формування бюджетів місцевого самоврядування;

отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у рішенні про бюджети місцевого самоврядування, доводить у встановленому порядку до одержувачів бюджетних коштів відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих одержувачами бюджетних коштів та витрачанням ними бюджетних коштів;

одержує звіти про використання коштів від одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

Стаття 677. Порядок надання коштів фізичним та юридичним особам, що не мають статусу бюджетної установи

Кошти бюджетів місцевого самоврядування, які отримують фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Перелік і форми документів, на основі яких здійснюється планування і використання бюджетних коштів одержувачами бюджетних коштів встановлюються виконавчим органом місцевого самоврядування (районною, обласною державною адміністрацією).

Стаття 678. Бюджетний період

Бюджет місцевого самоврядування затверджується терміном на один рік з 1 січня до 31 грудня.

Стаття 679. Доступність інформації про бюджети місцевого самоврядування

Інформація про бюджет підлягає обов'язковому оприлюдненню.

Органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про бюджети місцевого самоврядування, в тому числі прийнятих ними рішень про бюджети та періодичних звітів про їх виконання.

Рішення ради про бюджет місцевого самоврядування має бути оприлюднене не пізніше десяти днів з дня його прийняття.

Глава 149 Забезпечення мінімального розміру бюджету місцевого самоврядування

Стаття 680. Критерії визначення розмірів бюджетів місцевого самоврядування

Розмір бюджетів місцевого самоврядування не може бути нижчим від мінімального розміру, який встановлюється законами України.

Стаття 681. Мінімальні розміри бюджетів місцевого самоврядування

Мінімальним розміром бюджетів місцевого самоврядування є рівень забезпечення фінансовими ресурсами відповідних бюджетів, достатній для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування повноважень, які покладені на ці органи відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Мінімальні розміри бюджетів місцевого самоврядування визначаються на основі нормативів бюджетного забезпечення місцевого самоврядування на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій.

Стаття 682. Норматив бюджетного забезпечення місцевого самоврядування

Нормативом бюджетного забезпечення місцевого самоврядування гарантований державою обсяг фінансових ресурсів бюджетів місцевого самоврядування, що спрямовується на виконання делегованих державних повноважень бюджетами місцевого самоврядування, у розрахунку на душу населення.

Нормативи бюджетного забезпечення місцевого самоврядування розраховуються на основі нормативів фінансування витрат відповідного бюджету на виконання кожного делегованого державного повноваження органами місцевого самоврядування.

Стаття 683. Види нормативів витрат бюджету на здійснення органами місцевого самоврядування делегованих державних повноважень

З метою розрахунку бюджетного забезпечення місцевого самоврядування обраховуються такі види нормативів витрат (фінансування) на здійснення делегованих державних повноважень:

нормативи фінансування поточних витрат на одного мешканця, а для окремих видів соціальних послуг - на одну особу (включаючи нормативи фінансування відповідних бюджетів на функціонування органів управління);

нормативи фінансування поточних витрат на утримання мережі закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, організацій, установ соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування;

нормативи державних капітальних вкладень на будівництво закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, організацій, установ соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування.

Стаття 684. Порядок встановлення нормативів витрат бюджету на здійснення органами місцевого самоврядування делегованих державних повноважень

Нормативи витрат бюджету на здійснення органами місцевого самоврядування делегованих державних повноважень встановлюються щорічно Кабінетом Міністрів України і враховуються при формуванні бюджетів всіх рівнів.

Нормативи витрат бюджету на здійснення органами місцевого самоврядування делегованих державних повноважень встановлюються на основі державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій.

Стаття 685. Державні соціальні стандарти

Державні соціальні стандарти - комплекс встановлених законами, іншими нормативно-правовими актами соціальних норм і нормативів, на базі яких визначаються рівні державних соціальних гарантій.

Базовим державним соціальним стандартом є встановлений законом прожитковий мінімум, на основі якого визначаються державні соціальні стандарти та гарантії у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Державні соціальні стандарти встановлюються у сфері:

доходів населення;

соціального обслуговування;

житлово-комунального обслуговування;

транспортного обслуговування та зв'язку;

охорони здоров'я;

забезпечення навчальними закладами;

обслуговування закладами культури;

обслуговування закладами фізичної культури та спорту;

побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування.

Стаття 686. Державні соціальні гарантії

Державні соціальні гарантії є встановлені законом розміри грошових виплат, що здійснюються державою, органами місцевого самоврядування, фондами соціального страхування, а також показники мінімально необхідного споживання, забезпеченості та обслуговування, що здійснюються закладами соціально-культурного та комунально-побутового обслуговування відповідно до державних соціальних стандартів.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються:

мінімальний розмір заробітної плати;

мінімальний розмір пенсії за віком;

неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Стаття 687. Порядок надання державних соціальних гарантій

Надання державних соціальних гарантів здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів відповідно до розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування.

Стаття 688. Обов'язковість забезпечення органами місцевого самоврядування державних соціальних гарантій

Надання державних соціальних гарантій є обов'язковим для всіх органів місцевого самоврядування.

Розробка та виконання місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Стаття 689. Відповідальність за порушення законодавства про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії

Посадові особи, винні у порушенні законодавства про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, несуть відповідальність у порядку, передбаченому законодавством.

Контроль за дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти і нормативи та державні соціальні гарантії здійснюється органами місцевого самоврядування із залученням громадських організацій та незалежних експертів на засадах гласності.

Стаття 690. Додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів, що не впливає на обсяги державної підтримки забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Стаття 691. Державна підтримка забезпечення надання державних соціальних гарантій

З метою забезпечення надання державних соціальних гарантій та забезпечення фінансування органів місцевого самоврядування на основі нормативів фінансового забезпечення державних соціальних гарантій та нормативів забезпеченості бюджетів місцевого самоврядування на функціонування органів управління держава здійснює фінансову підтримку місцевого самоврядування.

Стаття 692. Шляхи державної підтримки місцевого самоврядування

Державна фінансова підтримка місцевого самоврядування з метою забезпечення фінансування виконання делегованих державних повноважень з бюджетів місцевого самоврядування, здійснюється шляхом:

закріплення за бюджетом місцевого самоврядування загальнодержавних податків і зборів;

здійснення трансфертів з Державного бюджету України бюджетам місцевого самоврядування.

Стаття 693. Підстави для здійснення трансфертів з Державного бюджету

У разі коли надходження до бюджетів місцевого самоврядування від закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків та зборів не забезпечує покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом здійснення трансфертів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій вирівнювання.

Стаття 694. Вирівнювання можливостей окремих територіальних громад

Дотація вирівнювання, що надається з Державного бюджету бюджетам місцевого самоврядування, визначається як різниця між розрахунковим обсягом видатків відповідного бюджету та прогнозованим обсягом доходів, що акумулюються на відповідній території.

Розрахунок обсягів видатків бюджетів місцевого самоврядування здійснюється на основі розрахункових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням коригуючих коефіцієнтів до них та наявного населення або споживачів відповідних соціальних послуг окремо для видатків на органи управління, освіту, охорону здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, культуру і мистецтво, фізкультуру і спорт та інших.

Стаття 695. Коригуючі коефіцієнти нормативів бюджетної забезпеченості місцевого самоврядування

Нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг та забезпеченості фінансування органів місцевого самоврядування залежно від:

кількості населення в містах обласного значення та районах;

соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших природних особливостей (з часу їх визначення).

Коригуючі коефіцієнти затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 696. Порядок передачі загального обсягу фінансових ресурсів з Державного бюджету до бюджетів місцевого самоврядування

Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на виконання делегованих державних повноважень бюджетами місцевого самоврядування (як суми надходжень від закріплених за бюджетами місцевого самоврядування загальнодержавних податків та зборів, так і від надання дотацій вирівнювання), розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики держави.

Стаття 697. Розподіл коштів, що передаються з Державного бюджету до бюджетів місцевого самоврядування

Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій вирівнювання зараховуються до обласних бюджетів і розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад на договірній основі.

Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій вирівнювання зараховуються до районних бюджетів і розподіляються районними радами між місцевими бюджетами у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад на договірній основі.

Стаття 698. Внесення змін до нормативів відрахувань до загальнодержавних податків та зборів та порядку надання дотацій бюджетам місцевого самоврядування

Нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, порядок надання дотацій вирівнювання, а також інші бюджетні показники взаємовідносин Державного бюджету України і бюджетів місцевого самоврядування є стабільними і змінюються шляхом внесення змін до бюджетного законодавства та цього Кодексу.

Стаття 699. Порядок фінансування органів місцевого самоврядування у разі передачі їм державною владою нових повноважень

У разі передачі органам місцевого самоврядування будь-яких нових повноважень фінансування органів місцевого самоврядування збільшується на суму, необхідну для здійснення таких повноважень.

Глава 150 Бюджетна класифікація для формування бюджетів місцевого самоврядування

Стаття 700. Структура бюджетної класифікації для формування бюджетів місцевого самоврядування

Бюджетна класифікація є єдиним систематизованим згрупуванням доходів, видатків та фінансування бюджету місцевого самоврядування за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками.

Всі бюджети місцевого самоврядування (місцевий, районний, обласний), як і Державний бюджет України, мають єдину структуру бюджетної класифікації.

Бюджетна класифікація для формування бюджетів місцевого самоврядування базується на бюджетній класифікації України та використовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів місцевого самоврядування, проведення необхідного аналізу розрізі організаційних, функціональних та економічних категорій, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності показників бюджетів місцевого самоврядування.

Стаття 701. Складові частини бюджетної класифікації для формування бюджетів місцевого самоврядування

Бюджетна класифікація для формування бюджетів місцевого самоврядування має такі складові частини:

класифікація доходів бюджетів місцевого самоврядування;

класифікація видатків (кредитування за вирахуванням погашення) бюджету бюджетів місцевого самоврядування;

класифікація фінансування бюджетів місцевого самоврядування;

класифікація боргу місцевого самоврядування.

Стаття 702. Класифікація доходів бюджетів місцевого самоврядування

Доходи бюджетів місцевого самоврядування класифікуються за такими розділами:

податкові надходження;

неподаткові надходження;

доходи від операцій з капіталом;

трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені законодавством України місцеві податки та збори, загальнодержавні податки та збори, в частині закріплення їх за бюджетами місцевого самоврядування.

Неподатковими надходженнями визнаються:

доходи органів місцевого самоврядування від комунальної власності;

адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, які надходять до бюджету місцевого самоврядування;

надходження до бюджетів місцевого самоврядування від штрафів та фінансових санкцій;

інші неподаткові надходження до бюджетів місцевого самоврядування.

Доходи від операцій з капіталом включають надходження від продажу об'єктів права комунальної власності, основних засобів, комунальних запасів товарів, землі і нематеріальних активів.

Трансферти - це безоплатні та безповоротні надходження до бюджетів місцевого самоврядування, одержані від інших органів державної влади, місцевого самоврядування або міжнародних організацій.

Стаття 703. Класифікація видатків бюджетів місцевого самоврядування

Класифікація видатків бюджету місцевого самоврядування базується на розмежуванні повноважень між органами місцевого самоврядування всіх рівнів відповідно до цього Кодексу.

Видатки бюджетів місцевого самоврядування класифікуються за:

функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

ознакою розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення загальних функцій органів місцевого самоврядування;

підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення функцій органів місцевого самоврядування;

За економічною класифікацією видатки бюджетів поділяються на поточні видатки, видатки розвитку та кредитування за вирахуванням погашення.

Стаття 704. Склад поточних видатків бюджетів місцевого самоврядування

Поточні видатки спрямовуються на поточне фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок відповідних бюджетів місцевого самоврядування.

За рахунок поточних видатків бюджетів місцевого самоврядування (в частині, що фінансується з відповідного бюджету місцевого самоврядування) фінансується:

управління;

наука;

правоохоронна діяльність;

освіта;

соціальний захист і соціальне забезпечення;

житлово-комунальне господарство;

культура і мистецтво;

засоби масової інформації;

фізична культура і спорт;

будівництво і архітектура;

сільське господарство;

транспорт;

інші послуги, пов'язані з діяльністю органів місцевого самоврядування;

трансферти, передані іншим бюджетам.

Стаття 705. Склад видатків розвитку бюджетів місцевого самоврядування

Видатки розвитку бюджетів місцевого самоврядування спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням.

Стаття 706. Класифікація видатків бюджетів місцевого самоврядування за типом здійснюваних повноважень

До складу видатків бюджетів місцевого самоврядування належать:

видатки на виконання делегованих державних повноважень, визначених законодавством України;

видатки на виконання власних повноважень, визначених відповідно до цього Кодексу;

видатки на реалізацію спільних проектів територіальних громад та на здійснення повноважень, які виконуються на договірній основі.

Стаття 707. Класифікація фінансування бюджету місцевого самоврядування

Класифікація фінансування бюджетів місцевого самоврядування визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрямки витрачання коштів, що утворились в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).

Класифікація фінансування бюджетів місцевого самоврядування здійснюється за такими ознаками:

фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;

фінансування за типом боргового зобов'язання - за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Стаття 708. Класифікація боргу місцевого самоврядування

Борг місцевого самоврядування є загальна сума заборгованості органу місцевого самоврядування, яка складається з усіх випущених непогашених боргових зобов'язань органу місцевого самоврядування, включаючи боргові зобов'язання органу місцевого самоврядування, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами або визначені чинним законодавством чи договорами зобов'язання.

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання бюджетів місцевого самоврядування.

Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

Глава 151 Складові частини бюджетів місцевого самоврядування

Стаття 709. Загальний та спеціальний фонди бюджетів місцевого самоврядування

Бюджети місцевого самоврядування складаються із загального та спеціального фондів.

Стаття 710. Загальний фонд бюджетів місцевого самоврядування

Загальний фонд бюджетів місцевого самоврядування включає:

всі доходи бюджетів місцевого самоврядування, крім тих, що мають спеціальне цільове призначення;

всі видатки бюджетів місцевого самоврядування, які здійснюються за рахунок загальних надходжень бюджету.

Надходження від здійснених запозичень, видатки на обслуговування боргу, забезпечення виконання гарантій і забезпечення інших боргових зобов'язань включаються тільки до загального фонду бюджету, якщо рішенням представницького органу місцевого самоврядування не передбачено інше.

Стаття 711. Спеціальний фонд бюджетів місцевого самоврядування

Спеціальний фонд бюджетів місцевого самоврядування включає:

надходження до бюджету місцевого самоврядування, спрямовані на фінансування конкретних заходів;

гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету.

На відповідний бюджетний період склад спеціального фонду бюджету визначається рішенням ради про бюджети місцевого самоврядування.

Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на фінансування спеціальних заходів.

Стаття 712. Резервний фонд бюджетів місцевого самоврядування

Резервний фонд бюджетів місцевого самоврядування формується за рішенням відповідних рад і призначається для здійснення непередбачених видатків, що не носять постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту відповідного бюджету.

Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються виконавчими органами місцевого самоврядування (районними, обласними державними адміністраціями).

Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 відсотка обсягу видатків загального фонду бюджету місцевого самоврядування.

Виконавчі органи місцевого самоврядування щомісячно звітують перед відповідною радою про витрачання коштів резервного фонду бюджету місцевого самоврядування.

Стаття 713. Дефіцит бюджетів місцевого самоврядування

Дефіцитом бюджету місцевого самоврядування є перевищення видатків відповідного бюджету над його доходами.

Дефіцит місцевого, районного, обласного бюджету не може перевищувати 15 відсотків загального обсягу видатків відповідного бюджету.

Бюджети місцевого самоврядування можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку.

Прийняття бюджетів місцевого самоврядування на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється виключно у разі наявності обгрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідних бюджетів.

Стаття 714. Джерела фінансування дефіциту бюджетів місцевого самоврядування

Джерелами фінансування дефіциту бюджетів місцевого самоврядування є запозичення органів місцевого самоврядування, здійснені із дотриманням вимог, визначених законодавством України.

Стаття 715. Профіцит бюджетів місцевого самоврядування

Профіцитом бюджету місцевого самоврядування є перевищення доходів відповідного бюджету над його видатками.

Профіцит місцевого, районного, обласного бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.

Стаття 716. Бюджетні позики бюджетам місцевого самоврядування

Бюджетними позиками є операції, пов'язані з наданням бюджетам місцевого самоврядування з загального фонду Державного бюджету України або з іншого бюджету місцевого самоврядування в межах бюджетного періоду короткотермінових безвідсоткових позик за умови їх використання виключно для проведення видатків загального фонду відповідного бюджету у разі виникнення короткотермінових касових розривів.

Бюджетні позики з Державного бюджету може надавати органам місцевого самоврядування Міністерство фінансів України.

Бюджетні позики з іншого бюджету місцевого самоврядування може надавати органам місцевого самоврядування відповідний місцевий фінансовий орган.

Стаття 717. Запозичення до бюджетів місцевого самоврядування

Запозиченнями до бюджетів місцевого самоврядування є операції, пов'язані з отриманням бюджетом місцевого самоврядування коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання органів місцевого самоврядування перед кредиторами.

Запозичення до бюджетів місцевого самоврядування здійснюються на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню.

Запозичення відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку.

Використання запозичень для здійснення поточних видатків забороняється.

Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за запозиченнями бюджетів місцевого самоврядування.

Стаття 718. Надання органом місцевого самоврядування гарантій щодо виконання боргових зобов'язань

Органи місцевого самоврядування в особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам права виключно у межах повноважень, встановлених у рішенні про місцевий бюджет та в межах граничного обсягу боргу.

Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб'єктів.

Стаття 719. Граничний обсяг боргу місцевого самоврядування

Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього боргу місцевого бюджету, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період рішенням про місцевий бюджет на рівні, що не перебільшує 60 відсотків обсягу відповідного поточного бюджету місцевого самоврядування та з дотриманням інших вимог цього Кодексу.

РОЗДІЛ XXVII
СТАДІЇ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Глава 152 Складання, розгляд та затвердження бюджетів місцевого самоврядування

Стаття 720. Організація процесу складання та розгляду бюджетів місцевого самоврядування

Організація процесу складання та розгляду бюджетів місцевого самоврядування здійснюється відповідно до цього Кодексу, бюджетного законодавства України, рішень органів місцевого самоврядування, районних та обласних державних адміністрацій.

В процесі складання та розгляду бюджетів місцевого самоврядування виконавчі органи місцевого самоврядування (районні, обласні державні адміністрації) зобов'язані надавати Міністерству фінансів України інформацію, необхідну для проведення розрахунків обсягів трансфертів бюджетам місцевого самоврядування.

Процес складання та розгляду бюджетів місцевого самоврядування включає процеси складання та розгляду:

місцевого бюджету;

районного бюджету;

обласного бюджету.

Ці процеси здійснюються паралельно.

Стаття 721. Порядок складання та розгляду проекту місцевого бюджету

Початок складання місцевого бюджету територіальної громади села, селища, міста починається з 1 липня року, що передує тому, на який складається бюджет.

До 1 серпня сільські, селищні, міські ради приймають рішення про встановлення конкретних видів місцевих податків і зборів на наступний рік, затверджують порядок справляння кожного із зазначених податків і зборів та ухвалюють "Положення про систему місцевих податків" у відповідності з положеннями цього Кодексу та податковим законодавством.

До 15 серпня виконавчий орган сільської, селищної, міської ради здійснює планування обсягу дохідної частини місцевого бюджету, враховуючи при цьому:

надходження до місцевого бюджету від власних та закріплених доходів,

суму трансфертів з Державного бюджету (на цьому етапі враховується сума трансфертів за рівнем минулого року).

До 1 вересня розпорядники бюджетних коштів місцевого бюджету подають до виконавчого органу місцевої ради пропозиції щодо необхідних обсягів бюджетних коштів (бюджетних призначень), участі в спільних проектах та виконанні спільних програм соціального-економічного та культурного розвитку, що фінансуються інших бюджетів, та пропозиції щодо здійснення комунального кредиту.

До 1 жовтня виконавчий орган місцевої ради здійснює:

попереднє зведення та узагальнення пропозиції розпорядників бюджетних коштів щодо необхідних бюджетних призначень;

узгодження пропозицій щодо видаткової частини місцевого бюджету;

проведення переговорів з виконавчими органами інших місцевих рад, обласними, районними державними адміністраціями щодо фінансування спільних проектів та спільних соціально-економічних та культурних програм та визначення обсягу бюджетних коштів, який може бути передано до районного (обласного) бюджету, іншого місцевого бюджету. В результаті переговорів приймається спільне рішення, погоджене з усіма місцевими радами, щодо розподілу цих коштів між місцевими, районними та обласним бюджетами;

прийняття рішення щодо схвалення проекту місцевого бюджету виконавчим органом місцевої ради;

офіційне подання схваленого виконавчим органом проекту місцевого бюджету до сільської селищної, міської ради.

Стаття 722. Порядок складання та розгляду районного (обласного) бюджету

Початок складання районного (обласного) бюджету починається 15 серпня року, що передує тому, на який складається бюджет.

До 15 серпня районна (обласна) адміністрація здійснює планування обсягу дохідної частини районного (обласного) бюджету, враховуючи при цьому:

надходження до районного (обласного) бюджету від закріплених доходів;

суму трансфертів з Державного бюджету (на цьому етапі враховується сума трансфертів за рівнем минулого року).

До 1 вересня головні розпорядники бюджетних коштів, які фінансуються з районного (обласного) бюджету подають до районної (обласної) державної адміністрації пропозиції щодо необхідних обсягів бюджетних коштів, участі в спільних проектах та виконанні спільних програм соціального-економічного та культурного розвитку, що фінансуються з інших бюджетів, та пропозиції щодо здійснення комунального кредиту.

До 1 жовтня районна (обласна) адміністрація здійснює:

попереднє зведення та узагальнення пропозиції розпорядників бюджетних коштів щодо бюджетних призначень,

узгодження пропозицій щодо видаткової частини районного (обласного) бюджету;

проведення переговорів з виконавчими органами місцевих рад, районними державними адміністраціями щодо фінансування спільних проектів та спільних соціально-економічних та культурних програм та визначення обсягу бюджетних коштів, який може бути отримано з місцевих бюджетів, передано до інших бюджетів місцевого самоврядування.

В результаті переговорів приймається спільне рішення, погоджене з усіма місцевими радами, щодо розподілу цих коштів між місцевими, районними та обласним бюджетами.

При цьому частина коштів, що залишається на районному (обласному) рівні, має передбачатися виключно на реалізацію спільних проектів територіальних громад, а механізм розподілу коштів між територіальними громадами має відповідати механізму розрахунку обсягу трансфертів, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Забороняється на районному (обласному) рівні приймати інше рішення щодо визначення механізму розподілу коштів з Державного бюджету між місцевими бюджетами;

прийняття рішення щодо схвалення проекту районного (обласного) районною (обласною) державною адміністрацією;

офіційне подання схваленого районною (обласною) державною адміністрацією проекту бюджету місцевого самоврядування до районної (обласної) ради.

Стаття 723. Проект бюджету місцевого самоврядування (місцевого, районного, обласного бюджету)

Проект бюджету місцевого самоврядування - оформлений у встановленому порядку документ, що подається виконавчим органом місцевої ради (районною, обласною державною адміністрацією) до відповідної ради, в якому містяться обгрунтування щодо бюджетних призначень та інших правових регламентацій, що запропоновані в проекті рішення відповідної ради про місцевий бюджет.

Стаття 724 Склад проекту бюджетів місцевого самоврядування

Проект бюджету місцевого самоврядування містить:

проект рішення ради відповідного рівня про бюджети місцевого самоврядування;

пояснювальну записку до проекту рішення.

Стаття 725. Рішення представницького органу місцевого самоврядування про бюджет місцевого самоврядування

Рішення про бюджет місцевого самоврядування - правовий акт представницького органу місцевого самоврядування, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження виконавчому органу ради здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Стаття 726. Показники, які затверджуються рішенням представницького органу місцевого самоврядування про бюджет місцевого самоврядування

Рішенням відповідної ради про бюджет місцевого самоврядування, визначаються:

загальна сума доходів, загальна сума видатків з розподілом на загальний та спеціальний фонди, а також на поточні видатки і капітальні видатки;

граничний обсяг річного бюджетного дефіциту (профіциту) в наступному бюджетному періоді і боргу місцевого самоврядування на кінець наступного бюджетного періоду, положення про надання зобов'язань за гарантіями місцевого самоврядування, а також розміри цих гарантій;

бюджетні призначення головним розпорядникам коштів відповідно до бюджетної класифікації;

доходи бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

бюджетні призначення трансфертів іншим бюджетам;

перелік захищених статей місцевого бюджету;

видатки проекту бюджету місцевого самоврядування по розпорядниках бюджетних коштів, деталізовані за підрозділами функціональної класифікації;

інша інформація (за ініціативою місцевих, районних, обласних рад).

Стаття 727. Пояснювальна записка до проекту рішення представницького органу місцевого самоврядування про бюджет місцевого самоврядування

Пояснювальна записка до проекту рішення про бюджет місцевого самоврядування містить:

інформацію про соціально-економічний стан відповідної територіальної громади і прогноз її розвитку;

оцінку реальних надходжень доходів, враховуючи втрати доходів у результаті наданих відповідною радою податкових пільг;

обгрунтування до основних положень проекту рішення про бюджети місцевого самоврядування на наступний рік, включаючи пояснення бюджетних пропозицій щодо функцій та програм.

Обгрунтування включають:

бюджетні дані за попередній, поточний, наступний роки в розрізі класифікації видатків бюджету;

інформацію щодо погашення боргу місцевого самоврядування, обсягів та умов запозичень;

прогноз показників відповідного бюджету за основними видами доходів та видатків на наступні три роки;

витрати, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення проектів, що враховані в бюджеті місцевого самоврядування, за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;

перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період та на наступні три роки;

інформація про хід виконання відповідного бюджету поточного року;

пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету;

інші матеріали, обсяг і форму яких визначає виконавчий орган місцевого самоврядування (районна, обласна державна адміністрація).

Стаття 728. Врахування суми трансфертів з Державного бюджету в процесі складання та розгляду бюджетів місцевого самоврядування

Після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період Міністерство фінансів України доводить органам місцевого самоврядування розрахунки прогнозних обсягів трансфертів з Державного бюджету до бюджетів місцевого самоврядування, інші показники, необхідні для складання проектів місцевих, районних, обласних бюджетів.

Після отримання виконавчими органами місцевих рад (обласними, районними адміністраціями) такої інформації уточнюються всі показники бюджетів місцевого самоврядування а також - спільне рішення, погоджене з усіма місцевими радами, щодо розподілу коштів між місцевими, районними та обласним бюджетами.

Стаття 729. Порядок інформування органів місцевого самоврядування про обсяг трансфертів

Обсяг трансфертів з Державного бюджету та інші положення, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів, що затверджені Верховною Радою України при розгляді проекту Закону про Державний бюджет України в другому читанні, доводяться Міністерством фінансів України органам місцевого самоврядування в тижневий термін після ухвалення Закону про Державний бюджет України в другому читанні.

Ця інформація є підставою для подальшого коригування бюджетів місцевого самоврядування.

Стаття 730. Затвердження бюджетів місцевого самоврядування

Бюджети місцевого самоврядування затверджуються рішеннями представницького органу місцевого самоврядування про бюджет місцевого самоврядування не пізніше ніж в двотижневий термін після офіційної публікації Закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період.

При затвердженні бюджетів місцевого самоврядування відповідна рада має врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при розгляді проекту Закону про Державний бюджет України.

У разі невідповідності обсягів міжбюджетних трансфертів та інших положень, врахованих при затвердженні місцевих бюджетів, показникам Закону про Державний бюджет України, що набрав чинності, відповідні ради мають внести зміни до рішень про бюджети місцевого самоврядування.

Стаття 731. Договори між місцевими, районними та обласними радами щодо реалізації спільних проектів

Після затвердження у встановленому порядку бюджетів місцевого самоврядування між місцевими, районними та обласними радами підписується договір щодо реалізації спільних проектів та реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм відповідно до вимог цього цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Договір укладається у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено договірними сторонами.

Для підписання такого договору не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, за винятком випадків, передбачених законами України.

Місцеві, районні та обласні ради щодо реалізації спільних проектів та реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм мають право укладати будь-які види договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Договір між місцевими, районними та обласними радами щодо реалізації спільних проектів та реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України.

Стаття 732. Особливості здійснення видатків з бюджетів місцевого самоврядування в разі несвоєчасного їх прийняття

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято рішення про бюджет місцевого самоврядування виконавчий орган має право здійснювати видатки з відповідного бюджету тільки на цілі, які визначені у рішенні про бюджет місцевого самоврядування на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні видатки з бюджету не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням про бюджет України на попередній бюджетний період. До прийняття відповідною радою рішення про бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється, крім випадків, пов'язаних з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.

До прийняття рішення про бюджети місцевого самоврядування на поточний бюджетний період запозичення можуть здійснюватися лише з метою погашення основної суми комунального боргу.

Глава 153 Виконання бюджетів місцевого самоврядування

Стаття 733. Повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування (районних, обласних державних адміністрацій) по виконанню бюджетів місцевого самоврядування

Виконання бюджетів місцевого самоврядування здійснюють відповідні виконавчі органи місцевого самоврядування (районні, обласні державні адміністрації).

В процесі виконання бюджету місцевого самоврядування виконавчі органи місцевого самоврядування (районні, обласні державні адміністрації) забезпечують:

своєчасне та в повному обсязі надходження до бюджету податків, зборів, обов'язкових платежів та інших доходів відповідно до законодавства;

ведення бухгалтерського обліку всіх надходжень до бюджету місцевого самоврядування;

здійснення за поданням органів стягнення повернення сум доходів, що були невірно або зайво зараховані до бюджету.

Стаття 734. Виконання бюджетів місцевого самоврядування за бюджетними розписами

Бюджетний розпис - документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджетів місцевого самоврядування, бюджетних призначень розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджети місцевого самоврядування виконуються за бюджетним розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу відповідно до бюджетних призначень у тижневий термін після офіційної публікації рішення про місцевий бюджет.

Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Стаття 735. Виконання бюджету місцевого самоврядування за тимчасовим бюджетним розписом

Якщо рішення про бюджет на відповідний бюджетний період не прийнято станом на 1 січня планового року, за рішенням керівника місцевого фінансового органу для виконання бюджету місцевого самоврядування впроваджується тимчасовий розпис.

Стаття 736. Здійснення видатків спеціального фонду бюджету місцевого самоврядування

Видатки спеціального фонду бюджету місцевого самоврядування мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду, якщо рішенням ради про бюджети місцевого самоврядування не встановлено інших обмежень.

Стаття 737. Внесення змін до бюджетних призначень в процесі виконання бюджету місцевого самоврядування

Пропозиції з приводу внесення змін до бюджетних призначеньподаються та розглядаються відповідно до порядку, встановленого для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін, здійснюються лише після введення в дію рішення, яким внесено такі зміни. Інші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в рішенні про місцевий бюджет відповідного положення.

Після введення в дію рішення представницьких органів місцевого самоврядування про місцевий, районний, обласний бюджети виконавчим органам місцевого самоврядування (районним, обласним державним адміністраціям) та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань цих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

Стаття 738. Виконання бюджету місцевого самоврядування при передачі бюджетних призначень між розпорядниками бюджетних коштів

Якщо після прийняття рішення про бюджети місцевого самоврядування відповідальність за виконання функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетне призначення, передається від одного розпорядника бюджетних коштів іншому розпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не припиняється і застосовується в порядку, встановленому рішенням про бюджети місцевого самоврядування, для виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником бюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку місцевий фінансовий орган місцевого самоврядування повідомляє про такі зміни в двотижневий термін.

Стаття 739. Казначейське обслуговування бюджетів місцевого самоврядування

Казначейське обслуговування бюджетів місцевого самоврядування здійснюється територіальними відділеннями Державного казначейства України.

Казначейська форма обслуговування бюджету місцевого самоврядування передбачає здійснення територіальними відділеннями Державного казначейства України:

операцій з коштами бюджетів місцевого самоврядування;

розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання місцевого бюджету.

Податки, збори та обов'язкові платежі до бюджету місцевого самоврядування зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок бюджету і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

Податки, збори та обов'язкові платежі до бюджету визнаються зарахованими в дохід бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Територіальні відділення Державного казначейства України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету місцевого самоврядування.

Стаття 740. Відповідальність розпорядників бюджетних коштів місцевого самоврядування за управління бюджетними асигнуваннями в процесі виконання бюджету

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і контроль за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом та бюджетним законодавством.

Розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання та провадять видатки тільки в межах асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, прийняті фізичними та юридичними особами за коштами бюджету без відповідних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених законодавством з питань бюджету, не вважаються зобов'язаннями за коштами державного бюджету. Платежі з бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись.

Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу територіальному органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами України.

Стаття 741. Умови здійснення платежів територіальним органом Державного казначейства України

Територіальний орган Державного казначейства України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

наявності відповідного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання державного бюджету;

відповідності напрямів витрачання напрямам бюджетного призначення;

наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаного залишку бюджетних асигнувань.

Стаття 742. Перевиконання доходної частини бюджету місцевого самоврядування

Надходження, що перевищують показники доходної частини бюджету місцевого самоврядування, враховані у рішення про місцевий бюджет, розподіляються відповідно до рішення про внесення змін до цього документу.

Факт перевиконання доходної частини бюджету місцевого самоврядування визнається за результатами офіційних висновків місцевого фінансового органу щодо виконання бюджету за підсумками трьох кварталів при перевищенні за відповідний період показників доходів, врахованих у розписі бюджету на відповідний період, більш, ніж на 15 відсотків.

У разі встановлення такого перевищення виконавчий орган місцевого самоврядування зобов'язаний подати пропозицію про внесення до рішення про бюджет.

Стаття 743. Умови пропорційного скорочення видатків бюджету місцевого самоврядування

У разі, коли за результатами місячного звіту про виконання бюджету виявиться, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту, встановленого рішенням про бюджет, місцевий фінансовий орган встановлює тимчасове обмеження асигнувань з бюджету.

У разі, якщо за результатами квартального звіту про виконання бюджету має місце недовиконання доходної частини більш, ніж на 15 відсотків від суми, передбаченої розписом бюджету на відповідний період, виконавчий орган місцевого самоврядування подає пропозицію до відповідної ради про скорочення видатків бюджету.

Місцева, районна, обласна рада приймає рішення про скорочення видатків відповідного бюджету у тижневий термін з дня подання пропозиції виконавчим органом.

Глава 154 Звітність про виконання бюджетів місцевого самоврядування

Стаття 744. Загальні положення

Зведення, складання та надання звітності про виконання бюджету місцевого самоврядування здійснюється територіальними відділеннями Державного казначейства України.

Розпорядники бюджетних коштів відповідно до єдиної методики звітності, яка встановлюються Державним казначейством України, складають та подають детальні звіти, що містять бухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результати діяльності та іншу інформацію за формами, встановленими законодавством України.

Звіти про виконання бюджету місцевого самоврядування є оперативними, місячними, квартальними та річними.

Стаття 745. Місячний звіт про виконання бюджетів місцевого самоврядування

Місячний звіт про виконання бюджету місцевого самоврядування подається територіальним органом Державного казначейства України місцевій раді не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

Місячний звіт про виконання бюджету місцевого самоврядування включає такі частини:

звіт про фінансовий стан (баланс) бюджету;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про виконання місцевого бюджету.

Місячний звіт про фактичні надходження податків, зборів та обов'язкових платежів та інших доходів до бюджету, а також сум недоїмки та переплат надається органами стягнення місцевій раді не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

Стаття 746. Квартальний звіт про виконання бюджетів місцевого самоврядування

Квартальний звіт про виконання бюджету місцевого самоврядування подається територіальним органом Державного казначейства України місцевій раді 15 днів після закінчення звітного кварталу.

Квартальний звіт про виконання бюджету місцевого самоврядування включає такі частини:

звіт про фінансовий стан (баланс) бюджету;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про виконання місцевого бюджету;

інформацію про стан комунального боргу;

звіт про кредити та операції, що стосуються місцевих гарантійних зобов'язань.

Квартальний звіт про фактичні надходження податків, зборів та обов'язкових платежів та інших доходів до бюджету, а також сум недоїмки та переплат надається органами стягнення місцевій раді не пізніше 15 днів після закінчення кварталу.

Стаття 747. Річний звіт про виконання бюджетів місцевого самоврядування

Річний звіт про виконання бюджету місцевого самоврядування подається виконавчим органом місцевої ради (районною, обласною державною адміністрацією) відповідному представницькому органу місцевого самоврядування не пізніше 1 лютого року, наступного за звітним.

Річний звіт про виконання бюджету місцевого самоврядування включає такі частини:

звіт про фінансовий стан (баланс) бюджету;

звіт про виконання місцевого бюджету;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про бюджетну заборгованість;

звіт про використання коштів з Резервного фонду;

інформація про стан комунального боргу;

звіт про кредити та операції, що стосуються гарантійних зобов'язань, наданих органами місцевого самоврядування;

іншу інформацію, визнану виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (обласною, районною державною адміністрацією) необхідною для пояснення звіту.

Квартальний звіт про фактичні надходження податків, зборів та обов'язкових платежів та інших доходів до бюджету, а також сум недоїмки та переплат надається органами стягнення місцевій раді не пізніше 30 днів після закінчення кварталу.

РОЗДІЛ XXVIII
ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Глава 155 Формування доходної частини місцевого бюджету

Стаття 748. Доходи загального фонду місцевого бюджету

До доходів загального фонду місцевого бюджету зараховуються:

50 % прибуткового податку з громадян;

податок на прибуток підприємств комунальної власності;

35 % податку на прибуток інших підприємств, ніж підприємства комунальної власності;

70 % акцизного збору з вироблених в Україні товарів;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

плата за землю;

податок на промисел;

плата за видачу ліцензій та сертифікатів, яка відповідно до законодавства перераховується до місцевого бюджету;

плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;

плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

місцеві податки і збори;

єдиний податок для суб'єкта підприємницької діяльності;

фіксований сільськогосподарський податок (в частині зарахування до місцевого бюджету);

державне мито, окрім мита, що справляється за дії, вчинені арбітражними судами;

суми відсотків банків за користування тимчасово вільними коштами місцевих бюджетів;

дивіденди, нараховані на акції господарських товариств, що є комунальній власності;

кошти під приватизації комунального майна;

кошти під відчуження комунального майна;

орендна плата за оренду комунального майна;

надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

плата за гарантії, надані органом місцевого самоврядування;

благодійні внески, гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

дотація вирівнювання;

інші доходи, з яких прийняте рішення місцевої ради відповідно до законодавства.

Стаття 749. Доходи спеціального фонду місцевого бюджету

До доходів спеціального фонду місцевих бюджетів зараховуються:

30 % податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

30 % суми надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища;

збори за використання води з водних об'єктів місцевого значення;

надходження до будь-яких цільових бюджетних фондів, утворених місцевими радами;

власні надходження установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету, у тому числі: спеціальні кошти бюджетних установ і організацій; кошти, отримані бюджетними установами і організаціями на виконання окремих доручень; інші власні надходження бюджетних установ і організацій;

цільові субвенції;

інші доходи, з яких прийняте рішення місцевої ради відповідно до законодавства.

Стаття 750. Доходи місцевого бюджету на виконання власних повноважень

До доходів місцевого бюджету на виконання власних повноважень зараховуються:

місцеві податки і збори;

суми відсотків банків за користування тимчасово вільними коштами місцевих бюджетів;

дивіденди, нараховані на акції господарських товариств, що є комунальній власності;

кошти під приватизації комунального майна;

кошти під відчуження комунального майна;

орендна плата за оренду комунального майна;

надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

плата за гарантії, надані органом місцевого самоврядування;

благодійні внески, гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

дотації вирівнювання;

збори за використання води з водних об'єктів місцевого значення;

надходження до будь-яких цільових бюджетних фондів, утворених місцевими радами;

власні надходження установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету, у тому числі:

спеціальні кошти бюджетних установ і організацій;

кошти, отримані бюджетними установами і організаціями на виконання окремих доручень;

інші власні надходження бюджетних установ і організацій;

інші доходи, з яких прийняте рішення місцевої ради відповідно до законодавства.

Стаття 751. Доходи місцевого бюджету на виконання делегованих повноважень

До доходів місцевого бюджету на виконання делегованих повноважень зараховуються:

50 % прибуткового податку з громадян;

податок на прибуток підприємств комунальної власності;

35 % податку на прибуток інших підприємств, ніж підприємства комунальної власності;

70 % акцизного збору з вироблених в Україні товарів;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

плата за землю;

податок на промисел;

плата за видачу ліцензій та сертифікатів, яка відповідно до законодавства перераховується до місцевого бюджету;

плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;

плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

єдиний податок для суб'єкта підприємницької діяльності;

фіксований сільськогосподарський податок (в частині зарахування до місцевого бюджету);

державне мито, окрім мита, що справляється за дії, вчинені арбітражними судами;

30 % податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

20 % суми надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища;

дотації вирівнювання;

інші доходи, з яких прийняте рішення місцевої ради відповідно до законодавства.

Глава 156 Формування доходної частини районного бюджету

Стаття 752. Доходи загального фонду районного бюджету

До доходів загального фонду районного бюджету зараховуються:

22 % прибуткового податку з громадян;

15 % податку на прибуток інших підприємств, ніж підприємства комунальної власності;

15 % акцизного збору з вироблених в Україні товарів;

кошти під приватизації комунального майна, яке знаходиться у спільній власності територіальних громад;

кошти під відчуження комунального майна, яке знаходиться у спільній власності територіальних громад;

орендна плата за оренду комунального майна, яке знаходиться спільній власності територіальних громад;

суми відсотків банків за користування тимчасово вільними коштами районних бюджетів;

девіденди, нараховані на акції господарських товариств, що є спільній власності територіальних громади;

надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

плата за гарантії, надані органом місцевого самоврядування;

благодійні внески, гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

дотації вирівнювання;

інші доходи, з яких прийняте рішення районної ради відповідно до законодавства.

Стаття 753. Доходи спеціального фонду районного бюджету

До доходів спеціального фонду районного бюджету зараховуються:

20 % суми збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення та користування земельними ділянками лісового фонду;

20 % податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

20 % суми надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища;

надходження до будь-яких цільових бюджетних фондів, утворених обласними радами;

власні надходження установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів районного бюджету, у тому числі:

спеціальні кошти бюджетних установ і організацій;

кошти, отримані бюджетними установами і організаціями на виконання окремих доручень; інші власні надходження бюджетних установ і організацій;

цільові субвенції;

інші доходи, з яких прийняте рішення районної ради відповідно до законодавства.

Стаття 754. Доходи районного бюджету на виконання власних повноважень

До доходів районного бюджету на виконання власних повноважень зараховуються:

кошти під приватизації комунального майна, яке знаходиться у спільній власності територіальних громад;

кошти під відчуження комунального майна, яке знаходиться у спільній власності територіальних громад;

орендна плата за оренду комунального майна, яке знаходиться спільній власності територіальних громад;

суми відсотків банків за користування тимчасово вільними коштами районних бюджетів;

дивіденди, нараховані на акції господарських товариств, що є спільній власності територіальних громади;

надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

плата за гарантії, надані органом місцевого самоврядування;

благодійні внески, гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

надходження до будь-яких цільових бюджетних фондів, утворених районними радами;

власні надходження установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів районного бюджету, у тому числі:

спеціальні кошти бюджетних установ і організацій; кошти, отримані бюджетними установами і організаціями на виконання окремих доручень; інші власні надходження бюджетних установ і організацій;

інші доходи, з яких прийняте рішення районної ради відповідно до законодавства.

Стаття 755. Доходи районного бюджету на виконання делегованих повноважень

До доходів районного бюджету на виконання делегованих повноважень зараховуються:

22 % прибутковий податок з громадян;

15 % податку на прибуток інших підприємств, підприємства комунальної власності;

15 % акцизного збору з вироблених в Україні товарів;

дотації вирівнювання;

20 % суми збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення та користування земельними ділянками лісового фонду;

20 % податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

20 % суми надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища;

цільові субвенції;

інші доходи, з яких прийняте рішення районної ради відповідно до законодавства.

Глава 157 Формування доходної частини обласного бюджету

Стаття 756. Доходи загального фонду обласного бюджету

До доходів загального фонду обласного бюджету зараховуються:

28  % прибуткового податку з громадян;

20 % податку на прибуток інших підприємств, підприємства комунальної власності;

15 % акцизного збору з вироблених в Україні товарів;

кошти під приватизації комунального майна, яке знаходиться у спільній власності територіальних громад;

кошти під відчуження комунального майна, яке знаходиться у спільній власності територіальних громад;

орендна плата за оренду комунального майна, яке знаходиться спільній власності територіальних громад;

суми відсотків банків за користування тимчасово вільними коштами обласних бюджетів;

дивіденди, нараховані на акції господарських товариств, що є спільній власності територіальних громади;

надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

плата за гарантії, надані органом місцевого самоврядування;

благодійні внески, гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

дотації вирівнювання;

інші доходи, з яких прийняте рішення обласної ради відповідно до законодавства.

Стаття 757. Доходи спеціального фонду обласного бюджету

До доходів спеціального фонду обласного бюджету зараховуються:

20 % суми збору за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення;

40 % податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

30 % суми надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища;

надходження до будь-яких цільових бюджетних фондів, утворених обласними радами;

власні надходження установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, у тому числі: спеціальні кошти бюджетних установ і організацій; кошти, отримані бюджетними установами і організаціями на виконання окремих доручень; інші власні надходження бюджетних установ і організацій;

цільові субвенції;

інші доходи, з яких прийняте рішення обласної ради відповідно до законодавства.

Стаття 758. Доходи обласного бюджету на виконання власних повноважень

До доходів обласного бюджету на виконання власних повноважень зараховуються:

кошти під приватизації комунального майна, яке знаходиться у спільній власності територіальних громад;

кошти під відчуження комунального майна, яке знаходиться у спільній власності територіальних громад;

орендна плата за оренду комунального майна, яке знаходиться спільній власності територіальних громад;

суми відсотків банків за користування тимчасово вільними коштами обласних бюджетів;

дивіденди, нараховані на акції господарських товариств, що є спільній власності територіальних громади;

надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

плата за гарантії, надані органом місцевого самоврядування;

благодійні внески, гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

надходження до будь-яких цільових бюджетних фондів, утворених обласними радами;

власні надходження установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, у тому числі: спеціальні кошти бюджетних установ і організацій; кошти, отримані бюджетними установами і організаціями на виконання окремих доручень; інші власні надходження бюджетних установ і організацій;

інші доходи, з яких прийняте рішення обласної ради відповідно до законодавства.

Стаття 759. Доходи обласного бюджету на виконання делегованих повноважень

До доходів обласного бюджету на виконання делегованих повноважень зараховуються:

28 % прибутковий податок з громадян;

20 % податку на прибуток інших підприємств, підприємства комунальної власності;

15 % акцизного збору з вироблених в Україні товарів;

дотації вирівнювання;

20 % суми збору за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення;

40 % податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

30 % суми надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища;

цільові субвенції;

інші доходи, з яких прийняте рішення обласної ради відповідно до законодавства.

Глава 158 Поточний бюджет та бюджет розвитку місцевого самоврядування

Стаття 760. Надходження до поточного бюджету місцевого самоврядування

Доходна частина поточного бюджету всіх бюджетів місцевого самоврядування складається з:

надходжень до бюджету місцевого самоврядування від загальнодержавних та місцевих податків і зборів;

неподаткових надходження;

трансфертів з бюджетів різних рівнів.

Стаття 761. Надходження до бюджету розвитку місцевого самоврядування

Надходження до бюджету розвитку місцевого самоврядування включають:

кошти від відчуження майна, яке знаходиться у власності відповідної ради, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

надходження дивідендів від участі відповідної ради у статутних фондах суб'єктів підприємницької діяльності;

кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набуття чинності цим Кодексом та відсотки, сплачені за користування ними;

кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;

цільові субвенції з інших бюджетів на інвестиційні цілі.

Глава 159 Надходження від здійснення міжбюджетних трансфертів до бюджетів місцевого самоврядування.

Стаття 762. Міжбюджетні відносини

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання ними функцій, що передбачені Конституцією України та цим Кодексом.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених за бюджетами законодавством України, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Регулювання міжбюджетних відносин відбувається шляхом здійснення міжбюджетних трансфертів.

Стаття 763. Міжбюджетні трансферти

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Стаття 764. Трансферти, які надаються з Державного бюджету України бюджетам місцевого самоврядування

В Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:

дотація вирівнювання для фінансування делегованих повноважень бюджетів місцевого самоврядування (місцевих, районних, обласних);

субвенція на фінансування програм соціального захисту;

субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

субвенції на виконання інвестиційних проектів;

інші субвенції.

Стаття 765. Дотація вирівнювання фінансування делегованих державних повноважень бюджетам місцевого самоврядування

Дотація вирівнювання фінансування делегованих державних повноважень бюджетам місцевого самоврядування - бюджетний трансферт, що передається з Державного бюджету до бюджету місцевого самоврядування для використання на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, що його отримує.

Дотація вирівнювання запроваджуються з метою подолання розриву між базами оподаткування та структурами видатків різних місцевих рад органів влади.

Дотація вирівнювання фінансування делегованих державних повноважень бюджетам місцевого самоврядування здійснюється відповідно до рішення Кабінету Міністрів України, розробленого на основі цього Кодексу та бюджетного законодавства України.

Стаття 766. Субвенція з Державного бюджету України бюджетам місцевого самоврядування на здійснення програм соціального захисту

Субвенція на здійснення програм соціального захисту передається з Державного бюджету України бюджетам місцевого самоврядування для здійснення видатків місцевих бюджетів, передбачених державними програмами соціального захисту, затверджених законами України (пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям, виплати компенсації реабілітованим, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян).

Порядок надання цільових субвенцій з Державного бюджету України визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 767. Субвенція на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів на виконання власних повноважень внаслідок наданих державою податкових пільг

Надання державою податкових пільг, що зменшують доходи місцевих бюджетів на виконання власних повноважень, має супроводжуватися внесенням змін до Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, які передбачають надання субвенції на компенсацію відповідних втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Стаття 768. Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів

Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів надаються з Державного бюджету України обласним бюджетам з їх подальшим перерозподілом через бюджети місцевого самоврядування.

Рішення щодо перерозподілу коштів з Державного бюджету між місцевими, районними, обласними бюджетами має бути узгоджене з усіма органами місцевого самоврядування, які беруть участь у цьому інвестиційному проекті

Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на засадах конкурентності в порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 769. Трансферти між бюджетами місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування можуть передбачати в відповідних бюджетах трансферти до інших бюджетів місцевого самоврядування, а саме:

- субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

- субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад міст, селищ та сіл;

- субвенції на виконання інвестиційних проектів;

- інші субвенції.

Трансферти між бюджетами місцевого самоврядування здійснюється виключно на договірних засадах.

Стаття 770. Субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування

Субвенція на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування надається з одного місцевого бюджету іншому для компенсації цих видатків.

Умови утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування та надання субвенції визначаються на договірних засадах між надавачем субвенції та її отримувачем.

Стаття 771. Субвенції на виконання власних повноважень  бюджетів територіальних громад міст, селищ та сіл 

Субвенції на виконання функцій власних повноважень бюджетів територіальних громад можуть передбачатися в складі їх бюджетів у разі, якщо інший бюджет може виконати цю функцію ефективніше.

Умови та порядок надання субвенції на виконання власних повноважень бюджетів територіальних громад визначаються відповідною угодою сторін.

Стаття 772. Субвенції на виконання інвестиційних проектів з місцевих бюджетів

Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються з одного місцевого бюджету іншому на підставі договору між надавачем субвенції та її отримувачем.

РОЗДІЛ XXIX
МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ

Глава 160 Система місцевих податків і зборів

Стаття 773. Загальні положення

Місцеві податки і збори - податки і збори, які встановлюються органами місцевого самоврядування згідно з законодавством, в межах відповідних територіальних одиниць і зараховуються до місцевих бюджетів.

Місцеві податки встановлюються з метою забезпечення в необхідному обсязі фінансування заходів, пов'язаних з виконанням власних повноважень органів місцевого самоврядування відповідно до положень цього Кодексу.

Сукупність місцевих податків і зборів, що зараховуються до бюджету територіальної громади села, селища, міста відповідно до цього Кодексу та податкового законодавства України, становить систему місцевих податків.

Стаття 774. Види місцевих податків

Місцеві податки поділяються на обов'язкові та необов'язкові.

Обов'язкові місцеві податки і збори відповідно до визначеного переліку обов'язково встановлюються місцевими радами межах граничних розмірів встановлених законодавством ставок.

Необов'язкові місцеві податки і збори відповідно до визначеного переліку можуть встановлюватися місцевими радами в межах граничних розмірів встановлених законодавством ставок.

Стаття 775. Повноваження місцевих рад щодо встановлення пільг у сфері місцевих податків та зборів

Місцеві ради в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, звільняти та надавати певним категоріям платників відстрочки у сплаті обов'язкових та необов'язкових місцевих податків і зборів на умовах податкового кредиту.

Не дозволяється встановлення пільгових ставок або звільнення від сплати місцевих податків для окремих юридичних осіб або за окремими договорами (контрактами).

Стаття 776. Перелік обов'язкових місцевих податків і зборів

До обов'язкових місцевих податків належать:

податок на нерухоме майно фізичних осіб;

збір з реклами;

збір за паркування автотранспорту;

ринковий збір;

збір за організацію гастрольних заходів;

збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Стаття 777. Перелік необов'язкових місцевих податків і зборів

До необов'язкових місцевих податків належать:

готельний збір;

збір з торгової діяльності;

податок за використання місцевої символіки;

курортний збір;

будівельний збір.

Стаття 778. Прийняття рішення про встановлення та скасування місцевих податків і зборів

Рішення сільської, селищної, міської ради про запровадження місцевих податків та зборів, підвищення ставок податків, скасування пільг приймається місцевою радою села, селища, міста під час прийняття рішення про місцевий бюджет на наступний рік та набирає чинності з початку бюджетного року.

Рішення сільської, селищної, міської ради про відміну місцевих податків та зборів, зниження ставок, надання пільг приймається місцевою радою села, селища, міста у будь-який час за умови визначення обгрунтованих джерел додаткових доходів місцевого бюджету у сумі, яка компенсує понесені втрати. В цьому випадку рішенням місцевої ради вносяться відповідні зміни в місцевий бюджет.

Прийняття рішення місцевою радою щодо місцевих податків та зборів означає затвердження переліку місцевих податків і зборів на наступний рік, порядок справляння кожного із зазначених податків і зборів та ухвалення "Положення про систему місцевого оподаткування".

Стаття 779. Положення про систему місцевих податків

Положення про систему місцевих податків складається з загальної частини, в якій визначаються види місцевих податків та зборів, які, у відповідності з рішенням місцевої ради сільської, селищної, міської ради підлягають стягненню в наступному бюджетному році, та особливої частини, в якій по кожному з таких податків та зборів визначаються:

платники місцевого податку чи збору;

об'єкти оподаткування;

ставки місцевого податку чи збору;

порядок сплати до місцевого бюджету місцевого податку чи збору;

строки обчислення, сплати і порядок подання звітності про сплату місцевого податку чи збору;

пільги в оподаткуванні місцевим податком чи збором.

Стаття 780. Повернення з бюджету місцевого самоврядування зайво сплачених сум місцевих податків і зборів

Зайво сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються у рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам за їх заявою.

Стаття 781. Оподаткування іноземних юридичних осіб і громадян та осіб без громадянства

Іноземні юридичні особи і громадяни та особи без громадянства сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, які набрали силу закону.

Стаття 782. Відповідальність платників за сплату місцевих податків і зборів

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до місцевого бюджету покладається на платників податків та осіб, уповноважених збирати та вносити податки і збори до бюджету відповідно до чинного законодавства.

Стаття 783. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється податковими органами або уповноваженими на це особами у Відповідності з цим Кодексом та податковим законодавством.

Стаття 784. Податок на нерухоме майно фізичних осіб

Платниками податку на нерухоме майно є фізичні особи (громадяни і України та іноземці), які постійно проживають в Україні та мають у власності: житлові будинки, квартири, дачні (садові) будинки, гаражі, а також інші приміщення та споруди, перелік яких визначається органом місцевого самоврядування.

Об'єктом оподаткування є загальна площа нерухомого майна, визначена у квадратних метрах з врахуванням якісних показників об'єкту оподаткування.

Базою оподаткування є вартість нерухомого майна на дату подання декларації, встановлена на базі середньоринкової вартості.

Механізм оцінки нерухомого майна встановлюється спеціальною експертною радою місцевого самоврядування та затверджується місцевою радою.

Порядок створення спеціальної експертної ради визначається органами місцевого самоврядування.

Перегляд і уточнення оцінки нерухомого майна провадиться не частіше одного разу на три роки, але не рідше ніж один раз в п'ять років.

Нерухоме майно оподатковується за ставкою:

житло, яке є місцем постійного проживання власника:

від 0,1 до 0,25 % - якщо вартість житла становить 15000 - 35000 екю;

від 0,25 % до 0,5 % - якщо вартість житла становить 35000 - 50000 екю;

від 0,5 % до 1 % - якщо вартість житла первищує 50000 екю;

за житло, яке не є місцем постійного проживання власника:

від 0,5 % до 1 %;

за котеджі, дачні будинки, збудовані або куплені після 1-го січня 1991 року, вартість яких перевищує 5 000 екю:

від 2,5 % до 5 %;

за інше нерухоме майно: від 0,1 % до 0,25 %.

Пільги щодо сплати податку на майно встановлюються місцевими радами.

Податок на нерухоме майно обчислюється за календарний рік і сплачується резидентами, які були власниками цього майна станом на 1 січня року, за який проводиться оподаткування.

За нерухоме майно, що перебуває у спільній сумісній або спільній частковій власності кількох резидентів, податок сплачується одним із співвласників за їх домовленістю або кожним власником пропорційно до його частки у спільній власності.

За новозбудоване, а також приватизоване нерухоме майно податок сплачується починаючи з календарного року, що настає за роком завершення будівництва (приватизації).

У разі набуття права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу, обміну, дарування, успадкування тощо - податок новими власниками сплачується з наступного календарного року, а за поточний календарний рік - попередніми власниками майна.

У разі знищення (знесення, зруйнування) нерухомого майна сплата податку припиняється починаючи з місяця, в якому воно було знищено (знесено, зруйновано). Якщо нерухоме майно знищено (знесено, зруйновано) частково, провадиться його переоцінка з урахуванням вартості та кількості місяців у календарному році, що минули до настання цієї події. При цьому відповідна сума сплаченого податку підлягає поверненню платникові або зарахуванню рахунок платежів наступного періоду.

Відомості про наявність і місцезнаходження нерухомого майна зазначаються резидентами у декларації про доходи за рік, відповідно до законодавства України.

З дати введення податку на нерухоме майно власники нерухомого майна зобов'язані:

протягом шести місяців:

здійснити в порядку, передбаченому чинним законодавством, державну реєстрацію нерухомого майна, стосовно якого набуто право власності;

оформити в установленому порядку зміни, зумовлені переплануванням, переобладнанням і добудовою;

повідомити органи державної реєстрації про знищене (знесене, зруйноване) нерухоме майно.

Несвоєчасна державна реєстрація нерухомого майна, несвоєчасне оформлення відповідних змін у його складі, не занесення до декларації про доходи за рік відомостей про нерухоме майно або включення недостовірних відомостей вважається прихованням об'єкта оподаткування.

За приховання об'єкта оподаткування без поважних причин податковими інспекціями застосовуються адміністративні штрафи в розмірі 50 відсотків від суми прихованого податку.

Поважними причинами є:

довгострокове відрядження або направлення на роботу за межі України;

лікування в лікарнях та інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах;

плавання на морських судах за межами України;

перебування у місцях позбавлення волі;

проходження строкової служби у збройних силах України;

інші випадки, визначені органами місцевого самоврядування.

Стаття 785. Рекламний збір

Реклама - спеціальна інформація про осіб (юридичних і фізичних) чи продукцію (товари, роботи, послуги, цінні папери), яка поширюється в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

Рекламний збір - це плата органу місцевого самоврядування за здійснення платником збору дій щодо:

розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розташованих просто неба, на фасадах будинків або споруд;

розміщення внутрішньої реклами всередині будинків або споруд, які перебувають в комунальній власності;

розміщення реклами на комунальному транспорті чи метрополітені.

Зовнішня реклама - будь-яка реклама, що розміщується на окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, розташованих просто неба, на фасадах будинків і споруд.

Внутрішня реклама - будь-яка реклама, розміщена всередині будинків, приміщень, споруд тощо.

Платниками рекламного збору є юридичні або фізичні особи - рекламодавці, які здійснюють рекламування продукції на рекламних носіях, розташованих на території відповідного органу місцевого самоврядування.

Об'єктом оподаткування рекламним збором є загальна площа носія зовнішньої та внутрішньої реклами, а також реклами на комунальному транспорті та метрополітені.

Не підлягають оподаткуванню рекламним збором:

інформаційні вивіски при вході в приміщення юридичної або фізичної особи або інформаційні таблички або надписи на комунальному транспорті та метрополітені;

вивіски чи таблички з повідомленням про обмеження вільного пересування громадян або транспортних засобів, виконання ремонтних, аварійних та інших подібних робіт;

повідомлення інформаційного характеру, що розміщуються всередині будинків або споруд, які перебувають в комунальній власності, і не переслідують рекламних цілей;

рекламні носії, які містять соціальну рекламну інформацію.

Для цілей цього пункту під терміном "соціальна рекламна інформація" розуміється інформація державних органів або громадських організацій, які мають статус неприбуткових, крім політичних партій, з питань охорони здоров'я, природи та екології, енергозбереження, профілактики правовопорушень чи хвороб, соціального захисту та безпеки населення, правозахісної діяльності, яка не має на меті збільшення доходів (прибутків) окремого рекламодавця або виробника окремої продукції, що рекламується. Підставою для віднесення рекламної інформації до соціальної є узгодження її змісту у порядку, визначеному відповідним органом місцевого самоврядування.

Рекламний збір справляється у таких розмірах:

для зовнішньої реклами - від 0,05 до 0,2 гривень за кожний повний або неповний квадратний метр кожного рекламного носія;

для внутрішньої реклами, а також для реклами на комунальному транспорті або метрополітені - від 0,02 до 0,1 гривень за кожний повний або неповний квадратний метр кожного рекламного носія;

у разі рекламування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів або їх торгових марок, ставки оподаткування, визначені пунктами "а" - "б" цієї статті, встановлюються у максимальному розмірі, та до них застосовується коефіцієнт 2.

Ставки рекламного збору розраховуються за кожний повний або неповний день рекламування, включаючи день розміщення та зняття реклами.

У разі коли рекламу не знято з носія після закінчення строку, визначеного у договорі між рекламодавцем та розповсюджувачем, обов'язки із сплати та внесення рекламного збору до бюджету за додаткові дні рекламування несе розповсюджувач.

Рекламний збір сплачується рекламодавцями до бюджету органу місцевого самоврядування, на території якого розміщено рекламу, через розповсюджувачів реклами, а у разі розповсюдження реклами самостійно - самим рекламодавцем. Розповсюджувач реклами зобов'язаний включити суму рекламного збору до розрахункового документу, який містить вартість наданих рекламних послуг та пред'являється рекламодавцю для оплати.

Суми рекламного збору не включаються до складу валових доходів розповсюджувача та включаються до валових витрат рекламодавця у загальному порядку. Суми рекламного збору не включаються до бази оподаткування акцизними зборами та податку на додану вартість.

Рекламний збір сплачується за результатами звітного місяця протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним".

Стаття 786. Збір за паркування автотранспорту

Платниками збору за паркування автотранспорту є фізичні особи (водії), як резиденти, так і нерезиденти, які здійснюють паркування автомобілів у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях, визначених органами місцевого самоврядування:

водії автотранспортних засобів, що належать юридичним особам незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, бюджетним, громадським організаціям, філіалам (відділенням), представництвам юридичних осіб;

фізичні особи - власники (водії) автотранспортних засобів.

Паркування автотранспорту - тимчасова стоянка автотранспорту місцях, визначених органами місцевого самоврядування;

Спеціально обладнане місце для паркування автотранспорту - місце, визначене органом місцевого самоврядування для стоянки автотранспорту, відмічене дорожніми знаками згідно з Правилами дорожнього руху України, яке має тверде покриття, розмітку місць стоянки автотранспорту, може мати огорожу.

Об'єктом оподаткування є час, на який проводиться паркування автотранспорту в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Ставки збору за паркування автотранспорту встановлюються з розрахунку паркування на строк до однієї та більше як одна година його паркування в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Граничний розмір ставки збору за паркування автотранспорту в спеціально обладнаних для цього місцях на строк до однієї години встановлюється в розмірі не більш як 0,5 гривні, за паркування більш як на одну годину - 1 гривня.

Граничний розмір ставки збору за паркування автотранспорту на строк до однієї години у відведених для цього місцях установлюється в розмірі не більш як 1 гривня, за строк паркування більш як на одну годину - 2 гривні.

Особами, уповноваженими справляти збір є суб'єкти підприємницької діяльності, які мають спеціально обладнані або відведені для паркування автотранспорту місця.

Водії автотранспорту сплачують збір за паркування в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях безпосередньо на місці паркування з придбанням спеціальних талонів.

Талон дає право паркувати автотранспортний засіб у спеціально обладнаному або відведеному для цього місці на визначений в ньому час.

Бланк талону заповнюється особою, уповноваженою справляти збір у момент проведення паркування автотранспортного засобу.

У талонах повинні бути зазначені дата та час паркування автотранспорту, час під'їзду автотранспортного засобу на місце паркування та його від'їзду, номерний знак автотранспортного засобу, підпис і прізвище особи, яка здійснила справляння збору.

Сільські, селищні та міські ради, на території яких запроваджено збір за паркування автотранспорту, затверджують форму спеціального талона на право паркування, яка є єдиною на території органу місцевого самоврядування, і забезпечують виготовлення цих талонів згідно з Правилами виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку. Талони виготовляються строком на одну годину та більш як на одну годину відрізняються кольором залежно від того, на який період часу вони дають право на паркування.

Особи, уповноважені справляти збір, одержують під звіт в органах місцевого самоврядування талони на право паркування і перед початком реалізації реєструють їх в органах державної податкової служби за місцем реєстрації.

Особа, яка здійснює справляння збору безпосередньо на місці паркування, повинна відразу після сплати платником відповідної суми збору прикріпити на внутрішній бік лобового скла автотранспортного засобу талон на право паркування, який залишається там до від'їзду автотранспортного засобу з місця паркування.

Особа, яка здійснює справляння збору безпосередньо на місці паркування автотранспорту в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях веде облік автотранспортних засобів, що паркуються, на підставі корінців талонів, у яких зазначаються дата паркування, назва автотранспортного засобу, його номерний знак, час під'їзду та від'їзду. Облік реалізованих талонів ведеться зазначеними особами в товарно-касовій книзі кожної ділянки паркування із щоденним підведенням відповідних підсумків встановленому порядку.

У разі обладнання місць, спеціально відведених для паркування автотранспортних засобів, спеціальними автоматичними пристроями для сплати збору - збір сплачується платниками за допомогою магнітних карток (чіп-карток або інших замінювачів гривні) на право паркування.

Магнітні картки на право паркування автотранспортних засобів спеціально обладнаних або відведених для цього місцях розповсюджуються через роздрібну торгівлю.

Вартість магнітної картки встановлюється виходячи із затвердженого на території органу місцевого самоврядування розміру ставки збору у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях та загального часу, на який вона надає право на паркування.

Особи, уповноважені справляти збір за паркування автотранспорту у спеціально відведених для цього місцях і обладнаних автоматичними пристроями для сплати збору, ведуть щоденне підведення підсумків загального часу паркувань по кожному автоматичному пристрою окремо в установленому порядку.

Стаття 787. Ринковий збір

Ринковий збір - плата за торгівлю сільськогосподарською, промисловою продукцією та іншими товарами на ринках усіх форм власності (в критих ринках, павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках, з автомашин, причепів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо).

Платниками ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх філіали (відділення), представництва юридичних осіб, установи та організації, що не є юридичними особами, фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари на території ринків усіх форм власності (в критих ринках, павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках, з автомашин, причепів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо).

До торговельних місць на ринках не належать:

стаціонарні пункти торгівлі, включаючи сезонні (підприємства торгівлі, громадського харчування);

палатки, кіоски, торговельно-закупівельні підприємства;

пункти прокату і побутового обслуговування;

лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, які здійснюють торгівлю та надають послуги покупцям і продавцям.

Не справляється ринковий збір із стаціонарних пунктів торгівлі (включаючи сезонні) - підприємств торгівлі, громадського харчування, торговельно-закупівельних підприємств, кіосків, пунктів прокату і побутового обслуговування, лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи, які одержали дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг та сплатили вартість торгового патенту на право здійснення окремих видів підприємницької діяльності, відповідно до закону.

Сума збору в повному обсязі належить перерахуванню до бюджету.

Ставка ринкового збору встановлюється залежно від виду сільськогосподарської та промислової продукції (товарів), що реалізується на ринках усіх форм власності (у павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках, з автомашин, мотоциклів, причепів, візків, у тому числі ручних, тощо) та від категорії ринку і благоустрою торговельного місця у розмірі від 1 гривні до гривень - для фізичних осіб і до 50 гривень - для юридичних осіб.

Ринковий збір стягується представниками адміністрації ринку до початку здійснення торгівлі. При стягненні збору видається чек контрольно-касового апарата (талона) за кожний день торгівлі з кожного торговельного місця (включаючи орендовані), а також за торгівлю на майданчиках, з автомашин, мотоциклів, причепів, візків, у тому числі ручних, тощо.

На підставі одержаного чека (талона) про сплату збору адміністрацією ринку надається дозвіл на здійснення торгівлі на даному ринку.

У разі відсутності електронних контрольно-касових апаратів адміністрації ринків одержують під звіт в органах місцевого самоврядування за місцем своєї діяльності і на території яких прийнято рішення про встановлення ринкового збору, талони збору і до початку реалізації реєструють їх в органах державної податкової служби за місцем своєї реєстрації.

Орган місцевого самоврядування, на території якого запроваджено ринковий збір, затверджує форму талону збору, яка є єдиною на всій території цього органу місцевого самоврядування, і забезпечує виготовлення таких талонів згідно з Правилами виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку.

Стаття 788. Збір за організацію гастрольних заходів

Платниками збору за організацію гастрольних заходів є суб'єкти підприємницької діяльності - резиденти, а також нерезиденти, які провадять свою діяльність на території України через представництва, зареєстровані відповідно до законодавства України, і здійснюють організацію та проведення гастрольних заходів на території України за участю іноземних виконавців.

Об'єктом оподаткування збором за організацію гастрольних заходів є виручка від реалізації квитків на провадження гастрольного заходу.

Ставка збору встановлюється в розмірі від 1 до 3 процентів об'єкту оподаткування.

Організатори гастрольних заходів зобов'язані не менш як за 10 днів до проведення заходів зареєструвати в органі державної податкової служби за місцем їх проведення квитки, згідно із затвердженим планом розміщення місць у залі, де відбувається такий захід.

Організатори гастрольних заходів на наступний день їх проведення повинні пред'явити органу державної податкової служби, що здійснив реєстрацію квитків, залишки непроданих квитків.

Стаття 789. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, який справляється один раз під час надання такого дозволу:

для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, - без обмеження строку дії такого дозволу;

для суб'єктів, що здійснюють одноразову торгівлю, - на один календарний день.

Платниками збору є юридичні та фізичні особи, які одержують дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Об'єктом оподаткування є дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Ставка збору встановлюється в розмірі:

від 40 до 300 гривень у розрахунку на рік для суб'єктів підприємницької діяльності, які постійно здійснюють торгівлю та надають послуги;

від 3 до 50 гривень за одноразовий (в межах однієї доби) дозвіл на розміщення об'єктів дрібно-роздрібної торгівлі та сфери послуг;

від 1 до 20 гривень за одноразовий дозвіл на торгівлю у спеціально відведених місцях (торгівельних майданчиках тощо).

Розмір ставки встановлюється рішенням місцевої ради залежно від площі торговельного місця, його територіального розташування та виду продукції (товару), послуг.

Збір справляється відповідними органами місцевого самоврядування, які уповноважені надавати дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі.

Стаття 790. Готельний збір

Платниками готельного збору є:

фізичні особи як резиденти, так і нерезиденти, які проживають у готелях, кемпінгах, мотелях, гуртожитках для приїжджих та інших приміщеннях житлового фонду готельного типу всіх форм власності;

юридичні особи як резиденти, так і нерезиденти незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, філіали (відділення), представництва юридичних осіб, що орендують житловий фонд готельного типу всіх форм власності;

особи, зазначені у пунктах "а" і "б" вважаються платниками збору на території органу місцевого самоврядування, якщо вони проживають або орендують готель, кемпінг, мотель, гуртожиток для приїжджих та інше приміщення житлового фонду готельного типу всіх форм власності, що знаходяться на цій території.

Базою оподаткування є:

вартість проживання в приміщеннях житлового фонду готельного типу (без додаткових послуг і податку на додану вартість) за добу;

вартість оренди приміщень житлового фонду готельного типу (без додаткових послуг і податку на додану вартість) за добу.

База оподаткування визначається виходячи з добової вартості проживання або вартості оренди приміщень житлового фонду готельного типу за добу (без урахування вартості додаткових послуг і податку на додану вартість).

Розмір ставки збору встановлюється місцевими радими в межах від 3 до 20 процентів вартості проживання або вартості оренди приміщень житлового фонду готельного типу за кожну добу, в тому числі неповну (без урахування вартості додаткових послуг і податку на додану вартість).

Готельний збір справляється адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та організацій, яким належать приміщення житлового фонду готельного типу.

Готельний фонд - готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих та інші приміщення житлового фонду готельного типу всіх форм власності.

Справляння готельного збору з платників здійснюється одночасно із сплатою вартості їх проживання у зазначених приміщеннях або суми орендної плати.

У платіжних документах (квитанціях, платіжних дорученнях тощо) обов'язково повинні бути зазначені ставка та сума збору, сплачені платником.

Стаття 791. Збір з торгової діяльності

Платниками податку є підприємства, установи, організації, їх представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність у межах адміністративно-територіальної одиниці, на якій встановлюється цей податок.

Об'єктами оподаткування є:

вартість товарів та послуг, проданих платниками податку через торговельну мережу, зокрема (але не виключно) магазини, кіоски, палатки, лотки, ресторани, кафе, їдальні, автозаправні станції, в тому числі за безготівковим розрахунком;

виручка, одержана платниками податку через касу від продажу поза межами торговельної мережі безпосередньо населенню товарів та послуг власного виробництва або придбаних товарів.

Визначення об'єкта оподаткування провадиться виходячи із сукупного обсягу продажу товарів та послуг протягом податкового періоду.

Ставки податку встановлюються органами місцевого самоврядування в межах від 1 до 2 процентів об'єкта оподаткування.

Стаття 792. Податок за використання місцевої символіки

Платниками податку є юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують місцеву символіку метою одержання прибутку.

Об'єктом оподаткування є товари, роботи, послуги, виготовлені, виконані та надані з використанням місцевої символіки.

Базою оподаткування є вартість виготовлених товарів, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки.

Дозвіл на використання місцевої символіки видається сільськими, селищними та міськими радами.

Граничний розмір податку не повинен перевищувати:

юридичних осіб - 0,1 процента вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки;

з фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - 50 гривень на рік.

Стаття 793. Курортний збір

Курортний збір запроваджується рішеннями органів місцевого самоврядування, територія яких відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, віднесена до курортної зони.

Платниками курортного збору є фізичні особи, що прибувають на територію органу місцевого самоврядування, на якій діє рішення про встановлення цього податку.

Від сплати збору звільняються:

діти віком до 16 років;

інваліди та особи, які їх супроводжують (у складі не більше ніж 2 особи на одного інваліда);

воїни-інтернаціоналісти;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

учасники Великої Вітчизняної війни;

особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, на постійне проживання, до батьків і близьких родичів;

пенсіонери за віком.

Граничні розміри ставок курортного податку встановлюються рішенням місцевої ради у межах від 5 до 40 гривень.

Справляння збору здійснюється під час реєстрації фізичних осіб, які прибувають у курортну місцевість:

адміністраціями санаторіїв, пансіонатів, готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та інших закладів санаторно-курортного та готельного типу під час реєстрації прибулих;

квартирно-посередницькими організаціями під час направлення платників податку на поселення в будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності;

особами, визначеними органом місцевого самоврядування, на території якого встановлено податок, з фізичних осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян в місцях, де немає квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб, які проживають у наметах, автомашинах тощо.

Особи, які уповноважені справляти збір, видають платникам квитанції про сплату збору.

Стаття 794. Будівельний збір

Будівельний збір справляється за видачу дозволів на будівництво у населених пунктах об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садових будинків і гаражів

Платниками будівельного збору є розташовані на території України юридичні особи всіх форм власності, філіали (відділення), представництва юридичних осіб, у тому числі представництва іноземних юридичних осіб, а також фізичні особи, які одержують право на користування земельною ділянкою для будівництва об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садових будинків і гаражів на теріторії, на який запроваджується будівельний збір.

Об'єктом оподаткування є загальна площа земельної ділянки, одержаної платником зборів для будівництва об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садових будинків і гаражів у населених пунктах.

Ставки будівельного встановлюються за кожні 100 кв. метрів земельної ділянки, одержаної для будівництва:

об'єктів виробничого та невиробничого призначення:

від 200 до 700 гривень - на території міст Києва, Севастополя, Сімферополя та обласних центрів;

від 100 до 350 гривень - на території інших населених пунктів;

якщо земельні ділянки розташовані в курортній зоні, до ставок збору може застосовуватися підвищувальний коефіцієнт 3;

об'єктів індивідуального житлового, дачного будівництва:

від 40 до 300 гривень - у містах;

від 15 до 150 гривень - у селищах і селах;

гаражів, садових будинків та інших об'єктів індивідуального будівництва:

від 30 до 85 гривень - у містах;

від 5 до 50 гривень - у селищах і селах.

Розміри збору розраховуються виходячи із ставок збору та площі займаної під будівництво земельної ділянки.

Справляння збору з платників здійснюють особи, уповноважені органом місцевого самоврядування, на території якого прийнято рішення про запровадження будівельного збору.

Глава 161 Порядок списання та реструктуризації податкової заборгованості платників податків зі сплати місцевих податків і зборів

Стаття 795. Загальні положення

Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про списання та реструктуризації податкової заборгованості платників податків зі сплати місцевих податків і зборів.

Порядок списання та реструктуризації податкової заборгованості з місцевих податків та зборів визначається відповідно до цього Кодексу та податкового законодавства України.

Податковою заборгованістю з місцевих податків і зборів є не внесені у строк суми місцевих податків і зборів а також суми пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих відповідно до законодавства України.

Стаття 796. Реструктуризація податкової заборгованості з місцевих податків і зборів

Реструктуризація податкової заборгованості з місцевих податків і зборів - розстрочення сплати податкової заборгованості платників податків рівними частками на певний термін.

Реструктурована податкова заборгованість не підлягає індексації, на неї не можуть нараховуватися проценти за податковим кредитом, а також пеня, застосовуватися штрафні та фінансові санкції, передбачені законодавством України.

На вимоги, що випливають зі сплати реструктурованої податкової заборгованості з місцевих податків та зборів, не поширюються строки позовної давності, визначені цивільним законодавством України, не поширюються.

Стаття 797. Порядок прийняття рішення сільською, селищною, міською радою щодо списання та реструктуризації податкової заборгованості з місцевих податків та зборів

Рішення про списання та реструктуризації податкової заборгованості з місцевих податків та зборів приймають виключно сільські, селищні, міські ради, до бюджетів яких зараховуються такі податки та збори.

Стаття 798. Склад рішення сільською, селищною, міською радою щодо списання та реструктуризації податкової заборгованості з місцевих податків та зборів

Рішення про списання та реструктуризації податкової заборгованості з місцевих податків та зборів має містити:

перелік місцевих податків та зборів, на які поширюється дія такого рішення;

дату, станом на яку списується заборгованість з місцевих податків та зборів;

дату, станом на яку реструктуризується заборгованість з місцевих податків та зборів;

дата початку та закінчення сплати податкової заборгованості;

порядок сплати податкової заборгованості.

Стаття 799. Відповідальність за несплату реструктурованої податкової заборгованості з місцевих податків та зборів

Суми реструктуризованої податкової заборгованості з місцевих податків та зборів у випадках несплати платником податку у встановлені органом місцевого самоврядування терміни стягуються у безспірному порядку.

Штрафні та фінансові санкції застосовуються відповідно до законодавства України.

Стаття 800. Розірвання контракту з керівником комунального підприємства в разі несплати реструктурованої податкової заборгованості з місцевих податків та зборів

Несплата реструктурованої податкової заборгованості підприємства комунальної форми власності протягом двох місяців платником податку є підставою для розірвання контракту (трудового договору) з керівником такого платника податку в разі наявності його вини. Рішення з цього питання приймає орган місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ XXX
ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ ФОНДІВ УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ, ЯКІ ФІНАНСУЮТЬСЯ З БЮДЖЕТІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Глава 162 Порядок створення та функціонування місцевих цільових фондів

Стаття 801. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо створення місцевих цільових фондів

Органи місцевого самоврядування можуть створювати місцеві цільові (у тому числі валютні) фонди.

Всі питання, пов'язані з утворенням цільових фондів органів місцевого самоврядування, належать до компетенції представницького органу місцевого самоврядування.

Стаття 802. Затвердження рішення про створення місцевих цільових фондів

Утворення та функціонування місцевих цільових фондів здійснюється на основі законодавства та положень, затверджених представницьким органом місцевого самоврядування.

Стаття 803. Організаційно-правова форма місцевих цільових фондів

Місцеві цільові фонди є спеціалізованими неприбутковими або кредитно-фінансовими господарськими організаціями.

Місцеві цільові фонди є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штампи, бланки із своїм найменуванням.

Організаційно-правова форма фондів та порядок створення їх спостережних рад визначаються статутними документами згідно із законодавством.

Місцеві цільові фонди у своїй діяльності керується законодавством України та статутом.

Стаття 804. Статути місцевих цільових фондів

Статути місцевих цільових фондів затверджується виконавчим органом місцевої ради (районною, обласною державною адміністрацією).

Статути місцевих цільових фондів містять вичерпний перелік напрямів діяльності.

Стаття 805. Використання коштів місцевих цільових фондів

Кошти місцевих цільових фондів використовуються виключно за напрямами, передбаченими їх статутними документами.

Стаття 806. Напрями діяльності мвсцевих цільових фондів

Місцеві цільові фонди можуть створюватися для:

надання додаткових соціальних гарантій;

додаткового пенсійного забезпечення;

соціального захисту найбільш незахищених верств населення (інвалідів, дітей - сиріт, тощо);

соціального захисту матерів та дітей;

підтримки індивідуального житлового будівництва;

підтримки малого підприємництва;

сприяння розвитку культури та мистецтв;

сприяння розвитку окремих галузей господарства територіальної громади (сільського машинобудування, будівництва, сільського господарства, туризму та відпочинку тощо);

для інших цілей у відповідності з рішеннями органів місцевого самоврядування.

Стаття 807. Джерела формування коштів місцевих цільових фондів

Кошти місцевих цільових фондів можуть формуватися за рахунок:

коштів бюджету місцевого самоврядування у межах, передбачених на виконання відповідних програм соціально-економічного розвитку;

банківських кредитів;

коштів підприємств, установ, організацій та окремих громадян, залучених на договірних засадах для цільового використання;

частини справлених місцевих податків і зборів - за рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування;

частини сум, що нараховуються контролюючими органами за відповідні порушення, штрафів та інших санкцій, що надходять до місцевих бюджетів - за рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування;

інших надходжень, визначених органом місцевого самоврядування та таких, що не суперечать законодавству.

Стаття 808. Порядок зарахування коштів підприємств до місцевих цільових фондів

Підприємства можуть перераховувати кошти до місцевих цільових фондів виключно за рахунок прибутку підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених законодавством України.

Відрахування підприємств до таких фондів здійснюються виключно на добровільних засадах.

Стаття 809. Принципи кредитування місцевих цільових фондів

Кредити (якщо таке джерело надходжень передбачене статутом місцевих цільових фондів) надаються на зворотній основі з дотриманням основних принципів кредитування:

платності;

строковості;

цільового використання.

Стаття 810. Розпорядник місцевих валютних фондів

Рішенням органу представницького органу місцевого самоврядування може призначатися розпорядник місцевих валютних фондів, який є юридичною чи фізичною особою.

Стаття 811. Зарахування коштів місцевих цільових фондів

Кошти місцевих цільових фондів зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки в установах комунальних банків.

Будь-які місцеві цільові фонді, створені органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади включаються до відповідних бюджетів.

Стаття 812. Права місцевих цільових фондів

Місцеві цільові фонди мають право володіти і користуватися закріпленим за ним майном відповідно до мети своєї діяльності, законодавства України, рішень місцевого самоврядування.

Місцеві цільові фонди мають право:

укладати цивільно-правові угоди;

самостійно організовувати оперативну та перспективну діяльність;

одержувати в установленому законодавством України порядку від органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали;

нагромаджувати фінансові та матеріально-технічні ресурси, використовувати і розпоряджатися ними під час провадження діяльності відповідно до Статуту.

Стаття 813. Спостережні ради місцевих цільових фондів

Для контролю за правильністю та ефективністю використання коштів місцевих цільових фондів рішенням органів місцевого самоврядування створюються їх спостережні ради.

Рішенням органів місцевого самоврядування затверджуються також кількість та персональний склад спостережних рад.

Члени спостережних рад місцевих цільових фондів здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

Стаття 814. Компетенція спостережних рад місцевих цільових фондів

До компетенції спостережних рад місцевих цільових фондів належить:

визначення стратегії діяльності місцевих цільових фондів та контроль за забезпеченням її реалізації;

затвердження інструкції про порядок використання коштів місцевих цільових фондів;

затвердження річного бюджету та поточного плану діяльності місцевих цільових фондів, звітів про їх виконання;

виконання інших функцій відповідно до рішення органів місцевого самоврядування та статуту.

Стаття 815. Кількість позабюджетних місцевих цільових фондів

Кількість місцевих цільових фондів, можуть бути утворені органами місцевого самоврядування, відповідними законодавчими та нормативними актами не обмежена.

Стаття 816. Контроль за діяльністю місцевих цільових фондів

Контроль за цільовим використанням коштів здійснюють виконавчий орган місцевого самоврядування (районна, обласна державна адміністрація).

Стаття 817. Відповідальність за нецільове використання коштів місцевих цільових фондів

За нецільове та понадкошторисне витрачання коштів Фонду посадові особи несуть відповідальність згідно із законодавством.

Стаття 818. Звітність про формування та функціонування місцевих цільових фондів

Звіти про формування та функціонування місцевих цільових фондів є оперативними, місячними, квартальними та річними.

Місячний звіт про про формування та функціонування місцевих цільових фондів подається місцевій раді не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

Квартальний звіт про про формування та функціонування місцевих цільових фондів подається місцевій раді не пізніше ніж через 15 днів після закінчення звітного кварталу.

Річний звіт про формування та функціонування місцевих цільових фондів подається місцевій раді не пізніше 1 лютого року, наступного за звітним.

Стаття 819. Склад звіту про виконання про формування та функціонування місцевих цільових фондів

Звіт про виконання про формування та функціонування місцевих цільових фондів має містити інформацію:

про фінансовий стан місцевого цільового фонду;

про надходження коштів до місцевого цільового фонду;

про напрями витрачання коштів місцевого цільового фонду;

іншу інформацію, визнану виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (обласною, районною державною адміністрацією) необхідною для пояснення звіту.

Стаття 820. Оприлюднення звіту місцевих цільових фондів

Звіт про роботу місцевих цільових фондів підлягає оприлюдненню. Звіт має бути надрукований в місцевій пресі.

Конкретне видання, в якому має бути надрукований звіт, затверджується рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Стаття 821. Ліквідація місцевого цільового фонду

Ліквідація фондів або їх реорганізація проводитися за представницьких органів місцевого самоврядування після затвердження звіту про діяльність такого фонду.

Стаття 822. Особливості формування місцевих валютних цільових фондів

Виконавчі органи місцевого самоврядування формують місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах, затверджених прийнятими бюджетами і виступають розпорядниками коштів цих валютних фондів.

Стаття 823. Імпорт товарів за рахунок місцевих валютних фондів

За рахунок місцевих валютних фондів орган місцевого самоврядування може імпортувати необхідні товари, про що приймається спеціальне рішення представницького органу місцевого самоврядування.

Стаття 824. Реекспорт товарів, імпортованих за рахунок місцевих валютних фондів

Реекспорт товарів, імпортованих за рахунок валютних місцевих фондів, забороняється, крім випадків, коли використання імпортного товару на території України за його призначенням неможливо та є відповідне рішення органу місцевого самоврядування.

Стаття 825. Взаємодія бюджетів місцевого самоврядування з місцевими підрозділами Пенсійного Фонду України та місцевих підрозділів Фонду соціального страхування України

Кошти Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України через місцеві підрозділи цих фондів можуть спрямовуватися на реалізацію місцевих, районних обласних програм соціального захисту відповідно до законодавства України та за рішенням органів місцевого самоврядування.

Кошти місцевого, районного, обласного бюджетів спрямовуються до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України відповідно до законодавства та за рішенням органів місцевого самоврядування.

Глава 163 Порядок формування та використання коштів спеціальних фондів установ, які фінансуються з бюджетів місцевого самоврядування

Стаття 826. Спеціальний фонд установи, організації, що фінансується з бюджету місцевого самоврядування

Спеціальний фонд установи, організації, що фінансується з місцевого, районного, обласного бюджету включає доходи цієї установи, що зараховуються до спеціального фонду бюджету місцевого самоврядування на конкретну мету (спеціальні доходи) та видатки цієї установи, організації, які провадяться за рахунок цих доходів (спеціальні видатки).

Стаття 827. Спеціальні доходи установи, організації, що фінансується з бюджету місцевого самоврядування

Спеціальні доходи установ та організацій, що фінансуються з бюджету місцевого самоврядування, - доходи, які ці установи та організації отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи іншої діяльності, понад асигнування, що виділяються їм з місцевих, районних, обласних бюджетів.

Стаття 828. Порядок надання платних послуг установами, організаціями, що фінансується з бюджету місцевого самоврядування.

Порядок надання платних послуг бюджетними установами і організаціями, встановлення цін та тарифів на них, пільги щодо надання платних послуг встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до цього Кодексу.

Стаття 829. Зарахування спеціальних доходів установ та організацій, що фінансуються з бюджетів місцевого самоврядування

Спеціальні доходи установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування, включаються до спеціального фонду відповідних бюджетів місцевого самоврядування, як власні надходження цих установ і організацій та відповідні спеціальні видатки.

Стаття 830. Розпорядники спеціальних фондів установ та організацій, що фінансуються з бюджетів місцевого самоврядування

Розпорядниками спеціальних коштів є керівники бюджетних установ та організацій, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.

Стаття 831. Умови, за яких бюджетні установи можуть мати спеціальні доходи

Право установам і організаціям, які фінансуються з місцевих, районних, обласних бюджетів, мати спеціальні кошти надається за умови, якщо видатки, пов'язані зі здійсненням вказаної діяльності, повністю забезпечуються одержуваними доходами.

Стаття 832. Здійснення видатків з спеціального фонду бюджетної установи, організації

Спеціальні видатки установою, організацією, що фінансується з відповідного бюджету місцевого самоврядування здійснюються за цільовим призначенням згідно з єдиним кошторисом доходів та видатків такої установи, організації.

Стаття 833. Напрями використання спеціального фонду бюджетної установи, організації

Кошти спеціального фонду бюджетної установи, організації можуть використовуватися на:

придбання предметів, матеріалів та послуг;

оплату праці працівників бюджетних установ;

придбання продуктів харчування;

оплату відряджень;

оплату транспортних послуг та утримання власних транспортних засобів;

оплату послуг зв'язку;

оплату комунальних послуг та енергоносіїв (теплопостачання, водопостачання і водовідведення оплата електроенергії, природного газу);

фінансування досліджень і розробок, виконання комунальних програм;

придбання землі та нематеріальних активів;

придбання основного капіталу, обладнання і предметів довгострокового користування;

капітальне будівництво, капітальний ремонт;

здійснення інших виплат, передбачених кошторисами відповідних установ.

Стаття 834. Порядок здійснення видатків з спеціального фонду бюджетної установи, організації

Обов'язковим при здійсненні видатків з спеціального фонду є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установи.

Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.

При цьому видатки на заробітну плату за рахунок спеціальних коштів обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок цих коштів, із застосуванням норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Стаття 835. Контроль за надходженням та використанням коштів спеціальних фондів

Фінансові органи виконавчої влади перевіряють:

законність утворення спеціальних доходів, їх цільове використання;

правильність ведення обліку спеціальних коштів і складання звітності про них;

відповідність суми отриманих спеціальних доходів видаткам на зазначену ціль;

своєчасність подання встановленої звітності про виконання доходів і видатків за позабюджетними коштами.

Глава 164 Види спеціальних доходів установ, які фінансуються з бюджетів місцевого самоврядування

Стаття 836. Платні послуги, які можуть надаватися бюджетними установами і організаціями у сфері культурно-освітньої діяльності

До платних послуг в сфері культурно-освітньої діяльності належать:

навчання іноземних і вітчизняних студентів у комунальних навчальних закладах понад комунальне замовлення;

підготовка робітників різних професій понад комунальне замовлення;

плата за наукові консультації для осіб, які підвищують кваліфікацію самостійно;

лекторії (з питань науки і техніки, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, правових знань тощо);

платні курси водіїв, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп'ютерної підготовки, гри на музичних інструментах, хореографії, образотворчого мистецтва, стенографії та машинопису, крою та шиття, оздоблення приміщень, агротехніки, зоотехніки тощо;

проведення вистав, театральних та музичних постановок, концертів, оперних і балетних спектаклів, інших постановок;

проведення концертів-презентацій, фестивалів, бенефісів, естрадних шоу, циркових вистав, демонстрація кіно- відеофільмів тощо;

навчання у народних університетах (факультетах), лекторіях, на курсах; консультації з питань культури, літератури, музичного, театрального та образотворчого мистецтва, кіно- фотомистецтва, архітектури, краєзнавства, історії та з бібліотечно-бібліографічних питань тощо;

навчання у школах, студіях, заняття в літературно-музичних вітальнях, ігрових кімнатах для дітей, у гуртках гри на музичних інструментах, співу, акторської майстерності, класичного, народного, бального і сучасного естрадного танцю, кіно, фото, образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, краєзнавства тощо;

демонстрації сучасних моделей одягу, виробів підприємств (тканин, меблів, виробів харчової промисловості тощо);

вечорів відпочинку, танцювальних вечорів, балів, дискотек;

показ слайдо-кінопрограм;

тиражування в установленому порядку записів на магнітних носіях (платівок, компакт-дисків, магнітних стрічок), записів програмного забезпечення комп'ютерів;

виготовлення в установленому порядку рекламної продукції та інших друкованих матеріалів для сторонніх організацій та фізичних осіб;

розроблення сценаріїв; постановочна робота і проведення заходів за заявками підприємств, установ і організацій;

інші послуги в сфері культурно-освітньої діяльності відповідно до рішень виконавчих органів місцевого самоврядування.

Стаття 837. Платні послуги, які можуть надаватися бюджетними установами і організаціями у сфері фізичної культури і спорту

У сфері фізичної культури і спорту можуть надаватися такі платні послуги:

групові та індивідуальні заняття фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортзалах, плавальних басейнах, тенісних кортах тощо понад норми, встановлені навчальними планами;

послуги спортивних баз і спортивно-оздоровчих таборів, спортивних клубів, у тому числі прокат спортивного інвентаря, за винятком послуг, що надаються учням та студентам навчальних закладів спортивного профілю;

інші послуги в сфері фізичної культури і спорту відповідно до рішень виконавчих органів місцевого самоврядування.

Стаття 838. Платні послуги, які можуть надаватися бюджетними установами і організаціями у сфері туризму та екскурсій

У сфері туризму та екскурсій можуть надаватися такі платні послуги:

надання місць на туристичних базах і в таборах;

організація тематичних екскурсій;

інші послуги відповідно до рішень виконавчих органів місцевого самоврядування.

Стаття 839. Платні послуги, які можуть надаватися бюджетними установами і організаціями у сфері побутових послуг

У сфері побутових послуг можуть надаватися такі платні послуги:

будівництво, ремонт та обладнання (благоустрій) житла, садових будиночків, надвірних будов, гаражів, сховищ для зберігання овочів та фруктів, ангарів, складських приміщень тощо;

обладнання майстерень для побутової технічної творчості населення (з урахуванням можливості виконання столярних, слюсарних робіт, машинного в'язання тощо);

ремонт побутових приладів та обладнання теле-, аудіо-, відеоапаратури;

виготовлення і ремонт взуття, швейних і галантерейних виробів;

послуги банно-прального господарства, хімчистка;

прокат предметів культурно-побутового призначення, садово-городнього, спортивного та іншого інвентаря, човнів, наметів, будиночків у місцях відпочинку;

інші послуги відповідно до рішень виконавчих органів місцевого самоврядування.

Стаття 840. Платні послуги, які можуть надаватися бюджетними установами і організаціями у сфері транспортних послуг

У сфері транспортних послуг:

перевезення меблів, домашнього майна та предметів культурно-побутового призначення;

надання транспортних засобів для перевезення населення, у тому числі туристсько-екскурсійних груп;

перевезення палива, овочів, фруктів; доставка будівельних матеріалів;

вантажно-розвантажувальні роботи;

інші послуги відповідно до рішень виконавчих органів місцевого самоврядування.

Стаття 841. Інші доходи спеціального фонду установи, організації, що фінансується з міського, районного, обласного бюджету

До спеціального фонду фонду установи, організації, що фінансується з міського, районного, обласного бюджету, надходять:

орендна, квартирна плата та інші доходи від будинків, які належать установам;

вхідна плата в музеї та виставки;

доходи від підсобних негосподарських підприємств;

плата за утримання дітей в дошкільних закладах;

плата за навчання у державних школах естетичного виховання дітей;

кошти, які надходять на харчування дітей в інтернатах при школах та в групах продовженого дня;

кошти, які залишаються навчальним закладам професійно-технічної освіти з сум, що надійшли за роботи, виконані учнями, і за договорами на підготовку кадрів та підвищення кваліфікації робітників;

кошти працівників за харчування, отримане за місцем роботи;

інші надходження відповідно до рішень виконавчих органів місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ XXXI
УПРАВЛІННЯ ОБ'ЄКТАМИ ПРАВА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 165 Порядок здійснення управління об'єктами права комунальної власності

Стаття 842. Загальні положення

Управління об'єктами права комунальної власності - це здійснення органами місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад повноважень щодо реалізації прав територіальної громади як власника цих об'єктів, пов'язаних з їх ефективним використанням, а також розпорядженням відповідно до законів.

Управління комунальним майном, яке використовується для підприємницької діяльності, здійснюється з метою отримання стабільних доходів бюджету.

Стаття 843. Об'єкти управління об'єктами права комунальної власності

Об'єктами права комунальної власності, управління якими здійснюється відповідно до цього Кодексу, є:

майно комунальних підприємств, установ, організацій, закріплене за ними на праві повного господарського відання або оперативного управління. Органи місцевого самоврядування можуть створювати тільки ті підприємства, діяльність яких пов'язана з наданням послуг населенню відповідно до повноважень органів місцевого самоврядування;

акції (частки, паї), що належать територіальній громаді у статутних фондах господарських товариств (далі - комунальні корпоративні права). Комунальні корпоративні права виникають після реєстрації емісії акцій в установленому порядку.Участь комунального капіталу можлива лише в тих підприємствах, діяльність яких пов'язана з наданням послуг населенню відповідно до повноважень органів місцевого самоврядування;

інше майно та майнові права, що належать територіальній громаді.

Стаття 844. Суб'єкти управління об'єктами права комунальної власності

Суб'єктами управління об'єктами права комунальної власності органи місцевого самоврядування або уповноважені особи - юридичні особи, які здійснюють функції з управління комунальними корпоративними правами у порядку, визначеному цим Кодексом.

Стаття 845. Реалізація функцій управління об'єктами права комунальної власності

Орган місцевого самоврядування здійснює управління об'єктами права комунальної власності шляхом укладання контрактів з керівниками підприємств комунальної власності.

Уповноважені особи безпосередньо здійснюють управління комунальними корпоративними правами згідно з цим Кодексом, рішеннями органів місцевого самоврядування та договором доручення.

Стаття 846. Функції представницьких органів місцевого самоврядування щодо управління об'єктами права комунальної власності

Здійснюючи управління об'єктами права комунальної власності, міська, селищна, сільська рада:

приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на комунальній власності;

затверджує статути (положення) комунальних підприємств, установ, організацій, здійснює контроль за їх дотриманням та приймає рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень);

призначає на посади та звільняє з посад керівників комунальних підприємств, установ, організацій, створених за рішенням органи місцевого самоврядування;

визначає органи, уповноважені управляти комунальними корпоративними правами, передає до сфери їх управління відповідні об'єкти права комунальної власності;

приймає рішення про передачу цілісних майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їхніх структурних підрозділів користування самоврядним організаціям;

визначає порядок управління комунальними корпоративними правами та порядок виплати винагороди уповноваженим особам;

приймає рішення з питань управління об'єктами права комунальної власності;

здійснює інші, передбачені законодавством України повноваження щодо управління об'єктами права комунальної власності.

Стаття 847. Функції виконавчих органів місцевого самоврядування (районних, обласних державних адміністрацій) щодо управління об'єктами права комунальної власності

Здійснюючи управління об'єктами права комунальної власності, виконавчі органи місцевого самоврядування (районні, обласні державні адміністрації):

укладають і розривають контракти з керівниками комунальних підприємств, установ, організацій;

ведуть облік об'єктів права комунальної власності, що належать до сфери їх управління, здійснюють контроль за ефективністю використання та збереженням таких об'єктів;

погоджують пропозиції щодо передачі об'єктів права комунальної власності до сфери управління інших органів, уповноважених управляти комунальним майном, або самоврядних організацій;

закріплюють передані до сфери їх управління об'єкти права комунальної власності за підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери їх управління, на праві повного господарського відання або оперативного управління;

здійснюють повноваження з управління комунальними корпоративними правами;

передають функції з управління комунальними корпоративними правами уповноваженим особам, укладають з ними договори доручення та здійснює контроль за ефективністю їх роботи;

здійснюють управління комунальними корпоративними правами шляхом участі своїх представників у роботі органів управління відповідних господарських товариств;

ведуть реєстр та облік комунальних корпоративних прав, здійснює їх оцінку;

визначають умови, організують та проводять конкурси з призначення уповноважених осіб;

беруть участь у визначенні напрямків розподілу прибутку господарських товариств, у статутному фонді яких є комунальна частка, через уповноважених осіб та органи виконавчої влади, яким передано повноваження з управління комунальними корпоративними правами;

призначають перевірки ефективності управління комунальними корпоративними правами органами виконавчої влади та уповноваженими особами, у разі потреби залучає до перевірок працівників інших комунальних органів, а також фахівців та експертів на договірних засадах;

здійснюють інші функції, що випливають із покладених на нього завдань.

Стаття 848. Права органів місцевого самоврядування щодо передачі комунального майна

Об'єкти права комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування передаються самоврядним організаціям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності.

Стаття 849. Заборона втручання органів місцевого самоврядування в господарську діяльність підприємств

Органам місцевого самоврядування, районним, обласним державним адміністраціям забороняється здійснювати пряме втручання в господарську діяльність підприємств, що є у комунальній власності.

Стаття 850. Обмеження щодо передачі комунального майна

Підприємствам, що є у комунальній власності, забороняється передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

Стаття 851. Використання прибутку комунальних підприємств та дивідендів, нарахованих на комунальні корпоративні права

Порядок використання прибутку комунальних підприємств визначається його статутом. При цьому частина прибутку, що зараховується до бюджету місцевого самоврядування, складає не менше 50 % прибутку, що залишається після сплати всіх податків, зборів, обов'язкових платежів.

Стаття 852. Використання дивідендів, нарахованих на комунальні корпоративні права

Прибуток (дивіденди), який нарахований на комунальні корпоративні права, зараховується до бюджету місцевого самоврядування.

Стаття 853. Вибір осіб з управління комунальною власністю

Вибір осіб з управління комунальною власністю (як комунальним майно, так і комунальними корпоративними правами) провадиться за конкурсом і полягає у визначенні особи, яка запропонувала найкращі умови здійснення функцій з управління комунальним майном або комунальними корпоративними правами.

Рішення про проведення конкурсу, порядок та умови такого конкурсу приймається органами місцевого самоврядування.

Стаття 854. Оприлюднення інформації про проведення конкурсу

Орган місцевого самоврядування оприлюднює інформацію про об'єкт управління, умови і термін проведення конкурсу.

Стаття 855. Інформація про об'єкт права комунальної власності

Інформація про об'єкт права комунальної власності повинна містити такі відомості:

реквізити господарського товариства та його місцезнаходження;

характеристику комунальних корпоративних прав (вид, розмір пакету акцій (часток, паїв);

обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг) господарського товариства за останній звітний рік та період, що передує даті проведення конкурсу;

кількість та склад робочих місць господарського товариства;

основні фінансові показники господарського товариства за останній звітний рік;

умови конкурсу;

інша інформація, визначена органом місцевого самоврядування.

Зазначена інформація публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення конкурсу в місцевій пресі.

Стаття 856. Умови конкурсу щодо управління комунальним майном

До загальних вимог проведення конкурсів, визначених цим Кодексом, до умов конкурсу щодо управління комунальним майном та комунальними корпоративними правами, включаються:

зобов'язання уповноваженої особи щодо здійснення заходів для забезпечення прибуткової роботи господарського товариства;

порядок звітності уповноваженої особи;

розмір штрафних санкцій за невиконання завдань з управління об'єктами права комунальної власності;

розмір та порядок виплати винагороди уповноваженій особі.

Стаття 857. Додаткові умови конкурсу щодо управління комунальним майном за рішенням органу місцевого самоврядування

До умов конкурсу щодо управління комунальним майном за рішенням органів місцевого самоврядування також можуть включатися зобов'язання особи щодо:

проведення ефективної інвестиційної політики, в тому числі програм технічного переоснащення виробництва господарського товариства;

забезпечення виконання встановлених для підприємства мобілізаційних завдань;

сприяння створенню безпечних або нешкідливих умов праці;

умов утримання об'єктів соціально-культурного призначення.

Стаття 858. Реєстраційний внесок

Для участі у конкурсі особи, які претендують на право здійснення функцій з управління комунальними корпоративними правами, сплачують реєстраційний внесок у розмірі, встановленому органами місцевого самоврядування.

Грошові кошти, що складають реєстраційний внесок, вносяться шляхом безготівкового перерахунку до місцевого бюджету.

Стаття 859. Шляхи управління об'єктами комунальної власності

З метою здійснення ефективного управління комунальною власністю органи місцевого самоврядування укладають контракт з керівником комунального підприємства (переможцем конкурсу) та договор доручення з уповноваженою особою по управлінню комунальними корпоративними правами (переможцем конкурсу).

Стаття 860. Укладання контракту з керівником комунального підприємства

З метою здійснення функції ефективного управління комунальним майном органи місцевого самоврядування призначають керівника комунального підприємства та укладають з ним контакт, за яким керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством.

Стаття 861. Затвердження форми контракту з керівником комунального підприємства

Форма контракту затверджується рішенням органів місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 862. Зобов'язання керівника комунального підприємства

Здійснюючи управління підприємством, керівник комунального підприємства зобов'язаний:

забезпечувати його високоприбуткову діяльність;

ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством комунального майна.

Керівник комунального підприємства організує виробничо-господарську, соціально - побутову та іншу діяльність комунального підприємства, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та контрактом.

Керівники підприємств, які є у комунальній власності, щоквартально до 15 числа місяця наступного за звітним кварталом подають органам місцевого самоврядування звіт про виконання показників, передбачених контрактом.

Стаття 863. Правовий статус керівника комунального підприємства

Керівник, який уклав контракт, є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов'язків підприємства, передбачених актами законодавства, статутом підприємства, іншими нормативними документами.

Керівник діє на засадах єдиноначальності.

Стаття 864. Права керівника комунального підприємства

Керівник комунального підприємства, що працює за контрактом, має право:

діяти від імені підприємства, представляти його на всіх підприємствах, в установах та організаціях;

укладати господарські та інші угоди;

видавати доручення;

відкривати рахунки в банках;

користуватися правом розпорядження коштів підприємства, накладати на працівників стягнення відповідно до законодавства;

в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства;

вирішувати інші питання, віднесені законодавством до компетенції керівника.

За виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених Керівнику:

Стаття 865. Умови звільнення керівника комунального підприємства

Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу місцевого самоврядування до закінчення терміну його дії за таких умов:

у разі систематичного невиконання керівником комунального підприємства без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом;

у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і т.п.);

у разі невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати;

в інших випадках, передбачених умовами контракту.

Стаття 866. Зобов'язання органу місцевого самоврядування

по відношенню до керівника комунального

підприємства

Орган місцевого самоврядування зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці такого керівника.

Стаття 867. Контроль за роботою комунального підприємства

Орган місцевого самоврядування:

організує фінансовий контроль за діяльністю підприємства;

здійснює контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна;

звільняє керівника у разі закінчення контракту, достроково за вимогою керівника, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту.

Стаття 868. Звіт про підсумки роботи комунального підприємства

Форма подання звіту про підсумки роботи комунального підприємства затверджується рішенням органів місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства України.

Орган місцевого самоврядування має право вимагати від керівника достроковий звіт про його дії, якщо останній допустив невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків щодо управління підприємством та розпорядження його майном.

Стаття 869. Оформлення договорів доручення щодо управління комунальними корпоративними правами

При передачі функцій з управління комунальними корпоративними правами між органом місцевого самоврядування і уповноваженою особою укладається договір доручення.

Стаття 870. Контроль за виконанням функцій управління комунальними корпоративними правами, ефективним використанням комунального майна

Контроль за виконанням функцій управління комунальними корпоративними правами здійснює органи місцевого самоврядування.

Стаття 871. Відповідальність за невиконання законодавства про управління об'єктами права комунальної власності

За невиконання законодавства України з питань управління об'єктами права комунальної власності до винних осіб застосовується адміністративна, дисциплінарна, кримінальна та цивільно-правова відповідальність відповідно до законодавства України.

Відповідальність за неефективне управління комунальними підприємствами, установами, організаціями покладається на керівника органу виконавчої влади, до сфери управління якого передані зазначені об'єкти, в межах повноважень такого керівника.

За невиконання умов договору доручення або недбале здійснення функцій з управління комунальними корпоративними правами, а також інші дії, які завдають шкоди комунальній власності, уповноважені особи, які здійснюють функції з управління комунальними корпоративними правами, несуть цивільно-правову та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України.

Стаття 872. Спори, що виникають у процесі виконання функцій з управління об'єктами права комунальної власності

Спори, що виникають у процесі виконання функцій з управління об'єктами права комунальної власності, вирішуються судом (арбітражним судом) у встановленому порядку.

Глава 166 Оренда об'єктів права комунальної власності

Стаття 873. Орендодавець комунального майна

Орендодавцем комунального майна є виконавчий орган місцевого самоврядування (районні, обласні державні адміністрації).

Стаття 874. Орендна плата за користування комунальним майном

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна.

У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Стаття 875. Методика розрахунку та порядок використання орендної плати за користування комунальним майном

Методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначаються: органами місцевого самоврядування відповідно до цього Кодексу.

Стаття 876. Строки внесення орендної плати за користування комунальним майном

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Стаття 877. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо надання пільг по сплаті орендної плати за користування комунальним майном

Орендарям збиткових і низькорентабельних підприємств, а також об'єктів, що мають важливе соціальне значення, орендодавець може надавати пільги щодо орендної плати. Порядок визначення таких підприємств (об'єктів), а також умови надання цих пільг встановлюються органами місцевого самоврядування.

Стаття 878. Форми орендної плати за користування комунальним майном

Орендна плата за користування комунальним майном встановлюється, як правило, у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі.

Стаття 879. Зміна розмірів орендної плати за користування комунальним майном

Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати, якщо з незалежних від нього обставин змінилися умови господарювання, передбачені договором, або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Стаття 880. Порядок використання орендної плати за користування комунальним майном

Кошти, отримані за оренду майна, що є в комунальній власності, зараховуються до відповідного бюджету місцевого самоврядування бюджету, якщо інше не передбачено рішенням органу місцевого самоврядування.

Стаття 881. Методика розрахунку і порядок використання орендної плати за користування комунальним майном

Методика розрахунку орендної плати за користування комунальним майном встановлюється органами місцевого самоврядування з використанням примірної методики відповідно до цього Кодексу

Стаття 882. Встановлення розміру орендної плати за користування комунальним майном

Розмір орендної плати встановлюється органом місцевого самоврядування і визначається в договорі оренди між орендодавцем та орендарем.

Орендна плата розраховується у такій послідовності:

визначається розмір річної орендної плати;

встановлюється розмір орендної плати за перший місяць оренди, який фіксується у договорі оренди;

з урахуванням розміру орендної плати за перший місяць оренди розраховується розмір орендної плати за наступні місяці оренди.

Стаття 883. Встановлення розміру річної орендної плати за цілісні майнові комплекси

Розмір річної орендної плати за цілісні майнові комплекси не може перевищувати 10 відсотків вартості орендованого майна, за виключенням випадків, коли орендар визначається на конкурсних засадах умовами і конкурсу передбачено більший розмір орендної плати.

Стаття 884. Встановлення розміру річної орендної плати за окреме індивідуально визначене майно

Розмір орендної плати у разі оренди окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) встановлюється за згодою сторін, але не менше як 5 відсотків вартості орендованого майна, визначеної експертним шляхом.

До плати за оренду індивідуально визначеного майна, крім нерухомого майна, не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язується надавати орендарю орендодавець.

Стаття 885. Встановлення розміру орендної плати за нерухоме майно

До орендної плати за нерухоме майно включаються експлуатаційні витрати (компенсація витрат орендодавця по сплаті земельного податку, амортизаційні відрахування, накладні видатки орендодавця), відшкодування яких враховується шляхом корегування розміру орендної плати на відповідний коефіцієнт.

Розмір річної орендної плати за нерухоме майно визначається за формулою:

Со = (Во х Сор) + Кекспл. видатків,

де Со - розмір річної орендної плати, грн;

Во - вартість орендованого майна, визначена експертним

шляхом, грн;

Сор - орендна ставка (визначається виконавчим органом

місцевого самоврядування).

Коефіцієнт експлуатаційних видатків змінюється за вимогою орендодавця у односторонньому порядку у випадку зміни розмірів плати за землю, або у випадку зміни (погодженою з місцевим фінансовим органом) нормативу на один кв. метр.

Якщо орендоване приміщення є частиною будівлі (споруди), то оцінка вартості цього приміщення проводиться безпосередньо або опосередковано з урахуванням вартості будівлі (споруди) в цілому.

Комунальні платежі (за водопостачання, опалення тощо) сплачуються орендарем відповідним постачальникам за окремими договорами, або рендодавцю, якщо це визначено договором оренди.

Стаття 886. Склад експлуатаційних витрат

До складу експлуатаційних витрат входять видатки:

амортизаційні відрахування на відновлення і реновацію об'єкта оренди;

плата за землю;

витрати на виготовлення технічної документації об'єкта оренди;

проведення технічної інвентаризації і паспортизації нежитлового фонду;

обов'язкові збори і платежі, сплата яких покладена законодавством на орендодавця;

накладні видатки орендодавця.

Стаття 887. Порядок врахування сум зайво перерахованої орендної плати

Суми зайво перерахованої орендної плати зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платникові в 5-денний термін від дня одержання його письмової заяви.

Стаття 888. Нарахування орендної плати за суборенду комунального майна

Нарахування орендної плати за суборенду здійснюється орендарями. У разі, якщо плата за суборенду (у зв'язку із зміною профілю використання приміщення на умовах суборенди), перевищує розмір орендної плати, різниця між ними перераховується орендодавцю.

Стаття 889. Страхування орендованого комунального майна

Страхування орендованого комунального майна здійснюється у відповідності з договором оренди.

Стаття 890. Відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати за орендоване комунальне майно

У разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує окремо від орендної плати пеню.

Розмір пені визначається у договорі оренди і не може перевищувати розміру, встановленого законодавством.

Пеня зараховується на рахунок орендодавця і використовується відповідно до законодавства.

Стаття 891. Зарахування орендної плати за комунальне майно

Орендна плата за користування приміщеннями, що належать до комунальної власності територіальної громади (спільної комунальної власності територіальних громад) зараховується до місцевого (районного, обласного) бюджету та використовується на фінансування капітальних вкладень.

Глава 167 Порядок ціноутворення на рівні органів місцевого самоврядування

Стаття 892. Загальні положення

Органи місцевого самоврядування (районні, обласні державні адміністрації) самостійно здійснюють політику цін в межах чинного законодавства.

Органи місцевого самоврядування проводять в життя заходи щодо підтримки життєвого рівня населення, в першу чергу низькооплачуваних і малозабезпечених громадян територіальної громади, шляхом введення компенсації з місцевого бюджету втрат у зв'язку з підвищенням цін і тарифів.

Стаття 893. Регулювання цін і тарифів органами місцевого самоврядування

Регулювання цін і тарифів органами місцевого самоврядування здійснюється шляхом встановлення:

комунальних фіксованих цін (тарифів) на продукцію комунальних підприємств і тарифів на послуги підприємств комунального сектору;

граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від встановлених фіксованих цін і тарифів.

Стаття 894. Тарифи на послуги підприємств комунального сектору

До тарифів на послуги підприємств комунального сектору відносяться тарифи:

на воду;

газ;

теплопостачання;

послуги каналізаційного господарства;

ритуальні послуги;

послуги комунального транспорту;

плата за проживання в муніципальному житловому фонді;

інші тарифи, встановлення яких органами місцевого самоврядування не протирічить чинному законодавству.

Комунальні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на товари і послуги, виробництво яких зосереджено на комунальних підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Стаття 895. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення цін та тарифів

Комунальні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються виконавчими органами місцевої ради.

Органи місцевого самоврядування на договірних засадах можуть передавати свої функції в частині надання комунальних послуг суб'єктам підприємництва всіх форм власності за умови дотримання такими підприємствами вимог цієї статті щодо додержання рівня комунальних цін та тарифів.

Стаття 896. Відповідальність за порушення дисципліни цін та тарифів

Вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення дисципліни комунальних цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.

Крім того, в бюджет місцевого самоврядування стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.

Стаття 897. Порядок списання необгрунтовано одержаної виручки

Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій банківських установах за рішенням суду (арбітражного суду).

Стаття 898. Контроль за дотриманням комунальних цін та тарифів

Контроль за цінами здійснюється виконавчими органами місцевої ради у взаємодії з профспілками, спілками споживачів, іншими громадськими організаціями при встановленні і застосуванні комунальних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

Глава 168 Регулювання органами місцевого самоврядування розміру квартирної плати та плати за утримання будинків і прибудинкових територій

Стаття 899. Повноваження органів місцевого самоврядування в встановлення квартирної плати та плати за утримання житла

Плату за користування житлом (квартирну плату) та плату за утримання житла встановлюють органи місцевого самоврядування.

Стаття 900. Основа для встановлення квартирної плати та плати за утримання житла

Основою для встановлення квартирної плати та плати за утримання житла органами місцевого самоврядування є положення щодо визначення у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів, нормативних витрат житлово-експлуатаційних організацій, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій та відповідними методичними рекомендаціями.

При цьому необхідно виходити з того, що зміна розміру зазначеної плати здійснюється лише за умови економічного її обгрунтування залежно від переліку та якості послуг, що надаються підприємствами житлового господарства.

Стаття 901. Порядок встановлення плати за користування житлом та за утримання житла

Плата за користування житлом та за утримання житла встановлюється на основі економічно обгрунтованих планово-розрахункових тарифів на житлово-комунальні послуги.

Стаття 902. Тариф на житлово-комунальні послуги

Тарифи для населення на житлово-комунальні послуги - це система ставок оплати житла і комунальних послуг, що діє у населеному пункті. Розмір тарифу для населення затверджується як частка від економічно обгрунтованого тарифу залежно від прийнятого місцевими органами державної виконавчої влади та органами самоврядування рівня відшкодування населенням фактичної вартості житлово-комунальних послуг.

Тариф розраховується для кожного виду житлово-комунальних послуг у кожному населеному пункті шляхом аналізу і коригування фактичних витрат підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, згідно з нормативами або в результаті конкурсного відбору виконавця, що заявив і реально забезпечив обслуговування за мінімальною ціною.

Стаття 903. Мета введення економічно обгрунтованих планово-розрахункових тарифів на житлово-комунальні послуги

Економічно обгрунтовані планово-розрахункові тарифи запроваджуються для підвищення об'єктивності їхнього формування.

Метою встановлення таких тарифів є:

захист інтересів споживачів, у тому числі населення, з урахуванням необхідності беззбиткового режиму функціонування галузі;

запобігання необгрунтованому завищенню тарифів;

забезпечення раціонального планування місцевих бюджетів;

створення механізму регулювання цін на послуги підприємств, що надають житлово-комунальні послуги на локальних товарних ринках, шляхом контролю рівня витрат і прибутку при укладенні договорів на обслуговування.

Стаття 904. Регулювання тарифу на житлово-комунальні послуги

Регулювання тарифу - прямий або непрямий вплив регулюючого органу на розмір тарифу шляхом встановлення його граничного розміру в результаті оцінки об'єктивно необхідних витрат при прийнятій якості послуг.

Регульований тариф використовується в рамках контролю і регулювання діяльності підприємств житлово-комунального господарства, що діють на локальних товарних ринках, або є природними монополістами.

Стаття 905. Типи тарифів на житлово-комунальні послуги

За рішенням місцевих органів державної виконавчої влади та органів самоврядування в населеному пункті можуть встановлюватися два рівні тарифів: на соціальну норму площі житла, нормативне споживання комунальних послуг та на житлову площу та комунальні послуги, що їх перевищують.

Стаття 906. Соціальна норма житла

Соціальна норма площі житла еквівалентна мінімальному розмірові надання житлових приміщень, що встановлюється в квадратних метрах загальної площі залежно від досягнутого рівня житлової забезпеченості, складу сім'ї тощо.

Стаття 907. Нормативи споживання житлово-комунальних послуг

Нормативи споживання комунальних послуг складаються з нормативів водоспоживання, водовідведення та теплоспоживання. Зазначені нормативи повинні орієнтуватися на задоволення санітарних потреб населення та запобігання надмірного використання ресурсів.

Стаття 908. Порядок встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги

Тарифи затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади та органами самоврядування, як правило, на рік за поданням підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, і разі необхідності можуть коригуватися з урахуванням зміни обставин, що впливають на його величину, і відображаються в договорах на обслуговування.

Тарифи на кожний вид послуг можуть встановлюватися диференційовано залежно від їхніх споживчих властивостей.

У першу чергу це стосується тарифів на утримання і ремонт житла, розміри яких можуть диференційюватися залежно від його споживчих якостей.

Стаття 909. Основні види діяльності житлово-комунальних господарств, які враховуються при визначенні тарифів

Рівень тарифів на житлово-комунальні послуги в розрахунку на кв.м загальної площі житла для кожного муніципального утворення встановлюється за такими видами діяльності:

утримання і ремонт житла,

водопостачання,

теплопостачання,

водовідведення,

гаряче водопостачання.

Стаття 910. Підстави для застосування коригуючих коефіцієнтів зміни квартирної плати

Коефіцієнти, що збільшують або зменшують квартирну плату порівняно з базовим рівнем встановлюються на базі окремих споживчих властивостей, що характеризують:

споживчі якості району (розвиненість соціальної інфраструктури, віддаленість від центру, транспортна доступність, тощо), тобто чинники, які характеризують, по суті, вартість землі даному районі;

споживчі якості будинку (матеріал стін, рівень зносу, рівень благоустрою, наявність ліфта, сміттєпровода та ін.),

споживчі якості квартири (поверх, площа кухні, наявність допоміжних приміщень, висота стелі тощо).

Зазначені споживчі властивості визначаються на основі експертних оцінок і узагальнення даних про попит на житло на вторинному ринку (при його купівлі або обміні).

Тариф на утримання і ремонт житла для житлових будинків, що мають різні споживчі якості, здійснюється з використанням коригуючих коефіцієнтів для різних типів будинків, порядок встановлення яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 911. Перелік робіт з утримання будинків та прибудинкових територій

До робіт з утримання будинків та прибудинкових територій включаються роботи:

прибирання сходових кліток,

вивезення та утилізація твердого побутового та грубого сміття,

обслуговування ліфтів,

електроенергія для ліфтів,

освітлення сходових кліток, підвалів, підкачка води,

прибирання прибудинкової території,

обслуговування внутрішньобудинкових систем водо-, теплопостачання, водовідведення, зливової каналізації,

дератизація,

дезінфекція,

обслуговування димовентиляційних каналів,

прибирання підвалів, технічних поверхів та покрівель,

обслуговування диспетчеризації,

технічне обслуговування систем протипожежної автоматики й димовидалення,

технічне обслуговування побутових електроплит,

поточний ремонт покрівлі, під'їздів та сходових кліток, підвальних приміщень, несучих та захисних конструкцій будинку та столярних виробів,

ремонт обладнання спортивних майданчиків (за наявності),

ремонт обладнання дитячих майданчиків (за наявності),

поливання дворів, клумб, газонів,

підготовка житлового фонду до експлуатації в зимовий період,

вивезення снігу,

здійснення інших робіт, передбачених рішенням органу місцевого самоврядування.

Стаття 912. Складові економічно обгрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги

Економічно обгрунтовані тарифи на житлово-комунальні послуги включають:

планову собівартість, яка розраховується в результаті проведення аналізу фактичної собівартості;

прибуток в обсязі, необхідному для забезпечення розвитку об'єктів житлово-комунального господарства.

Стаття 913. Визначення собівартості при розрахунку економічно обгрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги

Собівартість - це виражені в грошовій формі витрати підприємств житлово-комунального господарства на надання послуг споживачам.

Собівартість послуг підприємств житлово-комунального господарства складається з витрат, пов'язаних з обслуговуванням основних фондів, управлінням технологічними процесами виробництва реалізацією послуг, використанням матеріальних, паливно-енергетичних, трудових та інших видів ресурсів.

Методика розрахунку собівартості при визначенні економічно обгрунтованих тарифів базується на аналізі фактичного рівня собівартості та виявленні резервів зниження витрат і формуванні на цій основі економічно обгрунтованої планової собівартості.

Стаття 914. Склад витрат підприємств житлового господарства, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій, що входять до квартирної плати

До складу витрат підприємств житлового господарства на утримання будинків і прибудинкових територій належать такі витрати:

на утримання обслуговуючого персоналу. Враховуються витрати на оплату праці молодшого обслуговуючого персоналу (двірників, прибиральниць, робітників будинку, ліфтерів та інших робітників, праця яких пов'язана з утриманням внутрішньобудинкових приміщень прибудинкової території), а також відрахування на соціальні потреби від витрат на оплату праці зазначеного персоналу;

на експлуатацію будинкового господарства. Враховуються витрати на прибирання прибудинкової території, прибирання, вивезення і знешкодження відходів та сміття, чищення димоходів, освітлення і утримання місць загального користування, здійснення протипожежних заходів, дезінфекцію і дератизацію, озеленення та інші витрати на утримання будинкового господарства;

на амортизацію (знос) будівель, споруд, машин, обладнання, інвентаря. Враховуються амортизаційні відрахування на повне відновлення (знос) будівель, споруд, машин, обладнання, інвентаря та іншого майна, що належить до основних засобів, крім житлового фонду;

на капітальний ремонт будівель, споруд, машин, обладнання;

на поточний ремонт житлового фонду. Враховуються витрати на проведення робіт із забезпечення збереження житлового фонду:

профілактичний ремонт;

непередбачений ремонт;

технічні огляди будівель, споруд та елементів зовнішнього благоустрою;

підготовка житлового фонду до роботи в осінньо-зимовий період;

на експлуатацію (утримання та обслуговування) ліфтів (крім капітального ремонту);

на утримання апарату управління. Враховуються витрати на оплату праці працівників апарату управління, відрахування на соціальні заходи згідно із законодавством, витрати на утримання службових та інших приміщень житлової організації, канцелярські, поштово-телеграфні, телефонні витрати та витрати на відрядження, оплату інформаційних, консультаційних та інших послуг;

інші прямі витрати, враховуючи витрати на охорону праці, утримання службового житла, відрахування на обов'язкове страхування майна та членів трудового колективу, касове обслуговування, спортивну і культурно-масову роботу тощо.

Витрати на капітальний ремонт житлового фонду здійснюються за рахунок власників житлового фонду.

Стаття 915. Визначення прибутку при формуванні тарифів за житлово-комунальні послуги

Для визначення прибутку при формуванні економічно обгрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги розраховується сума, що забезпечує часткове відшкодування витрат на капітальний ремонт, реконструкцію або нове будівництво об'єктів комунального призначення, та сума, необхідна для покриття боргових зобов'язань підприємств житлово-комунального господарства з оплати відсотків за кредит і повернення ресурсів, запозичених на розвиток і ремонт об'єктів інженерної інфраструктури у формі середньо- і довгострокових кредитів або випуску муніципальних позик, а також сплати встановлених державою обов'язкових податків і зборів, які здійснюються за рахунок прибутку.

Стаття 916. База для розрахунку прибутку підприємств житлово-комунального господарства

Вихідною базою для розрахунку прибутку повинні слугувати план (програма) розвитку об'єктів житлово-комунального господарства, складений органами місцевого самоврядування, як правило, на два-три роки.

Стаття 917. План розвитку об'єктів житлово-комунального господарства

До плану розвитку включаються заходи щодо реалізації інвестиційних проектів, спрямованих на удосконалення технології, розвиток потужностей, реконструкцію об'єктів, автоматизацію і диспетчеризацію, ресурсозбереження (скорочення втрат води, тепла ін.), підвищення екологічної безпеки і надійності шляхом заміни зношених фондів і т.п.

У плані розвитку і попередніх йому техніко-економічних обгрунтуваннях визначаються витрати на здійснення кожного заходу, включаючи потребу в інвестиціях, у коштах для повернення кредитних ресурсів (виділяючи ту частину, що фінансується з прибутку).

Кожний інвестиційний проект, що враховується в плані (програмі) розвитку, повинен бути обгрунтований техніко-економічними розрахунками або бізнес-планом, що підтверджує ефективність передбачуваних вкладень, які характеризують джерела інвестиційних ресурсів, терміни і порядок повернення кредитів.

План розвитку підприємства повинен бути реальним, у першу чергу, з точки зору можливості його фінансування за рахунок прибутків підприємства, у тому числі отриманих від оплати послуг безпосередньо споживачами.

Збільшення частки підприємства житлово-комунального господарства у фінансуванні проектів розвитку повинно здійснюватися з урахуванням прогнозованих темпів переходу на повну оплату житла і комунальних послуг населенням, що також повинно бути погоджено з органом місцевого самоврядування.

Стаття 918. Конкурсний порядок отримання підприємствами права на надання житлово-комунальних послуг

Право на надання житлово-комунальних послуг підприємства отримують на конкурсних засадах відповідно до цього Кодексу з урахуванням особливостей, наведених нижче.

Стаття 919. Особливості проведення конкурсу щодо вибору підприємств для надання житлово-комунальних послуг

При проведенні конкурсного відбору підприємств для надання житлово-комунальних послуг економічно обгрунтовані тарифи встановлюються в такій послідовності:

на першому етапі, також як і для підприємств-монополістів, на основі експертизи чинних тарифів, планування складових витрат прибутку визначається стартовий рівень тарифу, що встановлюється як максимальне значення для учасників конкурсу;

стартовий рівень тарифу доводиться до учасників конкурсу;

на другому етапі аналізуються пропозиції підприємств-учасників за рівнем тарифу, і в результаті проведення тендеру (конкурсу) визначається тариф, запропонований переможцем фіксується як значення тарифу на термін, визначений договором;

до величини тарифу на будь-якому етапі можуть за нормативом включатися витрати, пов'язані з реалізацією договірних стосунків щодо надання додаткових послуг, які не входять до собівартості.

Стаття 920. Договір виконавчих органів місцевих рад (державної виконавчої влади) з підприємствами щодо надання житлово-комунальних послуг

Підприємства і організації, які здійснюють роботи з надання житлово-комунальних послуг за результатами конкурсу, працюють на основі їх договорів з виконавчими органами місцевої ради (державної виконавчої влади).

Договори складаються відповідно до положень, визначених умовами тендеру, а також передбачаючи такі обов'язкові умови:

відображати специфіку конкретної ланки роботи та її взаємозв'язок з іншими і суміжними службами і підприємствами з надання послуг;

періодичність перевірок замовником діяльності підприємств з виконання умов договору та їх готовність до подальшої роботи. Шляхи і напрями термінових дій замовника, які можуть бути застосовані в разі необхідності;

можливість взаємопогодженого коригування рівня тарифів залежно від рівня інфляції та чинного законодавства, яке впливає на цей рівень;

довгостроковість договору і можливість його розірвання не інакше, як в судовому порядку. Переважне право цих підприємств на продовження договору в разі безумовного виконання його умов протягом попереднього терміну.

Рівень тарифів, затверджений після завершення конкурсу, підлягає опублікуванню.

Стаття 921. Договір найму житла в будинках комунального житлового фонду

Найм житла в будинках комунального житлового фонду здійснюється у відповідності з договором між підприємством, що надає житлово-комунальні послуги і громадянином, що їх отримує.

Стаття 922. Обов'язки підприємства, що надає житлово-комунальні послуги

Обов'язками підприємства, що надає житлово-комунальні послуги, є

здійснення обслуговування будинку, забезпечувати роботу технічного обладнання відповідно до вимог законодавства.

надання комунальних послуг.

надання наймачу житла під час капітального ремонту, не розриваючи при цьому договору найму житла, що ремонтується або реконструюється;

компенсування наймачеві витрат, пов'язаних з перевезенням.

підготовка житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

інформування наймача щодо встановлених тарифи на житлово-комунальні послуги та розмірів щомісячних платежів за них.

Стаття 923. Права підприємства, що надає житлово-комунальні послуги

Підприємство, що надає житлово-комунальні послуги, має право:

вимагати від наймача дотримання правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями та своєчасного внесення ним плати за житлово-комунальні послуги.

у разі відмови наймача від переселення в інше житлове приміщення на період капітального ремонту або реконструкції будинку вимагати переселення його в судовому порядку.

вимагати в судовому порядку виселення наймача, членів його сім'ї або інших осіб, які проживають разом з ним, без надання іншого житла, якщо вони систематично псують чи руйнують приміщення або використовують його не за призначенням, або створюють неможливі умови для спільного проживання з ними інших мешканців будинку.

входити до займаного житла для огляду елементів житлового будинку та його обладнання і перевірки показань приладів обліку води, тепла та газу.

під час аварійних ситуацій проникати у житлові приміщення (квартири) у разі відсутності наймача або членів його сім'ї у порядку, встановленому законодавством.

РОЗДІЛ XXXII
ПОРЯДОК УТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ КОМУНАЛЬНИХ БАНКІВ, ЗДІЙСНЕННЯ КОМУНАЛЬНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ

Глава 169 Порядок створення та функціонування комунальних банків

Стаття 924. Загальні положення

Комунальні банки створюються з метою ефективного використання коштів місцевих бюджетів, оперативної мобілізації платежів у бюджети органів місцевого самоврядування своєчасного фінансування витрат, оперативного використання залишків на рахунках комунальних установ, організацій та підприємств та для забезпечення повного та ефективного контролю територіальної громади за використанням бюджетних коштів.

Комунальні банки - це банки, не менше 51 відсотків акціонерного (пайового) капіталу якого належить органам місцевого самоврядування.

Комунальні банки є юридичними особами, знаходяться у власності територіальної громади або спільній власності територіальних громад, підзвітні місцевій раді територіальної громади (або районній чи обласній раді, якщо банк знаходиться у спільній власності кількох громад).

Комунальні банк засновується за рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

У своїй діяльності комунальні банки керуються Законами України, нормативно-правовими актами Національного Банку України, рішеннями органів місцевої влади, якщо вони не суперечать чинному законодавству України.

Стаття 925. Статути комунальних банків

Статут та діяльність комунальних банків має відповідати вимогам банківського законодавства України, цього Кодексу та нормативним актам Національного банку України.

Статут комунального банку затверджується рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування.

Статут комунального банку обов'язково має містити інформацію щодо:

найменування банку;

його місцезнаходження;

організаційно-правової форми;

видів діяльності, які має намір здійснювати банк;

розміру та порядку формування статутного капіталу банку, видів акцій банку, їх комінальну вартість, кількість акцій, що купуються засновниками;

структури управління банком, органів управління, їх компетенції та порядку прийняття рішень;

порядку реорганізації та ліквідації банку;

порядку внесення змін та доповнень до статуту банку.

Рішення про внесення змін та доповнень до статуту банку набирає сили з моменту реєстрації таких змін Національним банком України.

Реєстрація змін і доповнень до статуту банку здійснюється у порядку, визначеному Національним банком України.

Стаття 926. Керівні органи комунальних банків

Керівними органами комунальних банків є наглядова рада, що призначається органом виконавчої влади місцевого самоврядування, та виконавчий орган, що призначається наглядовою радою.

Компетенція керівних органів комунальних банків визначається його статутом.

Стаття 927. Економічна незалежність комунальних банків

Комунальні банки мають право володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їх власності відповідно до законодавства та статуту.

Комунальні банки не несуть відповідальність по зобов'язаннях територіальної громади, як і територіальна громада не несе відповідальності по зобов'язаннях банку, якщо інше не передбачено договором.

Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями комунальних банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено договором.

Стаття 928. Майно комунальних банків

Майно комунальних банків банку складається із фондів, основних і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображується у самостійному балансі банку.

Джерелом формування майна комунальних банків є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержувані від банківської діяльності а також інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Стаття 929. Розподіл прибутку комунальних банків

Розподіл прибутку комунальних банків затверджується представницьким органом місцевого самоврядування за поданням виконавчого органу відповідної ради або районної (обласної) державної адміністрації та враховується при прийнятті рішення про місцевий бюджет.

Стаття 930. Напрями діяльності комунальних банків

Комунальний банк самостійно з дотриманням вимог статуту, визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк здійснює регулювання відповідної спеціалізації банків через економічні нормативи та регламентацію здійснюваних цими банками операцій.

Стаття 931. Права комунальних банків

Для проведення своєї діяльності комунальні банки мають право:

брати участь власними коштами в реалізації соціально-економічних програм територіальної громади або спільних проектів кількох територіальних громад;

одержувати у іноземних і міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях кредити, розміщувати позики, здійснювати операції в іноземній валюті, виконувати інші операції, передбачені законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Стаття 932. Функції комунальних банків

Комунальний банк:

- здійснює касове виконання місцевого бюджету;

- обслуговує рахунки позабюджетних цільових фондів, комунальних підприємств та місцевих органів влади та веде облік коштів, які їм належать;

- проводить розрахунки з клієнтами за дорученням місцевих підрозділів Казначейства України;

- контролює обіг коштів місцевих бюджетів та позабюджетних цільових фондів,

- фінансує капітальні вкладення, які здійснюються за рахунок місцевого бюджету;

- надає на договірних засадах позики місцевим органам виконавчої влади,

- виконує інші функції відповідно до законодавства України.

Стаття 933. Державна реєстрація комунальних банків

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог законів України та нормативних документів Національного банку України.

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації комунального банку приймається Національним банком України не пізніше трьохмісячного строку з моменту подання повного пакету документів, відповідно до законодавства.

Стаття 934. Банківська ліцензія комунальних банків

Комунальний банк має право здійснювати банківську діяльність після отримання банківської ліцензії в передбаченому законодавством порядку.

Без отримання банківської ліцензії комунальний банк не має права здійснювати діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки.

Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії несуть кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності відповідних документів.

Стаття 935. Підстави відкликання банківської ліцензії комунальних банків

Національний банк України може відкликати банківську ліцензію виключно якщо було виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, є недостовірними; якщо банк не виконав жодної банківської операції більше одного року з дня отримання ліцензії; якщо призначено ліквідатора.

Стаття 936. Порядок формування капіталу комунальних банків

Капітал комунальних банків формується за рахунок бюджетних коштів місцевого бюджету (якщо це передбачено рішенням про відповідний бюджет місцевого самоврядування), коштів юридичних та фізичних осіб з урахуванням вимог цього Кодексу, банківського законодавства України та установчих документів банку.

Формування та збільшення капіталу банку може здійснюватись виключно шляхом грошових внесків.

Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір нормативного капіталу. Капітал банку не може бути меншим статутного капіталу

Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Стаття 937. Звітність комунальних банків

Комунальні банки зобов'язані подавати Національному банку України та органу місцевого самоврядування фінансову та статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості.

Стаття 938. Публікація фінансового звіту комунальних банків

Комунальні банки зобов'язані публікувати квартальні та річний баланси, а також звіт про прибутки (збитки), як мінімум в одному друкованому виданні, що розповсюджується у територіальній громаді (або на території кількох громад, якщо банк є у їх спільній власності) щоквартально до 10 числа місяця наступного за звітним кварталом.

Комунальні банки зобов'язані публікувати, як мінімум в одному друкованому виданні, що розповсюджується на території громади, річний звіт, підтверджений аудитором.

Стаття 939. Правові підстави ліквідації комунальних банків

Комунальні банки можуть бути ліквідовані за рішенням органів місцевого самоврядування або примусово за рішенням Національного банку України у разі неплатоспроможності банку або відкликання банківської ліцензії чи відмови у наданні ліцензії.

Стаття 940. Працівники комунальних банків

Працівники комунальних банків не можуть входити в керівні органи комерційних банків, господарських товариств.

Питання умов праці і медичного забезпечення його працівників вирішуються у відповідності з діючим в Україні законодавством.

Стаття 941. Відносини комунальних банків з іншими банками, підприємствами та організаціями

Відносини комунального банку з іншими банками, підприємствами та організаціями будуються на основі договорів, укладених правлінням від імені банку.

Відповідальність за укладеними договорами несе банк.

Глава 170 Комунальний кредит

Стаття 942. Загальні положення

Комунальний кредит здійснюється у формі договірних взаємовідносин між позичальниками грошей, якими є органи місцевого самоврядування та кредиторами, якими є фізичні та юридичні особи.

Стаття 943. Форми комунального кредиту

Формами комунального кредиту є місцеві внутрішні позики, зовнішні позики органів місцевого самоврядування, комунальний банківський кредит.

Комунальний кредит може виступати в інших формах відповідно до чинного законодавства.

Стаття 944. Загальний обсяг заборгованостей по всіх видах кредиту

Загальний обсяг заборгованості по всіх видах комунального кредиту органу місцевого самоврядування складається з заборгованостей минулих років та нових запозичень.

Загальний обсяг заборгованості по всіх видах комунального кредиту органу місцевого самоврядування на будь-який момент не може перевищувати 50 % обсягу відповідного поточного бюджету місцевого самоврядування.

Обсяг кожного окремого кредиту не може перевищувати 30 % обсягу відповідного поточного бюджету місцевого самоврядування.

Порядок здійснення запозичень до бюджетів місцевого самоврядування встановлюється відповідно до цього Кодексу.

Органи місцевого самоврядування приймають рішення про бюджет місцевого самоврядування з урахуванням встановлених нормативів фінансування.

Залучені кошти можуть використовуватися виключно на інвестиційні проекті.

Стаття 945. Право на здійснення запозичень

Право здійснення запозичень у межах і на умовах, передбачених рішенням місцевої ради про бюджет, належить виконавчому органу відповідної ради в особі його керівника.

Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про запозичення до відповідного бюджету за умови, що видатки на обслуговування боргу бюджету місцевого самоврядування щорічно не перевищуватимуть 10 відсотків видатків поточного бюджету.

Якщо у процесі сплати основної суми боргу та відсотків по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіку сплати з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років.

Стаття 946. Облігація місцевої позики

Облігація місцевої позики - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Облігація може продаватися з премією або з дисконтом до номінальної вартості з подальшим погашенням за номіналом та/або з купоном (купонним листом), за яким передбачається виплата відсоткових доходів. Перелік майнових прав, що надаються власникові облігацій, визначається умовами випуску.

Стаття 947. Види облігацій місцевої позики

Облігації місцевої позики можуть випускатися:

іменні чи на пред'явника;

відсоткові чи безвідсоткові;

з необмеженим або обмеженим колом обігу.

Відсоткові облігації поділяються облігації з фіксованим або плаваючим доходом. Безвідсоткові облігації за підкатегоріями поділяються на цільові або дисконтні. Цільові облігації випускаються під товар або послугу.

Умовами випуску цільових облігацій передбачається їх погашення відповідними товарами або послугами. Дисконтні облігації реалізуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартость.

Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації відшкодовується власнику облігації під час її погашення становить дохід (дисконт) облігації.

До відсоткової облігації може додаватися купон (купонний лист) на отримання відсотків. Відсоткові облігації, що пропонуються для відкритого продажу в документарній формі, повинні обов'язково мати купон (купонний лист). Купон (купонний лист) облігацій суб'єктів підприємницької діяльності повинен містити такі реквізити: порядковий номер купона; серія та номер облігації, за якою виплачуються відсотки; офіційна назва емітента; строки виплати відсотків.

Стаття 948. Мета випуску облігацій місцевої позики

Прийняття рішення про випуск облігацій супроводжується вибіром конкретного проекту для фінансування.

Стаття 949. Оприлюднення рішення про намір здійснити запозичення

Орган місцевого саморвядування має оприлюднити рішення про намір здійснити запозичення шляхом випуску облігацій і оголосити конкурс на найкращий проект.

Орган місцевого самоврядування визначає порядок подання заявок на участи в тендері та вимоги, яким має відповідати подана на тендер документація.

Вибір реального проекту для фінансування здійснюється виключно на тендерній основі.

Стаття 950. Емітент облігацій місцевої позики

Емітентом облігацій місцевої позики виступає виконавчий орган місцевого самоврядування (районні, обласні державні адміністрації).

Випуск облігацій місцевої позики здійснюється із зазначенням мети випуску.

Можуть випускатися облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик.

Стаття 951. Рішення про випуск та реєстрація облігацій внутрішніх місцевих позик

Рішення про випуск облігацій внутрішніх місцевих позик приймають представницькі органи органи місцевого самоврядування за поданням виконавчих органів місцевого самоврядування (районних, обласних державних адміністрацій).

При прийнятті рішення про випуск облігацій внутрішніх місцевих позик орган місцевого самоврядування затверджує перелік комунального майна, яке може бути заставою під кредити.

Випуск облігацій внутрішніх місцевих позик реєструється в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Рішення про випуск облігацій внутрішніх місцевих позик має бути погоджене з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку не може відмовити органу місцевого самоврядування в реєстрації випуску облігацій внутрішніх місцевих позик за умов дотримання вимог цього кодексу.

Реєстрація інформації про випуск та випуск облігацій місцевої позики, що здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не може розглядатися як гарантія вартості цих облігацій.

Стаття 952. Реквізити облігацій внутрішніх місцевих позик

У рішенні про випуск облігацій внутрішніх місцевих позик зазначаються емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій.

Реквізити облігацій місцевих позик, випущених у документарній формі, затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

При документарній формі випуску бланки облігацій місцевої позики повинні мати відповідний ступінь захисту та містити такі реквізити:

найменування цінного папера - "облігація місцевої позики";

найменування емітента та його місцезнаходження;

номінальну вартість облігації місцевої позики;

термін погашення;

розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій місцевої позики), строки продажу відповідних товарів або надання послуг (для цільових облігацій місцевої позики);

дату та номер свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій місцевої позики;

серію та номер облігації місцевої позики;

підпис уповноваженої особи емітента;

печатку емітента.

Стаття 953. Вартість облігацій внутрішніх місцевих позик

Номінальна вартість облігацій внутрішніх позик визначається гривнях.

Облігації внутрішніх місцевих позик оплачуються у гривнях, а випадку, передбаченому умовами їх випуску, - в іноземній валюті.

Стаття 954. Розмір випуску облігацій внутрішніх місцевих позик

Розмір випуску облігацій внутрішніх місцевих позик визначається емітентом під час затвердження бюджету на відповідний рік і може уточнюватися під час внесення змін та доповнень до нього.

Орган місцевого самоврядування не може прийняти рішення про відмову від випуску після закінчення строку розміщення випуску облігацій місцевої позики.

Стаття 955. Оприлюднення інформації про випуск облігацій внутрішніх місцевих позик

Зареєстрована інформація про випуск облігацій внутрішніх місцевих позик підлягає опублікуванню у повному обсязі в місцевій пресі, органах преси Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України, і офіційному виданні фондової біржі не менш як за 10 днів до початку передплати на облігації місцевої позики.

У разі виникнення в інформації про випуск облігацій місцевої позики змін, емітент повинен опублікувати інформацію про такі зміни, що сталися, до закінчення 30-денного строку з дня опублікування інформації про випуск облігацій місцевої позики.

Стаття 956. Розміщення облігацій внутрішніх місцевих позик

Облігації внутрішніх місцевих позик допускаються до розміщення не раніш як через 30 днів після опублікування інформації про їх випуск.

Розміщення облігацій місцевої позики здійснюється виключно на добровільних засадах.

Стаття 957. Власники облігацій внутрішніх місцевих позик

Власниками облігацій місцевої позики можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти України.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може встановлювати особливості придбання облігацій місцевої позики нерезидентами України.

Стаття 958. Порядок придбання облігацій внутрішніх місцевих позик

Комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам надається право купівлі облігацій місцевих позик за рахунок власних та залучених коштів за умови дотримання економічних нормативів, що встановлюються Національним банком України.

Юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності придбавають цінні папери всіх видів за рахунок чистого прибутку, що залишається після сплати податків, інших обов'язкових платежів та відсотків за кредит.

Позичкові кошти можуть використовуватися для придбання цінних паперів тільки торговцями, які здійснюють дилерську (комерційну) діяльність з цінними паперами. Комерційні банки, які здійснюють дилерську (комерційну) діяльність з цінними паперами, можуть використовувати залучені кошти для придбання цінних паперів за умови дотримання економічних нормативів, установлених Національним банком України.

Стаття 959. Основні характеристики облігацій зовнішніх місцевих позик

Облігації зовнішніх місцевих позик - цінні папери, які розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках, гарантом яких відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій є уряд України.

Облігації зовнішніх державних позик можуть бути номіновані у вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Стаття 960. Рішення про випуск облігацій зовнішніх місцевих позик

Рішення про випуск облігацій зовнішніх місцевих позик приймають представницькі органи місцевого самоврядування в межах граничного розміру заборгованості, передбаченого цим Кодексом, за умови погодження з Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України не може заборонити випуск облігацій зовнішніх місцевих позик за умови дотримання вимог цього Кодексу.

Стаття 961. Порядок випуску облігацій зовнішніх місцевих позик

Порядок випуску облігацій зовнішніх позик місцевих органів самоврядування визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затверджує умови випуску: загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій номінуються облігації, термін виплати та розмір доходу, строк погашення тощо.

Стаття 962. Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх місцевих позик

Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх місцевих позик здійснює виконавчий орган місцевого самоврядування за погодженням з міністерством фінансів України. Для цього виконавчий орган може залучати банки, інвестиційні компанії та інші організації. Відносини між ними і цими організаціями регулюються відповідними угодами згідно із законодавством України.

Стаття 963. Джерела фінансування випуску облігацій зовнішніх місцевих позик

Витрати на підготовку до випуску, випуск, погашення облігацій зовнішніх позик, виплату доходу та інші необхідні витрати здійснюються відповідно до умов випуску облігацій за рахунок коштів місцевого бюджету, передбачених на ці цілі.

Стаття 964. Виплата доходу та погашення облігацій внутрішніх та зовнішніх місцевих позик

Виплата доходу та погашення облігацій місцевої здійснюються відповідно до умов їх випуску.

Джерелом погашення облігацій місцевої позики, не можуть бути кошти від випуску нової місцевої позики.

Погашення облігацій місцевої позики будь-якими цінними аперами або їх конвертація у будь-які цінні папери забороняється.

Забороняється виплата доходів на погашення облігацій зовнішніх позик безпосередньо майном комунальних підприємств, підприємств, що приватизуються, матеріально - технічними, сировинними та природними ресурсами територіальних громад.

Стаття 965. Відповідальність за невиконання зобов'зань по погашенню облігацій внутрішніх та зовнішніх місцевих позик

У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов'язань за облігаціями внутрішніх та зовнішніх місцевих позик сплата доходу та погашення облігацій здійснюються примусово на підставі рішення суду.

Стаття 966. Використання коштів, одержаних від реалізації облігацій внутрішніх і зовнішніх місцевих позик

Кошти, одержані від реалізації облігацій місцевих позик, спрямовуються до бюджетів місцевого самоврядування та можуть використовуватися виключно на інвестиційні програми та придбання обладнання.

Забороняється використовувати запозичені кошти на поточні потреби.

Стаття 967. Порядок надання звітів про розміщення та погашення облігацій зовнішньої та внутрішньої місцевих позик

Виконавчий орган місцевого самоврядування зобов'язаний подати звіт до відповідної ради про розміщення облігацій місцевої позики протягом семи днів з моменту закінчення первинного розміщення облігацій місцевої позики.

Стаття 968. Звіт про розміщення облігацій місцевої позики

Звіт про розміщення облігацій місцевої позики повинен містити:

дату початку та дату закінчення розміщення облігацій місцевої позики;

кількість облігацій місцевої позики, що пропонувалася для продажу та кількість розміщених облігацій місцевої позики;

фактичну ціну реалізації облігацій місцевої позики;

загальний обсяг залучених коштів;

умови вартості та розрахунку за облігаціями місцевої позики: умови визначення ціни (з урахуванням дисконту або процента), порядок та форма сплати за облігації місцевої позики.

Стаття 969. Звіт про погашення облігацій місцевої позики

Звіт про погашення облігацій місцевої позики повинен містити:

дату початку і дату закінчення погашення облігацій місцевої позики;

кількість погашених облігацій місцевої позики;

джерела, кошти з яких були направлені на погашення облігацій місцевої позики;

загальний обсяг коштів, направлених на погашення облігацій місцевої позики;

джерела, кошти з яких були направлені на виплату доходів;

загальний обсяг коштів, направлених на виплату доходів;

довідку з банківської установи, що здійснювала погашення облігацій місцевої позики.

Стаття 970. Затвердження звітів про облігації внутрішньої та зовнішньої місцевих позик

Звіт про розміщення облігацій внутрішньої місцевої позики та відповідно звіт про погашення облігацій місцевої позики затверджуються представницьким органом місцевого самоврядування та подаються до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Звіт про розміщення облігацій зовнішньої позики органів місцевого самоврядування та відповідно звіт про погашення облігацій такої позики затверджуються Радою, подаються до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Кабінету Міністрів України.

Стаття 971. Комунальний банківський кредит

Комунальний банківський кредит здійснюється у формі договірних взаємовідносин між позичальниками грошей, якими є виконавчі органи місцевого самоврядування, та кредиторами, якими комунальні, комерційні або державні банки (кредитного договору).

Стаття 972. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо укладання кредитних договорів

Договори з комунальними, комерційними або державними банками щодо надання кредиту органам місцевого самоврядування укладаються виконавчим органом місцевого самоврядування з обов'язковим погодженням умов цього договору з відповідним представницьким органом.

За умови схвалення умов договору відповідна рада приймає спеціальне рішення, без якого договір вважається недійсним.

Стаття 973. Порядок укладання кредитних договорів

Порядок укладання договорів щодо комунального банківського кредиту складається з наступних етапів:

підготовка пропозицій щодо укладання договору;

прийняття рішення про проведення переговорів;

прийняття рішення виконавчим органом місцевої ради про підписання договору;

прийняття рішення місцевої ради про схвалення договору.

Стаття 974. Погашення та обслуговування комунального банківського кредиту

Погашення комунального банківського кредиту проводиться шляхом повернення кредитору основних сум відповідно до умов кредитного договору.

Обслуговування комунального банківського кредиту проводиться шляхом виплат кредитору відсотків та інших платежів відповідно до умов кредитного договору.

Обов'язок органів місцевого самоврядування щодо виконання своїх боргових зобов'язань припиняється у разі повернення кредитору основних сум та виплати відсотків, інших платежів за ними відповідно до умов кредитного договору.

Стаття 975. Використання коштів, одержаних від здійснення комунального банківського кредиту

Кошти, одержані від здійснення комунального банківського кредиту спрямовуються до місцевих бюджетів та можуть використовуватися виключно на інвестиційні програми та придбання обладнання.

Забороняється використовувати запозичені кошти на поточні потреби.

Стаття 976. Порядок надання звітів про здійснення комунального банківського кредиту

Виконавчий орган місцевого самоврядування зобов'язаний щоквартально подавати звіт про виконання кредитного договору.

Звіт про виконання кредитного договору повинен містити:

реквізити кредитора;

дату укладання договору;

загальну суму договору;

умови укладання кредитного договору;

загальний обсяг коштів, направлених на погашення та обслуговування кредиту;

джерела, кошти з яких були направлені на погашення та обслуговування кредиту.

Звіт про виконання кредитного договору затверджується відповідною місцевою радою.

Глава 171 Порядок проведення комунальних лотерей

Стаття 977. Загальні положення

Комунальною визнається лотерея, що запроваджується відповідним органом місцевого самоврядування для збільшення доходів місцевого (обласного, районного) бюджету з метою фінансування окремих соціально-економічних місцевих програм та здійснюється у відповідності з чинним законодавством.

Комунальні лотереї можуть бути обласними, із сферою розповсюдження на території відповідної області, районними, із сферою розповсюдження на території відповідного району, або місцевими, із сферою розповсюдження на території відповідної територіальної громади села, селища, міста.

Комунальні лотереї запроваджуються на підставі рішень відповідного органу місцевого самоврядування.

Стаття 978. Рішення про проведення лотереї

Рішення органу місцевого самоврядування про проведення комунальної лотереї має містити умови випуску та визначати агента її проведення.

Рішення про проведення комунальної лотереї підлягає реєстрації в уповноваженому органі Кабінету Міністрів України.

Уповноважений орган Кабінету Міністрів України не може відмовити в реєстрації випуску і проведення комунальної лотереї за умов дотримання вимог цього Кодексу.

Стаття 979. Склад рішення органу місцевого самоврядування про умови випуску і проведення комунальних лотерей

Рішення органу місцевого самоврядування про умови випуску і проведення комунальних лотерей обов'язково повинне містити інформацію про:

вид лотереї та її назву;

найменування агента, його повні юридичні реквізити;

мету проведення лотереї;

порядок, дату і місце проведення тиражу виграшів у разі проведення тиражної лотереї або порядок проведення безтиражної лотереї;

дату початку розповсюдження лотереї або періодичність розігришів тиражів;

загальну суму випуску лотереї, у тому числі суму, що спрямовується на виплату грошових виграшів;

розподіл кількості та суми грошових виграшів;

кількість випущених білетів, їх нумерацію;

вартість одного білета або ставку;

порядок визначення переможців та одержання грошових виграшів;

граничний строк виплати грошових виграшів;

граничний строк реалізації лотерейних білетів;

положення щодо реалізації лотерейних білетів, яка провадитиметься за готівку на добровільних засадах;

кошторис доходу і витрат на проведення лотерей;

зразок лотерейного білета;

ступінь захищеності лотерейного білета;

права та обов'язки учасників та організатора лотереї.

Стаття 980. Вимоги щодо проведення комунальних лотерей

Умови проведення комунальної лотереї повинні передбачати наявність призового фонду у розмірі не менш як 50 відсотків від суми отриманих доходів, а також відрахувань до бюджету місцевого самоврядування у розмірі не менш як 30 відсотків від доходів, що залишаються у розпорядженні після виплат призового фонду.

Комунальна лотерея не може містити умов її проведення, за якими витрати на її організацію, а також виплата призового фонду здійснюються за рахунок бюджету місцевого самоврядування або кошторисів на утримання комунальних установ, підприємств та організацій.

Комунальна лотерея запроваджуються на термін, визначений відповідним органом місцевого самоврядування.

Стаття 981. Порядок використання коштів, отриманих від комунальних лотерей

Кошти, отримані від комунальних лотерей, повністю зараховуються до складу відповідного бюджету і використовуються на потреби, визначені органом місцевого самоврядування, який прийняв рішення про її запровадження.

Кошти, отримані від комунальної лотереї, є власністю територіальної громади (кількох територіальних громад), яка їх запровадила, не підлягають вилученню до бюджетів інших територіальних громад або до Державного бюджету України, і не беруть участі у визначенні розмірів міжбюджетних трансфертів.

Забороняється зарахування коштів, отриманих територіальною громадою від комунальних лотерей, у будь-які позабюджетні фонди або позабюджетні рахунки.

Стаття 982. Агент з проведення комунальних лотерей

Юридична особа набуває статус агента з проведення комунальної лотереї після підписання угоди з відповідною Радою місцевого самоврядування.

Агент з проведення комунальної лотереї (агент) - підприємство, установа чи організація, які за своїм статутом (положенням) мають право на проведення лотереї та фінансове становище яких відповідає вимогам, встановленим актами Кабінету Міністрів для агентів з проведення державної грошової лотереї за виключенням вимог щодо мінімального розміру сформованого (сплаченого) статутного фонду та частини такого фонду у грошових коштах.

Стаття 983. Вимоги, яким має відповідати агент з проведення комунальних лотерей

Мінімальний розмір сформованого (сплаченого) статутного фонду агента з проведення комунальної лотереї повинен становити не менш як 100000 (сто тисяч) євро за курсом гривні, встановленим Національним банком на день подачі документів на реєстрацію у встановленому порядку, в тому числі не менш як 20000 (двадцять тисяч) євро - у грошових коштах.

Агенти мають право на випуск та проведення лотереї на підставі свідоцтва про реєстрацію випуску і проведення комунальної грошової лотереї, виданого уповноваженим органом Кабінету Міністрів України.

Свідоцтво, видане агенту з проведення комунальної лотереї, не підлягає передачі іншим особам.

Стаття 984. Фінансовий контроль за діяльністю агента з проведення комунальних лотерей

Фінансовий контроль за діяльністю агента здійснюється уповноваженим органом Кабінету Міністрів України та виконавчим органом місцевого самоврядування, які можуть проводити перевірки діяльності агента з проведення комунальної лотереї.

Стаття 985. Обов'язки агента з проведення комунальних лотерей

Агент з проведення комунальної лотереї зобов'язаний:

після отримання свідоцтва повідомляти виконавчий орган місцевого самоврядування про початок реалізації лотерейних білетів у тижневий строк з моменту початку реалізації;

щоквартально, не пізніше одного місяця, що наступає після закінчення кварталу, подавати місцевим фінансовим органам звіт про проведення лотерей за встановленою уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом формою та квартальний бухгалтерський звіт підприємства.

вчасно відраховувати до бюджету місцевого самоврядування 30 відсотків доходів, що залишаються у розпорядженні після виплат призового фонду, виплачувати грошові виграші та виконувати інші вимоги відповідно з чинним законодавством.

Стаття 986. Правила розігрування тиражу комунальних лотерей

Чергове розігрування тиражу комунальної лотереї має провадитися в прямому телевізійному ефірі у присутності тиражної комісії, яка складається з представників громадського та державного контролю або у місці, яке передбачає наявність не менше ніж 100 свідків. При цьому, інформація про місце проведення тиражу місцевої лотереї, що не передбачає прямого телевізійного ефіру, має бути оприлюднена за 30 календарних днів до дати проведення такого тиражу.

Результати розігрування кожного тиражу комунальної лотереї мають бути доступні до вільного огляду в усіх пунктах її розповсюдження.

РОЗДІЛ XXXIII
ЗДІЙСНЕННЯ КОМУНАЛЬНИХ ЗАМОВЛЕНЬ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Глава 172 Формування, розміщення та виконання комунальних замовлень

Стаття 987. Комунальні потреби

Комунальні потреби - це потреби територальної громади або спільні потреби територіальних громад в продукції, необхідній для розв'язання соціально-економічних проблем, реалізації соціально-економічних та культурних програм територіальної громади або кількох територіальних громад, забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування, що утримуються за рахунок відповідного бюджету.